Постанова № 37492534, 26.02.2014, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №813/384/14

26 лютого 2014 року Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Кузана Р.І.,

з участю секретаря судового засідання Перчак С.В.,

представників:

позивача Яценка С.А.,

відповідача Гордона Є.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом Галицького братства колишніх вояків 1-ої Української дивізії «Галичина» Української національної армії до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

Галицьке братство колишніх вояків 1-ої Української дивізії «Галичина» Української національної армії звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (надалі- ДПІ у Сихівському районі м. Львова) з вимогою скасувати податкове повідомлення - рішення форми «Р» від 13.12.2011р. №0008071501.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що відповідачем неправомірно збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток, оскільки податковим органом за результатами перевірки позивача не було встановлено заниження чи завищення податку на прибуток, а тому відсутні підстави для визначення податкового зобов'язання в розмірі 2 210,00 грн. та прийняття податкового повідомлення-рішення форми «Р» від 13.12.2011р. №0008071501. Зазначена у спірному податковому повідомленні-рішенні сума є штрафною санкцією за неподання податкової звітності. При цьому, відповідачем невірно визначено розмір таких штрафних санкцій, оскільки відповідно до пункту 7 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві. Просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав викладених у письмових запереченнях. Зазначив, що податковий орган діяв на підставі та в межах повноважень, визначених чинним законодавством, а відтак вважає, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне:

ДПІ у Сихівському районі м. Львова (правонаступником якої є ДПІ у Сихівському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області) проведено камеральну перевірку своєчасності подання податкової звітності, результати якої оформлено актом №4412/613/15-1/20850752 від 25.11.2011р. Вказаною перевіркою встановлено, що в порушення п.п.49.18.2 п.49.18 ст.49 Податкового кодексу України Галицьким братством колишніх вояків 1-ої Української дивізії «Галичина» Української національної армії не подано Звіт про використання коштів неприбутковими організаціями за 11 місяців 2008 p., 2008 p., 1-й квартал 2009 p., 1-е півріччя 2009 p., 9-ть місяців 2009 p., 2009 p., 1-й квартал 2010 p., 1-е півріччя 2010 p., 9-ть місяців 2010 p., 2010 p., 1-й квартал 2011 p., 2-й квартал 2011 p., 3-й квартал 2011 р.

На підставі акта перевірки №4412/613/15-1/20850752 від 25.11.2011р ДПІ у Сихівському районі м. Львова було винесено податкове повідомлення- рішення форми «Р» від 13 грудня 2011 року №0008071501, яким Галицькому братству колишніх вояків 1-ої Української дивізії «Галичина» Української національної армії визначено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 2210,00 грн., в тому числі за основним платежем - 0,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 2210,00 грн.

При вирішенні спору суд керувався наступним.

З 01 січня 2011 року відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі - Податковий кодекс).

Підпункт 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України визначає, що контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до пункту 75.1. статті 75 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

За визначенням підпункту 75.1.1 пункту 75.1. статті 75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

З аналізу вказаних положень Податкового кодексу України варто зробити висновок, що основним завданням камеральної перевірки є перевірка складання податкових декларацій і розрахунків, що включає в себе арифметичний підрахунок підсумкових сум податкових зобов'язань, що підлягають сплаті до відповідного бюджету або бюджетному відшкодуванню, та перевірка правильності застосування ставок податків і податкових пільг, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування; виявлення арифметичних або методологічних помилок.

З огляду на те, що під час проведення камеральної перевірки працівником податкового органу було встановлено, що позивачем така звітність не подається, а предметом контролю при проведенні камеральної перевірки є правильність складання податкових декларацій (розрахунків) суд вважає, що відповідачем неправильно визначено вид перевірки.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до п.п. 78.1.2 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України факт неподання платником податку в установлений законом строк податкової декларації або розрахунку, якщо їх подання передбачене законом, є підставою для проведення документальної позапланової перевірки такого платника податку, а не камеральної перевірки. Таким чином, у випадку неподання платником податку податкової звітності, в податкового органу виникає обов'язок самостійно визначити такому платнику суму його податкового зобов'язання і лише після цього застосувати до нього штрафні санкції по факту неподання звітності.

По даній справі, судом не здобуто, а відповідачем належним чином не обґрунтовано підстав проведення у позивача камеральної перевірки в листопаді 2011 року по факту неподання податкової звітності, зокрема, за 11 місяців 2008 року, тоді як граничний термін подачі такої закінчився 20 грудня 2008 року.

Вказані обставини свідчать про те, що податковий орган при проведенні перевірки та прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення діяв з порушенням порядку та всупереч повноваженням, які визначені Законом.

Крім цього, суд зазначає, що відповідно до п.п. 4.1.4. п.4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення забовязнь платника податків перед бюджетом та державними цільовими фондами»№2181-ІІІ від 21.12.2000р. (далі Закону України №2181-ІІІ) податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно п.п. 17.1.1. п.17.1 ст. 17 Закону України №2181-ІІІ платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

Оскільки Закон України "Про порядок погашення зобов'язання платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" станом на день закінчення перевірки та прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення втратив чинність, штрафна санкція нараховувалася згідно з нормами Податкового Кодексу України, відповідно до п. 120.1 ст.120 (несвоєчасне подання платником податків податкової декларації).

Згідно з п.120.1. ст. 120 Податкового кодексу України неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Разом з цим, відповідно до пункту 7 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Оскільки порушення податкового законодавства, щодо термінів подання декларації за 2010 рік та перший квартал 2011, мало місце в період з 1 січня 2011року по 30 червня 2011року, тобто період припадає на визначений у вказаній вище нормі проміжок часу, за відповідне порушення могла бути нарахована штрафна (фінансова) санкція в розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Відповідно до ст. 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з Податковим кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Пунктом 4 частини 3 статті 129 Конституції України передбачено, що основними засадами судочинства є змагальність сторінта свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Аналогічний принцип закріплений в частині 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 цієї статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінивши надані сторонами докази, суд вважає, що відповідач, заперечуючи проти позову, не довів суду правомірність своїх дій при проведенні перевірки та обгрунтованість прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи вищезазначене, повно, всебічно дослідивши докази по справі, об'єктивно оцінивши їх, суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити.

Сплачені позивачем судові витрати у розмірі 182,70 гривні відповідно до ст. 94 КАС України слід стягнути на користь позивача.

Керуючись статтями. 7-14, 69-71, 86, 94, 159, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір», суд-

п о с т а н о в и в :

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова № 0008071501 від 13.12.2011р.

Стягнути з Державного бюджету на користь Галицького братства колишніх вояків 1-ої Української дивізії «Галичина» Української національної армії судовий збір в сумі 182 (сто вісімдесят дві) гривні 70 коп.

Апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, виготовленої в повному обсязі. Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Кузан Р.І.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 05 березня 2014 року.