Постанова № 37492738, 05.03.2014, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.03.2014 р. Справа № 5013/1615/12

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Широбокова Л.П. (доповідач)

суддів: Антоніка С.Г., Чередка А.Є.

при секретарі судового засідання Гаврилові О.М.

представники сторін в судове засідання не з'явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фермерського господарства "Родючість", с. Розкішне Голованівського району Кіровоградської області на рішення господарського суду Кіровоградської області від 05.03.2013р. у справі №5013/1615/12

за позовом Публічного акціонерного товариства "Компанія "Райз", м. Київ

до Фермерського господарства "Родючість", с. Розкішне Голованівського району Кіровоградської області

про стягнення 49 837,72 грн

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 05.03.2013р. по справі №5013/1615/12 (суддя Мохонько К.М.) позов задоволено у повному обсязі. Стягнуто з Фермерського господарства "Родючість" на користь Публічного акціонерного товариства "Компанія "Райз" 49 650,00 грн боргу, 187,72 грн - 3% річних та 1 609,50 грн судового збору.

Не погодившись з рішенням господарського суду, Фермерське господарство "Родючість" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду як прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування апеляційної скарги послиється на те, що договір з Позивачем не укладав, товар по видатковій накладній № ВН-10015-01288 від 01.06.2012р. не отримував, підпис в графі "отримав" зазначеної накладної не належить Яніцькому О.С. та вчинений невстановленою особою. Крім того, звернув увагу суду, що договір Позивачем наданий так і не був; а в оспорюваному рішенні суд виходив з факту укладення договору у спрощений спосіб, чим на його думку безпідставно вийшов за межі позовних вимог. Зазначив, що по справі так і не була призначена почеркознавча експертиза, а за результатами звернення Відповідача із заявою до Голованівського РВ УМВС України у Кіровоградській області відкрито кримінальне провадження №12013120130000265 від 15.03.2013р.

Позивач проти апеляційної скарги заперечив з огляду на те, що факт отримання товару Відповідачем доведений у повному обсязі (Відповідачем до матеріалів справи долучено податкові накладні, в яких зазначено найменування товару та номер накладної № ВН-10015-01288 від 01.06.2012р.). Крім того, підставою позову є саме накладна про отримання товару на суму 49 650,00 грн, а не договір №10603-ВД-ЗЧ/ТМ. Вважає рішення суду правомірним, а доводи скаржника безпідставними.

З огляду на те, що з матеріалів справи вбачаються ознаки злочину, передбаченого ч. 1 ст. 190 Кримінального кодексу України (шахрайство), провадження у справі зупинялось до встановлення осіб, які підписали видаткову накладну №ВН-10015-01288 від 01.06.2012р. та дійсно отримали товар (ухвала суду від 14.08.2013р.).

За результатами розслідування кримінальне провадження №12013120130000265 щодо підроблення документів по відпуску ПАТ "Компанія "Райз" на користь ФГ "Родючість" товарно-матеріальних цінностей на суму 49 650 грн було закрите, про що Дніпропетровський апеляційний господарський суд було повідомлено листом Первомайського МВУМВС України в Миколаївській області від 05.02.2014р. та доданою до нього постановою про закриття кримінального провадження від 30.10.2013р.

В судове засідання 05.03.2014р. представники сторін не з`явились, причин неявки не повідомили, не зважаючи на те, що належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Під час розгляду справи судом встановлено, що по видатковій накладній №ВН-10015-01288 від 01.06.2012р. Публічним акціонерним товариством "Компанія "Райз" (надалі - Позивач) Фермерському господарству "Родючість" (надалі - Відповідач) був переданий товар (запчастини) на загальну суму 49 650 грн. В графі про отримання товару з боку Відповідача стоїть підпис та зазначено прізвище Яницький О.О. (а.с. 9). В матеріалах справи міститься копія довіреності серії ААГ №421800 від 01.06.2012р., яка була видана відповідачем Яницькому О.С. на отримання від позивача запчастин на суму 50 000,00 грн (а.с.10). Як вбачається із матеріалів справи оригінал зазначеної довіреності надавався позивачем для огляду у суді першої інстанції.

У зв`язку із тим, що Відповідач жодних оплат за отриманий товар не здійснив, Позивач надіслав йому претензію від 01.10.2012р., в якій просив в п'ятиденний строк з дня отримання претензії перерахувати кошти за товар. Відповідач отримав претензію, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а. с. 11-12), проте кошти не перерахував, що і стало підставою позову.

У видатковій накладній №ВН-10015-01288 від 01.06.2012р. (надалі - видаткова накладна) в графі щодо підстави господарських відносин йде посилання на договір №10603-ВД-3Ч/ТМ від 01.06.2012р. Проте, як зазначено Позивачем, такий договір у нього відсутній, тому позовні вимоги ґрунтуються на бездоговірних господарських відносинах, що виникли на підставі передачі-отримання товару, підставою позовних вимог у позовній заяві визначено саме накладну №ВН-10015-01288 від 01.06.2012р.

З огляду на викладене, апеляційний суд не вбачає порушення судом першої інстанції ч. 2 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України щодо виходу за межі позовних вимог при прийнятті рішення без відповідного клопотання зацікавленої сторони.

Відповідно до статей 173, 174 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Статтею 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Дії сторін по підписанню видаткової накладної, в якій визначений предмет правочину, кількість та асортимент товару, істотна умова договору - ціна, були направлені на набуття цивільних прав та обов'язків. При цьому, суд не погоджується з позицією Відповідача щодо неотримання ним товару за спірною накладною, оскільки про зворотнє свідчить наявність оригіналу довіреності у Позивача, яка передається продавцю лише в обмін на товар. Крім того, слідством встановлено, що накладну про отримання товару підписав син Яніцького О.С. Яніцький О.О., який є членом СФГ «Родючість», що підтверджується витягом з ЄДРПОУ станом на 04.03.2014р. (міститься у матеріалах справи). Слідством не встановлено жодних шахрайських дій щодо отримання спірної довіреності та товару на підставі неї. Таким чином, суд доходить висновку, що спірна довіреність була передана добровільно особою, на яку видана, іншій особі для отримання товарно-матеріальних цінностей. Про спірну господарську операцію з відповідачем на суму 49 650,00 грн позивачем звітовано перед податковою інспекцією (податкова накладна, а.с. 34-35).

Отже, з моменту підписання видаткової накладної та отримання товару у Відповідача виник обов'язок щодо оплати поставленого товару відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору ( п. 1 ст. 193 ГК України, ст. ст. 525, 526 ЦК України).

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо наявності правових та фактичних підстав для стягнення з Відповідача заборгованості за поставлений товар у сумі 49 650 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення 3% річних за період з 14 жовтня по 29 листопада 2012 року у сумі 187,72 грн. Вказані вимоги не суперечать чинному законодавству та обставинам справи, розмір річних вірно розрахований позивачем в межах заявленого періоду, та ці вимоги правомірно задоволені судом першої інстанції.

Враховуючи викладене, підстав для скасування чи зміни рішення суду відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України не вбачається, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області без змін.

Судові витрати по апеляційній скарзі покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44-49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Родючість", с. Розкішне Голованівського району Кіровоградської області залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 05.03.2013р. у справі №5013/1615/12 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з часу її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцятиденного строку з дати її прийняття.

Повний текст постанови складено 06.03.2014р.

Головуючий суддя Л.П. Широбокова

Суддя С.Г. Антонік

Суддя А.Є. Чередко