Постанова № 37492922, 27.02.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 825/200/14 Головуючий у 1-й інстанції: Непочатих В.О.

Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 лютого 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Аліменка В.О., Федотова І.В.,

розглянувши в письмову провадженні апеляційну скаргу військової частини А 2622 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 23.01.2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до військової частини А 2622 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до військової частини А 2622 про визнання протиправними дій, щодо нарахування та виплати позивачу грошової допомоги при звільненні, передбаченої статтею 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій»; зобов'язання здійснити перерахунок та виплату грошової допомоги при звільненні, з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 23.01.2014 року позов задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, військова частина А 2622 подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою відмовити в позові. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що позивач проходив службу у Збройних Силах України, в тому числі на посаді начальника відділу матеріально-технічного забезпечення - заступника начальника управління територіального управління «Північ» та наказом Міністра оборони України від 09.12.2013 року № 395 звільнений з військової служби у запас за пунктом «б» частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» (за станом здоров'я).

Наказом командира військової частини А0197 від 27.12.2013 року № 300 позивачу призначено до виплати грошову допомогу у зв'язку зі звільненням з військової служби в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний календарний рік військової служби із розрахунку 26 календарних років.

Згідно вимог спільної Директиви Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України від 02.09.2013 року № Д-322/1/03 та Директиви командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 09.09.2013 року № Д-9ДСК військова частина А0197 (м. Чернігів) підлягає розформуванню до 31.12.2013 року, а військова частина А2622 (м. Чернігів) визначена правонаступником військової частини А0197 (м. Чернігів), що підтверджується довідкою від 16.12.2013 року № 1893.

Відповідно до довідки від 08.01.2014 року № 132/15 при розрахунку позивачу одноразової грошової допомоги за основу бралося місячне грошове забезпечення за кожний повний календарний рік служби в розмірі 6181,10 грн., яке складалося з посадового окладу, з окладу за військовим званням, 40% надбавки за вислугу років, 50% надбавки за виконання особливо важливих завдань, 20% надбавка за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці, 90% премії.

Проте позивач вважає, що апелянт порушив його право, не включивши до грошової допомоги при звільненні щомісячної додаткової грошової винагороди, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889.

Постановою Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Пунктом 1 постанови № 889 установлено щомісячну додаткову грошову винагороду: військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які займають посади у Військово-Морських Силах Збройних Сил та Морській охороні Державної прикордонної служби, посади у військових частинах, підрозділах, закладах, установах та організаціях Збройних Сил (за переліком згідно з додатком), посади наземних авіаційних спеціалістів, що забезпечують безпеку польотів літаків та вертольотів, у військових частинах і підрозділах Повітряних Сил та Сухопутних військ Збройних Сил, посади у військових частинах і підрозділах високомобільних десантних військ та спеціального призначення Збройних Сил, і військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) льотного складу Збройних Сил, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та Державної прикордонної служби - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення;

Пунктом 2 даної постанови визначено, що граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 цієї постанови, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Адміністрацією Державної прикордонної служби за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення.

Наказом № 595 від 15.11.2010 року Міністр оборони України затвердив Інструкцію про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України.

У пункті 5 Інструкції визначено, що винагорода виплачується на підставі наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації), а командирам (начальникам) військових частин (установ, організацій) - на підставі наказів вищих командирів (начальників).

Пунктом 9 Інструкції передбачено, що винагорода встановлюються наказами Міністра оборони України (начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони України) з урахуванням конкретної військової частини, займаної посади та особливостей умов проходження служби у межах видатків на грошове забезпечення, передбачених для Міністерства оборони України (Головного управління розвідки Міністерства оборони України) у державному бюджеті України на відповідний рік.

Командир (начальник) військової частини (установи, організації) має право зменшувати розміри винагороди за:

порушення статутних правил несення служби;

особисті незадовільні показники командирської, бойової та мобілізаційної підготовки;

уживання алкогольних напоїв (наркотичних речовин) у службовий час, прибуття на службу в нетверезому стані (у стані наркотичного сп'яніння);

порушення вимог законів та інших нормативно-правових актів, які призвели до поломок військової (спеціальної) техніки й озброєння, пошкодження майна, інших матеріальних збитків, а також завдали шкоди здоров'ю військовослужбовців або інших осіб;

Військовослужбовцям зменшується розмір винагороди згідно з наказами командирів (начальників) за той місяць, у якому були допущені ці порушення, або за місяць, у якому ці накази надійшли до військової частини.

Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла такого правового висновку: щомісячна додаткова грошова винагорода, яка передбачена наказом № 595, має тимчасовий характер, оскільки виплата такої винагороди дозволена за наявності наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації) або вищого командира (начальника) залежно від настання спеціальних обставин і її розмір не є фіксованим, а виплата не є щомісячною, тому вона не може бути включена в розмір грошової допомоги при звільненні.

Зазначена правова позиція у подібних правовідносинах висловлена Верховним судом України в постанові від 15.10.2013 року.

Відповідно до положень статті 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що підстав для задоволення позовних вимог щодо включення в розмір грошової допомоги при звільненні, щомісячної додаткової грошової винагороди - відсутні.

Відповідно до ст. 198, 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160,197,198,202,205,207, КАС України колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу військової частини А 2622 - задовольнити.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 23.01.2014 року - скасувати та постановити нову, якою у задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Саприкіна І.В.

Судді: Аліменко В.О.

Федотов І.В.