Рішення № 37495137, 03.03.2014, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.03.2014 р. Справа № 914/387/14

За позовом: Публічного акціонерного товариства «Городоцький механічний завод», м. Городок Львівської області

до відповідача: Військової частини А2595, м. Броди Бродівського району Львівської області

про: стягнення 129654,69 грн. заборгованості за Договором поставки №16-009-12/№18 від 17.07.2012 року

Суддя Кидисюк Р.А.

Секретар Емха Л.М.

Представники сторін:

від позивача: Бойко Т.В. (довіреність від 28.01.2014 р.)

від відповідача: Береза Т.Ю. (довіреність №1/40/78 від 14.02.2014 р.)

Представникам сторін роз'яснено їх права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. У судовому засіданні 03.03.2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом Публічного акціонерного товариства «Городоцький механічний завод» до відповідача Військової частини А2595 про стягнення 129654,69 грн. заборгованості за Договором поставки №16-009-12/№18 від 17.07.2012 року.

Ухвалою суду від 08.02.2014 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 18.02.2014 року. В судовому засіданні 18.02.2014 року оголошено перерву до 03.03.2014 року.

Позовні вимоги обґрунтовуються неналежним виконанням умов Договору поставки №16-009-12/№18 від 17.07.2012 року в частині оплати виконаних робіт на суму 129654,69 грн.

Представник позивача в судове засідання з'явився, вимоги ухвали суду від 08.02.2014 року виконав, позовні вимоги підтримав, просив позов задоволити повністю.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, вимоги ухвали суду від 08.02.2014 року виконав, 03.03.2014 року подав через канцелярію суду відзив на позовну за вх. № 8529/14 в якому просив в задоволенні позовних вимог відмовити повністю, оскільки відповідач є державною організацією, тому перерахування коштів позивачу Управлінням державної казначейської служби України у Бродівському районі Львівської області не було здійснено із-за незалежних від відповідача обставин.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

17.07.2012 року між Публічного акціонерного товариства «Городоцький механічний завод» (Постачальник) та Військовою частиною А2595 (Замовник) укладено Договір поставки №16-009-12/№18 (надалі - Договір), відповідно до п.1.1. якого Постачальник постачає засоби наземного обслуговування для обслуговування вертольотів Мі-24, далі - товар, а Замовник приймає та оплачує товар в асортименті, кількості та за ціною згідно із специфікацією, яка є невід'ємною частиною даного Договору.

У відповідності до п. 2.1. Договору ціна товару за Договором становить 99 999,00 грн. (дев'яносто дев'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто дев'ять гривень), включаючи ПДВ 20% - 16666,50 грн. ціни на товар не можуть змінюватися впродовж дії Договору (п. 2.2. Договору).

Згідно з п. 3.1. Договору для виконання Договору Замовник здійснює передоплату в розмірі 50% вартості товару. Замовник протягом 5-ти банківських днів після отримання товару перечислює на поточний рахунок Постачальника 50% суми Договору, яка залишилась після передоплати.

На виконання умов Договору позивач (Постачальник) відвантажив, а відповідач (Замовник) прийняв товар на загальну суму 99 999,00 грн., що підтверджується накладною на відвантаження № ГПВВ-45 від 20.11.2012 року, накладною на відвантаження № ГПВВ-48 від 14.12.2012 року, довіреністю № 210 від 20.11.2012 року та довіреністю № 239 від 14.12.2012 року.

Претензій з боку відповідача щодо якості виконаних робіт та строків їх виконання не поступало.

Натомість відповідач свої зобов'язання за Договором не виконав, оплати товару не здійснив.

Відповідно до акту звіряння розрахунків з дебіторами та кредиторами заборгованість відповідача перед позивачем станом на 17.12.2013 року становить 99 999,00 грн.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 3 % річних в сумі 3961,59 грн. та 495,99 грн. інфляційних втрат, а також пеню за період прострочення з 20.12.2012 року до 20.06.2013 року в сумі 18 198,18 грн. і штраф в розмірі 6999,93 грн.

Відповідач, у поданому 03.03.2014 року через канцелярію суду відзиві на позовну за вх. № 8529/14, просив в задоволенні позовних вимог відмовити повністю з наступних мотивів. На підставі накладних на відвантаження № ГПВВ-45 від 20.11.2012 року та № ГПВВ-48 від 14.12.2012 року, відповідно до яких позивач поставив відповідачеві обумовлений товар, відповідачем були оформлені платіжні документи на оплату вказаної суми до Управління Державної казначейської служби України у Бродівському районі Львівської області, але із-за незалежних від відповідача обставин перерахування коштів позивачу не було здійснено, а грошові кошти на здійснення платежів по всім кодами економічної класифікації видатків відповідача після 28.12.2012 року були зараховані в державний бюджет. Фінансова можливість відповідача провести розрахунки з позивачем підтверджується виписками з рахунків відповідача від 20.12.2012 року та від 28.12.2012 року, виданими Управлінням Державної казначейської служби України у Бродівському районі Львівської області.

Як вбачається з листа Управління Державної казначейської служби України у Бродівському районі Львівської області № 3-06/109 від 04.02.2013 року, утворення заборгованості, у тому числі і перед позивачем, станом на 01.01.2013 року за незахищеними статтями видатків відповідача мало місце через забезпечення виконання протягом вересня-грудня 2012 року органами Казначейства насамперед захищених статей видатків бюджету, що може являтися відповідно до п. 9.1. Договору форс-мажорними обставинами, що виникли в результаті дій органів державної влади, які жодна із сторін не могла ні передбачити, ні попередити, тому відповідач не повинен нести відповідальність за невиконання зобов'язань за даним Договором з урахуванням встановленого індексу інфляції, трьох відсотків річних від простроченої суми та штрафних санкцій.

Отож, на думку відповідача, твердження позивача про те, що військова частина А2595 до своїх зобов'язань поставилась несумлінно та відмовляється добровільно сплатити суму боргу не відповідає дійсності, оскільки відповідач протягом 2013 року неодноразово звертався з проханням на виділення коштів до фінансово-економічного управління Командування Сухопутних військ Збройних Сил України для погашення кредиторської заборгованості перед кредиторами за виконані послуги та поставлену продукцію у 2012 році.

Так, станом на 22.08.2013 року на рахунок відповідача надійшли кошти для проведення розрахунків з позивачем та іншими кредиторами, що підтверджується випискою з рахунку військової частини А2595 від 23.08.2013 року, виданою Управлінням Державної казначейської служби України у Бродівському районі Львівської області. 28.08.2013 року відповідачем були оформлені платіжні документи на оплату суми заборгованості позивачу у розмірі 99 999,00 грн. до Управління Державної казначейської служби України у Бродівському районі Львівської області, але із-за незалежних від відповідача обставин перерахування коштів позивачу не було здійснено, а грошові кошти на здійснення платежів по всім кодами економічної класифікації видатків відповідача після 30.12.2013 року були зараховані в державний бюджет.

Дослідивши представлені суду докази, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підставними та такими, що підлягають до задоволення частково з огляду на наступне.

Статтею 174 Господарського Кодексу України визначено, що господарські зобов'язання виникають, зокрема, безпосередньо з господарського договору, інших угод, передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

У відповідності до ст. 175 Господарського Кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи у сторін виникли договірні відносини на підставі Договору поставки №16-009-12/№18 від 17.07.2012 року.

У відповідності до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Прийняття Замовником товару за Договором на загальну суму 99 999,00 грн. підтверджується накладною на відвантаження № ГПВВ-45 від 20.11.2012 року, накладною на відвантаження № ГПВВ-48 від 14.12.2012 року, а також підписаним обома сторонами Актом звіряння розрахунків з дебіторами та кредиторами станом на 17.12.2013 року.

Згідно з п. 3.1. Договору для виконання Договору Замовник здійснює передоплату в розмірі 50% вартості товару. Замовник протягом 5-ти банківських днів після отримання товару перечислює на поточний рахунок Постачальника 50% суми Договору, яка залишилась після передоплати.

Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Прийнявши поставлений позивачем товар, відповідач всупереч умовам Договору не виконав своїх зобов'язань щодо оплати зазначеного товару.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначеного, позивач здійснив нарахування відповідачу 3 % річних в сумі 3961,59 грн. та 495,99 грн. інфляційних втрат за період з 17.07.2012 року (дата підписання Договору) до 28.01.2014 року (дата подання позовної заяви).

Частиною 1 статті 693 Цивільного кодексу України встановлено, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 538 ЦК України, виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. Частиною 2 даної статті встановлено, що при зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок (ч. 4 ст. 538 ЦК України).

Отже, враховуючи приписи ч. 2 ст. 538 ЦК України, нарахування 3% річних та інфляційних втрат до передоплати товару буде здійснюватись з дати поставлення всього товару передбаченого Договором до настання дати оплати решти суми вартості товару. Виходячи з наведеного, суд здійснив перерахування 3% річних, згідно якого сума 3% річних становить 3 349,28 грн. (3% від 49999,50 грн. передоплати за період з 14.12.2012 року до 20.12.2012 року становить 20,55 грн.; 3% річних від суми заборгованості 99 999,00 грн. за період з 20.12.2012 року по 28.01.2014 року становить 3349,28 грн.).

Згідно ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Виходячи з наведеного, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню за період прострочення з 20.12.2012 року до 20.06.2013 року в сумі 18 198,18 грн. та штраф в розмірі 6999,93 грн.

Відповідно до пункту 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року, господарським судам необхідно мати на увазі, що штрафні санкції, передбачені абзацом третім частини другої статті 231 ГК України, застосовується за допущене прострочення виконання лише не грошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.

Отож, суд відмовляє позивачу щодо стягнення з відповідача пені в сумі 18 198,18 грн. та штрафу в розмірі 6999,93 грн.

З урахуванням зазначеного, суд вважає підставними та обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача 103 844,27 грн., з яких: 99 999,00 грн. основної заборгованості, трьох відсотків річних в сумі 3349,28 грн., інфляційних втрат в сумі 495,99 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки спір виник з вини відповідача, у відповідності до ст. 49 ГПК України судовий збір в розмірі 2593,10 грн. слід покласти на нього у повному обсязі.

З огляду на викладене, керуючись Конституцією України, ст.ст. 526, 530, 538, 610, 625, 693, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 174, 175, 193, 231 Господарського кодексу України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Військової частини А2595 (80600, Львівська область, Бродівський район, м. Броди, вул. Храпая, 1; код ЄДРПОУ 07567158) на користь Публічного акціонерного товариства «Городоцький механічний завод» (81500, Львівська область, м. Городок, вул. Шевченка, 19А; код ЄДРПОУ 13813928) 99 999,00 грн. основної заборгованості, 3349,28 грн. трьох відсотків річних, 495,99 грн. інфляційних втрат та 2593,10 грн. судового збору.

3. У решті позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 06.03.2014 р.

Суддя Кидисюк Р.А