Постанова № 37494464, 05.03.2014, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 березня 2014 р. Справа №805/468/14

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

приміщення суду за адресою: м. Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Бойка М.І.,

секретаря судового засідання Яценка І.А.,

за участі: представника позивача Васільченко Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання у м. Донецьку адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» до Управління державної казначейської служби України у м. Дзержинську Донецької області про визнання дій незаконними щодо повернення оригіналів наказів від 31.10.2011 року № 24/156 та зобов'язання прийняти на виконання накази від 31.10.2011 року № 24/156, -

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Донецькобленерго» (далі - позивач) звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Управління державної казначейської служби України у м. Дзержинську Донецької області про визнання дій незаконними щодо повернення оригіналів наказів від 31.10.2011 року № 24/156 та зобов'язання прийняти на виконання накази від 31.10.2011 року № 24/156.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що направив до відповідача заяви про виконання рішень суду № 52юр-806/13 та № 52юр-870/13 від 07.11.2013 р., до яких було додано оригінали відповідних виконавчих документів, копії судових рішень, копії постанов виконавчої служби про повернення виконавчих документів стягувачу та копії довіреності на особу, яка підписала вказані заяви. Листами відповідача № 02-10/3175 від 15.11.2013 р. відповідач повернув направлені позивачем документи, а саме оригінали наказів господарського суду Донецької області № 24/156 від 30.10.2011 р. У листі відповідача останній посилався на те, що відповідно до Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконавчі документи за рішенням суду про стягнення коштів або рішення суду, що набрали законної сили, боржниками за якими є: державний орган; державне підприємство, установа, організація; юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства, які видані або ухвалені до набрання чинності цим Законом, подаються до органу державної виконавчої служби, що є порушенням ч. 2 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст. 17 зазначеного Закону примусове виконання рішень здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом, в тому числі наказів господарського суду.

Таким чином вважають, що дії відповідача по поверненню документів є незаконними, суперечать Закону України «Про виконавче провадження», Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 845 від 03.08.2011 р. та позбавили позивача права на примусове виконання рішень господарського суду Донецької області від 31.10.2011 р у справі № 24/156. Просили визнати дії відповідача щодо повернення позивачу наказів господарського суду Донецької області від 31.10.2011 у справі № 24/156 незаконними, зобов'язати відповідача прийняти до виконання накази господарського суду Донецької області від 31.10.2011 р у справі № 24/156 та здійснити за ними безспірне списання.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав пояснення аналогічні тим, що викладені в позові та просив задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, до суду надав клопотання про розгляд справи у його відсутність та надав заперечення, у відповідності до яких зазначив, що відповідно до п.3 Розділу II «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05.06.2012 року № 4901-VI (із змінами та доповненнями, внесеними Законом України від 19.09.2013 року № 583-VII) виконавчі документи за рішенням суду про стягнення коштів або рішення суду, що набрали законної сили, боржниками якими є: державні органи; державні підприємства, установи, організації; юридична особа, примусова реалізація майна боржника якої забороняється відповідно до законодавства, які видані або ухвалені до набрання чинності Закону (тобто до 01.01.2013 року) подаються до органів державної виконавчої служби. Просили у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи та встановлені по справі обставини, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 48 КАС України здатність мати процесуальні права та обов'язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами).

Позивач, Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Донецькобленерго» (84601, Донецька область, м. Горлівка, пр. Леніна, 11, ідентифікаційний код 00131268) зареєстровано виконавчим комітетом Горлівської міської ради 30.03.2012 р., номер запису про включення відомостей до ЄДР 12561200000000009, є юридичною особою.

Відповідач, Управління державної казначейської служби України у м. Дзержинську Донецької області, є суб'єктом владних повноважень.

Відповідно до Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 р. № 460/2011, Державна казначейська служба України (Казначейство України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України (далі - Міністр). Казначейство України входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для реалізації державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Казначейство України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства фінансів України (далі - Мінфін України), іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України і Міністра. Основними завданнями Казначейства України є: внесення пропозицій щодо формування державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів; реалізація державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів , боржником за якими є державний орган, здійснюється Державною казначейською службою України в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу.

Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 р. № 845 визначений механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судам, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення. Пунктом 2 Порядку визначені виконавчі документи - оформлені в установленому порядку виконавчі листи судів та накази господарських судів, видані на виконання рішень про стягнення коштів, а також інші документи, визначені Законом України «Про виконавче провадження».

Статтею 3 Законом України «Про виконавче провадження» передбачено, що у випадках, передбачених законом, рішення судів та інших органів щодо стягнення коштів виконуються органами доходів і зборів, банками та іншими фінансовими установами. Рішення зазначених органів можуть виконуватися відповідно до закону також іншими органами, установами, організаціями, посадовими особами та громадянами. Рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом, а саме: 1) виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті; 2) ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних, кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 3) судові накази; 4) виконавчі написи нотаріусів, 5) рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу.

Статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначені вимоги до виконавчого документа, в якому зазначаються: назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо; резолютивна частина рішення; дата набрання законної (юридичної) сили рішенням; строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Судом встановлено, що позивач листами № 52юр-806/13 та № 52юр-807/13 від 07.11.2013 р. направив до відповідача два накази господарського суду Донецької області від 31.10.2011 р. у справі № 24/156 на виконання рішення господарського суду від 10.10.2011 р. про стягнення з Дзержинського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Донецькій області (85200, м. Дзержинськ, Донецької області, вул. 50-років Жовтня, 2, ЕДРПОУ 08671484) на користь Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» пені 1531,67 грн., 3% річних - 255,44 грн. та інфляційних - 305,14 та витрат по сплаті державного мита у сумі 102,00 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Відповідач листом від 15.11.2013 р. № 2-10/3175 повернув направлені позивачем документи, а саме оригінали наказів господарського суду Донецької області № 24/156 від 30.10.2011 р. У листі відповідача останній посилався на те, відповідно до Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконавчі документи за рішенням суду про стягнення коштів або рішення суду, що набрали законної сили, боржниками за якими є: державний орган; державне підприємство, установа, організація; юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства, які видані або ухвалені до набрання чинності цим Законом, подаються до органу державної виконавчої служби.

Статтею 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05.06.2012 року № 4901-VI (далі - Закон) передбачено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Проте, п.3 Розділу II «Прикінцевих та перехідних положень» Закону (із змінами та доповненнями, внесеними Законом України від 19.09.2013 року № 583-VII), вбачається, що виконавчі документи за рішеннями суду про стягнення коштів або рішення суду, що набрали законної сили, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб'єкти, які видані або ухвалені до набрання чинності цим Законом, подаються до органу державної виконавчої служби протягом шести місяців з дня набрання чинності цим пунктом тобто з 19.10.2013 року. Якщо рішення суду про стягнення коштів або виконавчі документи за цими рішеннями, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб'єкти, не було подано в строк, встановлений цим пунктом, це не є підставою для відмови у виконанні даного судового рішення.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05.06.2012 року № 4901-VI Держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа). Примусова реалізація майна юридичних осіб - відчуження об'єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, з використанням яких юридичні особи провадять виробничу діяльність, а також акцій (часток, паїв), що належать державі та передані до їх статутного фонду.

Пунктом 1 Розділу II «Прикінцевих та перехідних положень» Закону, що цей Закон набирає чинності з 1 січня 2013 року.

Як вбачається з матеріалів справи, накази господарського суду Донецької області від 31.10.2011 р. у справі № 24/156 були видані до набрання чинності Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05.06.2012 року № 4901-VI.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку, що відповідач підчас повернення позивачу виконавчих документів - двох наказів господарського суду Донецької області від 31.10.2011 р. у справі № 24/156 діяв у порядку та у спосіб, що передбачений Конституцією та Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05.06.2012 року № 4901-VI.

За таких обставин позовні вимоги про визнання дій відповідача щодо повернення позивачу наказів господарського суду Донецької області від 31.10.2012 у справі № 24/156 незаконними та зобов'язання відповідача прийняти до виконання накази господарського суду Донецької області від 31.10.2011 р. у справі № 24/156 є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 КАС України Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 17, 18, 19, 20, 51, 69, 70, 71, 72, 86, 94, 121, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 164, 167, 181, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» до Управління державної казначейської служби України у м. Дзержинську Донецької області про визнання дій незаконними щодо повернення оригіналів наказів від 31.10.2011 року № 24/156 та зобов'язання виконати накази,- відмовити.

Постанова ухвалена у нарадчій кімнаті її вступна та резолютивна частини проголошено у судовому засіданні у присутності представника позивача 05 березня 2014 року.

Повний текст постанови буде виготовлено та підписано 11 березня 2014 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Бойко М.І.