Ухвала суду № 37493979, 26.02.2014, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/2561/14-ц

Провадження № 2/344/2134/14

У Х В А Л А

26 лютого 2014 року м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області Польська М.В., ознайомившись з заявою представника ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів за договором позики в розмірі 38444,00 грн., стягнення судових витрат.

Представником позивача також подано заяву про забезпечення позову, в якій просить накласти арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить ОСОБА_2 в межах ціни позову.

Згідно з частиною 1 статті 151 Цивільного процесуального кодексу України (надалі - «ЦПК України») суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.

Відповідно до пункту 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року «Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів».

Однак, позивачем не подано суду доказів щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить ОСОБА_2 в межах ціни позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Також суд звертає увагу, що позивач просить стягнути пеню та 3% річних, а також моральну шкоду. Таким чином, позивач просить стягнути не основну суму заборгованості за договором позики, яку вже стягнуто за рішенням Івано-Франківського міського суду від 25.02.2013 року (суддя Шамотайло О.В.), а пеню та 3% річних.

З огляду на викладене та зважаючи на вимоги ч. 3 ст. 152 ЦПК України щодо співмірності виду забезпечення заявленому позову, суддя дійшла висновку, що в заяві позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, рухоме та нерухоме майно слід відмовити.

Зважаючи на вищевикладене, керуючись статтями 151-153 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів - відмовити.

Копію ухвали направити для відома позивачу.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Апеляційна скарга подається через Івано-Франківський міський суд.

Суддя Польська М.В.