Рішення № 37492684, 04.03.2014, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.03.2014 Справа № 917/74/14

м. Полтава

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська водочна компанія", вул. Садова, 19, с. Мазанка, Сімферопольський район, АР Крим, 97530; поштова адреса: пр. Перемоги, 5-А, м. Київ, 01135

до Фізичної особи-підприємця Головатої Ірини Ігорівни, вул. Фрунзе, 91, кв.1, м. Полтава, 36002

про стягнення 23731,51 грн.

Суддя Пушко І.І.

Представники:

від позивача: Дементьєв О.І., довіреність від 07.11.2013 року;

від відповідача: не з'явився.

Суть справи: Розглядається позовна заява про стягнення з відповідача коштів в сумі 23731,51 грн. за договором поставки від 25.11.2010 року № 24-000509, з яких: 17306,78 грн. - основна заборгованість; 1863,20 грн. - пеня; 3900,94 грн. - штраф; 429,97 грн. - 3% річних; 230,62 грн. - інфляційні збитки.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем договірних зобов'язань щодо оплати отриманого товару, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості та підстави нарахування і стягнення пені за прострочення грошового зобов'язання, 3% річних, інфляційних збитків.

Відповідач в засідання не з'явився, відомості про отримання ним ухвал суду від 21.01.2014 року, 11.02.2014 року поштовим зв'язком в матеріалах справи відсутні. Ухвали направлялись відповідачу поштою рекомендованою кореспонденцією на юридичну адресу, згідно даних спеціального витягу з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Судом береться до уваги, що відповідно до роз'яснень ВГСУ (п. 11 інформаційного листа № 01-8/123 від 15.03.2007 року), до повноважень господарського суду не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичної особи або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час та місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом (ч. 3 п. 3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

В зв'язку з наведеним суд вважає, що відповідач належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання, необхідних для вирішення спору доказів наявних в матеріалах справи достатньо, а його неявка не перешкоджає розгляду спору по суті, тому суд визнав за можливе відповідно до ст. 75 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

25.11.2010 року між фізичною особою - підприємцем Кольвах Іриною Ігорівною, яка згодом змінила прізвище на Головата та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кримська водочна компанія" укладено договір поставки № 24-000509 (далі Договір). Відповідно п. п. 1.1. Договору постачальник (позивач) передає у власність покупця, а покупець (відповідач) приймає і оплачує алкогольні і безалкогольні напої (товар) в асортименті, партіями згідно накладних, на умовах даного Договору. Узгоджена сторонами кількість, асортимент і ціна товару вказується у видаткових накладних, що являються невід'ємною частиною Договору.

За п. 2.1. Договору ціна, асортимент, сортамент, номенклатура, найменування, кількість продукції, місце і строк поставки вважаються остаточно узгодженими сторонами Договору після підписання уповноваженими представниками сторін (що мають довіреність на отримання/передачу товарно-матеріальних цінностей) накладних.

Продукція поставляється на умовах DDP (ІНКОТЕРМС 2000 року) - адреса торгової точки покупця (п. 2.4. Договору). Поставка партії продукції здійснюється постачальником на протязі 3 робочих днів з моменту узгодження сторонами усної заявки покупця. Заявка покупця не являється невід'ємною частиною даного Договору (п. 2.5. Договору).

Враховуючи домовленість сторін про здійснення поставки продукції централізовано-кільцевими перевезеннями, у п.2.11. Договору сторонами узгоджено, що відпуск продукції покупцю може здійснюватися без довіреності на отримання цінностей при умові виконання сторонами вимог абзацу 3 пункту 13 інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на отримання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 року №99.

Відповідач в період з 17.09.2013 року по 28.09.2013 року отримав від позивача товар за видатковими накладними (а.с. 10-16) на загальну суму 19504,68 грн.

Судом враховується, що згідно абзацу 3 пункту 13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, на який йде посилання у п. 2.11. Договору, при централізовано-кільцевих перевезеннях цінностей підприємствам їх відпуск постачальниками може здійснюватися без довіреності, якщо одержувач цінностей за підписом керівника і головного бухгалтера підприємства або інших осіб, які уповноважені підписувати довіреності, повідомив постачальника про зразок печатки (штампу), якою матеріально відповідальна особа, що буде приймати цінності, завіряє на супровідних документах (накладній, акті, ордері тощо) свій підпис про одержання цінностей.

До матеріалів справи залучений лист відповідача зі зразком його підпису та печатки (штампу), що відповідає умовам п. 2.11. Договору та положенням наведеної вище інструкції.

Таким чином, наявність у накладних підписів сторін засвідчених печатками, свідчить про отримання товару, узгодження його ціни, кількості, найменування. Згідно наявних у справі доказів товар на загальну суму 19504,68 грн. отримувався відповідачем без будь-яких зауважень щодо його кількості чи якості.

Ціна Договору визначається виходячи з загальної вартості продукції, поставленої на протязі строку дії даного Договору (п. 2.3. Договору).

Відповідно до п. п. 2.9 Договору покупець зобов'язаний оплачувати кожну отриману по даному Договору партію продукції не пізніше 21 календарного дня з моменту передачі.

За розрахунком позивача оплачено товар на суму 2197,90 грн., а заборгованість станом на момент розгляду справи в суді становить 17306,78 грн.

Відповідач порушив строки оплати товару в зв'язку з чим позивач направив претензію за вих. № 38/08-НІП/293 від 22.11.2013 року з вимогою погашення заборгованості на суму 23137,02 грн., з яких 18306,78 грн. - основний борг за поставлений товар, проте станом на момент розгляду справи в суді борг погашений не був.

Враховуючи умови Договору, строк виконання відповідачем взятих на себе грошових зобов'язань настав.

Актом звірки розрахунків (а.с. 9) сторонами засвідчено, що станом на 22.11.2013 року за відповідачем значиться заборгованість в розмірі 18306,78 грн.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2. ст. 712 ЦК).

Відповідно до п.1 ч.1 ст.664 ЦК обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

Згідно з п. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настаються правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Ст. 612 ЦК України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань підлягають стягненню штрафні санкції у вигляді пені, розмір якої повинен визначатися обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами та узгоджуватися в договорі.

Пунктом 4.1 Договору сторони передбачили, що у разі недотримання строків оплати продукції, вказаних в п. 2.9. Договору, покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі 0,1 % вартості неоплаченої продукції за кожен день прострочки.

Позивачем заявлено до стягнення 1863,20 грн. пені межах подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення за період з 09.10.2013 року по 16.12.2013 року, яку суд задовольняє повністю, оскільки її розмір відповідає вимогам п. 6 ст. 232 ГК України, Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст. 625 Цивільного кодексу України).

Позивачем заявлено до стягнення 429,97 грн. - 3% річних за період з 09.10.2013 року по 16.12.2013 року, а також інфляційні витрати за період з жовтня по грудень 2013 року в розмірі 429,97 грн.

Приймаючи до уваги, що судом встановлено прострочення відповідачем грошового зобов'язання, вимоги позивача про стягнення 3 % річних та інфляційних витрат суд визнає правомірними та такими, що підлягають задоволенню, оскільки період їх нарахування є обґрунтованим (перерахунок правильності нарахування пені, 3% річних, інфляційних витрат проводився згідно калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи "Ліга.Закон").

Також сторони пунктом 4.1. Договору передбачили, що у випадку несвоєчасного виконання зобов'язання щодо оплати понад 30 календарних днів, крім пені покупець повинен сплатити продавцю штраф у розмірі 20 відсотків від вартості партії продукції, оплата якої прострочена.

Позивачем заявлено до стягнення 3900,94 грн. штрафу (20 відсотків від суми боргу 19509,68 грн.) за невиконання відповідачем зобов'язання в частині оплати переданого товару.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Суд враховує, що штраф і пеня є формами одного і того ж виду забезпечення виконання зобов'язання - неустойки. Відповідно до ч. 3 ст. 6 ЦК України сторони можуть врегульовувати свої відносини на власний розсуд. Умовами Договору передбачено цивільно-правову відповідальність за порушення умов Договору у вигляді сплати неустойки - пені та штрафу. При цьому законом не встановлено обмежень щодо одночасного застосування пені і штрафу у випадку порушення виконання зобов'язання і таке застосування чинному законодавству не суперечить, яке встановлює обмеження лише щодо розміру такої форми неустойки як пеня.

Судом приймається до уваги правова позиція Верховного Суду України з даного питання, зокрема, в постанові від 09.04.2012 року по справі № 12/039. Згідно ст. 111-28 ГПК України Рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

Таким чином, одночасне застосування штрафу та пені, у разі неналежного виконання зобов'язань за Договором, не суперечить вимогам закону та умовам Договору.

Однак, суд вважає за необхідне зменшити заявлений позивачем розмір штрафу виходячи з наступного.

Так, відповідно до пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України приймаючи рішення у справі суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Аналогічні норми містяться і в ст. 551 ЦК України, ч. 1 ст. 233 ГК України.

Відповідно до п. 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 № 18 (зі змінами), вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

В даному випадку сума штрафу в розмірі 3900,94 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача є завищеною, що не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. При цьому судом враховується позиція Конституційного Суду України у Рішенні від 11.07.2013 року № 7-рп/2013, згідно якої наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Також, позивачем не взято до уваги, що відповідач частково розрахувався за отриману продукцію і прострочення відповідача не було тривалим.

Таким чином, враховуючи наявні в матеріалах справи докази, на підставі п. 3 ст. 83 ГПК України суд зменшує розмір штрафу на 50% і тому позовні вимоги про стягнення штрафу підлягають частковому задоволенню - на суму 1950, 47 грн., а в іншій частині у позові відмовляється.

Відповідно до п. 5 ст. 16 ЦК України одним із засобів захисту цивільних прав є примусове виконання обов'язку в натурі, яке в даному випадку полягає у виконанні відповідачем договірних зобов'язань з оплати вартості отриманого товару.

У відповідності до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. За ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Позивачем доведено обґрунтованість позовних вимог про стягнення заборгованості за Договором, відповідач факт прострочення сплати коштів за отриманий товар не спростував. За таких обставин позовні вимоги задовольняються на загальну суму 21781 грн. 04 коп., з яких: 17306 грн. 78 коп. - основний борг; 1863 грн. 20 коп. - пеня; 1950 грн. 47 коп. - штраф; 429 грн. 97 коп. - 3 % річних; 230 грн. 62 коп. - інфляційні витрати.

Відповідно до п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р., судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки. Таким чином, судові витрати відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49 (ч. 2), 82, 83 (п.3 ч. 1), 84, 85, ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Головатої Ірини Ігорівни, вул. Фрунзе, 91, кв.1, м. Полтава, 36002, ідентифікаційний код 3173011006 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська водочна компанія", вул. Садова, 19, с. Мазанка, Сімферопольський район, АР Крим, 97530; поштова адреса: пр. Перемоги, 5-А, м. Київ, 01135, код ЄДРПОУ 36499654: 17306 грн. 78 коп. - основний борг; 1863 грн. 20 коп. - пеня; 1950 грн. 47 коп. - штраф; 429 грн. 97 коп. - 3 % річних; 230 грн. 62 коп. - інфляційні витрати; 1827 грн. 00 коп. судового збору.

3. В частині вимог про стягнення 1950,47 грн. штрафу у позові відмовити.

4. Видати наказ при набранні рішенням законної сили.

Суддя І.І.ПУШКО