Рішення № 37494920, 24.02.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/25487/13 24.02.14

За позовом Приватного підприємства "Українська перо-пухова корпорація"

до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі Філії "Шевченківське відділення ПАТ Промінвестбанку в м.Київ"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Малого приватного виробничо-комерційного підприємства фірма "Ріпекс"

про визнання договору поруки припиненим

Суддя Цюкало Ю.В.

У засіданні брали участь:

від позивача: Полянський Є.А. (за довіреністю від 05.11.2013);

від відповідача: Братченко А.В. (за довіреністю від 05.08.2013);

від третьої особи: не з'явилися.

В судовому засіданні 24 лютого 2014 року, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

27.12.2013 до канцелярії Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного підприємства "Українська перо-пухова корпорація" до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі Філії "Шевченківське відділення ПАТ Промінвестбанку в м. Київ" про визнання договору поруки припиненим.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.12.2013 суддею Цюкало Ю.В. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі №910/25487/13, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Мале приватне виробничо-комерційне підприємство фірма "Ріпекс". Розгляд справи призначено на 29.01.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.01.2014 відкладено розгляд справи на 24.02.2014 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

В судове засідання, призначене на 24.02.2014 з'явились представники позивача, відповідача, надали усні пояснення по суті спору, відповіли на запитання суду. Позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі. Відповідач щодо задоволення позову заперечував.

Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 811 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

04.12.2007 між Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» в особі Філії «Шевченківське відділення ПАТ Промінвестбанку в м. Київ» (далі за текстом - Банк) та Малим приватним виробничо-комерційним підприємством фірмою «Ріпекс» (далі за текстом - Позичальник) було укладено Кредитний договір про відкриття кредитної лінії №177.

Позивач зазначає, що в забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором між Банком, Позичальником та Приватним підприємством «Українська перо-пухова корпорація» укладено Договір поруки №304 від 04.12.2007.

Позивач вказує на те, що в подальшому до Кредитного договору неодноразово вносились зміни щодо графіку зменшення ліміту кредитної лінії, підвищено відсоткову ставку до 22%.

В позовній заяві позивач наголошує на тому, що про укладення Договорів про внесення змін до Кредитного договору про відкриття кредитної лінії №177 від 04.12.2008 Поручитель не повідомлявся та згоди на такі зміни не давав.

У зв'язку з наведеним позивач вважає, що оскільки 25.04.2008 Банк та Позичальник збільшили відсоткову ставку по кредиту з 15% до 17%, то Договір поруки припинив свою дію.

На підставі вищезазначеного позивач звернувся до суду та просить суд визнати Договір поруки №304 від 04.12.2007 припиненим.

Не погоджуючись з позицією, викладеною у позовній заяві, користуючись правом, наданим чинним законодавством України, відповідач звернувся до суду з відзивом, відповідно до якого просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі з наступних підстав.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.12.2013 у справі №64/167-8/460-2012 позовні вимоги ПАТ «Промінвестбанк» до МПВКПФ «Ріпекс», ПП «Техно-трейд Інтернешнл», ПП «Українська перо-пухова корпорація» задоволено. Стягнуто солідарно з відповідачів прострочену заборгованість за Договором про відкриття кредитної лінії №177 від 04.12.2007. Вказаним рішенням встановлено, що Банком дотримано вимоги ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України, а тому відсутні підстави вважати поруку за Договором №304 від 04.12.2007 припиненою. Враховуючи те, що рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2013 у справі №64/167-8/460-2012 набуло законної сили, керуючись ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, відповідач вважає, що в межах заявлених позовних вимог слід відмовити.

Оцінивши в нарадчій кімнаті наявні в матеріалах справи документи та докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.12.2007 між Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» в особі Філії «Шевченківське відділення ПАТ Промінвестбанку в м. Київ» (Банк) та Малим приватним виробничо-комерційним підприємством фірмою «Ріпекс» (Позичальник) було укладено Кредитний договір про відкриття кредитної лінії №177.

У силу положень ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти

Відповідно до п.2.1 вказаного Договору, Банк надає Позичальнику кредит шляхом відкриття відновлюваної кредитної лінії у сумі, що не може перевищувати 5 000 000,00 грн. на умовах, передбачених цим Договором.

Пунктом 3.10 Договору встановлено, що у випадку настання будь-якої з наступних змін щодо умов, які існували під час дії цього Договору: збільшення розміру облікової та/або ломбардної ставки та/або ставки рефінансування Національним банком України, підвищення розрахункової вартості придбання Банком кредитних ресурсів, збільшення рівня інфляції, Банк та Позичальник вносять зміни до цього Договору щодо відповідного збільшення розміру відсотків за користування кредитом.

Судом встановлено, що сторонами було внесено зміни до вказаного Договору шляхом укладання, зокрема: Договору про внесення змін №2/181 від 01.10.2008, Договору про внесення змін №1/73 від 25.04.2008, Договору про внесення змін №3/45 від 21.07.2009.

Вказаними Договорами було внесено зміни щодо ліміту кредитної лінії, збільшено відсоткову ставку до 22% річних починаючи з 01.08.2009.

З метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні різноманітних правочинів та договорів законодавство передбачає ряд способів, які сприяють виконанню зобов'язань - способи або види забезпечення виконання зобов'язань.

Нормами статті 546 Цивільного кодексу України, визначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

З матеріалів cправи слідує, 04.12.2007 у забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором між позивачем (кредитор), малим приватним виробничо-комерційним підприємством фірмою "Ріпекс"(позичальник) та приватним підприємством "Українська перо-пухова корпорація" (поручитель) укладено Договір поруки № 304 (далі за текстом - Договір поруки).

У розумінні статті 627 Цивільного кодексу України домовленість сторін є результатом їх добровільного волевиявлення щодо визначення умов договору, якими зафіксовано взаємні права та обов'язки поручителя та банку.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Нормами статті 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Пунктом 2.1. Договору поруки сторони дійшли згоди про те, що поручитель, відповідно до умов цього Договору, у випадку невиконання та/або прострочення виконання Позичальником зобов'язань за Кредитним договором по сплаті кредитору заборгованості по наданому кредиту в розмірі 5 000 000,00 грн., відсотків, нарахованих за користування кредитом (у тому числі, у разі прострочення виконання зобов'язання по поверненню кредиту, відсотків за неправомірне користування кредитом), неустойки (штрафу, пені), збитків завданих Кредиторові, зобов'язується виконати зобов'язання по сплаті вказаних і несплачених позичальником сум кредитору.

За змістом статті 559 Цивільного кодексу України, до припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання без згоди поручителя, які призвели або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності останнього: збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає, зокрема, у разі встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення, розширення змісту основного зобов'язання щодо дострокового повернення кредиту та плати за користування ним.

При цьому обсяг зобов'язання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель. Проте якщо в договорі поруки передбачено, зокрема, можливість зміни розміру процентів за основним зобов'язанням і строків їх виплати тощо без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, то ця умова договору стала результатом домовленості сторін (банку і поручителя), а отже, поручитель дав згоду на зміну основного зобов'язання.

Положеннями частини 1 статті 559 Цивільного кодексу України визначено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності до п. 5.6. договору поруки № 304 від 04.12.2007 вбачається, що збільшення обсягу відповідальності поручителя та перевод на іншого боржника боргу за цим договором відбувається виключно за взаємною згодою сторін цього договору.

Дослідивши матеріали справи та наявні у справі докази, суд не вбачає обставин, які свідчать про збільшення обсягу відповідальності поручителів, що мали місце без згоди останніх.

Крім того, як вже зазначалось, п. 2.1. Договору поруки № 304, міститься чітко визначений перелік несплачених позичальником сум, які зобов'язується виконати поручитель.

Також враховуючи, що позивач був обізнаний з умовами основного договору щодо можливості зміни розміру процентної ставки (зокрема, п. 3. 10 Кредитного договору) та із зазначеним погодився при укладенні договору поруки, а отже, обсяг його відповідальності не збільшився, то за таких обставин відсутні підстави для задоволення позову.

Крім того, рішенням Господарського суду міста Києва від 10.12.2013 у справі №64/167-8/460-2012 за позовом публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі філії "Київське міське відділення ПАТ "Промінвестбанк" до Малого приватного виробничо-комерційного підприємства фірма "Ріпекс"; Приватного підприємства "Техно-трейд Інтернешнл"; Приватного підприємства "Українська перо-пухова корпорація" про стягнення заборгованості за кредитним договором позовні вимоги задоволено повністю. Суд вирішив стягнути солідарно з відповідачів у справі №64/167-8/460-2012 прострочену заборгованість за Договором про відкриття кредитної лінії №177 в розмірі 3 474 905 грн. 35 коп., прострочену заборгованість за процентами за період з 01.04.2011 року по 10.10.2013 року в розмірі 1 929 864 грн. 19 коп., пеню за несвоєчасну сплату кредиту за період з 05.05.2010 року по 04.11.2010 року в розмірі 110 019 грн. 89 коп., пеню за несвоєчасну сплату процентів за період з 01.01.2011 року по 29.06.2011 року в розмірі 13 480 грн.78 коп., держане мито в розмірі 25 500 грн. 00 коп. та 236 грн. 00 коп. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій). Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір. (п. 2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Оскільки, на момент розгляду даної справи набрало законної сили та діє рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2013 у справі №64/167-8/460-2012, то встановлені у ньому факти мають обов'язкову силу для вирішення даної справи.

Так, рішенням Господарського суду міста Києва від 10.12.2013 у справі №64/167-8/460-2012 встановлено наступне.

«Пунктом 5.6. договору поруки № 304 від 04.12.2007 року та договору поруки № 305 від 04.12.20007 року зазначено, що збільшення обсягу відповідальності поручителя та перевод на іншого боржника боргу за цим договором відбувається виключно за взаємною згодою сторін цього договору.

Із наявних у матеріалах справи доказів, суд не вбачає обставин, які свідчать про збільшення обсягу відповідальності поручителів, що мали місце без згоди останніх.

Так, у пункті 2.1. договорів поруки № 304 та № 305, міститься чітко визначений перелік несплачених позичальником сум, які зобов'язується виконати поручитель.

А також, п.5.4 договорів поруки № 304 та № 305 визначено, що строк дії договору - з моменту підписання до повного погашення зобов'язання за кредитним договором, в забезпечення якого надано поручительство, а також договорів про внесення змін до нього.

Тобто, укладаючи договори поруки поручителі надали згоду на подальші зміни обсягу їх зобов'язань, а тому відсутні підстави для припинення договорів поруки на підставі ч.1 статті 559 ЦК України, відповідно до якої порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Таким чином, оскільки, поруку за договорами поруки № 304 від 04.12.2007 року із приватним підприємством "Українська перо-пухова корпорація" та № 305 від 04.12.2007 року із приватним підприємством "Техно-Трейд Інтернешнл не припинено, строк виконання зобов'язання за кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 177 від 04.12.2007 року настав, розмір невиконаного зобов'язання за кредитним договором, виконання якого забезпечене порукою, підтверджується матеріалами справи, вимоги позивача про стягнення солідарно прострочену заборгованість за кредитом в розмірі 3 474 905,35 грн., прострочену заборгованість за процентами за період з 01.04.2011 року по 10.10.2013 року - 1 929 864,19 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню».

Факти, встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 10.12.2013 у справі №64/167-8/460-2012 спростовують доводи позивача, викладені в позовній заяві.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

З огляду на вищезазначене, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Приватного підприємства "Українська перо-пухова корпорація" до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі Філії "Шевченківське відділення ПАТ Промінвестбанку в м.Київ", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Малого приватного виробничо-комерційного підприємства фірма "Ріпекс" про визнання договору поруки припиненим - відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 03.03.2014.

Суддя Ю.В. Цюкало