Рішення № 37492536, 03.03.2014, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 27/7/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.03.2014 Справа № 908/280/14

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “АСКЕНТ-КР” (50086 Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Телевізійна, 2а)

до Дружелюбівського виправного центру № 1 управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області (70053 Запорізька область, Вільнянський район, с. Дружелюбівка, вул. Олімпійська, 2)

про стягнення 41 943 грн. 60 коп.

Суддя Дроздова С.С.

Представники сторін:

Від позивача: не з’явився

Від відповідача: не з’явився

Господарським судом Запорізької області розглядається позов Товариства з обмеженою відповідальністю “АСКЕНТ-КР”, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг до Дружелюбівського виправного центру № 1 управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області, Запорізька область, Вільнянський район, с. Дружелюбівка про стягнення 41 943 грн. 60 коп. заборгованості за поставлений товар.

Відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 30 від 26.11.2010р., протоколом автоматичного розподілу справи між суддями від 03.02.2014р., справу № 908/280/14 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 04.02.2014р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/280/14, присвоєно справі номер провадження 27/7/14 та призначено судове засідання на 19.02.2014р.

Ухвалою суду від 19.02.2014р. розгляд справи відкладався на 03.03.2014р., на підставі ст. 77 ГПК України, у зв’язку з неявкою у судове засідання представників позивача та відповідача.

03.03.2014р. продовжено розгляд справи № 908/280/14.

Позивач у судове засідання 03.03.2014р. не з’явився, про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином. Надіслав на адресу суду клопотання, яким повідомив суд про те, що у вказаний день та час представник позивача не має змоги бути присутнім у судовому засіданні через зайнятість в судовому процесі в господарському суді Дніпропетровської області (документів на підтвердження суду не надано). На позовних вимогам наполягає в повному обсязі, просить розглянути справу за відсутності свого представника.

Клопотання позивача про розгляд справи без його участі прийнято судом, відповідно до ст. 22 ГПК України.

Відповідач у судове засідання, відкрите 03.03.2014р. не з’явився, вимог суду не виконав, письмового відзиву не надав, про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином. Поважні причини своєї неявки суду не повідомив. Клопотань про розгляд справи без відповідача або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму ВГС від 26.12.2011р. № 18 “Про деякі питання практики застосування ГПК України”, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні, протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців) і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідач належним чином був повідомлений судом про дату, час та місце розгляду справи.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

У відповідності із ст. 33 ГПК України, обов’язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно роз’яснень Вищого Господарського Суду України, які викладені в інформаційному листі від 15.03.2010 року № 01-08/140 “Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві” – неявка в судові засідання учасників судового процесу (сторін), ненадання витребуваних судом документів та доказів, необхідних для повного розгляду справи – подібна практика, спрямована на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, може розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами.

Згідно п. 26.4.7-1 Роз’яснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002 р. “Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких роз’яснень президії Вищого арбітражного суду України”, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Неявка відповідача в судове засідання не звільняє відповідача від виконання вимог суду, викладених в ухвалах суду і направлення суду витребуваних матеріалів.

Суд зазначає, що Господарський процесуальний кодекс України не обмежує коло осіб, які можуть з’явитися в судове засідання та представляти інтереси Дружелюбівського виправного центру № 1 управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області, згідно статті 28 ГПК України.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, якщо їх достатньо для вирішення спору по суті. Відповідач свої зобов’язання не виконав, не скористався правом на захист своїх інтересів.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути – визнання права.

Згідно з ч. 1 ст. 13, ч. 1, 2 ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Цивільні обов’язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов’язковим для неї.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне. Відповідно до ст. 4-1 ГПК України господарські суди вирішують спори у порядку позовного провадження.

Позов – це вимога позивача про захист порушеного або оспорюваного суб’єктивного права чи охоронюваного законом інтересу, яка здійснюється у визначеній законом процесуальній формі. Згідно з господарським процесуальним законодавством предмет позову це матеріально – правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен винести рішення. Матеріально–правова вимога позивача повинна опиратися на певні обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а саме на підставу позову.

Згідно з ст. 20 ГК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Згідно статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Підприємництво – це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 Господарського кодексу України).

Підприємницька діяльність здійснюється суб’єктами господарювання, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Господарським судом встановлено, що 01.11.2012р. між ТОВ “АСКЕНТ-КР”, Дніпропетровська область (продавець) та Дружелюбівським виправним центром № 1 управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області (покупець) укладено договір купівлі-продажу.

Відповідно до п. 1.1 договору продавець зобов’язується передати у власність покупця товар згідно з специфікацією – капусту білоголову у кількості 8000 кг, всього з ПДВ на загальну вартість 12000,00 грн., а покупець прийняти і оплатити даний товар.

01.11.2012р. між ТОВ “АСКЕНТ-КР”, Дніпропетровська область (продавець) та Дружелюбівським виправним центром № 1 управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області (покупець) укладено договір купівлі-продажу.

Відповідно до п. 1.1 договору продавець зобов’язується передати у власність покупця товар згідно з специфікацією – цукор у кількості 250 кг, всього з ПДВ на загальну вартість 1374,00 грн., а покупець прийняти і оплатити даний товар.

01.11.2012р. між ТОВ “АСКЕНТ-КР”, Дніпропетровська область (продавець) та Дружелюбівським виправним центром № 1 управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області (покупець) укладено договір купівлі-продажу.

Відповідно до п. 1.1 договору продавець зобов’язується передати у власність покупця товар згідно з специфікацією – картоплю свіжу у кількості 19200 кг, всього з ПДВ на загальну вартість 28569,60 грн., а покупець прийняти і оплатити даний товар.

Згідно п. 2.2 договорів купівлі-продажу покупець зобов’язаний прийняти товар від продавця і здійснити за нього оплату у строк і порядку, передбачені даними договорами.

Відповідно до п. 6.1 договорів купівлі-продажу оплата товару здійснюється покупцем шляхом 100% перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця.

За період з 01.11.2012р. по 30.11.2012р. ТОВ «АСКЕНТ-КР» було поставлено товар, відповідно до умов договорів купівлі-продажу, а саме: капуста білоголова на загальну суму 12 000, 00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 9 від 30.11.2012р., скріпленою підписами та печатками сторін; цукор на загальну суму 1 374, 00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 12 від 01.11.2012р. скріпленою підписами та печатками сторін; картопля свіжа на загальну суму 28 569, 60 грн., що підтверджується видатковою накладною № 15 від 01.11.2012р., скріпленою підписами та печатками сторін.

Позивач надав усі необхідні документи відповідачу для проведення розрахунків за поставлений товар, а саме: рахунок на оплату № 9 від 30.11.2012р. на суму - 12 000, 00 грн., рахунок на оплату № 13 від 01.11.2012р. на суму - 1 374, 00 грн., рахунок на оплату № 15 від 01.11.2012р. на суму - 28 569, 60 грн.

Позивач прийняті на себе зобов’язання виконав належним чином та поставив відповідачу товар на загальну суму 41 943 грн. 60 коп.

Відповідач на виконання умов договору не здійснив оплату за поставлений товар, відповідно до видаткових накладних у розмірі 41 943 грн. 60 коп., що підтверджується рахунками на оплату та актом звіряння за період з 01.07.2012р. по 24.04.2013р.

Отже, в порушення умов договору, відповідач не здійснив оплату за поставлений товар, внаслідок чого сума заборгованості відповідача перед позивачем склала 41 943 грн. 60 коп.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Правовідносини сторін врегульовано договором купівлі-продажу.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати. Покупець зобов’язаний сплатити повну ціну переданого товару.

За приписами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, ст. 34 ГПК України.

За таких обставин, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги про стягнення з Дружелюбівського виправного центру № 1 управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області с. Дружелюбівка 41 943 грн. 60 коп. заборгованості за поставлений товар.

На підставі статті 85 ГПК України – 03.03.2014року прийнято рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача, оскільки спір до суду доведений з його вини.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “АСКЕНТ-КР”, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг до Дружелюбівського виправного центру № 1 управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області, Запорізька область, Вільнянський район, с. Дружелюбівка задовольнити.

Стягнути з Дружелюбівського виправного центру № 1 управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області (70053 Запорізька область, Вільнянський район, с. Дружелюбівка, вул. Олімпійська, 2, код ЄДРПОУ 08594542, р/р 35220003003409 в ГУДСУ у Запорізькій області, МФО 813015) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “АСКЕНТ-КР” (50086 Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Телевізійна, 2а, код ЄДРПОУ 38254742, р/р 2600033713392 в ПАТ «ДІМАНТБАНК», МФО 320524) 41 943 (сорок одна тисяча дев’ятсот сорок три) грн. 60 коп. заборгованості за поставлений товар, 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення оформлено та підписано 04.03.2014р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.