Ухвала суду № 37496700, 25.02.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

25 лютого 2014 р.м.ОдесаСправа № 821/3379/13-а

Категорія: 8.3.2 Головуючий в 1 інстанції: Попов В.Ф.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого: Градовського Ю.М.

суддів: Кравченко К.В.,

Федусика А.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2013р. по справі за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень - рішень ,-

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2013р. фізична особа-підприємець ОСОБА_2 далі (ФОП ОСОБА_2) звернувся в суд із позовом до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області далі (ДПІ) про визнання протиправними дії та скасування податкових повідомлень - рішень від 29.03.2013р. №0001111702, №0001121702, якими збільшено грошові зобов'язання з податку на додану вартість на 5394,75грн., у тому числі за основним платежем на 5195,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 199,75грн., та з податку на доходи фізичних осіб на 6272,78грн., у тому числі за основним платежем на 5510,92грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 761,86грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що в період з 11.02.2013р. по 22.02.2013р. ДПІ проведена документальна планова виїзна перевірка ОСОБА_2 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого податкового законодавства за період з 01.01.10р. по 31.12.112р. За результатами перевірки складений акт від 01.03.2013р. за №1399/17-2/НОМЕР_1, в висновках якого зазначені порушення норм податкового законодавства України, які полягають в тому, що в господарських операціях по «другому ланцюгу» постачальників діяли особи, які не мали на меті реального настання правових наслідків, а також перевищення позивачем граничного розміру отриманих доходів за 2010р. під час перебування на спрощеній системі оподаткування.

На підставі акту перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення від 29 березня 2013р. №0001111702, №0001121702 за яким ОСОБА_3 збільшено грошові зобов'язання з податку на додану вартість на 5394,75грн., у тому числі за основним платежем на 5195,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 199,75грн., та з податку на доходи фізичних осіб на 6272,78грн., у тому числі за основним платежем на 5510,92грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 761,86грн.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями ФОП ОСОБА_2 оскаржив їх в адміністративному порядку, проте, рішенням Міністерства доходів і зборів України в м.Києві від 05.07.2013р. скарга залишена без задоволення, а спірні рішення без змін.

Позивач зазначає, що господарські відносини між ним та ПП «Компанія ТОП» підтверджені належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, що не заперечується податковим органом в акті перевірки. Крім того, у відповідача відсутні повноваження для визначення недійсності договорів. Посилаючись на зазначені обставини позивач просить позов задовольнити

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2013р. позов задоволено частково.

Визнано протиправними і скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонській області Державної податкової служби від 29.03.2013р. №0001111702

Визнано частково протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової служби у м.Херсоні Херсонської області Державної податкової служби від 29.03.2013р. № 0001121702 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на 3809,30грн., в тому числі за основним платежем на 3047,44грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 761,86грн.

В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 судовий збір у сумі 57,64грн.

В апеляційній скарзі апелянт просить постанову суду скасувати, ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення норм права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення на неї, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про залишення скарги без задоволення, постанови суду без змін, з наступних підстав.

За правилами ст.200КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач довів реальність господарських операцій з ПП «Компанія ТОП», надав усі необхідні первинні документи на підтвердження отримання ТМЦ.

Що стосується збільшення грошових зобов'язань позивача з податку на доходи фізичних осіб, судом встановлено, що оскільки ФОП ОСОБА_2 отримав доход, який перевищує граничний розмір виручки (доходу), який давав йому право на застосування спрощеної системи оподаткування обліку і звітності у 2010р., то ДПІ цілком законно прийнято відповідне рішення.

Щодо визнання дій ДПІ під час проведення перевірки та складання акту перевірки неправомірними, то відповідач довів, що ДПІ діяла в рамках чинного законодавства України, порушень при цьому не допустила.

Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Так, судом першої інстанції встановлено, підтверджено матеріалами справи, що на підставі документальної планової виїзної перевірки та складеного на її підставі акту та уточнюючого акту, ДПІ прийняла податкові повідомлення-рішення від 29.03.2013р. №0001111702, №0001121702 за якими ФОП ОСОБА_3 збільшено грошові зобов'язання з податку на додану вартість на 5394,75грн., у тому числі за основним платежем на 5195,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 199,75грн., та з податку на доходи фізичних осіб на 6272,78грн., у тому числі за основним платежем на 5510,92грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 761,86грн.

Підставою прийняття відповідних рішень є акт перевірки ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська від 01.08.2011р. №1267/233/36961703 стосовно ТОВ «Воннер груп», якою встановлено відсутність у даного Товариства необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутність основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, тощо (а.с.26), тому, укладений правочин між ПП «Компанія ТОП» з ТОВ «Воннер груп» у червні 2011р. є нікчемним, а відтак договір поставок між ФОП ОСОБА_2 та ПП «Компанія ТОП» не передбачає реальне настання правових наслідків, він укладений з метою штучного формування податкового кредиту.

Також для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення взято за підставу отримання платником податків у 2010р. виручки, яка перевищує 500 тис.грн., в той час, як останній перебував на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.

Даючи оцінку висновкам та прийнятим рішенням ДПІ, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до п.138.2. ст.138ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Первинні документи повинні бути оформленні у відповідності до вимог ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

До матеріалів справи позивачем надані необхідні первинні документі, які підтверджуються факт поставки товару, його отримання, подальше використання в господарській діяльності, а саме: договір поставки №1025 від 03.01.2009р. (а.с.62,63); податкові та видаткові накладні (а.с.64-70), ТТН (а.с.70,71); платіжні документи про оплату вартості товару (а.с.72,73), які, наразі, надавалися перевіряючим під час проведення перевірки.

Отже надані документи підтверджують обґрунтованість дій платника податку щодо формування валових витрат по взаємовідносинам з ПП «Компанія ТОП».

Стаття 198ПК України визначає порядок виникнення податкового кредиту, дату виникнення права платника на віднесення сум податку до податкового кредиту. Вказаною статтею також визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Що стосується посилань ДПІ на нікчемність правочинів по господарським операціям з контрагентом, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив, що у відповідності до цивільного законодавства, а саме ст.215ЦК України, нікчемність вчинених позивачем правочинів повинна бути визнана тільки в судовому порядку. Оскільки в судовому порядки жодний із правочинів нікчемним не визнаний, то угоди є такими, що прийняті у відповідності до норм діючого законодавства.

Слід також зазначити, що умовою для визнання правочину таким, що суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

По справі ДПІ не надало суду і не посилалось на наявність таких доказів, які б підтвердили наявність умислу посадових осіб позивача на укладення таких правочинів.

В акті перевірки ДПІ посилається також на перевищення позивачем граничного розміру отриманих доходів за 2010р. під час перебування на спрощеній системі оподаткування.

Відповідно до п.1 Указу Президента України від 03.07.1998р. №727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності» система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для об'єктів малого підприємництва фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більш 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500000грн.

Враховуючи, що позивач за підсумками 2010р. отримав виручку у розмірі 602644,84грн., при цьому на загальну систему оподаткування він не перейшов, у ДПІ були законні підстави для прийняття рішення в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на 3809,30грн. із застосуванням штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 761,86грн. Протилежного платник податків не довів.

Що стосується посилань позивача на визнання дій відповідача протиправними, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, з яким погоджується судова колегія, що перевірка позивача проведена на законних підставах, представники ДПІ діяли в межах своїх повноважень, відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України.

Таким чином, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку, що позивачем доведений факт реальності господарських операцій, дійсність та реальність угод з контрагентом, по відповідним операціям з приводу придбання товарів (послуг). В той же час, не спростований висновок податкових органів щодо перевищення граничного розміру отриманих доходів за 2010р. під час перебування на спрощеній системі оподаткування. Позивачем також не надано доказів стосовно неправомірних дій відповідача.

В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.

За таких обставин, судова колегія вважає, що постанова суду постановлена з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для її скасування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.198,200,206КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області - залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2013р. - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Ю.М. Градовський

Судді: К.В. Кравченко

А.Г. Федусик