Постанова № 37496582, 28.02.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2014 р. Справа № 804/1988/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Ніколайчук С.В.

розглянувши у письмовому провадженні у м. Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області до товариства з обмеженою відповідальністю "Спінтекс" про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

30.01.2014р. Державна податкова інспекція у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області звернулася з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Спінтекс" та просить суд, з метою забезпечення надходжень до бюджету, враховуючи самостійну несплату боржником суми боргу, для запобігання списання коштів, які наявні у боржника на рахунках у банках, на момент виконання рішення, запезпечити позов в порядку статей 117, 118 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом заборони вчиняти будь-які дії щодо списання грошових коштів з розрахункових рахунків ТОВ «Спінтекс» на суму 791302,61грн., а також стягнути кошти з рахунків відповідача за податковим боргом з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 791302,61грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач перебуває на обліку у Державній податковій інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області та має борг з податку по орендній платі з юридичних осіб в сумі 791302,61грн. за декларацією № 1300009930 від 14.02.2013р. за 2013р., який несплачений відповідачем. Позивачем вживалися заходи щодо примусового стягнення податкового боргу та у відповідності до вимог ст. 59 Податкового кодексу України на адресу відповідача була надіслана податкова вимога № 955 від 07.09.2012 р.. Однак, відповідачем не було сплачено вказану суму податкового боргу,а тому позивач просить стягнути в судовому порядку, посилаючись на ст.ст. 16, 20, 59, 95 Податкового кодексу України.

Ухвалою суду від 03.02.2014р. відкрито провадження у справі №804/1988/14, призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 18.02.2014р.

Ухвалою суду від 03.02.2014р. відмовлено у задоволені клопотання Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про забезпечення адміністративного позову, яке містилось в першій позовній вимозі прохальної части позову.

18.02.2014р. особи, які беруть участь у розгляді адміністративної справи в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином докази чого наявні в матеріалах справи, однак 17.02.2014р. відповідач подав до канцелярії суду клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку з службовим відрядженням єдиного повноважного представника ТОВ «Спінтекс». Суд задовольнив клопотання відповідача, відклав розгляд справи на 28.02.2014р.

25.02.2014р. від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі

28.02.2014р. позивач та відповідач в судове засідання не з'явились, про дату час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, докази наявні у справі, однак відповідач надав через канцелярію суду, вдруге, клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку з тим, що єдиний повноважний представник ТОВ «Спінтекс» приймає участь у іншому судовому засіданні, розгляд якого призначено також на цю дату.

Суд, відмовляє в задоволенні вдруге заявленого клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, вважає, що ТОВ «Спінтекс» своїми діями затягує строки розгляду справи встановлені ст.122 КАС України, зловживає правом заявляти такі клопотання та відповідно до законодавства не позбавлений права мати більше одного повноваженого представника

Частиною 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно ч. 4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі має право заявляти клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Враховуючи вищенаведене, клопотання позивача про розгляд справи без його участі, те, що відповідач був повідомлений про розгляд справи у порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України, відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, строки розгляду і вирішення справи, визначені ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне розглядати справу у письмовому провадженні за відсутності представників сторін за наявними у справі доказами відповідно до ч. 4, 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суб'єктом владних повноважень - є орган державної влади орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно п. 8 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України позивачем є особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Частиною 2 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

З 01.01.2011р. набрав чинності Податковий кодекс України.

Відповідно до п.п.20.1.18. п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника на суму податкового боргу або його частини.

Тобто, позивач - орган державної податкової служби є суб'єктом владних повноважень, який у спірних правовідносинах реалізує надані йому владні управлінські функції та має право звертатися до суду з відповідними позовними вимогами щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг.

Статтею 16 Податкового кодексу України визначено, що платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.

Підпунктом 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановленим цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суми такого грошового зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи товариство з обмеженою відповідальністю «Спінтекс» зареєстровано як юридична особа за адресою: 49000, Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, Бабушкінський район, вул. Карла Лібкнехта, буд.9, офіс 8 та перебуває на обліку як платник орендної плати за земельні ділянки в Державній податковій інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області, що підтверджується копією довідки з ЄДРПОУ та матеріалами справи.

14.02.2013 р. відповідачем до органу державної податкової служби була подана податкова декларація № 1300009930 з плати за землю за 2013р. на загальну суму 791302,61грн. з розбивкою помісячної сплати з січня по грудень 2013 р. в розмірі 113043,23грн.

Згідно до вимог п. 287.3 ст.287 Податкового кодексу України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік сплачується рівними частинами власниками та землекористувачами земельних ділянок за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового звітного періоду.

Таким чином, з урахуванням вказаної норми відповідач повинен був сплатити суму грошового зобов'язання за вказаною податковою декларацією за травень 2013р.- у строк до 30.06.2013р. податковий борг виник 01.07.2013р., за червень 2013 р. - у строк до 30.07.2013 р., податковий борг виник з 31.07.2013р.; за липень 2013р. - у строк до 30.08.2013р.; податковий борг виник з 31.08.2013р.; за серпень 2013р. - у строк до 30.09.2013р.; податковий борг виник з 01.10.2013р.; за вересень 2013р. - у строк до 30.10.2013р. податковий борг виник з 31.10.2013р.; за жовтень 2013р. - у строк до 30.11.2013р.; податковий борг податковий борг виник - 01.12.2013р.; за листопад 2013р. - у строк до 30.12.2012 р.; податковий борг виник 31.12.2012 р.

Згідно даних розрахунку платника податків, відповідач має податковий борг з орендної плати за земельні ділянки за період з травня по листопад 2013 р. по вищевказаній податковій декларації в загальній сумі 791302,61 грн.

В подальшому, податковим органом були вжиті заходи щодо примусового стягнення податкового боргу та на виконання вимог ст. 59 Податкового кодексу України була сформована податкова вимога № 955 від 07.09.2012р. на суму 685552,49 грн., яка була вручена відповідачеві 24.09.2012р., що підтверджується копією поштового повідомлення.

У відповідності до п. 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України у разі, якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

Згідно п. 60.6 ст. 60 Податкового кодексу України у разі, якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений у повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

У відповідності до ст. 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком і збором.

П. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України передбачено, що якщо платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу, така сума грошового зобов'язання є узгодженою.

Пунктом 56.11 ст. 56 Податкового кодексу України визначено, що не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Згідно ч. 1 ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а за змістом ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідач в судове засідання не з'явився, доказів сплати податкового боргу за узгодженими податковими зобов'язаннями в сумі 791302,61грн. за податковою декларацією № 1300009930 від 14.02.2013р. за травень-листопад 2013р. у встановлені законодавством строки суду не надав, відсутні також і докази на спростування вищевикладених обставин.

За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість та доведеність своїх позовних вимог позивачем щодо стягнення з відповідача податкового боргу в сумі 791302,61грн., а тому дані позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з вимог вищенаведеного чинного законодавства України.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, у яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 55, 71, 86, 94, 122, 128, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області до товариства з обмеженою відповідальністю "Спінтекс" про стягнення заборгованості - задоволити повністю.

Стягнути кошти з рахунків товариства з обмеженою відповідальністю "Спінтекс" (49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, Бабушкінський район, вул. Карла Лібкнехта, буд.9, оф.8 ЄДРПОУ 33115293) за податковим боргом з орендної плати з юридичних осіб в дохід державного бюджету (ЄДРПОУ 38719450) у сумі 791302,61грн. ( сімсот дев'яносто одна тисяча триста дві грн. 61 коп.).

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Ніколайчук