Рішення № 37495110, 25.02.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/25678/13 25.02.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові захисні покриття";

до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом";

про стягнення 3 586 050,13 грн.

О. В. Мандриченко

Представники:

Від позивача: Мужик Л.І., представник, довіреність № б/н від 24.12.2013 р.;

Від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить стягнути з відповідача 2 347 804,80 грн. заборгованості за договором, 892 699,92 грн. пені, 164 346,34 грн. штрафу, 181 199,07 грн. трьох відсотків річних, а також 68 820,00 грн. витрат по сплаті судового збору з мотивів, вказаних у позовній заяві.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.12.2013 р. порушено провадження у справі №910/25678/13, розгляд справи призначено на 28.01.2014 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.01.2014 р. відкладено розгляд справи до 18.02.2014 р.

У судовому засіданні 18.02.2014 року оголошено перерву у справі до 25.02.2014 року.

Представник позивача, через канцелярію суду, 19.02.2014 року подав заяву про зміну предмету позову, у якій просить стягнути з відповідача 2 347 804,80 грн. заборгованості за договором, 892 699,92 грн. пені, 164 346,34 грн. штрафу, 181 199,07 грн. трьох відсотків річних, 547 763,90 грн. інфляційних втрат, а також 68 820,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

У судовому засіданні 25.02.2014 р. представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач був належним чином повідомлений про час, день і місце розгляду справи, що підтверджується розпискою представника відповідача Жменяк Ю.Ю, яка міститься у матеріалах справи.

Відповідач не направив в судове засідання 25.02.2014 р. своїх повноважних представників, а також не надав письмовий відзив на позовну заяву.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд-

ВСТАНОВИВ:

Між Державним підприємством Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (замовник) та Закритим акціонерним товариством «Укратоменергобуд» (генпідрядник) 30.06.2006 р. укладено договір №22-06 (далі - договір) про виконання супутніх ремонтних робіт при заміні покриття і утеплення крівлі машзалу енергоблоків №1, 2 відокремленого підрозділу «Южно-Українська атомна електрична станція» (далі - ВП «Южно-Українська АЕС») ДП НАЕК «Енергоатом».

Відповідно до п. 1.1 договору, генпідрядник за завданням замовника виконує на власний ризик власними та залученими силами і засобами якісно та у встановлений договором строк супутні роботи при заміні покриття і утеплення крівлі машзалу енергоблоків №1,2 ВП «Южно-Українська АЕС» ДП НАЕК «Енергоатом».

Згідно з п. 1.2. договору, замовник приймає та сплачує генпідряднику роботи, передбачені даним договором.

Пунктом 2.1. договору встановлено, що загальна вартість ремонтно-будівельних робіт, доручених до виконання генпідряднику, орієнтовно становить 3 532 000,00 грн., в т .ч. ПДВ 20%.

Договірна ціна є динамічною і визначається згідно з нормами і положеннями ДБН Д. 1.1-1-2000, при цьому договірна ціна може бути змінена у випадку зміни і уточнення об'єму та складу робіт, прийняття нових законодавчих і нормативних актів Міністерства, ДП НАЕК «Енергоатом», що впливають на вартість робіт по договору, призупинення чи сповільнення за рішенням замовника виконання робіт, що зумовило додаткові витрати генпідрядника. (п. 2.2.,2.3. договору)

Відповідно до п.3.6 договору датою завершення робіт є дата підписання технічного акту здачі-приймання ремонтних робіт.

Пунктом 4.1 договору сторони узгодили, що підставою для розрахунків є двохсторонній акт приймання-передачі виконаних робіт, підписаний уповноваженими представниками замовника та генпідрядника до 28 числа поточного місяця.

Як зазначає позивач у позовній заяві, за період з 2006 року по 2008 рік генпідрядник виконував ремонтні роботи на покрівлі машзалу, які замовником були лише частково оплачені, внаслідок чого у замовника перед генпідрядником утворилась заборгованість на загальну суму 2 347 804,80 грн., зокрема, замовником не оплачено виконані роботи за актом №1 виконаних робіт ф. КБ-2в за січень 2008 року на суму 1 584 718,80 грн. та за актом №2 ф. КБ-2в за січень 2008 року на суму 763 086,20 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з ч.1 ст.193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, відповідно до ч.2 ст.1158 ЦК України надалі до відносин сторін застосовуються положення про договір підряду.

Згідно з ч.ч.2, 3 ст.843 ЦК України якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами; ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Статтею 854 ЦК України встановлено, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

В ч.ч.1, 4 ст.882 ЦК України передбачено, що замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, зобов'язаний негайно розпочати їх прийняття; передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами.

Відповідно до п.96 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 № 668 із змінами, підписання акта приймання-передачі є підставою для проведення остаточних розрахунків між сторонами.

Наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 04.12.2009 № 554 "Про затвердження примірних форм первинних документів з обліку в будівництві" із змінами і доповненнями, затверджено, у тому числі, примірну форму первинного облікового документу у будівництві № КБ-2в "Акт приймання виконаних будівельних робіт" і запроваджено застосування примірних форм первинних облікових документів у будівництві з моменту прийняття наказу про їх затвердження.

Матеріалами справи встановлено, що листом № 199 від 01.02.2008 року ЗАТ «Укратоменергобуд» направило замовнику акти приймання виконаних підрядних робіт за січень 2008 року типова форма № КБ-2в на суму 2 347 804,80 грн., з проханням їх підписати та оплатити.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 4 ст.853 ЦК України замовник зобов'язаний негайно прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові; якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі; у разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза.

Відповідач, одержані від позивача акти приймання виконаних підрядних робіт типова форма № КБ-2в за січень 2008 року не підписав, без надання зауважень до виконаних робіт.

Згідно з ч.4 ст.882 ЦК України у разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Відмова замовника від підписання акта виконаних робіт за договором підряду за відсутності своєчасно наданих зауважень до виконаних робіт не звільняє замовника від обов'язку щодо їх оплати; відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта; у свою чергу обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладено саме на замовника (п.6 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 18.02.2013 № 01-06/374/2013 "Про практику вирішення спорів, пов'язаних із виконанням договорів підряду (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим господарським судом України).

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача вартості виконаних робіт у розмірі 2 347 804,80 грн., є такими, що відповідають нормам законодавства та підтверджені матеріалами справи.

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Статтею 514 ЦК України передбачено, щодо нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Між генпідрядником Закритим акціонерним товариством «Укратоменергобуд» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Промислові захисні покриття» 01.06.11 р. укладено договір про відступлення права вимоги №73/74. За даним договором первісний кредитор ЗАТ «Укратоменергобуд» передає, а новий кредитор ТОВ «Промислові захисні покриття» приймає на себе право вимоги, що належить первісному кредиторові, зокрема, за договором №22-06 від 30.06.06р., за актом виконаних робіт ф. КБ-2в №1 за січень 2008 року на суму 1 584 718,80 грн. та за актом ф. КБ-2в №2 за січень 2008 року на суму 763 086,20 грн.

Таким чином, на підставі вищевказаного договору №73/74 право на отримання оплати за виконані генпідрядником роботи перейшло до ТОВ «Промислові захисні покриття».

За таких обставин, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення 2 347 804,80 грн. згідно актів виконаних робіт, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові захисні покриття" щодо стягнення з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" 2 347 804,80 грн. заборгованості за договором визнаються судом такими, що підлягають задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача 892 699,92 грн пені.

Згідно з статтею 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають встановлені договором або законом правові наслідки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у встановлений договором або законом строк (частина 1 статті 612 ЦК України).

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з пунктом 6 частини 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.07.2012 року №01-06/908/2012 «Про доповнення Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 року №01-06/249 «Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарський судів», за змістом частини шостої статті 232 Господарського кодексу України та статті 253 Цивільного кодексу України, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

Пунктом 11.4. договору від 15.11.05р. №7-05 встановлено, що за порушення строків оплати виконаних робіт по договору замовник виплачує генпідряднику пеню в розмірі 0,1% від суми неоплачених в строк робіт за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ

Оскільки умовами укладеного між сторонами договору оренди встановлена можливість стягнення пені за кожний день прострочення, то господарський суд вважає за можливе стягнути з відповідача пеню у розмірі 892 699,92 грн. за прострочення виконання зобов'язання.

Вказаної правової позиції дотримується також Вищий господарський суд України у постанові від 31.01.2011 року у справі №41/103.

Також позивач на підставі ст. 625 ЦК України просить стягнути з відповідача 547 763,90 грн. інфляційних втрат та 181 199,07 грн. - 3% річних.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Враховуючи наведене, вірним є період нарахування інфляційних збитків за період з червня 2011 р. по грудень 2013 р. без виключення місяців, у яких індекс інфляції менший одиниці.

Судом встановлено, що за період прострочення платежу сукупний індекс інфляції становив менше одиниці, а тому вимога позивача щодо стягнення з відповідача 547 763, 90 грн. інфляційних втрат задоволенню не підлягає.

Здійснивши перерахунок трьох відсотків річних, господарський суд встановив, що вказана вимога позивача щодо стягнення 181 199,07 грн. підлягає задоволенню у повному обсязі.

Також позивач заявив позовну вимогу щодо стягнення з відповідача 7% штрафу згідно ст.231 ГК України, що становить 164 346,34 грн.

Згідно ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Отже, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення штрафу, він має бути передбаченим договором.

Проте в договорі умова про застосування до відповідача відповідальності у вигляді штрафу відсутня.

За таких обставин позовні вимоги в частині стягнення штрафу задоволенню не підлягають.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові захисні покриття" частково.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (інд. 01032, м. Київ, вул. Вєтрова, 3, код ЄДРПОУ 24584661) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові захисні покриття" (інд. 07400, Київська область, м. Бровари, вул. Залізнична, 14, код ЄДРПОУ 24584661) 2 347 804 (два мільйони триста сорок сім тисяч вісімсот чотири) грн. 80 коп. заборгованості за договором, 892 699 (вісімсот дев'яносто дві тисячі шістсот дев'яносто дев'ять) грн. 92 коп. пені, 181 199 (сто вісімдесят одну тисячу сто дев'яносто дев'ять) грн. 07 коп. трьох відсотків річних, та 60 490 (шістдесят тисяч чотириста дев'яносто) грн. 90 коп. витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

3. В задоволенні іншої частини позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя О.В. Мандриченко Дата складання рішення 05.03.2014 р.