Рішення № 37492516, 18.02.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/24243/13 18.02.14Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом комунального підприємства "Відрадненське" Солом'янської районної у місті Києві державної адміністрації

до фізичної особи-підприємця Сидорець В'ячеслава Васильовича

про стягнення 12 879,35 грн.

Представники сторін:

від позивача: Савчук Н.А. - представник за довіреністю № 01-Ю від 10.01.2014 року;

від відповідача: Ротайський В.М. - представник, відповідно до договору № 7-т про надання правової допомоги від 10.02.2014 року.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги комунального підприємства "Відрадненське" Солом'янської районної у місті Києві державної адміністрації до фізичної особи-підприємця Сидорець В'ячеслава Васильовича про стягнення 12 879,35 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 01.04.2008 року між ним та фізичною особою-підприємцем Сидорцем В'ячеславом Васильовичем укладено договір №112 «Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій».

Відповідач порушуючи умови договору за період з лютого 2013 року по листопад 2013 року (включно) не здійснив жодної оплати за надані рахунки фактури, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість в розмірі 12 691,40 грн.

Тому, позивач звернувся до суду про стягнення з відповідача основної заборгованості в розмірі 12 691,40 грн., індексу інфляції в розмірі 44,42 грн. та три проценти річних в сумі 143,53 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 17.12.2013 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 13.01.2014 року.

Ухвалами господарського суду м. Києва від 13.01.2014 року та 03.02.2014 року розгляд справи відкладався у зв'язку із неявкою представника відповідача в судові засідання.

В судовому засіданні 11.02.2014 року представник відповідача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи для ознайомлення з матеріалами справи.

Представник позивача не заперечував.

Судом оголошено перерву до 18.02.2014 року.

В судовому засіданні 18.02.2014 року представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача заперечував проти позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

01.04.2008 року між комунальним підприємством "Відрадненське" по виконанню житлово-комунальних послуг Солом'янської районної у місті Києві ради (підприємство, правонаступником якого є комунальне підприємство «Відрадненське» Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації) та підприємцем Сидорцем В'ячеславом Васильовичем укладено договір №112 «Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій».

Згідно з ч.1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до п.1.1 договору, предметом договору є надання КП "Відрадненське" за плату орендарю (власнику) комунальних послуг (холодне, гаряче водовідведення) в приміщення, будівлю, далі приміщення (будівля), загальною площею 344,5 кв.м., яке знаходиться за адресою: м.Київ, вул. м. Донця, 25/89 і участь орендаря (власника), в витратах по утриманню будинку і при будинкової території.

Приміщення використовується для складських потреб.

Згідно з п.2.1 договору орендар (власник) щомісячно сплачує підприємству вартість фактично отриманих комунальних послуг згідно виставлених постачальниками табуляграм.

Пунктом 2.2 договору розрахунки за отримані комунальні послуги здійснюються за діючими тарифами, встановленими відповідними державними органами.

Тарифи можуть бути змінені за рішенням відповідних державних органів і застосовуються при розрахунках по цьому договору без додаткового погодження сторін.

Відповідно до п.2.6 договору, крім плати за комунальні послуги орендар (власник) сплачує підприємству експлуатаційні витрати, розмір яких на день укладення договору становить 0,76*344,5=261,82 грн. на місяць. Розмір цих витрат може коригуватись без додаткового погодження сторін в залежності від фактичних витрат в звітному періоді.

Відповідачу виставлялися рахунки за утримання будинку (експлуатаційні витрати) на підставі розпорядження Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №1221 від 29.12.2010 року та наказу позивача №22 від 28.03.2011 року «Про експлуатаційні збори з орендарів та власників нежитлових приміщень».

За період з лютого 2013 року по листопад 2013 року позивачем було виставлено відповідачу рахунки-фактури на загальну суму в розмірі 12 691,40 грн.

Відповідно до п.5.1 договору, строк дії договору встановлено з 1 квітня 2008 року до 1 04.2013 року.

Дія договору продовжується на наступний строк, якщо жодна із сторін до його закінчення не попередить інші сторони про припинення договору (п.5.2 договору).

Будь-які листи щодо припинення даного договору в матеріалах справи не містяться.

Відповідно до ч.1 статті 18 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі порушення виконавцем умов договору споживач має право викликати його представника для складення та підписання акта-претензії споживача, в якому зазначаються строки, види, показники порушень тощо.

В матеріалах справи відсутні будь-які зауваження та претензії відповідача щодо виконання умов договору позивачем.

Пунктом 2.8 договору передбачено, що орендар (власник) повинен сплачувати всі платежі, які передбачені цим договором незалежно від результатів господарської діяльності щомісячно, до 1 числа місяця, наступного за звітним.

Згідно з ч. 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до п.5.3 договору, одностороння відмова від виконання умов договору не допускається.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за договором у відповідача перед позивачем за період з лютого 2013 року по листопад 2013 року в сумі 12 691,40 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

Також, у зв'язку з неналежним виконанням грошових зобов'язань за договором позивач нарахував відповідачу індекс інфляції в розмірі 44,42 грн. та три проценти річних в розмірі 143,53 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, а тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору, умовами статті 625 Цивільного кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Перевіривши розрахунок трьох процентів річних наданого позивачем, суд визнає його арифметично вірним, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача трьох процентів річних в розмірі 143,53 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо нарахування трьох процентів річних, то відповідно до п.3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» Ііндекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Розрахунок індексу інфляції:

Період Сума боргу (грн.)Індекс інфляції, % Інфляційне збільшення суми боргуБерезень 20131 269,14100,00,00Квітень 20132 538,28100,00,00Травень 20133 807,42100,103,81Червень 20135 076,56100,000,00Липень 20136 345,7099,90- 6,35Серпень 20137 614,8499,30- 53,3Вересень 20138 883,98100,000Жовтень 201310 153,12100,4040,61Всього -15,23

Таким чином, вимога позивача щодо стягнення з відповідача індексу інфляції в розмірі 44,42 грн. не є обґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до положень статті 49 ГПК України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст.32, ч.1 ст. 33, ст.ст. 34, 44, 49 ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Сидорець В'ячеслава Васильовича (04211, м. Київ, вул.. Лайоша Гавро, 5, кв. 15; реєстраційний номер 20008321705) на користь комунального підприємства "Відрадненське" Солом'янської районної у місті Києві державної адміністрації (03061, м. Київ, вулиця М.Донця, 15А, ідентифікаційний код: 35756950) суму основного боргу в розмірі 12 691 (дванадцять тисяч шістсот дев'яносто одна) грн. 40 коп., три проценти річних в розмірі 143 (сто сорок три) грн. 53 коп., а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 714 (одна тисяча сімсот чотирнадцять) грн. 48 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 06.03.2014 року.

Суддя С.М.Мудрий