Рішення № 37493513, 27.02.2014, Господарський суд Полтавської області

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

27.02.2014р. Справа № 917/2484/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АВ метал груп", вул. Шолом-Алейхема, буд. 5, м. Дніпропетровськ,49044; поштова адреса: а/с 2763, м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТБК "Будпостач", провул.Великий,6, оф.1, м. Полтава, Полтавська область,36000

про стягнення 270304,97 грн.

суддя Іваницький Олексій Тихонович

секретар судового засідання Жадан Т.С.

представники сторін:

від позивача: Логвиненко Л.Г. дов. від 21.08.2013 року

від відповідача: не в друге з"явився

СУТЬ СПРАВИ: розглядається позовна заява про стягнення 270304,97 грн., за договором поставки № 212 від 29.05.2013 р., із яких основний борг - 252745,32 грн., пеня - 13766,29 грн., 3% річних - 3137,37 грн., інфляційні витрати - 655,99 грн.

Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив, хоча і був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання (повідомлення про вручення поштового відправлення в матеріалах справи), відзив на позовну заяву не подав, вимоги п. 4 ухвали суду від 18.12.2013 року про порушення провадження у справі не виконав.

З огляду на вищевикладене, а також достатністю документальних доказів в матеріалах справи для її розгляду по суті, суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши і оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, а також за результатами оцінки поданих сторонами господарського процесу доказів, у нарадчій кімнаті суд задовольняє позовні вимоги виходячи з наступного:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "АВ метал груп" (далі - ТОВ "АВ метал груп" ) та Товариством з обмеженою відповідальністю " ТБК "Будпостач" (далі - ТОВ "ТБК "Будпостач") 29 травня 2013 року був укладений Договір поставки № 212 (далі- Договір).

За умовами Договору Постачальник (ТОВ "АВ метал груп" ) зобов'язується в порядку та строки, встановлені Договором, передати чорний металопрокат (далі за текстом - Товар) у власність Покупця (ТОВ "ТБК "Будпостач" ), асортимент, кількість, ціна та строки поставки якого вказані в Специфікації/ях та/або в рахунках на оплату, що являються невід'ємною частиною Договору, а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до наданих Позивачем видаткових накладних №17000679 від 06.06.2013р. №17000704 від 11.06.2013р., №17000728 від 21.06.2013р., №17000761 від 27.06.2013р. ТОВ "АВ метал груп" поставляло ТОВ "ТБК "Будпостач" Товар на загальну суму 419 149,85 грн.

У відповідності до п. 3.2 Договору, Відповідач повинен провести оплату поставленого товару в безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника. Фактом оплати вважається зарахування грошових коштів на рахунок Постачальника.

Відповідно до п. 3.3. Договору порядок розрахунків між сторонами визначався як 100 % передплата, якщо інше не обумовлено у Специфікації.

Факт отримання товару представниками відповідача підтверджується також наявними у матеріалах справи копіями довіреностей на отримання товаро-матеріальних цінностей, товарно-транспортними накладними.

Відповідач здійснював оплати з порушенням встановлених строків.

Так, заборгованість виникла за Специфікаціями № 1 від 14.08.2013р., № 2 від 14.08.2013р., пунктом 5 яких передбачені умови оплати у вигляді відстрочки платежу протягом 24 банківських днів з дати поставки товару.

За Специфікаціями № 3 та № 4 від 14.08.2013р. пунктом 5 яких передбачені умови оплати у вигляді відстрочки платежу протягом 24 банківських днів з дати поставки товару,

Враховуючи часткові проплати відповідачем (на підтвердження позивачем надані суду банківські виписки а.с.39-47), за даними позивача за відповідачем рахується заборгованість за отриманий ним товар за період з 29.05.2013р. по 12.12.2013р. у розмірі 252 745,32 грн..

Первинна документація на підтвердження викладених обставин досліджена судом (копії наявні у матеріалах справи, оригінали оглянуті у судових засіданнях).

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 252 745,32 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного Договору поставки.

На підставі аналізу положень чинного законодавства та умов договору судом встановлено, що за своєю правовою природою даний договір є договором поставки.

Частини перша та шоста статті 265 Господарського кодексу України передбачають, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частина друга ст. 712 Цивільного кодексу України встановлює, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст.662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до абзацу 1 ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України).

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Отже, здійснивши аналіз наявних матеріалів справи, суд приходить до висновку, що в рамках укладеного між сторонами Договору поставки №212 від 29.05.2013 позивачем поставлено, а відповідачем отримано товар на загальну суму 419 149,85 грн., що підтверджується копіями належним чином оформлених видаткових накладних, а також копіями довіреностей на одержання товарно-матеріальних цінностей та товано-транспортними накладними які повністю відповідають вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та містять обов'язкові реквізити первинних документів, зокрема: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис та прізвище, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як зазначено Вищим господарським судом України в інформаційному листі від 17.07.2012 р. за № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді окремих норм матеріального права", підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, ст. 9 даного Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України.

Часткова проплата відповідачем підтверджується наданими суду банківськими виписками.

Заборгованість за Специфікаціями № 1 від 14.08.2013р., № 2 від 14.08.2013р. та Специфікаціями № 3 та № 4 від 14.08.2013р. у розмірі 252 745,32 грн. відповідачем не спростована.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Згідно статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Пунктом 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п.7.2 Договору, у випадку прострочення оплати за поставлений товар Покупець зобов"язаний сплатити Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості простроченого платежу за кожен день прострочення.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 13766,29 грн. пені, суд прийшов до висновку, що останній є правомірними, а тому підлягає задоволенню (розрахунок здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 8.1.5").

Відповідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Після проведення перевірки наданих позивачем розрахунків позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3137,37 грн. 3% річних трьох процентів річних та інфляційних втрат в розмірі 655,99 грн., суд визнає їх вірним та приходить до висновку, що вимоги позивача в цій частині відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України є правомірними, а тому підлягають задоволенню (розрахунок здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 8.1.5").

Відповідно до статті 32 ГПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стаття 33 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Згідно зі статтею 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Стаття 36 ГПК України передбачає, що письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Допустимих доказів в спростування наведеного чи будь-яких інших обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

Відповідно до ч. 2 ст. 82 ГПК України рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Відповідно до, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом / статті 43 ГПК України.

Понесені позивачем при зверненні з даним позовом судові витрати по сплаті судового збору в сумі 5 406,10 грн. покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 49 ГПК України.

Позивач відповідно до статей 32-34,36,38 ГПК України надав належні докази, довів обставини на які він посилався як підставу своїх вимог та обґрунтував які дають підставу суду позов задовольнити повністю.

Після виходу з нарадчої кімнати суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення яким позовні вимоги задоволено повністю.

Враховуючи викладене, матеріали справи, обставин справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши і оцінивши подані додаткові докази, керуючись статтями 4 - 47, 22, 28, 32 - 34, 36, 43, 44 - 45, 471, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, у нарадчій кімнаті, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТБК "Будпостач"(36000, м. Полтава, провул. Великий,6, оф. 1, р/р 26003001026717 в ПАТ "Універсал Банк", МФО 322001 ІПН 373060616014, код ЄДРПОУЗ7306066, Св-во платника ПДВ № 200040803) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АВ метал груп"(49000, м. Дніпропетровськ, вул. Шолом-Алейхема, буд. 5, код ЄДРПОУ 36441934, р/р 2600630532001 в ПАТ "Кредит-Дніпро", м.Дніпропетровськ, МФО 305749) заборгованість за Договором поставки №212 від 29.05.2013р., а саме основний борг у розмірі - 252 745,32 грн., пеню у розмірі - 13 766,29 грн., три проценти річних у розмірі - 3 137,37 грн., інфляційних втрат у розмірі - 655,99 грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТБК "Будпостач"(36000, м. Полтава, провул. Великий,6, оф. 1, р/р 26003001026717 в ПАТ "Універсал Банк", МФО 322001 ІПН 373060616014, код ЄДРПОУЗ7306066, Св-во платника ПДВ № 200040803) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АВ метал груп"(49000, м. Дніпропетровськ, вул. Шолом-Алейхема, буд. 5, код ЄДРПОУ 36441934, р/р 2600630532001 в ПАТ "Кредит-Дніпро", м. Дніпропетровськ, МФО 305749) витрати на сплату судового збору у розмірі 5 406,10 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

СУДДЯ Іваницький О.Т.

Повне рішення складено 06.03.2014р.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.