Рішення № 37499143, 03.03.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 910/622/14 03.03.14

За позовом Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз"до Закритого акціонерного товариства "Укргаз-Енерго"простягнення 302 582,04 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивача: Мороз О.А. - представник за дов.;

від відповідача: Камерчук В.О. - представник за дов.

У судовому засіданні 03.03.2014, на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Закритого акціонерного товариства "Укргаз-Енерго" про стягнення заборгованості у розмірі 279 021,90 грн., пені - 19 179,88 грн., 3 % річних - 4 380,26 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив умови договору №2-СХ-2012 від 16.04.2012 в частині оплати наданих послуг.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.01.2014 порушено провадження по справі №910/622/14, розгляд справи призначено на 12.02.2014.

Ухвалою господарського суду міста Києва №910/622/14 від 12.02.2014, у зв»язку з нез»явленням в судове засідання представників відповідача, розгляд справи було відкладено на 03.03.2014.

В судовому засіданні 03.03.2014 представник відповідача проти позовних вимог заперечував.

В судовому засіданні 03.03.2014, на підставі ч.2 ст.85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та відповідача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Судом встановлено, що 16.04.2012 між сторонами був укладений договір №2-СХ-2012 на зберігання (закачування, зберігання, відбір) природного газу (далі -Договір), за умовами якого, позивач зобов'язувався протягом року, визначеного даним договором, зберігати в підземному сховищі газу природний газ, у тому числі страховий запас газу, переданий йому замовником, та повернути замовнику плату за послуги із зберігання (закачування, зберігання, відбору) у встановлені цим договором строки.

Строк зберігання газу визначається з моменту початку закачування газу або передачі газу на зберігання виконавцю до закінчення періоду відбору, але не пізніше 15.04.2013 (п. 2.6).

Відповідно до п. 2.12 Договору, акти приймання-передачі газу є підставою для проведення розрахунків замовника із виконавцем.

Згідно п. 3.2 Договору, тариф на зберігання 1000 куб.м. газу на один сезон зберігання газу становить 37,60 грн., крім того ПДВ - 7,52 грн., разом з ПДВ - 45,12 грн.

Замовник сплачує послуги по закачуванню газу та його зберіганню шляхом перерахування грошових коштів на рахунок виконавця до 20-го числа місяця, наступного за звітним місяцем закачування газу.

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами, в частині зберігання газу з 16.04.2012 по 15.04.2013, а в частині проведення розрахунків за надані виконавцем послуги - до повного виконання замовником своїх зобов'язань за даним договором (розділ 9 Договору).

Додатковою угодою №1 від 28.01.2013 до Договору сторони внесли зміни до розділу 10 Договору у реквізитах.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 11, 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Як передбачено ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується із положеннями ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п 2.16 Договору, у випадку якщо на момент закінчення періоду відбору газу - 15.04.2013 у підземному сховищі газу залишилась невикористана частина (залишок) обсягу газу замовника, сторони зобов'язуються до 15.05.2013 скласти акт про обсяг залишку природного газу в підземному сховищі газу.

Отже, згідно з умовами п. 2.16 Договору, сторонами складено 15.04.2013 акт про обсяг залишку природного газу у підземному сховищі газу, відповідно до якого, на кінець сезону зберігання 2012-2013 рр. об'єм залишку газу відповідача в Глібовському підземному сховищі газу за Договором становить 12 367,992 тис. куб.м., вартість наданих послуг складає 279 021,90 грн.

Таким чином, враховуючи умови п. 2.16, 4.4 Договору, та складений 15.04.2013 сторонами акт про обсяг залишку природного газу а підземних сховищах газу, відповідач зобов'язаний був у строк до 20.05.2013 сплатити позивачу 279 021,90 грн. - частину вартості послуг по зберіганню газу, що залишився в підземних сховищах газу на момент закінчення періоду відбору - 15.04.2013, шляхом перерахування вказаної суми на рахунок позивача, що вказаний у розділі 10 Договору.

Проте, відповідач своє зобов'язання не виконав, кошти не сплатив, в результаті чого виникла заборгованість у розмірі 279 021,90 грн.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи наведене та відсутність доказів сплати відповідачем коштів у розмірі 279 021,90 грн. на рахунок позивача, відповідач вважається таким, що прострочив виконання свого зобов'язання.

Таким чином, позовні вимоги в частині основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню у розмірі 279 021,90 грн.

Позивач також заявив до стягнення пеню у розмірі 19 179,88 грн., 3 % річних - 4 380, 26 грн.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до п. 5.2 Договору, у разі порушення замовником строків оплати, передбачених пунктами 4.1, 4.2, 4.3, 4.4 Договору, із замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

У відповідності до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Пенею відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відтак, частиною шостою статті 232 ГК України визначено строк та порядок нарахування штрафних санкцій, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України.

Суд перевірив розрахунок позивача та зазначає, що він здійснив нарахування пені за 185 днів, що є порушенням ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, відповідно до якої, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Така ж правова позиція викладена у п. 2.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013.

З урахуванням вказаного суд здійснив перерахунок пені, відповідно до якого пеня підлягає задоволенню у розмірі 18 981,13 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Приймаючи до уваги вищенаведені приписи Цивільного кодексу України щодо наявності у позивача права за порушення грошового зобов'язання відповідачем вимагати сплати останнім 3% річних.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок поданий до суду, дійшов висновку про його обґрунтованість.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню в частині суми основного боргу у розмірі 279 021,90 грн., пені - 18 981,13 грн. та 3 % річних - 4 380, 26 грн.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати з судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Укргаз-Енерго" (01001, м. Київ, вул.. Б.Хмельницького, 6, код 34003224) на користь Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" (95000, АРК, м. Сімферополь, просп. Кірова/пров. Совнаркомовський, 52/1, код 00153117) 279 021,90 грн. (двісті сімдесят дев'ять тисяч двадцять одна гривня 90 коп.) основного боргу, 18 981,13 грн. (вісімнадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят одна гривня 13 коп.) пені, 4 380, 26 грн. (чотири тисячі триста вісімдесят гривень 26 коп.) 3 % річних та 6 047,66 грн. (шість тисяч сорок сім гривень 66 коп.) судового збору.

3.В іншій частині позову відмовити.

4.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Дата підписання

повного тексту рішення: 06.03.2014

Суддя М.Є. Літвінова