Рішення № 37487489, 27.02.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/619/14 27.02.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплоенергосервіс»

До Фізичної особи-підприємця Жабинець Наталії Петрівни

Про стягнення 19 257,50 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: Чихун О.С. представник за довіреністю № 15/1 від 16.01.14.;

Британчук М.В. представник за довіреністю № 204 від 19.12.13.

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплоенергосервіс» (далі - позивач) до Фізичної особи-підприємця Жабинець Наталії Петрівни (далі - відповідач) про стягнення 18 474,86 грн., а саме: 17 730,41 грн. - основного боргу, 1 017,45 грн. - пені та 807,42 грн. - 3% річних.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач вказує на те, що відповідачем не виконано взяті на себе за Договором суборенди нежитлового приміщення № 16/12 від 24.10.12. зобов'язання щодо сплати суборендної плати, компенсації комунальних та експлуатаційних послуг, що зумовило виникнення заборгованості, нарахування позивачем пені, 3% річних та звернення з даним позовом до суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.14. порушено провадження у справі № 910/619/14 та призначено її до розгляду на 06.02.14.

06.02.14. позивачем через відділ діловодства суду на підставі ст. 22 ГПК України було подано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 19 257,50 грн., а саме: 17 730,41 грн. - основного боргу (орендна плата, комунальні та експлуатаційні послуги), 1 239,43 грн. - пені та 286,66 грн. - 3% річних. Вказану заяву судом розцінено як заяву про збільшення розміру позовних вимог та прийнято до розгляду, внаслідок чого має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.02.14. на підставі ст. 77 ГПК України, в зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та невиконання ним вимог ухвал суду, розгляд справи відкладено на 27.02.14.

В судовому засіданні 27.02.14. представником позивача підтримано свої позовні вимоги з врахуванням заяви від 06.02.14.

Представник відповідача в судове засідання 27.02.14. повторно не з'явився, вимоги попередніх ухвал суду в даній справі не виконав письмового відзиву на позов та контррозрахунку ціни позову не надав, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Так, згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, оскільки підтверджуються витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що наданий позивачем.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25 січня 2006 р. № 1-5/45, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 910/619/14.

В судовому засіданні 27.02.14. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Приписами п. 1.3, п. 5.2 Договору № 952 оренди нежитлових приміщень від 15.02.12., що було укладено між позивачем та Відкритим акціонерним товариством «Завод сантехнічних заготовок», позивачу, як Орендарю надано право передавати в суборенду об'єкт оренди за Договором суборенди нежитлових приміщень № 16/12 від 24.10.12.

24.10.12. між позивачем (далі - Орендодавець) та відповідачем (далі - Суборендар) укладено Договір № 16/12 суборенди нежитлових приміщень (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) Орендодавець зобов'язався передати, а Суборендар прийняти у строкове платне користування приміщення (далі - об'єкт оренди або Приміщення), вказані в п. 1.2 Договору та своєчасно сплачувати Орендодавцю встановлену Договором орендну плату та інші платежі.

Строк дії Договору у відповідності до п. 6.1 становить з моменту його підписання (24.10.12.) до 31.12.13.

Згідно з п. 2.2 Договору, з моменту підписання акту приймання-передачі об'єкт оренди (або його частина) вважається переданим в орендне користування.

Відповідно до п. 1.2 Договору та акту приймання-передачі орендованого майна від 01.11.12., Орендодавець передав, а Суборендар прийняв приміщення за адресою: м. Київ, вул. Екскаваторна, 24, а саме: виробничі приміщення літ. Г загальною площею 17,5 кв.м (гаражний бокс № 1) та офісне приміщення літ. А загальною площею 21,6 кв.м (кімната на п'ятому поверсі).

Приписами п. 4.1 Договору встановлено, що орендна плата починає нараховуватись з 01.11.12.

За користування приміщеннями типу виробничі приміщення літ. Г Суборендар сплачує щомісячно орендну плату в розмірі 40,00 грн. з ПДВ на 1 кв.м; за офісне приміщення літ. А 70,00 грн. з ПДВ на 1 кв.м (п. 4.2, п. 4.3 Договору).

Таким чином, відповідно до підписаного між сторонами розрахунку орендної плати, остання в загальному розмірі з ПДВ за договором становила 2 212,00 грн.

Відповідно до п. 4.4 Договору, розмір орендної плати за кожен наступний місяць користування Об'єктом оренди визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на офіційно оприлюднений індекс інфляції за попередній місяць. У разі, якщо індекс інфляції нижчий 100 %, коригування плати на індекс інфляції не здійснюється.

Згідно з п. 4.5 Договору, Суборендар зобов'язаний перерахувати орендну плату за користування Об'єктом оренди за перший місяць оренди та за останній місяць оренди авансом протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту підписання Акту приймання-передавання Об'єкту оренди на підставі виставлених рахунків.

Як визначено п. 4.6 Договору, орендна плата за користування Об'єктом оренди у наступні місяці перераховується Суборендарем на поточний рахунок Орендодавця щомісячно до п'ятого числа поточного місяця оренди на підставі виставлених рахунків.

Орендодавцем оформлюється факт надання послуг з користування Об'єктом оренди Актом про надання послуг, який є підтвердженням наданих послуг. Два екземпляри такого Акту складаються не пізніше 10 числа, наступного місяця, за тим в якому йде розрахунок. Один підписаний Акт повертається Суборендарем протягом трьох робочих днів, з моменту отримання у випадку якщо не було письмових обґрунтованих заперечень Суборендаря (п. 4.7 Договору).

В матеріалах справи наявні акти здачі-приймання виконаних робіт за листопад, грудень 2012 р., січень - травень 2013 року, що підписані сторонами.

Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) за червень-жовтень 2013 р. направлявся відповідачу супровідним листом вих. № 13-12 від 13.12.13. (опис та фіскальний чек від 16.12.13.), проте, повернуті відповідачем не були, заперечень Суборендар на вказані акти також не надіслав. Вказане відповідачем не спростовано.

Листом № 16-12 від 16.12.13. (направлений відповідачу 16.12.13., що підтверджується наявними в матеріалах справи копією опису та фіскального чеку), Орендодавець повідомив Суборендаря про припинення Договору № 16/12 суборенди нежитлових приміщень від 24.10.12.

Положеннями п. 2.4 Договору сторонами погоджено, що Суборендар протягом 2 робочих днів після закінчення строку дії Договору складає акт повернення-приймання об'єкта оренди та повертає, а Орендодавець приймає об'єкт оренди.

Об'єкт оренди вважається повернутим Орендодавцю з моменту підписання сторонами акта повернення-приймання об'єкта оренди (п. 2.7 Договору).

Разом з тим, матеріали справи не містять акту повернення-приймання об'єкта оренди з оренди.

Відсутність вказаного акту не спростовано ні позивачем ні відповідачем.

Спір у справі виник в зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором, внаслідок чого у Фізичної особи-підприємця Жабинець Наталії Петрівни виникла заборгованість зі сплати суборендної плати (за період з березня по вересень 2013 року), компенсації комунальних та експлуатаційних послуг перед позивачем (з грудня 2012 року по травень 2013).

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Суд відзначає, що відповідач своїм правом на подачу письмового відзиву не скористався, жодних доказів на обґрунтування своє правової позиції у справі не надав.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, суд дає самостійну оцінку доказам на підставі чинного законодавства і не зв'язаний позицією сторін.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією із підстав виникнення зобов'язань та обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За своє правовою природою даний Договір є договором суборенди.

Відповідно до ч. 3 ст. 774 Цивільного кодексу України, до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цих Кодексом (ч. 6 ст. 283 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В силу ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як стверджує позивач, заборгованість відповідача перед позивачем по сплаті суборендної плати з березня по вересень 2013 року за користування приміщеннями за Договором становить 14 739,00 грн.

При цьому, з наявних матеріалів справи вбачається, що заборгованість відповідача перед позивачем за суборендне користування приміщеннями з березня по вересень 2013 року становить 14 739,00 грн. (з врахуванням часткових проплат, здійснених Суборендарем, які підтверджуються наявними в матеріалах справи банківськими виписками по особовому рахунку позивача).

Проте відповідач свого обов'язку по сплаті суборендної плати в терміни, визначені Договором, в повному обсязі не виконав, доказів оплати заборгованості за період заявлений в позовній заяві, до матеріалів справи не надав.

Далі, як стверджує позивач, заборгованість відповідача перед позивачем по сплаті компенсації за комунальні та експлуатаційні послуги за Договором з грудня 2012 року по травень 2013 року становить 2 991,41 грн.

Відповідно до п. 4.8 Договору, вартість компенсації комунальних та експлуатаційних послуг не входить до складу орендної плати та сплачується Суборендарем окремо на підставі виставлених рахунків. Суборендар відшкодовує Орендодавцю вартість комунальних послуг та експлуатаційних послуг за кожен місяць користування Приміщеннями, виходячи з розрахункових або фактичних показників споживання Суборендарем комунальних послуг у відповідному календарному місяці на підставі розрахунків, показників лічильників, розміру площі Приміщень, які надані Суборендареві у користування.

Згідно з п. 4.9 Договору, відшкодування вартості електропостачання здійснюється авансом до 28 числа місяця, що передує місяцю споживання електроенергії, на підставі виставленого рахунку. Відшкодування вартості комунальних та експлуатаційних послуг за відповідний місяць здійснюється Суборендарем щомісячно до п'ятого числа поточного місяця, на підставі виставленого Орендодавцем рахунку, у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Орендодавця. До комунальних та експлуатаційних послуг, що підлягають компенсації, належать: електропостачання; холодне водопостачання та водовідведення; виробництво, транспортування та постачання теплової енергії; телефон, Інтернет; вивезення сміття.

Факт надання комунальних та експлуатаційних послуг оформляється Орендодавцем Актом про надання послуг. Два екземпляри такого Акта складаються не пізніше 10 числа місяця, наступного за тим, в якому надавались послуги. Один примірник Акту повертається Суборендарем протягом трьох робочих днів з моменту отримання, у випадку якщо не було письмових обґрунтованих заперечень Суборендаря (п. 4.10 Договору).

Пунктом 4.11 Договору сторонами погоджено, що у разі не підписання Суборендарем зазначених в цьому розділі Актів та/або їх неповернення Орендодавцю або не надіслання обґрунтованих заперечень на протязі 3 днів з моменту отримання, послуги за користування Об'єктом оренди та сума компенсації за експлуатаційні та комунальні послуги вважаються прийнятими Суборендарем без зауважень, а отже вони підлягають оплаті в розмірі, у строки та в порядку визначеному цим Договором.

Відповідно до п. 4.12 Договору, орендна плата, компенсація комунальних та експлуатаційних послуг сплачуються Суборендарем до дня фактичного повернення Об'єкта оренди. Підставою для припинення нарахування орендної плати та компенсації за експлуатаційні та комунальні послуги за цим Договором є повернення Приміщень Орендодавцю та підписання Сторонами Акту повернення-приймання Об'єкту оренди.

В матеріалах справи наявні акти здачі-приймання виконаних робіт (на відшкодування наданих комунальних послуг та експлуатаційних витрат) за листопад 2012 року - березень 2013 року, квітень-травень 2013 року, що підписані сторонами.

Акт здачі-прийняття робіт (на відшкодування наданих комунальних послуг та експлуатаційних витрат) за березень 2013 р. підписані відповідачем та скріплені його печаткою.

Таким чином, з наявних матеріалів справи вбачається, що заборгованість відповідача перед позивачем по відшкодуванню наданих комунальних послуг та експлуатаційних витрат за Договором з грудня 2012 року по травень 2013 року становить 2 991,41 грн. (з врахуванням часткових проплат, здійснених Суборендарем, які підтверджуються наявними в матеріалах справи банківськими виписками по особовому рахунку позивача).

Проте відповідач свого обов'язку по сплаті відшкодування наданих комунальних послуг та експлуатаційних витрат в терміни, визначені Договором, в повному обсязі не виконав, доказів оплати заборгованості за період заявлений в позовній заяві, до матеріалів справи не надав.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач в порушення покладеного на нього законом та Договором обов'язку по сплаті суборендної плати та відшкодуванню наданих комунальних послуг та експлуатаційних витрат за Договором не виконав, в зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем, що підлягає стягненню, становить 17 730,41 грн., яку відповідачем станом на час прийняття судового рішення не погашено, внаслідок чого позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплоенергосервіс» в частині стягнення основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Позивач на підставі п. 8.6 Договору просить суд стягнути з відповідача на свою користь 1 239,43 грн. - пені.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 8.6 Договору сторони передбачили, що у разі несвоєчасного виконання взятих на себе грошових зобов'язань Суборендар повинен сплатити на користь Орендодавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на день її нарахування, від суми заборгованості, за кожен день затримки оплати.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" № 01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобов'язання, проте суд здійснює перерахунок пені з урахуванням того, що 05.05.13. - вихідний день та з врахуванням приписів ст. 232 ГК України

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 959,18 грн. - пені. В іншій частині в розмірі 280,25 грн. пеню нараховано безпідставно, а тому в задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.

Крім того, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 287,66 грн. - 3% річних.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Суд відзначає, що прострочене грошове зобов'язання визначено у гривні, а тому нарахування 3% річних є правомірним.

За перерахунком суду розмір 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання складає 287,66 грн., що відповідає обґрунтованому розрахунку позивача.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Жабинець Наталії Петрівни (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, б. 97-А, корпус 1, кв. 20; ідентифікаційний номер 2960915866) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплоенергосервіс» (01024, м. Київ, вул. Круглоуніверситетська, 11/19; ідентифікаційний код 24260444) 17 730 (сімнадцять тисяч сімсот тридцять) грн. 41 коп. - основного боргу, 959 (дев'ятсот п'ятдесят дев'ять) грн. 18 коп. - пені, 287 (двісті вісімдесят сім) грн. 66 коп. - 3% річних, 1 800 (одну тисячу вісімсот) грн. 40 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 04.03.14.

Суддя Т.М. Ващенко