Рішення № 37491751, 04.02.2014, Веселинівський районний суд Миколаївської області

Справа № 472/597/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" лютого 2014 р. смт. Веселинове

Веселинівський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого - судді Кучерявенка С.С.,

при секретарі Матевосян К.М.,

за участю відповідача ОСОБА_1

представника ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Веселинове цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк „Приват Банк" до ОСОБА_1 про стягнення звернення,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення звернення.

В позовній заяві вказав, що відповідно до укладеного договору №NKVSGI0000003674 від 26 лютого 2008 року ОСОБА_5 отримав кредит в сумі 75 750 гривень зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитним договором з кінцевим терміном повернення 26 серпня 2035 року.

Відповідно до умов договору погашення заборгованості здійснюється щомісячними платежами. Проте у порушення умов договору та норм закону, третя особа своє зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконала. У зв'язку з неналежним виконання договірних зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 05 березня 2013 року має заборгованість 241 970 гривень 10 копійок, яка складається з наступного: 75439 гривень 91 копійка - заборгованість за кредитом; 88690 гривень 41 копійка - заборгованість по процентам за користування кредитом; 77 839 гривень 78 копійок - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язання за договором.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 26 лютого 2008 року укладено договір іпотеки № NKVSGI 000000367, згідно якого відповідачка надала в іпотеку квартиру загальною площею 52.60 кв. м,, житловою площею 27.50 кв. м.,вартістю 101000 грн., котра розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Позивач просить в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №NKVSGI0000003674 від 26 лютого 2008 року, в розмірі 241 970 гривень 10 копійок звернути стягнення на квартиру загальною площею 52,60 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 шляхом продажу вказаного предмета іпотеки з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою - покупцем, а також наданням ПАТ КБ «Приватбанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. Виселити відповідача та осіб, які зареєстровані та/або проживають у вказаному будинку.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, згідно надісланої суду заяви позовні вимоги підтримує, просить справу розглядати без його участі.

Відповідачка ОСОБА_1 в судовому засіданні позов не визнала повністю і зокрема зазначила, що 26 лютого 2008 року відповідно до укладеного договору її чоловік ОСОБА_5 отримав кредит в сумі 75 750 гривень зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15,00 % на рік. Відповідач належним чином виконував умови договору і сплатив кредит в сумі 35000 грн. Однак банк безпідставно, в односторонньому порядку підняв відсотки за користування кредитом. Нарахування банку вважає завищеним та необґрунтованим.

Заслухавши відповідача,його представника дослідивши матеріали справи в межах заявлених вимог та доведених обставин, суд приходить до переконання, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 26 лютого 2008 року відповідно до укладеного договору №NKVSGI0000003674, ОСОБА_5 отримав кредит в сумі 75 750 гривень зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитним договором з кінцевим терміном повернення 26 серпня 2035 року.

Відповідно до умов договору погашення заборгованості здійснюється щомісячними платежами. У зв'язку зі значним порушенням зобов'язань за кредитним договором ОСОБА_5 станом на 05 березня 2013 року має заборгованість - 241 970 гривень 10 копійок, яка складається з наступного: 75439 гривень 91 копійка - заборгованість за кредитом; 88690 гривень 41 копійка - заборгованість по процентам за користування кредитом; 77 839 гривень 78 копійок - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язання за договором.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 26 серпня 2008 року укладено договір іпотеки № НОМЕР_1, згідно якого відповідачка надала в іпотеку нерухоме майно, а саме квартиру загальною площею 52,60 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. Ціна предмету іпотеки становить 101 000 грн.

Банком було направлено ОСОБА_5 повідомлення і запропоновано добровільно погасити заборгованість за кредитом, однак відповідач в порушення договірних зобов'язань не повернув суму заборгованості за кредитом.

Відповідно до змісту ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись відповідно до умов договору та вимог цього кодексу.

Згідно ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Суд вважає, що ОСОБА_5 порушив та безпідставно не виконував умови договору

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання, іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідне положення викладене і в п. 2.1.5. договору іпотеки, згідно якого іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки, в порядку передбаченого чинним законодавством./а.с. 20/.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до переконання що іпотекодержатель ( ПАТ КБ «Приватбанк») набув правових підстав щодо задоволення своїх вимог за договором кредиту шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Право банку звернути стягнення на предмет іпотеки закріплене також і в пунктах 2.1.2 та 2.4.9 договору іпотеки.

Щодо позовних вимог про виселення відповідача та членів її сім'ї з вказаної квартири, суд їх вважає такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п.43 своєї Постанови від 30 березня 2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", при розгляді позову іпотекодержателя про виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення в разі задоволення вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має враховувати таке.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і порядку, передбачених законом.

Вимогами ч.3 ст.109 ЖК України передбачається, що звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення всі громадяни, що мешкають у ньому, зобов'язані на письмову вимогу кредитора або нового власника цього жилого приміщення добровільно звільнити його протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Статтею 39 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя вправі винести рішення про виселення мешканців.

Разом з тим у ч. 1 ст. 40 цього ж Закону зазначено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться в порядку, встановленому законом.

У частинах 2 і 3 ст. 40 цього ж Закону законодавець встановлює певний порядок дій банку: після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільнять житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Отже, процедура проведення виселення мешканців житлового будинку чи житлового приміщення передбачає можливість їх виселення в судовому порядку як під час задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, так і в подальшому, але з дотриманням обов'язкової процедури письмового попередження про звільнення житлового приміщення протягом одного місяця.

Недотримання вищезазначеної процедури є підставою для відмови в позові про виселення мешканців житлового приміщення, що є предметом іпотеки, і на яке звертається стягнення.

Таким чином, примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнять житловий будинок або житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника, або в інший погоджений сторонами строк.

Матеріали цивільної справи не містять належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт отримання іпотекодержателем письмової вимоги на ім'я відповідача та мешканців квартири про добровільне звільнення ними житлового приміщення.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що банком не було дотримано вимог наведених правових норм щодо порядку виселення мешканців квартири, що є предметом іпотеки, а тому вимога щодо їх виселення є передчасною.

Крім того, як вбачається з позовної заяви вимоги позивача щодо виселення та зняття з реєстрації у викладеній ним редакції не є конкретизованими (не зазначені особи, які підлягають виселенню, не зазначено орган, який повинен провести зняття з реєстрації та не залучено його до участі в справі), а отже таке рішення в подальшому неможливо буде виконати.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до переконання що іпотекодержатель ( ПАТ КБ «Приватбанк») набув правових підстав щодо задоволення своїх вимог за договором кредиту шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 39, 40 Закону України «Про іпотеку», ст.ст. 25, 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», ст.ст. 525, 526, 530, 549, 550, 589, 590, 591, 610-612, 625, 629, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 10,11,15,59, 60, 209, 212-215, 218, 223 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк „ПриватБанк" - задовольнити частково..

Звернути стягнення на квартиру загальною площею 52.60 кв. м., житловою площею 27,50 кв. м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 шляхом продажу вказаного предмету іпотеки на підставі договору іпотеки NKVSGІ0000003674 від 26 лютого 2008 року Публічним акціонерним товариством Комерційним банком „ ПриватБанк" ( 49094, м. Дніпропетровськ, вул. Небережна Перемоги,50 код ЄДРПОУ 14360570) з укладенням від імені ОСОБА_1 договору купівлі продажу будь - яким способом з іншою особою покупцем з отриманням витягу з державного реєстру прав власності, а також наданням ПАТ КБ „ПриватБанку" всіх повноважень необхідних для здійснення продажу.

В виселені ОСОБА_1 та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у АДРЕСА_1 із зняттям з реєстраційного обліку у територіальному органі іміграційної служби України до повноважень якого входить питання громадянства, іміграції та реєстрації фізичних осіб - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" , ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299, р/р № 64993919400001, 2 419 /дві тисячі чотириста дев'ятнадцять / гривень 70 /сімдесят/ копійок судового збору .

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Миколаївської області через Веселинівський районний суд шляхом подачі протягом 10 днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги до апеляційного суду Миколаївської області, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, - протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Веселинівського районного суду

Миколаївської області С.С. Кучерявенко