Постанова № 37489340, 26.02.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/16480/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Амельохін В.В.

Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 лютого 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Гром Л.М.

Міщука М.С.

при секретарі: Корінець Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агенція безпеки «Ратибор» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 листопада 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агенція безпеки «Ратибор» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Агенція безпеки «Ратибор» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 14.05.2013р. №0006512230.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 листопада 2013 року позов в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 листопада 2013 року та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити, мотивуючи свої вимоги тим, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши в судовому засіданні суддю доповідача, пояснення з'явившихся учасників процесу, перевіривши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 202 КАС України, суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нову постанову, якщо суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем проведено перевірку ТОВ «Агенція безпеки «Ратибор» за результатами якої 22.04.2013р. складено акт №1194/22-30/24928422 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Константа - Інкорпорейтед» (код ЄДРПОУ 37817020) за період з 01.01.2012р. по 31.03.2012р., з ТОВ «Мармур ЛТД» (код ЄДРПОУ 37889288) за період з 01.04.2012р. по 30.09.2012р. (далі по тексту - Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення ст. 22, 44.1 статті 44, 138, 188, п. 198.6 статті 198, п. 185.1 статті 185, п. 200.1 статті 200, п. 201.1, 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, при визначені суми ПДВ яка підлягає сплаті до бюджету, внаслідок чого занижено ПДВ на суму 58943грн., в тому числі за січень 2012 року - 56427грн., лютий 2012 року - 64316грн., березень 2012 року - 137520грн., квітень 2012 року - 42481грн., травень 2012 року - 57385грн., липень 2012 року - 814грн.

На підставі встановленого порушення відповідачем 14.05.2013р. прийнято податкове повідомлення - рішення №0006512230, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 538 415грн., в тому числі основний платіж - 358 493грн. та штрафні санкції - 179 472грн.

Між позивачем (Замовник) та ТОВ «Константа - Інкорпорейтед» (Виконавець) укладено Договір №263 від 03.01.2012р., відповідно до якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання по наданню методично - тренувальних послуг з фізичної підготовки та оренді спортивного знаряддя.

3 січня 2012 року між позивачем (Замовник) та ТОВ «Константа - Інкорпорейтед» (Виконавець) укладено Договір №259 на технічне обслуговування, відповідно до якого Виконавець зобов'язується за дорученням Замовника виконувати роботи та надавати послуги, пов'язані з забезпеченням безперебійної роботи комп'ютерної техніки та комп'ютерної мережі. Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання по виконанню комплексу робіт та надання послуг з обслуговування комп'ютерної техніки та комп'ютерної мережі, що включають в себе: Виїзд (планово - один раз на місяць) або терміновий виїзд (у разі виникнення збоїв в роботі комп'ютерної техніки або комп'ютерної мережі) в офіс Замовника. Діагностика збоїв та відмов у роботі комп'ютерної техніки або комп'ютерної мережі Замовника. Постановка необхідного програмного забезпечення та комплектуючих до комп'ютера з їх подальшим встановленням або заміною. Настроювання роботи комп'ютерної мережі та профілів користувачів.

3 січня 2012 року між вказаними сторонами укладено договір №266, відповідно до якого Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується провести, у відповідності до умов даного Договору, інформаційно - аналітичне дослідження ринку України на предмет обладнання об'єктів народного господарства засобами ОПС та стосовно надання послуг з фізичної охорони, а Замовник зобов'язується прийняти послугу та оплатити її.

20 січня 2012 року між позивачем (Замовник) та ТОВ «Константа - Інкорпорейтед» (Виконавець) укладено Договір №267, відповідно до якого Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання з виконання наступних робіт: розробка будівельних креслень; поставка обладнання та матеріалів для виконання підготовчих та кабельних робіт; розробка металевих конструкцій з металевих труб; безпосереднє виконання робіт по системам, які були замовлені Замовником; виконання окремо визначених видів робіт за вимогою Замовника.

Виконання умов вказаних договорів підтверджується податковими накладними виписаними ТОВ «Константа - Інкорпорейтед».

17 квітня 2012 року між позивачем (Замовник) та ТОВ «Мармур ЛТД» (Виконавець) укладено Договір №310, відповідно до умов якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання по наданню методично - тренувальних послуг з фізичної підготовки та оренді спортивного знаряддя; Договір №311, відповідно до умов якого Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується провести, у відповідність до умов даного договору інформаційно - аналітичне дослідження ринку України на предмет обладнання об'єктів народного господарства засобами ОПС та стосовно надання послуг з фізичної охорони, а Замовник зобов'язується прийняти послугу та оплатити її.

1 квітня 2012 року між вказаними сторонами укладено Договір №298 відповідно до якого Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання з виконання наступних робіт: розробка будівельних креслень; поставка обладнання та матеріалів для виконання підготовчих та кабельних робіт; розробка металевих конструкцій з металевих труб; безпосереднє виконання робіт по системам, які були замовлені Замовником; виконання окремо визначених видів робіт за вимогою Замовника.

Виконання умов вказаних договорів підтверджується податковими накладними виписаними ТОВ «Мармур ЛТД».

На підставі виписаних податкових накладних позивачем задекларовано податковий кредит з ПДВ в розмірі 989 064грн.

Відповідач дійшов висновку про порушення позивачем норм податкового законодавства на підставі акту перевірки ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС від 13.11.2012р. №7594/22-7/37817020 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Константа - Інкорпорейтед» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.07.2011р. по 30.06.2012р. та акту ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС від 01.03.2013р. №429/22.3-17/37889288 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Мармур ЛТД» щодо підтвердження господарських відносин із постачальниками та покупцями за період з 01.01.2012р. по 30.10.2012р.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову виходив з того, що податковий кредит та валові витрати сформовані позивачем за наслідками безтоварної господарської операції без належним чином складених первинних документів

Колегія суддів, враховуючи доводи апеляційної скарги не погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до підпункту «а» п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення ( у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) товарів та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст.198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або, виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватись в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6. ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.1 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Згідно п.201.4. ст.2О1 Податкового кодексу України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Відповідно ч.1 п.201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видана платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до п.201.8. ст.201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат.

Відповідно до п. 83.1 ст.83 ПК України, підставами для висновків під час проведення перевірок є податкова інформація, експертні висновки, судові рішення, документи, визначені цим Кодексом обов'язковими для ведення, та інші матеріали, отримані в порядку й у спосіб, передбачені Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідачем під час проведення перевірки не були дослідженні документи визначені ПК України, що призвело до викладення у висновках Акту перевірки недостовірної інформації та недосліджених фактів про взаємовідносини з контрагентами.

Суд першої інстанції не дослідивши матеріали справи прийшов до помилкового висновку про правомірність висновків відповідача, оскільки в їх основу покладені лише матеріали перевірки та акту про неможливість проведення зустрічної звірки інших суб'єктів господарювання, що не є належними та допустимими доказами порушення позивачем ст. 22, 44.1 статті 44, 138, 188, п. 198.6 статті 198, п. 185.1 статті 185, п. 200.1 статті 200, п. 201.1, 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Висновки суду першої інстанції про відсутність доказів на підтвердження реальності господарських операцій ТОВ «Агенція безпеки «Ратибор» з ТОВ «Константа - Інкорпорейтед» та ТОВ «Мармур ЛТД» суперечать матеріалам справи.

Підтвердженням взаємних зобов'язань між позивачем, ТОВ «Константа-Інкорпорейтед» та ТОВ «Мармур ЛТД» є укладені між ними, відповідно до вимог законодавства України, договори.

Документами в яких відображено факт виконання господарських операцій, що виникли в результаті договірних зобов'язань між позивачем, ТОВ «Константа-Інкорпорейтед» та ТОВ «Мармур ЛТД», є акти виконаних робіт складені відповідно до ч.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» де зазначено, що первинні бухгалтерські документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа, дату і місце складення, назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Позивачем було надано первинні бухгалтерські документи в яких зафіксовано господарські взаємовідносини позивача ТОВ «РАТИБОР» з ТОВ «Константа-Інкорпорейтед» та ТОВ «Мармур ЛТД», які відповідають всім вимогам законодавства, та на підставі яких позивачем було проведено бухгалтерський облік господарських операцій та складено податкову звітність щодо взаємовідносин з ТОВ «Константа-Інкорпорейтед» та ТОВ «Мармур ЛТД», в тому числі податкові декларації з податку на додану вартість та задекларовано показники з податкового кредиту по ПДВ.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до договорів між ТОВ «Константа-Інкорпорейтед» та ТОВ «Мармур ЛТД» та ТОВ «АБ «РАТИБОР», після підписання сторонами актів виконаних робіт позивач ТОВ «АБ «РАТИБОР» отримав послуги відповідно до договірних зобов'язань, здійснив оплату наданих послуг ТОВ «Константа-Інкорпорейтед» та ТОВ «Мармур ЛТД», що спричинило зміну майнового стану позивача та його контрагентів, що підтверджується виписками банку про рух коштів на рахунку позивача.

Податкові накладні надані ТОВ «АБ «РАТИБОР» оформлені ТОВ «Константа-Інкорпорейтед» та ТОВ «Мармур ЛТД» відповідно до вимог ст. 201 Податкового кодексу України.

Відповідно до ч.2 п.201.6. ст.201 Податкового кодексу України контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Позивачем ТОВ «АБ«РАТИБОР», ТОВ «Константа-Інкорпорейтед» та ТОВ «Мармур ЛТД» до податкової звітності було подано реєстри податкових накладних разом з податковими накладними до податкового органу. Податковим органом не було виявлено розбіжностей з даними контрагентів, про що свідчить факт відсутності направленого платникам податку повідомлення щодо розбіжностей в реєстрах чи невідповідності або неправомірності наданих ТОВ «Константа-Інкорпорейтед» та ТОВ «Мармур ЛТД» податкових накладних. Таким чином на момент здійснення господарських операцій, проведення бухгалтерського обліку та подання податкової звітності позивачем ТОВ «АБ«РАТИБОР» податковий орган визнавав факт здійснення господарських операцій між вказаними контрагентами, правильність поданих податкових декларацій з ПДВ, правомірність та правильність нарахування податкових зобов'язань з ПДВ ТОВ «Константа-Інкорпорейтед» та ТОВ «Мармур ЛТД», правомірність визначення податкового кредиту позивачем ТОВ «АБ»РАТИБОР».

В Акті про результати документальної позапланової невиїзної перевірки №1194/22-30/24928422 від 22.04.2013 р. відповідачем вказано, що відповідно до бази даних ДПС АІС позивачем правильно нараховано та задекларовано співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, а саме, додатків 5 Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів до податкових декларацій з ПДВ за липень, серпень, вересень 2011 р. та закладено показники з податкового кредиту по ПДВ, по взаємовідносинах з ТОВ «Константа-Інкорпорейтед» та ТОВ «Мармур ЛТД».

Реальність придбання підприємством Позивача товарів і послуг підтверджується первинними документами, пов'язаними з господарською діяльністю позивача.

Фактичні обставини справи засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та контрагентами і правомірність нарахування податкового кредиту відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

За таких обставин, доводи, викладені в акті перевірки, спростовуються належними та допустимими доказами, що наявні в матеріалах справи, а обставини, на які посилається відповідач не можуть бути достатніми доказами «безтоварності»/неможливості фактичного здійснення господарських взаємовідносин між позивачем та контрагентами.

Товари/послуги, отримані позивачем, не є обмеженими в цивільному обороті, не отримані внаслідок вчинення злочину, а сама по собі операція з придбання даних товарів/послуг також не може бути визначена судом як порушення встановленого порядку.

Частиною 4 статті 91 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

За змістом зазначеної норми державна реєстрація юридичної особи є юридично значимою дією, з якою цивільне та господарське законодавство пов'язує виникнення цивільної правоздатності.

З матеріалів справи вбачається, що на момент вчинення господарських правовідносин між позивачем та контрагентами і на момент фактичного виконання даних господарських відносин, контрагенти позивача - ТОВ «Константа-Інкорпорейтед» та ТОВ «Мармур ЛТД», як юридичні особи були внесені в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та були зареєстрований платниками податку на додану вартість.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань може свідчити про незаконність формування податкового кредиту/витрат, однак таких обставин в ході розгляду даної справи встановлено не було.

Законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Відповідно до ч.2 ст.8 КАС України суд застосовує принципи верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Вищевказана позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

За вказаних обставин колегія суддів дійшла висновку про виконання позивачем усіх необхідних умов, передбачених податковим законодавством, які надають йому правові підстави для нарахування податкового кредиту, а висновки податкового органу та суду першої інстанції про вчинення платником податків порушень податкового законодавства, щодо неправомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з вказаними контрагентами за період, що перевірявся, є необґрунтованими та суперечать матеріалам справи.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірності прийнятого ним рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи призвели до неправильного вирішення справи, тому постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 листопада 2013 року підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови по справі, якою необхідно позов ТОВ «Агенція безпеки «Ратибор» задовольнити.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 207 КАС України, суд

Постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агенція безпеки «Ратибор» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 листопада 2013 року - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 листопада 2013 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Агенція безпеки «Ратибор» - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 14.05.2013р. №0006512230.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному поряд ку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів піс ля набрання постановою законної сили.

Постанову складено в повному обсязі - 28.02.2013 р.

Головуючий суддя Л.В. Бєлова Судді:Л.М. Гром, М.С. Міщук

Головуючий суддя Бєлова Л.В.

Судді: Гром Л.М.

Міщук М.С.