Рішення № 37492546, 17.02.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/18955/13 17.02.14

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЛЕСИСТЕМИ УКРАЇНИ»

до товариства з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНО-ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ «ІНТЕРБУДІНВЕСТ»

про визнання права власності на новостворене нерухоме майно

Суддя Балац С.В.

Представники:

позивача: Масловський І.А. - за довіреністю від 16.07.2013 № 808;

відповідача: не з'явилися.

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И :

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕЛЕСИСТЕМИ УКРАЇНИ» звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНО-ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ «ІНТЕРБУДІНВЕСТ» про визнання права власності на новостворене нерухоме майно.

Суть спору: позивач свої позовні вимоги мотивує тим, що останнім набуто право власності на новостворене нерухоме майно, однак, у зв'язку із втратою оригіналів первинних документів, позивач позбавлений можливості зареєструвати це право.

Позивач до початку розгляду справи по суті, скориставшись правом, наданим ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, звернувся до суду із заявою про зміну предмета позову. Згідно вказаної заяви, позивачем заявлено позовну вимогу про визнання за ним права власності на новостворене нерухоме майно - нежитлове приміщення № 140, загальною площею 12,8 м2, що розміщене у будинку № 131 по проспекту Перемоги у місті Києві.

Отже, заява позивача судом прийнята, відтак, спір у справі розглядається з урахуванням зміни предмету позову.

Згідно відзиву відповідача, останній обставини позивача підтвердив і проти позовних вимог позивача не заперечив.

Також, 02 грудня 2013 року від розпорядника майна відповідача надійшла заява від 29.11.2013 № 29/11, зі змісту якої вбачається, що у задоволенні вимог позивача слід відмовити, з таких підстав. 15 липня 2013 року Господарським судом міста Києва порушено провадження у справі № 910/12257/13 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНО-ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ «ІНТЕРБУДІНВЕСТ». Відповідне оголошення було опубліковано в газеті «Голос України» від 31.07.2013 № 140. Однак, позивач у граничний тридцятиденний строк, як того вимагає ч. 1 ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», не звернувся до суду із своїми кредиторськими вимогами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.10.2013 прийнято позов товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЛЕСИСТЕМИ УКРАЇНИ» до розгляду та порушено провадження у справі № 910/18955/13. Розгляд даної справи призначено судом на 04.11.2013.

Від відповідача 25.10.2013 надійшло клопотання від 22.10.2013 № 229 про розгляд даної справи без участі представника останнього.

Господарський суд міста Києва в порядку, передбаченому ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою від 04.11.2013, відклав розгляд даної справи на 02.12.2013.

В судовому засіданні 02.12.2013 суд оголосив ухвалу про продовження строку розгляду спору та відкладення розгляду справи на 23.12.2013.

У зв`язку із перебуванням судді Балац С.В. у відпустці, розпорядженням в.о. голови Господарського суду міста Києва від 23.12.2013 справу № 910/18955/13 передано на розгляд судді Бондаренко Г.П.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.12.2013 справу № 910/18955/13 прийнято до провадження судді Бондаренко Г.П. Розгляд справи призначено на 29.01.2014.

Беручи до уваги вихід судді Балац С.В. з відпустки, розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 29.01.2014, справу № 910/18955/13 передано на розгляд судді Балац С.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.01.2014 справу № 910/18955/13 прийнято до провадження судді Балац С.В. Розгляд справи призначено на 29.01.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.01.2014 розгляд справи відкладено на 17.02.2014.

В судовому засіданні 17.02.2014 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши доводи повноважного представника позивача по суті даного спору та дослідивши наявні докази у матеріалах даної справи, Господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В :

Згідно Державного акту від 28.04.2012 серії ЯЯ № 389750, на підставі рішення Київської міської ради від 23.10.2003 № 122/995 та від 06.10.2011 № 340/6556, Службі безпеці України надано право на постійне користування земельною ділянкою площею 1,4403 га, яка розташована за адресою: м. Київ, Святошинський район, проспект Перемоги, 131, цільовим призначенням якого є будівництво житлових будинків.

10 лютого 2005 року між Службою безпеки України та товариством з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНО-ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ «ІНТЕРБУДІНВЕСТ» укладено договір № 19/3-32-ж17 пайової участі у будівництві житлового будинку з вбудованими приміщеннями та підземними автостоянками по проспекту Перемоги у місті Києві, за умовами якого вказаному товариству частково передані функції замовника будівництва.

Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві видано Службі безпеці України дозвіл від 22.05.2008 № 0357-Св/С на виконання будівельних робіт з будівництва житлових будинків за адресою : проспект Перемоги, 131 у Святошинському районі міста Києва відповідно до проектної документації, затвердженої наказом Служби безпеки України від 06.02.2008 № 63 Г, та погодженої Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища від 02.04.2008 № 15-4032.

12 січня 2006 року між закритим акціонерним товариством «ТЕЛЕСИСТЕМИ УКРАЇНИ» (далі - позивач / довіритель) та товариством з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНО-ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ «ІНТЕРБУДІНВЕСТ» (далі - відповідач / повірений) укладено договір доручення № 131/3-034 (далі - Договір).

Згідно предмету Договору довіритель доручає, а повірений зобов'язується від імені та за рахунок вірителя профінансувати спорудження об'єкта нерухомості, передбаченого п. 1.2 Договору, а після завершення будівництва та введення будинків експлуатацію надати довірителю документи, необхідні для послідуючого оформлення об'єкта нерухомості у власність (п. 1.1 Договору).

У відповідності до п. 1.2 Договору об'єктом нерухомості (згідно з проектною документацією) є: вбудоване (прибудоване) приміщення, загальна площа - 13,10 м2, корисна площа - 13,10 м2 (далі - об'єкт нерухомості). Наведений об'єкт нерухомості розташований у будівлі за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, буд. 131, с. 3 приміщення телекомунікаційно-розподільчого вузлу зв'язку.

Пунктом 1.4 Договору його сторони визначили, що вартість об'єкту нерухомості складає 35.000,00 грн.

Як передбачено пунктами 2.1.6, 2.3.5 Договору повірений зобов'язаний після введення будинку в експлуатацію та виконання умов передбачених п.п. 3.1-3.2 Договору передати, а довіритель прийняти об'єкт нерухомості по Акту прийому-передачі.

Згідно п. 3.2 Договору загальна площа об'єкта нерухомості підлягає уточненню після введення будинку в експлуатацію на підставі даних технічних обмірів Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна (далі - БТІ).

Довіритель надає повіреному через банківську установу кошти у національній валюті, необхідні для виконання цього доручення, шляхом їх перерахування на рахунок повіреного у наступний термін: - 100 % до 26.01.2007 (п. 3.1 Договору).

Після передачі довірителем повіреному коштів у повному обсязі на умовах, передбачених пунктів 3.1, 3.2 Договору, повірений надає довірителю довідку про повну сплату вартості об'єкта нерухомості (п. 3.3 Договору).

Відповідно до п. 3.2 Договору загальна площа об'єкта нерухомості підлягає уточненню після введення будинку в експлуатацію на підставі даних технічних обмірів БТІ міста Києва. У випадку якщо фактична загальна площа об'єкта нерухомості виявиться, більшою, ніж проектна площа, яку зазначено в п. 1.2. Договору, довіритель здійснює доплату за різницю площі на підставі Додаткової угоди до Договору. Кінцеві розрахунки здійснюються на підставі укладених сторонами змін до цього Договору.

14 листопада 2006 року сторонами до Договору укладено Додаткову угоду № 1 у зв'язку із таким. Рішенням загальних зборів товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЛЕСИСТЕМИ УКРАЇНИ», оформлене протоколом від 31.10.2006 № 1, затверджено статут, згідно із яким вказане товариство є правонаступником майнових та немайнових прав та обов'язків реорганізованого закритого акціонерного товариства «ТЕЛЕСИСТЕМИ УКРАЇНИ».

На підставі викладеного, сторони Додатковою угодою від 14.11.2006 № 1 виклали преамбулу Договору у новій редакції шляхом внесення змін до правочину в частині найменування довірителя.

Положеннями статей 11, 509 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Укладений між сторонами спору Договір за своєю правовою природою є договором доручення, тому, права і обов'язки останніх визначаються, у тому числі, положеннями глави 68 Цивільного кодексу України.

За договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя (ч. 1 ст. 1000 ЦК України).

Згідно платіжного доручення від 24.01.2007 № 69 позивачем перераховано на користь відповідача вартість об'єкту нерухомості в сумі 35.000,00 грн.

У відповідності до Акту Державної приймальної комісії від 28.09.2006, затвердженої розпорядженням Святошинської районної у місті Києві Державної адміністрації від 30.03.2007 № 593, закінчений будівництвом об'єкт - житловий будинок по проспекту Перемоги, 131 прийнято в експлуатацію.

Розпорядженням Святошинської районної у місті Києві Державної адміністрації від 30.05.2007 № 891 житловому будинку № 3 по проспекту Перемоги, 131 присвоєно таку поштову адресу: проспект Перемоги, 131.

20 травня 2013 року сторонами спору укладено Додаткову угоду № 2 до Договору відповідно до якої останні змінили умову Договору щодо загальної площі об'єкту нерухомості у зв'язку із проведеними обмірами БТІ. За даними проведених обмірів БТІ загальна площа об'єкту нерухомості зменшилася на 0,3 м2 і дорівнює 12,8 м2.

Відповідно до Довідки відповідача, позивач виконав свої зобов'язання за Договором у повному обсязі.

Згідно Акту прийому-передачі нежитлового приміщення від 20.05.2013 № 140 відповідач передав, а позивач прийняв об'єкт нерухомості.

Спір між сторонами судового процесу виник внаслідок втрати позивачем, під час реорганізації юридичної особи з закритого акціонерного товариства «ТЕЛЕСИСТЕМИ УКРАЇНИ» на товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕЛЕСИСТЕМИ УКРАЇНИ», оригіналів первинних документів, а саме: 1) договору доручення від 12.01.2006 № 131/3-034, 2) додаткової угоди від 14.11.2006 № 1 до Договору, 3) додаткової угоди від 20.05.2013 № 2 до Договору. Наведена обставина позбавляє позивача набути права власності на новостворене нерухоме майно - нежитлове приміщення № 140, загальною площею 12,8 м2, що розміщене у будинку № 131 по проспекту Перемоги у місті Києві (далі - спірне майно).

Згідно ч. 2. ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема, визнання наявності прав.

Статтею 392 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За приписом ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Частиною 1 ст. 144 Господарського кодексу України визначено, що майнові права та майнові обов'язки суб'єкта господарювання можуть виникати, у тому числі, з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Положеннями частин 1, 2 статті 331 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Отже, з огляду на вищезазначене, судом встановлено таке: по-перше: у результаті виконання сторонами спору Договору, позивач набув право власності на спірне майно, що відповідачем не заперечується; по-друге: будівництво житлового будинку у якому розташоване спірне майно звершено і введено в експлуатацію; по-третє: згідно інформаційної довідки Реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, щодо об'єкта нерухомого майна - майнові права на спірне майно за будь-якою іншою особою не зареєстровано.

Таким чином, виходячи зі сукупності фактичних обставин даної справи, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є правомірними і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Крім того, щодо тверджень відповідача про те, що у задоволенні позову слід відмовити з підстав пропущення позивачем граничного тридцятиденного строку для звернення останнього до суду із заявою про визнання його кредитором у справі про банкрутство відповідача, суд зазначає таке.

Приписом ст. 1 Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» встановлено, що грошове зобов'язання - це зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.

Боржник - суб'єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, у тому числі зобов'язання щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати.

Таким чином, виходячи з аналізу наведеної вище норми права, можливість порушення та продовження провадження у справі про банкрутство пов'язана з наявністю незадоволених боржником зобов'язань перед кредитором, що мають виключено грошовий характер, тобто пов'язана з фінансовою неспроможністю останнього.

Водночас, пунктом 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 15 «Про судову практику в справах про банкрутство» визначено, що у заявах кредиторів про порушення справи про банкрутство за вимогами, що випливають з цивільних зобов'язань, розмір цих вимог має бути визначено виключно у грошовій формі. Кредитори, вимоги яких випливають з інших, крім грошових, цивільних зобов'язань, можуть подавати ці заяви лише у випадках, коли їх вимоги визначені у грошовому зобов'язанні на підставі отриманих кредиторами виконавчих документів чи внаслідок зміни способу виконання за цими документами на підставі статті 33 Закону України "Про виконавче провадження", а також статті 121 ГПК чи статті 373 Цивільного процесуального кодексу України.

Отже, з урахуванням вищезазначеного, твердження відповідача, які наведені вище, судом відхиляються, оскільки позовні вимоги у даній справі мають немайновий характер, тобто не визначені у грошовій формі.

Стосовно розподілу господарських витрат суд зазначає таке.

Згідно п. 2.2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна (в тому числі в зв'язку з вимогами, заснованими на приписах частини п'ятої статті 216, статті 1212 Цивільного кодексу України тощо) визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.

Як вбачається зі звіту про оцінку спірного майна, складеного фізичною особою-підприємцем Стеценко В.А. (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності від 13.04.2011 № 11663/11) ринкова вартість нежилого приміщення № 140-А загальною площею 12,80 м2 за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 131, складає 88.000,00 грн.

Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюються у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат (підпункт 1 пункту 2 частини 2 ст. 4 названого Закону).

Згідно зі ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" станом на 01.01.2012 мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1.147,00 грн.

Таким чином, за подання даної позовної заяви судовий збір підлягає сплаті в сумі 1.760,00 грн.

Виходячи з платіжного доручення від 16.08.2013 № 183, доданого позивачем до позовної заяви в якості сплати судового збору, останнім сплачено 1.147,00 грн, тобто позивачем сплачено судовий збір як за подачу до господарського суду позовної заяви немайнового характеру.

Отже, з огляду на те, що позов підлягає задоволенню повністю, то згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача, відтак, сума судового збору в сумі 1.147,00 грн підлягає стягненню на користь позивача, в сумі 613,00 грн - в дохід Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати за товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕЛЕСИСТЕМИ УКРАЇНИ" (02094, м. Київ, Дніпровський район, вул. Червоногвардійська, буд. 27 А, ідентифікаційний код 34726705) право власності на нежитлове приміщення № 140 «А», загальною площею 12,8 м2, що розміщене у будинку № 131 по проспекту Перемоги у місті Києві.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНО-ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ «ІНТЕРБУДІНВЕСТ» (03150, м. Київ, вул. Предславинська, буд. 31/11, приміщення № 84; ідентифікаційний код 32799609, з будь-якого його рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕЛЕСИСТЕМИ УКРАЇНИ" (02094, м. Київ, Дніпровський район, вул. Червоногвардійська, буд. 27 А, ідентифікаційний код 34726705, на будь-який його рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду) витрати по сплаті судового збору в сумі 1.147,00 (одна тисяча сто сорок сім) грн 00 коп.

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНО-ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ «ІНТЕРБУДІНВЕСТ» (03150, м. Київ, вул. Предславинська, буд. 31/11, приміщення № 84; ідентифікаційний код 32799609) в дохід Державного бюджету України судовий збір в сумі 613,00 грн (шістсот тринадцять) грн 00 коп.

5. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 24 лютого 2014 року.

Суддя С.В. Балац