Вирок № 37486560, 03.03.2014, Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа № 592/13088/13-к

Провадження № 1-кп/592/61/14

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2014 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м. Суми в складі:

головуючого-судді Корольової Г.Ю.,

при секретарі Кириченко В.О.,

за участю прокурора Тимошенко Є.І.,

захисника ОСОБА_1,

представника потерпілих ОСОБА_2,

представника потерпілих ОСОБА_3,

представника потерпілого ОСОБА_4,

потерпілого ОСОБА_5,

потерпілої ОСОБА_6,

потерпілої ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми кримінальне провадження по обвинуваченню

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з вищою освітою, неодруженого, працюючого в.о. завідувача відділенням центральної міської лікарні № 17 м. Донецька, раніше не судимого, -

в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України,

встановив:

ІНФОРМАЦІЯ_2 року близько 06 год. 30 хв. ОСОБА_8 керуючи власним автомобілем «Geely FE-2», державний номер НОМЕР_1, на проїзній частині вул. Чорновола у м. Суми та рухаючись в напрямку перехрестя з вул. Іллінська, під'їжджаючи до нерегульованого перехрестя з вул. Іллінська, де світлофор працював в режимі очікування, яка являється головною дорогою відносно проїзної частини вул. Чорновола, відповідно до встановленого на ній дорожнього знаку 2.2 та дорожньої розмітки 1.12 Правил дорожнього руху України, в порушення вимог п.16.11 ПДР України, знехтував безпекою дорожнього руху, не надав дорогу автомобілю «Рута 25 СПГ», державний номер НОМЕР_2, що належить ОСОБА_9 (маршрутне таксі №56), під керуванням ОСОБА_10, який рухався по проїзній частині вул. Іллінська в напрямку автовокзалу, в результаті чого відбулося зіткнення вищевказаних транспортних засобів.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажири автомобіля «Рута 25 СПГ» ОСОБА_11 та ОСОБА_12 отримали тілесні ушкодження від яких померли на місці події.

Відповідно висновку судово-медичної експертизи №692 від 10.10.2013 ОСОБА_11,отримала тілесні ушкодження у виді «перелому піраміди лівої скроневої кістки, крововиливу під м'яку мозкову оболонку в області скроневої долі з права з забоєм речовини головного мозку розміром 4*2*2 см.», які перебувають в прямому причинному зв'язку з настанням смерті.

Відповідно висновку судово-медичної експертизи №693 від 10.10.2013 ОСОБА_12, отримала тілесні ушкодження у виді «відкритої травми черепа, супроводжуючим багатоуламковими переломами кісток зводу та основи черепу та ускладненим забоєм лобної долі головного мозку», які перебувають в прямому причинному зв'язку з настанням смерті.

Крім того, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди тілесні ушкодження отримали: ОСОБА_13 відповідно висновку судово-медичної експертизи №1653 від 21.10.2013 тілесні ушкодження у виді «закритий перелом середньої третини лівої ключиці зі зміщенням. Рваної рани спинки носу, садна голови та кінцівок», які кваліфікуються як тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості; ОСОБА_14 відповідно висновку судово-медичної експертизи №1719 від 08.11.2013 отримала тілесні ушкодження у виді «сполучену травму голови, грудної клітини, хребта, лівих верхніх кінцівок. ЗЧМТ. Забій грудини та лівої половини грудної клітини. Закритий перелом трапецієвидної кістки без зміщення. Забій верхнього грудного та попереково-кресового відділу хребта», які кваліфікуються як тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості; ОСОБА_15 згідно висновку судово-медичної експертизи №1674 від 01.11.2013 отримав тілесні ушкодження у виді «сполучену краніо-спинальну травму. ЗЧМТ. Струс головного мозку. Забійну скальповану рану лобно-тім'яної області. Компресійний перелом тіла першого грудного хребця, скалковий перелом тіла третього грудного хребця, заднього напівкола п'ятого шийного хребця», які кваліфікуються як тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості; ОСОБА_16, яка відповідно до висновку судово-медичної експертизи №1673 від 01.11.2013 отримала тілесні ушкодження у виді «сполучена травма. ЗЧМТ. Струс головного мозку. Обширна забійно-рвана рана лобної області зліва з переходом на верхнє ліве віко. ЗТГК. Забій грудної клітини. Перелом 4 та 5 ребер зліва. Перелом головки п'ятої кістки зліва. Рвані рани лівої кисті. Забій правого колінного суглобу. Садно верхніх та нижніх кінцівок», які кваліфікуються як тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості; ОСОБА_17 згідно висновку судово-медичної експертизи №1862 від 08.11.2013 отримав тілесні ушкодження у виді «закритий перелом хірургічної шийки та великого бугра плечової кістки зі зміщенням», які кваліфікуються як тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості; ОСОБА_18, відповідно висновку судово-медичної експертизи №1640 від 21.10.2013 отримала тілесні ушкодження у виді «ЗТГК. Перелом 7 ребра зліва. Лінійний перелом лівої скулової кістки без зміщення. Забійна рана верхнього віка зліва», які кваліфікуються як тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості; ОСОБА_5, який відповідно до висновку судово-медичної експертизи №1655 від 21.10.2013 отримав тілесні ушкодження у виді «сполучена травма тіла. Закритий неускладнений перелом тіла Тh-11 2 ступеню. ЗТГК. Забій грудної клітини. ЗЧМТ. Струс головного мозку. Больовий синдром», які кваліфікуються як тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості; ОСОБА_19, відповідно висновку судово-медичної експертизи №1614 від 20.09.2013 отримав тілесні ушкодження у виді «перелом 5 п'ясної кісті лівої кисті без зміщення», які кваліфікуються як тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості; ОСОБА_20, відповідно висновку судово-медичної експертизи №1863 від 08.11.2013 отримав тілесні ушкодження у виді «закритий травматичний частковий розрив лівого акроментально-ключичного сочленіння», які кваліфікуються як тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості; ОСОБА_21 згідно висновку судово-медичної експертизи №1718 від 07.11.2013 отримав тілесні ушкодження у виді «сполучена травма. ЗТГК. Закритий перелом 3-4-5-6 ребер зліва. Забій лівої легені. Посттравматичний лівосторонній перелом. Закритий осколковий перелом акромиального закінчення лівої ключиці та акроміального відростка лівої лопатки з розривом зв'язкового апарату ключично-акромінального сполучення», які кваліфікуються як тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості. Керуючи автомобілем НОМЕР_3 ОСОБА_8, порушив вимоги Правил дорожнього руху України, а саме:

16.11. На перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху.

Допущені порушення водієм ОСОБА_8 пункту 16.11 ПДР України згідно висновку судово-автотехнічної експертизи №167 від 13.11.2013 знаходяться в прямому причинному зв'язку з дорожньою-транспортною пригодою та наслідками, що настали.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8. вину у вчиненому визнав повністю і підтвердив всі обставини, викладені в обвинувальному акті, зазначивши, що він дійсно 12.09.2013 року близько 06 год.40 хв. виїхав у м. Суми з батьком, якого віз до лікарні на онкологічне обстеження і у зв'язку з тим, що напрямок був невідомий і місто Суми йому незнайомий, зупинився на заправці та запитав дорогу до лікарні, де повідомили, що рухаючись по головній дорозі прямо, буде виїзд до лікарні і впевненій в тому, що іде по головній дорозі, під'їхавши до перехрестя, не переконавшись в недостовірності інформації, виїхав на перехрестя, де сталося зіткнення, і як стало відомо пізніше, рухався не по головній дорозі. Швидкість руху була невеликої, але попередити зіткнення не вдалося. Щиро розкаявся, вибачився перед потерпілими та стверджує, що обов'язково буде сплачувати моральну шкоду потерпілим і в подальшому.

Потерпілі в судовому засіданні ОСОБА_22, ОСОБА_14, ОСОБА_20, ОСОБА_23, ОСОБА_21, ОСОБА_13 пояснили, що 12.09.2013 в ранковий час їхали в маршрутному таксі №56 з центру міста в бік автовокзалу з невеликою швидкістю та на зупинках зупинялося. З приводу технічних несправностей у маршрутному таксі не відчували. В районі перехрестя вул. Іллінська та вул. Чорновола відчули сильний боковий удар у маршрутку, від чого остання перевернулася на бік. Після цього деякі потерпілі вилізли з маршрутного таксі самі, деяким допомогли інші пасажири. В маршрутному таксі після того, як всі вийшли залишилося 2 загиблі жінки.

Потерпілі ОСОБА_24, ОСОБА_6, ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснили, що в результаті загинули їх рідні, але очевидцями пригоди не були. Матеріальна шкода відшкодована, моральна шкода частково відшкодована, останню прохають стягнути на їх користь.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_10 пояснив, що він з червня 2013 року працював в «Сумипастранс» водієм і 12.09.2013 вранці автомобіль «Рута», яким він керував був оглянутий механіком АТП і отримав дозвіл виїздити на лінію, а саме маршрут №56. Близько 6 год. 30 хв. рухався по вул. Іллінській в бік автовокзалу зі швидкістю близько 50 км/год. Світлофори працювали в режимі очікування, горіло жовте світло. В салоні маршрутки перебувало близько 20 пасажирів. Доїжджаючи до перехрестя з вул. Чорновола, яка відносно вул. Іллінська є другорядною побачив чорний легковий автомобіль, який не надавши йому перевагу в русі виїхав на перехрестя. Він натиснув на гальма, однак попередити зіткнення не вдалося. Удар прийшовся в передню ліву частину маршрутного таксі. Його автомобіль перекинувся на лівий бік. Він почав допомагати пасажирам покинути маршрутку. Коли всі вийшли, в ній залишилося 2 загиблі жінки. Автомобіль технічних несправностей не мав. Про те, що в ньому не було тяги поперечної стійкості не знав.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_25 пояснив, що він працює механіком в «Сумипастранс» і проводить технічні огляду транспорту, який виїжджає на лінію і 12.09.2013 близько 5 год. 30 хв. перевіряв технічний стан автомобіля «Рута», яким в цей день керував ОСОБА_10 В ході огляду ним технічних несправностей не виявлено, окрім відсутності тяги поперечної стійкості автомобіля. Однак він цьому значення не придав, оскільки значна кількість аналогічних автомобілів, які він оглядає не мають вказаних тяг. Чи була вона передбачена заводом - виготовником на цьому транспортному засобі він не знає. Крім того, при проведенні технічного огляду та випуску транспорту на лінію, він керується посадовою інструкцією, якою передбачено, з якими саме технічними несправностями автомобіля він не має права випускати його на маршрут. Вказана тяга в інструкції не зазначена. Він вважає, що саме в даній ДТП при наявності вказаної тяги не змогла б утримати автомобіль від перекидання, оскільки удар прийшовся в передню частину маршрутного таксі, а тяга кріпиться на задній вісі. Встановлення тяги необхідно на автобусах міжнародних перевезеннях, де при великої швидкості та на поворотах вказана тяга повертає автобус у вірне положення.

При допиті у судовому засіданні експертів ОСОБА_26 та ОСОБА_27, які підтвердили висновки експертиз виконані ними під час досудового розслідування, зокрема висновок експертизи технічного стану автомобіля «Рута» №100 від 01.10.2013 та автотехнічної експертизи №167 від 13.11.2013 року та підтвердили про відсутність Методики розрахунку, яка б могла встановити причинний зв'язок між перекиданням маршрутки та відсутності на неї поперечної тяги. Тільки при експерименті можливо визначити чи було б перекидання при наявності стабілізатора поперечної стійкості у маршрутного автобуса. І підтвердили, що згідно стандартизації та наявності кріпленій повинно бути стабілізатор на даному транспортному засобі.

Згідно протоколу огляду місця ДТП, схемою та фототаблицею до нього від 12.09.2013 року зафіксовано обстановку на місці ДТП, яка сталася на перехресті вул. Іллінська та вул. Чорновола у м. Суми за участю автомобілів «Geely», державний номер НОМЕР_1 та автомобіля «Рута», державний номер НОМЕР_2. Вказано положення зазначених автомобілів, види слідів, місцезнаходження тіл загиблих. При цьому з місця ДТП було вилучено транспортні засоби, відокремлені частини від них.

З протоколів огляду транспортних засобів - автомобіля «Geely», державний номер НОМЕР_1 та автомобіля «Рута», державний номер НОМЕР_2 від 12.09.2013 вбачається які отримані їх зовнішні пошкодження.

Згідно протоколу огляду місця події від 12.09.2013 року, в якому зафіксовано вилучення у ОСОБА_8 відеореєстратору, що знаходився в його автомобілі, який в подальшому використаний при слідчих експериментах та проведенні судових експертиз.

Під час проведення слідчого експерименту від 23.09.2013 року за участю свідка ОСОБА_10 на місці ДТП у присутності понятих ствердив обставини події, про що складено протокол та схему до нього.

В ході слідчого експерименту від 23.09.2013 року на місці ДТП підозрюваний ОСОБА_8 у присутності понятих та захисника ствердив обставини події, про що складено протокол та схему до нього.

Висновком транспортно-трасологічної експертизи №102 від 18.10.2013 року встановлено місце зіткнення вказаних транспортних засобів розташоване на перехресті проїзних частин вул. Іллінська та вул. Чорновола у м. Суми на смузі руху автомобіля «Рута», в повздовжній площині перед початком сліду бокового юзу, який розташований на відстані 10,7 м. від рівня орієнтиру, відносно напрямку «Рути», в поперечній площині на меншій ніж 2,4 м. до правого краю проїзної частини вул. Іллінська, відносно напряму руху «Рута» та підтверджено фото таблицею до нього.

Згідно висновку експертизи технічного стану автомобіля «Рута» №100 від 01.10.2013, відповідно якого системи, які безпосередньо впливають на безпеку руху знаходяться в наступному стані: гальмівна система технічно не справна; рульове керування технічно не справне; ходова частина технічно не справна і виявлені ці несправності, крім відсутності стабілізатора поперечної стійкості задньої підвіски, і всіх елементів кріплення, характерні для виникнення під час ДТП. Несправність ходової частини у виді відсутності стабілізатора поперечної стійкості задньої підвіски, і всіх елементів кріплення має експлуатаційний характер виникнення та виникла до ДТП та несправність ходової частини у виді відсутності стабілізатора поперечної стійкості задньої підвіски, і всіх елементів кріплення не має скритого характеру. До висновку складено і фототаблицю.

З висновку експертизи технічного стану автомобіля «Geely» №101 від 01.10.2013 року вбачається, що системи, які безпосередньо впливають на безпеку руху знаходяться в наступному стані: гальмівна система працездатна, рульове керування працездатне, ходова частина технічно не справна, виявлені несправності ходової частини характерні для виникнення під час ДТП та підтверджено і фототаблицією.

Згідно висновку автотехнічної експертизи №167 від 13.11.2013 року в даній дорожній ситуації водій автомобіля «Geely» повинен був діяти відповідно п.п.16.1, 16.3, 16.11, 12.4 ПДР та знаку 2.2 та з технічної точки зору в діях водія автомобіля «Geely» вбачається невідповідність вимогам п.п.16.1, 16.3, 16.11, 12.4 ПДР та знаку 2.2, з яких невідповідність вимогам п.16.11 знаходяться в прямому причинному зв'язку з виникненням ДТП. Водій автомобіля «Geely» мав технічну можливість попередити зіткнення транспортних засобів. Перед зіткненням автомобіль «Рута» рухався зі швидкістю 48,7 км/год, а автомобіль «Geely» - 52,1 км/год.

Відповідно висновку судово-медичної експертизи №692 від 10.10.2013 ОСОБА_11 отримала тілесні ушкодження у виді «перелому піраміди лівої скроневої кістки, крововиливу під м'яку мозкову оболонку в області скроневої долі з права з забоєм речовини головного мозку розміром 4*2*2 см.», які перебувають в прямому причинному зв'язку з настанням смерті.

З висновку судово-медичної експертизи №693 від 10.10.2013 року вбачається, що ОСОБА_12 отримала тілесні ушкодження у виді «відкритої травми черепа, супроводжуючим багатоуламковими переломами кісток зводу та основи черепу та ускладненим забоєм лобної долі головного мозку», які перебувають в прямому причинному зв'язку з настанням смерті.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди тілесні ушкодження отримали: ОСОБА_13 відповідно висновку судово-медичної експертизи №1653 від 21.10.2013 тілесні ушкодження у виді «закритий перелом середньої третини лівої ключиці зі зміщенням. Рваної рани спинки носу, садна голови та кінцівок», які кваліфікуються як тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості; ОСОБА_14 відповідно висновку судово-медичної експертизи №1719 від 08.11.2013 отримала тілесні ушкодження у виді «сполучену травму голови, грудної клітини, хребта, лівих верхніх кінцівок. ЗЧМТ. Забій грудини та лівої половини грудної клітини. Закритий перелом трапецієвидної кістки без зміщення. Забій верхнього грудного та попереково-кресового відділу хребта», які кваліфікуються як тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості; ОСОБА_15 згідно висновку судово-медичної експертизи №1674 від 01.11.2013 отримав тілесні ушкодження у виді «сполучену краніо-спинальну травму. ЗЧМТ. Струс головного мозку. Забійну скальповану рану лобно-тім'яної області. Компресійний перелом тіла першого грудного хребця, скалковий перелом тіла третього грудного хребця, заднього напівкола п'ятого шийного хребця», які кваліфікуються як тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості; ОСОБА_16, яка відповідно до висновку судово-медичної експертизи №1673 від 01.11.2013 отримала тілесні ушкодження у виді «сполучена травма. ЗЧМТ. Струс головного мозку. Обширна забійно-рвана рана лобної області зліва з переходом на верхнє ліве віко. ЗТГК. Забій грудної клітини. Перелом 4 та 5 ребер зліва. Перелом головки п'ятої кістки зліва. Рвані рани лівої кисті. Забій правого колінного суглобу. Садно верхніх та нижніх кінцівок», які кваліфікуються як тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості; ОСОБА_17 згідно висновку судово-медичної експертизи №1862 від 08.11.2013 отримав тілесні ушкодження у виді «закритий перелом хірургічної шийки та великого бугра плечової кістки зі зміщенням», які кваліфікуються як тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості; ОСОБА_18, відповідно висновку судово-медичної експертизи №1640 від 21.10.2013 отримала тілесні ушкодження у виді «ЗТГК. Перелом 7 ребра зліва. Лінійний перелом лівої скулової кістки без зміщення. Забійна рана верхнього віка зліва», які кваліфікуються як тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості; ОСОБА_5, який відповідно до висновку судово-медичної експертизи №1655 від 21.10.2013 отримав тілесні ушкодження у виді «сполучена травма тіла. Закритий неускладнений перелом тіла Тh-11 2 ступеню. ЗТГК. Забій грудної клітини. ЗЧМТ. Струс головного мозку. Больовий синдром», які кваліфікуються як тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості; ОСОБА_19, відповідно висновку судово-медичної експертизи №1614 від 20.09.2013 отримав тілесні ушкодження у виді «перелом 5 п'ясної кісті лівої кисті без зміщення», які кваліфікуються як тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості; ОСОБА_20, відповідно висновку судово-медичної експертизи №1863 від 08.11.2013 отримав тілесні ушкодження у виді «закритий травматичний частковий розрив лівого акроментально-ключичного сочленіння», які кваліфікуються як тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості; ОСОБА_21 згідно висновку судово-медичної експертизи №1718 від 07.11.2013 отримав тілесні ушкодження у виді «сполучена травма. ЗТГК. Закритий перелом 3-4-5-6 ребер зліва. Забій лівої легені. Посттравматичний лівосторонній перелом. Закритий осколковий перелом акромиального закінчення лівої ключиці та акроміального відростка лівої лопатки з розривом зв'язкового апарату ключично-акромінального сполучення», які кваліфікуються як тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості.

Суд дійшов висновку, що всі письмові докази та вищезазначені експертизи є допустимими доказами, оскільки вони складені та проведені уповноваженими особами відповідно до вимог діючого КПК України, підписані усіма учасниками слідчої дії, узгоджуються між собою, так і з іншими матеріалами кримінального провадження, без зауважень та ніким не оспорюються.

Аналізуючи та оцінивши досліджені в судовому засіданні матеріали та докази в їх сукупності, суд дійшов висновку щодо доведеності факту порушення ОСОБА_8 при керуванні транспортним засобом вказаних вище вимог ПДР, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем під керуванням ОСОБА_10, що спричинило смерть ОСОБА_11 та ОСОБА_12 та заподіяння середньої тяжкості тілесних ушкоджень іншим пасажирам, і дії ОСОБА_8 суд кваліфікує за ч.3 ст.286 КК України - як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, якщо вони спричинили загибель кількох осіб.

Дії водія - обвинуваченого ОСОБА_8 по порушенню Правил дорожнього руху України умисні, а форма вини до наслідків, що настали - необережна (злочинна самовпевненість).

Обираючи обвинуваченому кримінальне покарання, суд виходить з того, що він вчинив тяжкий злочин, передбачений ч.3 ст.286 КК України та керується вимогами ст.ст. 65-67 КК України та роз'ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», зі змінами та доповненнями, виходить з принципів законності, справедливості, обгрунтованності та індивідуалізації покарання.

Обвинувачений у скоєному щиро розкаюється, сприяв розкриттю злочину, добровільно відшкодовані всім потерпілим матеріальні збитки, що є пом'якшуючою покарання обставиною. Обставин, що обтяжують покарання, не встановлено.

Із запропонованою мірою покарання прокурором суд не може погодитися, оскільки вона суперечить вимогам ст. 69-1 КК України, яка вказує, що за наявності обставин, що пом'якшують покарання, передбачених пунктами 1 та 2 частини першої статті 66 цього Кодексу, відсутності обставин, що обтяжують покарання, а також при визнанні обвинуваченим своєї вини, строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого відповідно санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу та враховуючи, що на суворій мірі покарання із чисельних потерпілих наполягали лише потерпілі однієї загиблої ОСОБА_11, які прохали брати за увагу не тільки тяжкі наслідки та душевні страждання всієї сім'ї, але і малу долю відшкодування моральної шкоди на їх користь, з чим суд також не може погодитися, оскільки обвинуваченим у повному обсязі відшкодовані не тільки матеріальні збитки, але і правова допомога на користь потерпілих, а моральна шкода відшкодовувалася у співрозмірності ушкодженням усім постраждалими та чисельності потерпілих, не заперечуючи проти визнання потерпілими і сестер загиблих, які згідно Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» моральна шкода, заподіяна смертю фізичної особи відшкодовується її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Відповідно до зазначеної статті брати та сестри не мають права на відшкодування моральної шкоди у зв*язку із смертю потерпілого. Але беручи до уваги, що сам обвинувачений не заперечував проти відшкодування моральної шкоди на користь сестри та виходячи із засадив моральності, шкода відшкодовувалась як і іншим потерпілим, що судом також сприймається, як добросовісне та страждале ставлення до потерпілих, які відчули біль від втрати близьких людей.

Разом з тим визначаючи міру і вид покарання обвинуваченому ОСОБА_8, суд враховує також і те, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності, вчинив злочин, який є необережним, за місцем мешканням та останнім місцем роботи характеризується виключно позитивно, та будучи лікарем надавав медичну допомогу хворим людям, що свідчить про його необхідність суспільству, його вік та його ставлення до вчиненого, а також те, що він повністю відшкодував потерпілим завдану матеріальну шкоду, має постійне місце проживання і роботи, є одинокою людиною, який має лише батьків - інвалідів 2 та 3 групи похилого віку, які потребують піклування та сестру інваліда 2 групи, яка проживає в іншій державі, визнав свою винність у вчиненні кримінального правопорушення в судовому засіданні, про що свідчить його не байдужість щодо наслідків від вчиненого кримінального правопорушення виплативши потерпілим, які отримали і легкі тілесні ушкодження, думку тих потерпілих, які просять суд не застосовувати до ОСОБА_8 суворий вид і міру кримінального покарання, пов'язаного з позбавленням волі та з врахуванням вказаних вище пом'якшуючих обставин, разом із конкретними обставинами справи, що свідчить про те, що обвинувачений, як особа не являє собою підвищено суспільно-небезпечну особу, що істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого, з врахуванням особи винного, клопотання захисника обвинуваченого щодо можливості призначення кримінального покарання із застосуванням ч.1 ст.69 КК України, суд приходить до висновку, що зазначені дані в їх сукупності дають можливість прийти до висновку про доцільність призначення ОСОБА_8, основного покарання на підставі ч.1 ст.69 КК України і перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції ч.3 ст.286 КК України за цей злочин у виді обмеження волі, в умовах, більш сприятливих для подальшого відшкодування моральної шкоди на користь потерпілих, із застосування додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами.

Суд прийшов до переконання, що дана міра покарання відносно обвинуваченого є необхідною і достатньою для виправлення та попередження нових злочинів, враховуючи тяжкість вчиненого злочину, особу обвинуваченого та думку учасників процесу.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а тому призначене покарання ОСОБА_8 буде відповідати його особі і вчиненому ним кримінальному правопорушенню.

Потерпілий ОСОБА_15 під час судового провадження відмовився від позовних вимог в частині відшкодування моральної та матеріальної шкоди із ОСОБА_8 у зв'язку із відшкодуванням, а тому є підставі для прийняття його відмови від позову та закриття провадження (т. 1, а.с. 238) та прохає стягнути на його користь з ВАТ НАСК «Оранта» у відшкодування моральної шкоди у розмірі 10 000 грн. на підставі того, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_8 застрахована саме в даній страхованій компанії, що підтверджується полісом №АС/5613644 і діє з 21.08.2013 по 20.01.2014 , який керував автомобілем «Geely FE-2», державний номер НОМЕР_1 на правовій основі - свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу на його ім'я та посвідчення водія, суд дійшов наступного висновку. Відповідно до вимог ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання дорожньої-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу , причетний до такої пригоди, зобов*язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньої-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Як вбачається з матеріалів справи, обвинувачений не звертався до ВАТ НАСК «Оранта» з повідомлення відповідного зразка, сам потерпілий звернувся більш ніж через місяць після пригоди. Згідно ст. 26-1 Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховиком відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 5% страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю. Якщо виходити з матеріальної шкоди у розмірі 2035,80 грн., то моральна шкода, яку повинен сплатити страховик складає 101,79 грн., а відповідно до пп.4 ст. 16 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 1 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», у разі невиконання особою, відповідальність якої застрахована, обов'язку письмового надання страховику з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, повідомлення про дорожньої-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, шкода відшкодовується завдавачем шкоди. Враховуючи невелику суму моральної шкоди, яку повинен був сплатити страховик при наявності відповідних документів та виплатою завдавачем шкоди на користь ОСОБА_15 матеріальних та моральних збитків, в цієї частині позову відмовити.

Потерпіла ОСОБА_14 подала заяву про відмову від позовних вимог у зв'язку з повним відшкодування на її користь моральних та матеріальних збитків, а тому суд дійшов висновку про прийняття відмови від позову та закриття провадження в частині цивільного позову (т. 1, а.с.235).

З цивільним позовом до суду звернулася потерпіла ОСОБА_13 про стягнення із ОСОБА_8 моральної шкоди у розмірі 25 000 грн., 1000 грн. витрат за правову допомогу та з ВАТ НАСК «Оранта» у відшкодування матеріальних витрат на лікування у розмірі 629 грн., від яких у подальшому відмовилися у зв'язку з відшкодуванням матеріальних збитків з боку обвинуваченого та часткового відшкодування моральної шкоди у розмірі 5 000 грн., про що мається розписка і в подальшому просила справу розглядати в її участь, підтримавши позовні вимоги у частині відшкодування моральної шкоди з обвинуваченого у розмірі 20 000 грн. Разом з тим позовні вимоги ОСОБА_13 про відшкодування моральної шкоди, завданої злочином, підлягають до часткового задоволення за рахунок обвинуваченого ОСОБА_8, як володільця джерела підвищеної небезпеки, на основі положень пункту 1 ч. 2 ст. 23, ст. 1187 ЦК України в межах доведених вимог, які безпосередньо пов'язані із злочином і його цивільно - правовими наслідками.При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, завданої злочином потерпілій, суд враховує суть заявлених позовних вимог, характер та обставини заподіяння шкоди її здоров'ю, тривалість її фізичних і психічних страждань в зв'язку з травмуванням , порушення її звичного способу життя внаслідок втрати здоров'я, а також сімейно - майновий стан заподіювача шкоди. Разом з цим, суд виходить також із засад розумності, виваженості та справедливості, а тому вважає, що сума відшкодування такої шкоди потерпілому має становити 5 тисяч гривень.

Потерпіла ОСОБА_16 отримавши у відшкодування збитків від обвинуваченого відмовилась від цивільного позову, що дає підстави для закритті провадження в частині цивільних вимог (т. 1, а.с.234).

Потерпілі ОСОБА_20 та ОСОБА_28 також відмовилися від позовних вимог про стягнення на їх користь з обвинуваченого у відшкодування матеріальних та моральних збитків, а тому є підстави для закриття провадження у частині їх цивільних позовів до ОСОБА_8 (а.с.1, а.с.229, 228).

З цивільним позовом звернувся потерпілий ОСОБА_21 до ВАТ НАСК «Оранта» у відшкодування матеріальних збитків в сумі 2138,62 грн. та моральної шкоди у розмірі 106,93 грн., від яких відмовився у зв'язку з відшкодування вказаних збитків обвинуваченим, а тому у цієї частини є підставі для закриття провадження, Крім того, потерпілий прохає стягнути з обвинуваченого на його користь моральну шкоду у розмірі 19893,07 грн., яка під час судового провадження частково була сплачена обвинуваченим в розмірі 5000 грн., в іншій частині позову свої вимоги підтримує і прохає розглядати справу в його відсутність. Виходячи із засад розумності та справедливості відповідно до вимог ст. 23,1187 ЦК України та враховуючи матеріальний стан винного, суд дійшов висновку про стягнення на користь позивача моральної шкоди у розмірі 8 000 грн.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_5 до ВАТ НАСК «Оранта» у відшкодування матеріальних збитків у розмірі 10000 грн. відшкодований обвинуваченим повністю, а тому є підстави для закриття провадження у цієї частині, також частково відшкодована моральна шкода обвинуваченим у розмірі 7 000 грн., залишалось згідно позовних вимог в розмірі 93 000 грн., яку суд вважає занадто великою, виходячи із отриманих тілесних ушкоджень середньої тяжкості та вимог ст. 23,1187 ЦК України як розумності, справедливості та врахування матеріального стану винної особи, суд дійшов висновку про стягнення з ОСОБА_8 на користь потерпілого у розмірі 5 000 грн. Крім того, позивач прохає стягнути з ВАТ НАСК «Оранта» у відшкодування і моральної шкоди у розмірі 10 000 грн. З огляду на вимоги ст. 33 Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання дорожньої-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу , причетний до такої пригоди, зобов*язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньої-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Як вбачається з матеріалів справи, обвинувачений не звертався до ВАТ НАСК «Оранта» з повідомлення відповідного зразка, сам потерпілий звернувся більш ніж через місяць після пригоди. Згідно ст. 26-1 Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховиком відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 5% страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю. Якщо виходити з матеріальної шкоди у розмірі 3000,00 грн., то моральна шкода, яку повинен сплатити страховик складає 150 грн., а враховуючи, що обвинувачем виплачена у розмірі 10000 грн. у відшкодування матеріальної шкоди, погодившись без документально підтверджуючих документів, а відповідно до пп.4 ст. 16 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 1 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», у разі невиконання особою, відповідальність якої застрахована, обов'язку письмового надання страховику з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, повідомлення про дорожньої-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, шкода відшкодовується завдавачем шкоди. Враховуючи невелику суму моральної шкоди, яку повинен був сплатити страховик при наявності відповідних документів та виплатою завдавачем шкоди на користь ОСОБА_5 матеріальних та моральних збитків, в цієї частині позову відмовити.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_7 у відшкодуванні моральної шкоди із ОСОБА_8 у розмірі 276 000 грн. та з ВАТ НАСК «Оранта» у розмірі 200 000 грн., як сестрі загиблої - ОСОБА_11 під час ДТП ІНФОРМАЦІЯ_2 року на підставі цивільно-правої відповідальності ОСОБА_8 у ВАТ НАСК «Оранта» та заподівачем шкоди, винного у ДТП пригоди, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 1166 ЦК України, шкода завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну, фізичній або юридичній особи, відшкодовується і повному обсязі особою, яка її завдала. Страхова компанія відповідно ст. 34 до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розпочинає розслідування по факту ДТП лише за наявності повідомлення про ДТП від страхувальника та потерпілої особи. Відповідно до ст. 35 цього Закону, для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування. ОСОБА_7 до ВАТ НАСК «Оранта» із заявою у передбачений Законом строк не звернулася, а заявлена вимога щодо сплати моральної шкоди з ВАТ НАСК «Оранта» задоволенню не підлягає відповідно до п.27.3 ст. 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачем) та дітям (усиновленим), а тому брати та сестри не мають право на відшкодування моральної шкоди у зв'язку зі смертю потерпілого. Що стосується вимоги позивачки про відшкодування моральної шкоди у розмірі 276 000 грн. з ОСОБА_8, останній не заперечував проти визнання її потерпілої і на її користь була сплачена матеріальна шкода в розмірі 15 600 грн. та у відшкодування моральної шкоди у розмірі 24 тис., а тому суд виходячи з принципі розумності, виваженості та справедливості, а не мети збагачення за рахунок винної особи, який всіляко намагається відшкодувати кожному потерпілому завдані збитки, а особливо їх сім'ї, то суд дійшов висновку про стягнення з обвинуваченого на користь ОСОБА_7 у розмірі 40 000 грн.

Цивільні позови потерпілих ОСОБА_29, як матері загиблої ОСОБА_11, ОСОБА_30 як доньки загиблої ОСОБА_11 та потерпілого ОСОБА_23, як чоловіка загиблої ОСОБА_11 у відшкодування моральної шкоди з ОСОБА_8 у розмірі 276 000 грн. на кожного та 200 000 грн. з ВАТ НАСК «Оранта» суд дійшов до наступного. Страхова компанія відповідно ст. 34 до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розпочинає розслідування по факту ДТП лише за наявності повідомлення про ДТП від страхувальника та потерпілої особи. Відповідно до ст. 35 цього Закону, для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування. Потерпілі до ВАТ НАСК «Оранта» із заявою у передбачений Законом строк не звернулася, а заявлена вимога щодо сплати моральної шкоди з ВАТ НАСК «Оранта» задоволенню не підлягає відповідно до п.27.3 ст. 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачем) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами. Станом на 12 вересня 2013 року мінімальна заробітна плата становила 1147 грн. і загальний розмір становить 13 764 грн., а на кожного по 4 588 грн. Відповідно до пп.4 ст. 16 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 1 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», у разі невиконання особою, відповідальність якої застрахована, обов'язку письмового надання страховику з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, повідомлення про дорожньої-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, шкода відшкодовується завдавачем шкоди. Виходячи з вищенаведеного вказану моральну шкоду необхідно стягнути з ОСОБА_8 в розмірі 4 588 грн. на кожного та крім того, з винної особи, яка завдавачем шкоди внаслідок ДТП джерелом підвищеної небезпеки, враховуючи, що обвинуваченим на користь кожного потерпілого сплаченого по 24 000 грн., а потерпілому ОСОБА_23 і як потерпілому самому під час ДТП 5 000 грн. моральної шкоди, суд виходячи з того, що на користь сім'ї було сплачено матеріальних збитків враховуючи і на правову допомогу в розмірі 6000 грн., а на загальну суму 39100 грн., моральної шкоди на загальну суму 101000 грн., суд застосовуючи засади справедливості, розумності, враховуючи матеріальний стан обвинуваченого та його намагання виплатити і іншим потерпілим, суд дійшов висновку про стягнення з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_30 - доньки загиблої, яка залишалась без материнської турботи в розмірі 70 000 та 4588 грн., а всього 74 588 грн., на користь ОСОБА_29 - матері загиблої, враховуючи її стан та втрати доньки в розмірі 80 000 грн. та 4588 грн., а всього 84 588 грн., на користь ОСОБА_23, як чоловіку загиблої та потерпілому від ДТП особисто стягнути в сумі 65 000грн. та 4588 грн., загальної сумою 69 588 грн. В останній частині позову відмовити.

Цивільний позов від потерпілих ОСОБА_6, як сестри загиблої ОСОБА_12, потерпілого ОСОБА_24 як загиблої доньки ОСОБА_12 та ОСОБА_31 як загиблої матері про стягнення моральної шкоди із ОСОБА_8 у розмірі 93118 грн. на користь кожного, яка частково під час судового провадження була відшкодована у розмірі 24 000 грн. на кожного потерпілого та повністю відшкодована матеріальна шкода, виходячи з доведеності вини обвинуваченого та його часткового визнання позовів у відшкодування моральної шкоди, виходячи з принципу розумності, виваженості та справедливості відповідно до ст. 23 ЦК України та матеріального стану винної особи стягнути на користь ОСОБА_6 в розмірі 30 000 грн., на користь ОСОБА_24 в розмірі 60 000 грн. та на користь ОСОБА_31 в розмірі 65 000 грн. Крім того, позивачі ОСОБА_24 та ОСОБА_31 звернулися і з вимогою до ВАТ НАСК «Оранта» про відшкодування моральної шкоди в розмірі 6 882 грн. на користь кожного, суд дійшов висновку про відмову в цієї частини, виходячи з наступного. Страхова компанія відповідно ст. 34 до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розпочинає розслідування по факту ДТП лише за наявності повідомлення про ДТП від страхувальника та потерпілої особи. Відповідно до ст. 35 цього Закону, для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування. Позивачі до ВАТ НАСК «Оранта» із заявою у передбачений Законом строк не звернулися, а заявлена вимога щодо сплати моральної шкоди з ВАТ НАСК «Оранта» задоволенню не підлягає відповідно до п.27.3 ст. 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачем) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами. Станом на 12 вересня 2013 року мінімальна заробітна плата становила 1147 грн. і загальний розмір становить 13 764 грн., а на кожного по 6 882 грн. Відповідно до пп.4 ст. 16 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 1 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», у разі невиконання особою, відповідальність якої застрахована, обов'язку письмового надання страховику з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, повідомлення про дорожньої-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, шкода відшкодовується завдавачем шкоди. Виходячи з вищенаведеного вказану моральну шкоду необхідно стягнути з ОСОБА_8 в розмірі 6 582 грн. на кожного та крім того, з винної особи, яка завдавачем шкоди внаслідок ДТП джерелом підвищеної небезпеки. Виходячи з вищенаведеного, із ОСОБА_8 необхідно стягнути на користь ОСОБА_24 моральної шкоди на загальну суму 66 682 грн., на користь ОСОБА_31 моральну шкоду на загальну суму 71882 грн.

Від потерпілої ОСОБА_18 цивільного позову не надходило, є в матеріалах справи заяви про відсутність претензій до обвинуваченого.

Позов прокурора в інтересах держави в особі Головного управління державного казначейства України в Сумській області про стягнення витрат на лікування потерпілих від злочину: ОСОБА_5 в розмірі 2 916,81 грн., який перебував на стаціонарному лікуванні з 12.09.2013 по 25.09.2013, ОСОБА_13 за період з 12.09.2013 по 27.09.2013 в розмірі 3 365,55 грн., ОСОБА_18 за період перебування на стаціонарному лікуванні з 12.09.2013 по 24.09.2013 в розмірі 4618,56 грн., ОСОБА_15 за стаціонарне лікування у нейрохірургічному відділенні з 12.09.2013 по 25.09.2013 в розмірі 5098,08 грн., ОСОБА_16 за перебування у відділенні анастезіологіі з ліжками для інтенсивної терапії з 12.09.2013 по 14.09.2013 а у нейрохірургічному відділенні з 14.09.2013 по 24.09.2013 в розмірі 9115,28 грн., які перебували в КЗ «Сумської обласної клінічної лікарні» , заподіявши шкоду на загальну суму 25 114,28 грн., яка підлягає стягненню у повному обсязі на підставі ст. 1206 ЦК України та ст.ст. 36,128 КПК України, беручи до уваги визнання обвинуваченим позовних вимог та його доведеності у вчинення кримінального правопорушення.

Позовні вимоги прокурора в інтересах держави в особі Фінансового управління Сумської міської ради про стягнення з обвинуваченого у відшкодування витрат на лікування потерпілих від злочину, а саме ОСОБА_14 та ОСОБА_21, які перебували у КУ «Сумської міської клінічної лікарні №1» у період з 12.09.2013 по 04.10.2013 та на їх лікування витрачено по 3 811,50 грн. на кожного, а на загальну суму 7623 грн. підлягає задоволенню у повному обсязі на підставі ст.ст.36,128 КПК України та ст. 1206 ЦК України, з яким погодився і обвинувачений.

Речові докази у провадженні: автомобіль «Рута» на який накладено арешт та який знаходиться на зберіганні в АТП, арешт зняти та передати власнику ОСОБА_9, автомобіль «Geely» на який накладено арешт та який знаходиться на зберіганні в АТП, арешт зняти та звернути в рахунок відшкодування шкоди, відеореєстратор «Cyclon» на який накладено арешт та який знаходиться в матеріалах провадження, арешт зняти та звернути в рахунок відшкодування шкоди.

На підставі ст. 118 КПК України стягненню підлягає з ОСОБА_8 витрати, пов'язані з проведенням експертизи в розмірі 5 637,08 грн. на користь держави.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 118,128, 373-374 КПК України, суд -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_8 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч.3 КК України та призначити йому основне покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді п'яти років обмеження волі з позбавлення права керування транспортними засобами терміном на три роки.

Запобіжний захід залишити попередній - тримання під вартою, продовживши йому строк тримання до прибуття і постановки обвинуваченого на облік у виправному центрі і строк покарання у виді обмеження волі обчислювати з дня прибуття і постановки засудженого на облік у виправному центрі.

В строк покарання ОСОБА_8 зарахувати час перебування під вартою з 12.09.2013 року і часу слідування під вартою до виправного центру з розрахунку, відповідно до ст. 72 КК України, 1 дню позбавлення волі відповідає 2 дні обмеження волі. ОСОБА_8 направити до місця відбування покарання в порядку встановленому для осіб засуджених до позбавлення волі.

Стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_13 у відшкодування моральної шкоди у розмірі 5 000 грн., в останній частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_21 у відшкодування моральної шкоди у розмірі 8 000 грн., в останній частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_5 у відшкодування моральної шкоди у розмірі 5 000 грн., в останній частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_7 у відшкодування моральної шкоди у розмірі 40 000 грн., в останній частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_29 у відшкодування моральної шкоди у розмірі 84588 грн., в останній частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_30 у відшкодування моральної шкоди у розмірі 74588 грн., в останній частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_23 у відшкодування моральної шкоди у розмірі 69588 грн., в останній частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_24 у відшкодування моральної шкоди у розмірі 66 682 грн., в останній частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_31 у відшкодування моральної шкоди у розмірі 71882 грн., в останній частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_6 у відшкодування моральної шкоди у розмірі 30 000 грн., в останній частині позову відмовити

Стягнути з ОСОБА_8 на користь обласного бюджету Сумської області в розмірі 25114 грн.28 коп. за лікування потерпілих, які перерахувати на рахунок 3141554470001, МФО 837013, ЄДРПОУ - 37970404, Банк одержувача - ГУ ДКСУ у Сумській області, код платежу 24060300 «Інші надходження», ЄДРПОУ суду - 02886462.

Стягнути з ОСОБА_8 на користь фінансового управління міської ради в розмірі 7 623 грн. за лікування потерпілих у КУ «СМКЛ №1», на рахунок 31414544700002, МФО - 837013, ЄДРПОУ - 37970593, Банк одержувача - ГУДКСУ у Сумській області, код призначення платежу - за лікування потерпілих в КУ «СМКЛ№1» управління фінансів, економіки і бюджету СМР, ЄДРПОУ суду - 02886462.

Стягнути з ОСОБА_8 за проведення судових експертиз у розмірі 5 637,08 грн. на користь держави.

Речові докази у провадженні: автомобіль «Рута 25 СПГ», державний номер НОМЕР_2 на який накладено арешт та який знаходиться на зберіганні в АТП, арешт зняти та передати власнику ОСОБА_9, автомобіль «Geely FE-2» державний номер НОМЕР_3, на який накладено арешт та який знаходиться на зберіганні в АТП, арешт зняти та звернути в рахунок відшкодування шкоди, відеореєстратор «Cyclon» на який накладено арешт та який знаходиться в матеріалах провадження, арешт зняти та звернути в рахунок відшкодування шкоди.

На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Сумської області протягом 30 днів з дня його проголошення через Ковпаківський районний суд м. Суми, а обвинуваченим - в цей же строк з дня отримання копії вироку.

Суддя Г.Ю. Корольова