Постанова № 37492809, 26.02.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/15774/13-а(у 2-х томах) Головуючий у 1-й інстанції: Бояринцева М.А.

Суддя-доповідач: Петрик І.Й.

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 лютого 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Петрика І.Й.Суддів:Бабенка К.А., Ключковича В.Ю.,При секретарі судового засідання:Валяєвій Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Благов Інтер'єр» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Благов Інтер'єр» пред'явило позов до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень від 26 липня 2013 року № 0001652205 та № 0001662205.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 жовтня 2013 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким у задоволені позовних вимог позивачу відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню з ухваленням нового рішення у справі з таких підстав.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, п. 4 ч. 1ст. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, В період з 1 липня 2013 року по 5 липня 2013 року відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Благов Інтер'єр» з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток по фінансово-господарським взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Діджітал Технолоджі» за період з 1 червня 2012 року по 30 червня 2012 року.

За результатами проведеної перевірки Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві складено акт від 5 липня 2013 року № 232/22-05/36135459, яким встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Благов Інтер'єр»: пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за червень 2012 року на загальну суму 91 557 грн.; пункту 138.1, пункту 138.2, підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України, пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, пункту 1, пункту 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що призвело до заниження податку на прибуток, що підлягає сплаті за І півріччя 2012 року на загальну суму 96 135 грн., в тому числі за ІІ квартал 2012 року на суму 96 135 грн.

На підставі складеного акту перевірки, 26 липня 2013 року Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві винесено податкові повідомлення-рішення: № 0001652205, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 114 446,25 грн.; № 0001662205, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 120 168,75 грн..

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги ту обставину, що обґрунтованість та законність прийняття податкових повідомлень-рішень відповідачем суду не доведена, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Із такою правовою позицією суду першої інстанції колегія суддів не погоджується із огляду на наступне.

Згідно наданих документів до перевірки було встановлено, що між TOB «Благов Інтер'єр» (Замовник) та TOB «Діджітал Технолоджі» (Виконавець) укладено договори на виконання робіт від 05.06.12 № 05061, від 16.05.12 № 16051, від 07.06.12 № 07061, від 04.06.12 № 04061, від 01.06.12 № 01062, від 11.05.12 № 11051, від 08.06.12 № 08061, від 01.06.12 № 01061, від 31.05.12 №31052, від 31.05.12 №31051. Предметом вищевказаних договорів було те, що виконавець зобов'язується на власний ризик виконати роботи, передбачені п.2.1 цих Договорів в порядку та на умовах, передбачених цими договорами і чинним законодавством України, а Замовник - зобов'язаний прийняти та оплатити ці роботи. Ці договори набирають чинності з моменту їх підписання Сторонами і діють до ЗО листопада 2012 року. Детальний перелік та вартість робіт визначається у додатках №1 до вищевказаних договорів.

В ході проведення перевірки, під час аналізу податкової звітності контрагента позивача встановлено, що у TOB «Діджітал Технолоджі» відсутні адміністративно-господарські можливості на виконання господарських зобов'язань по укладеним угодам, відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, складські та торгівельні приміщення, транспорт, торгівельне обладнання та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань.

Документів, що б підтверджували задекларований TOB «Діджітал Технолоджі» податкові зобов'язання та податковий кредит до ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві не надано.

Постачальники, від яких TOB «Діджітал Технолоджі» декларує податковий кредит, не декларують податкові зобов'язання по взаємовідносинам із зазначеним СГД, мають стани відмінні від нуля та не мають достатніх матеріальних та трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності.

Колегія суддів зазначає, що основним видом діяльності контрагента позивача TOB «Діджітал Технолоджі» є інші види оптової торгівлі, оренда інших машин та устаткування, розповсюдження фільмів, консультування з питань комерційної діяльності та управління, рекламна діяльність, виробництво фільмів.

Проте, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відповідно до укладених договорів контрагент позивача TOB «Діджітал Технолоджі» повинен був виконати сервісно-технічне обслуговування інтер'єру в закладах ресторанного господарства МакДональдз. Згідно до додатків №1 до вищевказаних договорів, місця розташування закладів ресторанного господарства МакДональдз знаходились по різних містах України, а саме: м. Львів, м. Донецьк, м. Кривий ріг, м. Київ, м. Кременчук, м. Одеса, м. Рівне, м. Дніпропетровськ, м. Сімферополь та ін..

Відповідно до п.1.3 укладених договорів, для виконання визначених робіт Виконавець (TOB «Діджітал Технолоджі») використовує виключно власні виробничі засоби, матеріали та ресурси.

У зв'язку з тим, що фактично TOB «Діджітал Технолоджі» відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основних видів діяльності, контрагент позивача був позбавлений можливості виконувати сервісно-технічне обслуговування інтер'єру в закладах ресторанного господарства МакДональдз по всій Україні.

Крім того, колегія суддів зазначає, що позивачем до перевірки не надано документальне підтвердження взаємовідносин позивача з мережею закладах ресторанного господарства МакДональдз, та у зв'язку з чим позивачу необхідно було залучати потенціал контрагента TOB «Діджітал Технолоджі».

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясувати, зокрема, рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку (лист Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011).

Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Отже, витрати, для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з ПДВ за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Однак, як встановлено в ході проведення перевірки позивача, TOB «Благов Інтер'єр» сформував валові витрати та податковий кредит з ПДВ на підставі формально складених первинних документів.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно ст. 9 Закону України від 16.07.1999р. №996-ХІІ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704. первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. №996-ХІУ (із змінами та доповненнями).

Згідно п. 198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України" від 02.12.2010р. №2755-УІ із змінами та доповненнями Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Відповідно до п.201.6 ст.201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів зазначає, що відображенню у бухгалтерському обліку та податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, при наявності первинного документу, що підтверджує таку господарську операцію.

Враховуючи викладене, суд погоджується з доводами апелянта про порушення позивачем п. 138.2 ст. 138, п. 198.6 ст. 198 ПК, що спричинило заниження податку на додану вартість при здійсненні операцій з контрагентом TOB «Діджітал Технолоджі» в період, що перевірявся.

Статус TOB «Діджітал Технолоджі» як платника ПДВ не спростовує наявність вказаних порушень і не може свідчити про правомірність формування податкового кредиту з ПДВ.

Констатація позивачем того, що платник податків не може нести відповідальність за порушення податкової дисципліни його контрагентами, загалом є вірною, але в даному випадку ця теза не спростовує допущені саме позивачем порушення податкового законодавства і не може звільняти останнього від настання відповідних юридичних наслідків.

Таким чином, висновок відповідача про порушення позивачем норм податкового законодавства, є таким, що відповідає фактичним обставинам справи. А, відтак, податкові повідомлення-рішення є законними і підстави для їх скасування відсутні.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

У зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції при ухваленні постанови було порушено норми матеріального та процесуального права, а висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню є помилковим.

Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, тому вбачаються підстави для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 94, 160, 196, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 жовтня 2013 року задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 жовтня 2013 року скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Благов Інтер'єр» відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.Й. Петрик

Судді: К.А. Бабенко

В.Ю. Ключкович

Головуючий суддя Петрик І.Й.

Судді: Бабенко К.А

Ключкович В.Ю.