Постанова № 37496574, 03.03.2014, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 березня 2014 р. Справа №805/1015/14

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Скріпніка А.І.,

при секретарі судового засідання: Гусєвій Л.С.,

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1 - згідно угоди;

відповідача - Василенка Д.О. - згідно довіреності;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

21 січня 2014 року ОСОБА_3 (надалі - позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із вищевказаним позовом, у якому просив суд визнати рішення Управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці (надалі - Управління або відповідач) з розгляду питань, пов'язаних з встановленням статусу учасника бойових дій та учасника війни, щодо надання ОСОБА_3 статусу учасника бойових дій від 24.05.2013 року протиправними, визнати протиправною відмову Управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці з розгляду питань, пов'язаних з встановленням статусу учасника бойових дій та учасників війни, щодо надання ОСОБА_3 статусу учасника бойових дій згідно протоколу № 1 від 24.05.2013 року та зобов'язати комісію Управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці з розгляду питань, пов'язаних з встановленням статусу учасника бойових дій та учасника війни, розглянути питання та надати ОСОБА_3 статусу учасника бойових дій.

Судом встановлено наступне.

ОСОБА_3 з 15.08.1995 року проходить в органах внутрішніх справ України і на даний час обіймає посаду начальника сектору протидії службовим злочинам в органах управління залізничного транспорту відділу ДСБЕЗ Управління, має спеціальне звання підполковника міліції (а.с. 43-46).

10.08.2011 року позивача (на той момент старшого оперуповноваженого з ОВС УБОЗ ГУМВС України в Запорізькій області) на підставі розпорядження Управління по боротьбі з організованою злочинністю ГУМВС України в Запорізькій області №48, яке в свою чергу було прийнято відповідно до доручення військового прокурора Запорізького гарнізону від 08.07.2011 №1658, було виділено для роботи у складі міжвідомчої групи щодо запобігання протизаконному обігу вогнепальної зброї, вибухівки та боєприпасів (а.с. 8-10).

У період з 10.08.2011 року по 26.08.2011 року позивач приймав участь у роботі вищевказаної групи (а.с. 11-13).

17.05.2013 року позивач звернувся до відповідача із рапортом від 22.04.2013 про розгляд питання про визнання його учасником бойових дій відповідно до п. 11 ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (а.с. 51-55).

Для розгляду питання зазначеного у рапорті позивачем також надані копії документів, а саме: доручення військового прокурора Запорізького гарнізону від 08.07.2011 №1658, розпорядження Управління по боротьбі з організованою злочинністю ГУМВС України в Запорізькій області від 10.08.2011 №48, журналу реєстрації інструктажів з питань охорони праці на робочому місці групи піротехнічних робіт №1 АРЗ СП ГУ МНС України в Запорізькій області, розпочатого 01.03.2011, актів виконання робіт з розмінування місцевості №119/1 від 10.08.2011 та №128/1 від 26.08.2011, акту виконання робіт із знищення ВНП та залишків боєприпасів на технічні території Відокремленого підрозділу зберігання в/ч А0829 (колишня 275 АБРБ) №121 від 16.08.2011 (а.с.8-15).

Вищезазначений рапорт позивача від 22.04.2013 було розглянуто комісію Управління для розгляду питань, пов'язаних з установленням статусу учасника війни (надалі - Комісія), склад якої затверджений відповідним наказом.

За результатами розгляду вищевказаного рапорту позивача Комісія прийняла рішення про відмову у визначенні ОСОБА_3 учасником бойових дій. Вказане рішення оформлене протоколом засідання Комісії від 24.05.2013 за №1 (а.с. 56-59).

Вважаючи рішення відповідача, таким, що прийнято із порушенням норм діючого законодавства, позивач звернувся до суду із вищевказаним позовом.

Представник позивача у судовому засіданні наполягав на задоволенні вимог в повному обсязі, проти чого заперечував представник відповідача.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Стаття 159 КАС України передбачає, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно до приписів ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. У разі виникнення в суду сумніву під час розгляду справи щодо відповідності закону чи іншого правового акта Конституції України, вирішення питання про конституційність якого належить до юрисдикції Конституційного Суду України, суд звертається до Верховного Суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта. Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що встановлені законом, то застосовуються правила міжнародного договору. У разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Відповідно до пункту 11 статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», учасниками бойових дій визнаються особи, які були залучені до розмінування полів та об'єктів народного господарства.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Положенням про Комісію з питань, пов'язаних з установленням статусу учасника війни особам рядового і Начальницького складу МНС України відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». затвердженого наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 31 травня 2006 року №330, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09 серпня 2006 року за №957/12831 визначено, що комісія створюється у Міністерстві України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи для розгляду заяв осіб рядового та начальницького складу Міністерства, пов'язаних з установленням статусу учасника війни, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Комісія зобов'язана в тому числі приймати до розгляду заяви осіб рядового та начальницького складу Міністерства про визнання їх учасниками війни, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», приймати відповідне рішення про надання або відмову в наданні статусу учасника війни та інформувати заявників.

Згідно з пунктом 9 зазначеного Положення комісії приймають рішення щодо визнання громадян учасниками бойових дій на підставі документів: витягу з наказу командира військової частини про призначення до групи розмінування, витягу з наказу командира військової частини про виїзд у складі групи на розмінування, акта на виконання робіт із розчистки місцевості від вибухонебезпечних речовин, тощо.

Відповідно до пункту 5 Інструкції про порядок видачі посвідчень, нагрудних знаків ветеранів війни особам рядового і начальницького складу МНС України, затвердженої наказом МНС України від 31 травня 2006 року № 331 особам, визнаним ветеранами війни (пункти 2, 4, 11, 13, 14, 15 статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), посвідчення видаються на підставі раніше виданих посвідчень, довідок, виданих органами Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, Міністерства закордонних справ України, Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Міністерства праці та соціальної політики України.

На військовослужбовців українських миротворчих контингентів, осіб зі складу миротворчих контингентів, які були направлені для виконання миротворчих місій або у відрядження до держав, де в цей період велися бойові дії, подаються такі документи: на осіб рядового та начальницького складу МНС України, які перебували у відрядженні для виконання завдань командування:

витяг з наказу відповідного командира (начальника) про направлення у відрядження;

копія посвідчення про відрядження з відповідними відмітками про прибуття та вибуття;

витяг з наказу по стройовій частині з військової частини, до якої вони були направлені у відрядження;

довідка про участь у бойових діях, видана військовою частиною, яка входить до складу миротворчих сил.

Таким чином, суд зауважує, що хоча позивач (відповідно до актів виконання робіт з розмінування місцевості № 119 від 10.08.2011 р., № 121 від 16.08.2011р., № 128/1 від 26.08.2011р., - а.с. 11-13) і входив до складу комісії, проте він не входив саме до групи розмінування, оскільки у вищевказаних документах чітко визначено особовий склад піротехнічного підрозділу, тоді як позивач входив до складу слідчо-оперативної групи.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до приписів наказів МВС України № 419 від 12.06.1996 року та № 764 від 06.11.2000 року, здійснення розмінування та будь-які дії з вибухонебезпечними предметами в системі внутрішніх справ України покладено на спеціалістів - вибухотехників, як пройшли відповідну підготовку, склали залік, отримали посвідчення встановленого зразка на право самостійної роботи по пошуку, розрядженню, знешкодженню вибухових пристроїв і вибухових речовин.

Таким чином, оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що позивач володіє певними знаннями, має право виконувати роботи розмінування та знешкодженню вибухових пристроїв і вибухових речовин або є працівником вибухотехнічного підрозділу внутрішніх справ України, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Також суд звертає увагу, що аналогічної правової позиції дотримується Вищий адміністративний суд, зокрема, в ухвалах у справі № К/9991/84491/11 від 23.01.2013 року та у справі № К-10557/08 від 27.10.2011 року (а.с. 74-77).

Керуючись статтями 17-20, 69-72, 86, 121, 158-164, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Донецький окружний адміністративний суд,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Вступну та резолютивну частини постанови виготовлено у нарадчій кімнаті і проголошено 03 березня 2014 року у присутності представників сторін.

Повний текст постанови буде виготовлений протягом п'яти днів згідно ч. 3 ст. 160 КАС України.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд у порядку, визначеному статтею 186 КАС України. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Скріпнік А.І.