Ухвала суду № 37493772, 04.03.2014, Апеляційний суд Закарпатської області

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

04.03.2014 м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі суддів: Феєра І.С. (головуючого), Стана І.В., Животова Є.Г., при секретарі Головець М.А., за участю прокурора Гайдамаки В.В., обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_4, розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №11-кп/777/85/14 внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань під №12012070010000096 за апеляційними скаргами прокурора та обвинуваченого ОСОБА_3 на вирок Хустського районного суду Закарпатської області від 19.12.2013 року.

Цим вироком:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, українець, громадянин України, уродженець с. Копашнево Хустського району Закарпатської області, мешканець АДРЕСА_1 Мурованокуриловецького району Вінницької області, з середньою освітою, одружений, не працюючий, не судимий, засуджений:

- за ч.2 ст. 286 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 01(один) рік 06 (шість) місяців позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 02 (два) роки.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_3 залишено - особисте зобов»язання.

Цивільний позов ОСОБА_5 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 кошти за спричинену матеріальну шкоду в розмірі 3 180 (три тисячі сто вісімдесят) грн., моральну шкоду в розмірі 30 (тридцять тисяч) грн...

Цивільний позов ОСОБА_6 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 кошти за спричинену матеріальну шкоду в розмірі 31 930(тридцять одна тисяча дев»ятсот тридцять) грн., моральну шкоду в розмірі 30 (/ тридцять тисяч) грн..

Цивільний позов ОСОБА_7 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 кошти за спричинену матеріальну шкоду в розмірі 9 129 (дев»ять тисяч сто двадцять дев»ять) грн. 72 коп., моральну шкоду в розмірі 50 ( п»ятдесят тисяч) грн..

Речові докази: зазначені в постанові слідчого СВ Хустського МВ УМВС України в Закарпатській області від 15.08.2009 року - велосипед марки «Монтенбайк», який знаходиться на штрафмайданчику Хустського МВ УМВС України в Закарпатській області - повернуто потерпілим ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7; автомобіль марки «Форд Сіера», д.н.з. НОМЕР_1, який знаходиться на штрафмайданчику Хустського МВ УМВС України в Закарпатській області - повернуто власнику ОСОБА_8.

-2-

Стягнуто із обвинуваченого ОСОБА_3 на користь держави понесені процесуальні витрати в розмірі 1 947 (одна тисяча дев»ятсот сорок сім) грн. 11 коп. за проведену дактилоскопічну експертизу 08.04.2013 року за № 38; 3 677 (три тисячі шістсот сімдесят) грн. 50 коп. за проведену комісійно комплексну судову транспортно - трасологічну, автотехнічну та судово - медичну експертизи 17.05.2013 року за № 1/85; 1 835 (одна тисячу вісімсот тридцять п»ять) грн. 40 коп. за проведену судово - автотехнічну експертизи 21.08.2013 року за № 1/481.

Згідно вироку ОСОБА_3 визнаний винуватим за вчинене кримінальне правопорушення при таких обставинах.

Так, 26.07.2009 року приблизно о 15 годині 20 хвилин, обвинувачений ОСОБА_3, керуючи технічно - справним легковим автомобілем НОМЕР_2, рухався автодорогою в лісовому масиві урочища «Зелений Гай» сполученням с. Липча - с. Н. Селище Хустського району в напрямку с. Н. Селище. Проїжджаючи ділянку вказаної автодороги з обмеженою оглядовістю, поблизу новобудови будинку без номера, рухався зі швидкістю приблизно 30 - 40 км/год., по середині проїзної частини дороги, зайнявши частково зустрічну смугу руху.

В той же час у зустрічному напрямку по своїй смузі рухалась група велосипедистів, попереду якої їхав велосипедист ОСОБА_9.

У вказаній дорожній обстановці, водій ОСОБА_3 не вжив заходів щодо повернення на свою смугу з прийняттям положення ближче до правого краю проїзної частини дороги та зменшення швидкості, у т. ч. за необхідності аж до повної зупинки, а навпаки продовжував свій рух, при цьому не забезпечив безпеку дорожнього руху та порушив вимоги п.п 1, 2, 1.3, 1.5, 10.1, 11.1, 11.2, 11.3, 13.1 Правил дорожнього руху України, внаслідок чого створив аварійну ситуацію велосипедистам та допустив наїзд на велосипедиста ОСОБА_9.

В результаті даної ДТП згідно висновку комісійної судово - медичної експертизи № 6 від 08.02.2013 року, ОСОБА_9 отримав тілесні ушкодження у вигляді: терасоподібного перелому кісток склепіння черепу в правій скроневій ділянці перелому кісток основи черепа, забою головного мозку, субарахноїдального крововиливу, крововиливу під м»які тканини голови зі сторони внутрішньої поверхні скронево - тімяно - потиличної ділянки справа, забійної рани волосистої частини потиличної ділянки голови, забійної рани лівого колінного суглобу, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень і з безпосередньою причиною настання смерті знаходяться в прямому причинно - наслідковому зв»язку.

Невиконання водієм ОСОБА_3 вказаних вимог Правил дорожнього руху України, знаходиться в прямому причинному зв»язку з наступившими наслідками ДТП, внаслідок якої потерпілий ОСОБА_9 від отриманих тілесних ушкоджень помер по дорозі в лікарню.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_3 не оспорюючи фактичні обставини кримінального провадження просить вирок суду від 19.12.2013 року змінити, пом»якшити йому призначене покарання із застосуванням ст. 75 КК України. Вказує, що при призначенні покарання суд не взяв до уваги та не дав належної оцінки і діям самого потерпілого, адже саме зіткнення відбулося на його смузі руху. Він є єдиним працездатним членом сім»ї, близьких родичів ні він, ні його дружина не мають, його матеріальний стан є вкрай важким і вирішити питання відшкодування шкоди не залежить від його бажання.

-3-

В апеляційній скарзі начальник відділу прокуратури Закарпатської області не оспорюючи фактичні обставини кримінального провадження просить вирок суду від 19.12.2013 року скасувати у зв»язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення, ухвалити новий, яким ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на 3 роки. Вважає, що обране судом покарання занадто м»яке. Суд першої інстанції неповною мірою врахував суспільну небезпечність вчиненого злочину, його тяжкість і обрав покарання із застосуванням ст. 69 КК України, яке не можна визнати необхідним і достатнім для виправлення та попередження нових злочинів.

В запереченні на апеляційну скаргу обвинуваченого представник потерпілих ОСОБА_10 просить залишити апеляцій скарги без задоволення, а вирок суду від 19.12.2013 року без змін. Вказує, що доводи викладені в апеляційній скарзі обвинуваченого ОСОБА_3 нічим не обґрунтовані. Докази, які містяться в матеріалах кримінального провадження є належними, допустимими, достовірними. Покарання для обвинуваченого ОСОБА_3 є справедливим. Обвинувачений ОСОБА_3 не відшкодував заподіяні збитки.

Іншими учасниками кримінального провадження, вироку суду не оскаржується.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення обвинуваченого та його захисника на підтримання своєї апеляційної скарги та заперечення апеляційної скарги прокурора, промову прокурора на підтримання апеляційної скарги та заперечення апеляційної скарги обвинуваченого, перевіривши матеріали провадження, обговоривши доводи сторін, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги обвинуваченого та прокурора не підлягають до задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 404 КПК України вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.

Оскільки обвинувачений ОСОБА_3 вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю, учасники судового розгляду не заперечували, суд першої інстанції обґрунтовано визнав недоцільним, обмежившись допитом обвинуваченого ОСОБА_3 та потерпілого ОСОБА_6, досліджувати зібрані органом досудового розслідування докази. При визначенні обсягу доказів, що підлягають дослідженню, встановленню порядку їх дослідження та роз»ясненні при цьому прав ОСОБА_3 та іншим учасникам судового провадження, судом першої інстанції вимоги ч.3 ст. 349 КПК України порушені не були. Тому, апеляційним судом висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин справи не перевіряються.

Як встановлено матеріалами кримінального провадження, досудове розслідування і судовий розгляд по ньому проведені з дотриманням вимог розділів III, IV КПК України. Викладені у вироку висновки про винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України при обставинах, вказаних у вироку суду грунтуються на зібраних доказах, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження і ніким з учасників кримінального провадження не оскаржуються.

Дії обвинуваченого ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 286 КК України кваліфіковано правильно.

-4-

Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що пом»якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Призначене ОСОБА_3 покарання за ч. 2 ст. 286 КК України, всупереч доводам апеляційної скарги прокурора, в повній мірі відповідає загальним засадам призначення покарання, передбаченим ст. 65 КК України, а тому колегія суддів не вбачає достатніх підстав для визнання його таким, що не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого тобто таким, що за своїм видом чи розміром є явно несправедливим внаслідок м»якості.

Зокрема, призначаючи ОСОБА_3 покарання, суд першої інстанції, як зазначено у вироку, врахував ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, ніде не працює, одружений, що має на утриманні неповнолітню дитину. При цьому, суд обґрунтовано відповідно до вимог ч.ч.1, 2 ст.66 КК України визнав обставинами, що пом»якшують покарання обвинуваченого, його щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, молодий вік обвинуваченого, позитивну характеристику по місцю проживання та відсутністю відомостей про притягнення його до кримінальної відповідальності.

Ті обставини, на які посилається обвинувачений не можуть бути підставою для пом»якшення йому покарання, зважаючи на обставини кримінального правопорушення, його тяжкі наслідки - смерть потерпілого ОСОБА_9, призначене покарання за своїм видом і розміром є справедливим.

Що стосується доводів апеляційної скарги прокурора з приводу призначення більш суворого покарання то їх не можна вважати обгрунтованими, оскільки суд першої інстанції належним чином в обвинувальному вироку урахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, обставини, що пом»якшують покарання, при відсутності обставин, що обтяжують покарання та призначив покарання із застосуванням ст. 69 КК України, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ст. 286 ч.2 КК України.

Відхиляючи доводи апеляційної скарги прокурора, колегія суддів враховує вимоги ст.ст.396, 404, 405 КПК України. Крім того, апеляційний суд вважає, що у підтвердження доводів прокурор не послався на те, у чому полягають особливості конкретного злочину, який вчинив ОСОБА_3, не вмотивував судження про те, на підставі чого прийшов до висновку, що мотиви, мета та спосіб вчинення злочину, свідчать про незаконність вироку в частині застосування вимог ст.69 КК України.

За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування вироку суду та ухвалення нового, й вважає, що призначене обвинуваченому ОСОБА_3 покарання є справедливим.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

апеляційні скарги обвинуваченого та начальника відділу прокуратури Закарпатської області залишити без задоволення, а вирок Хустського районного суду Закарпатської області від 19.12.2013 року щодо обвинуваченого ОСОБА_3 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

Судді: