Ухвала суду № 37485830, 27.02.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2014 р.Справа № 820/11230/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: П'янової Я.В.

Суддів: Зеленського В.В. , Чалого І.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської митниці Міндоходів на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.12.2013р. по справі № 820/11230/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Ирбис"

до Харківської митниці Міндоходів

про скасування рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД Ирбис" (далі - ТОВ "ТД Ирбис"), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківської митниці Міндоходів (далі - відповідач), в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Харківської митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів № 807000003/2013/001529/2 від 02.08.2013 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23.12.2013 р. адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД ИРБИС" - задоволено в повному обсязі.

Визнано протиправним та скасовано рішення Харківської митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів №807000003/2013/001529/2 від 02.08.2013 року.

Стягнуто з державного бюджету (п/р 31217206784011 УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова, банк отримувача - ГУ ДКСУ у Харківській області, МФО 851011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД ИРБИС" (код ЄДРПОУ 31559190) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 704,06 грн.

Не погодившись з прийнятою постановою, Харківська митниця Міндоходів подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ч. 3 ст. 53, ч. 4 ст. 57, ч. 2 ст. 58, ст. 60, ч.ч. 1, 2 ст. 64 Митного кодексу України, ст. 11, ч.ч. 1, 2 ст. 70, ч. 1 ст. 72, ст.ст. 86, 159, 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, висновки суду не відповідають обставинам справи.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу відповідно до ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено, що між "TECH SOLUTIONS" SP. Z O.O. (Польща) (продавець) з однієї сторони та позивачем укладено контракт № 168 від 14.08.2012 року, відповідно до умов якого продавець на умовах СРТ (Інкотермс 2010) зобов'язується поставити, а позивач приймати та оплачувати товар в асортименті, кількості, по цінах та в строк, вказаний в специфікаціях, які є невід`ємною частиною контракту.

Позивачем відповідно до умов контракту № 168 від 14.08.2012 року по CMR №340/13 від 26.07.2013 року та інвойсу № DEX 128 від 25.07.2013 року був отриманий товар на суму 67886,50 доларів США з відстрочкою платежу на 90 днів від дати рахунку-фактури (інвойсу), про що вказано в специфікації до контракту № 17 від 25.07.2013 року.

Митна вартість товару була заявлена позивачем шляхом подання відповідачу декларації митної вартості №807100000.2013.036701 від 30.07.2013 року за основним методом визначення митної вартості - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Ціна договору визначена в рахунку-фактурі (інвойсу) № DEX128 від 25.07.2013 року і становить 67886,50 доларів США. Для цього позивач надав відповідачу всі обов'язкові і додаткові документи, визначені ст. 53 Митного кодексу України.

30.07.2013 р. відповідачем відмовлено позивачу в митному оформленні товарів відповідно до наданої вантажної митної декларації №807100000.2013.036701.

02.08.2013 р. відповідачем прийнято рішення №807000003/2013/001529/2 про коригування митної вартості за другорядним (резервним) методом у відповідності до ст. 64 Митного кодексу України на підставі раніше наданих позивачем документів, які зазначені в графі 44 вантажно-митної декларації №807100000.2013.036701 від 30.07.2013 року, а імпортований позивачем товар був випущений у вільний обіг під гарантію сплати митних платежів. Приводом для відмови у митному оформленні стало неправильне визначення позивачем, на думку відповідача, митної вартості товару. При цьому, джерелом інформації для прийняття рішення про коригування митної вартості стала наявна у митного органу цінова інформація у Центральній базі даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України (ЦБД ЄАСІ ДМСУ) на невизначені індивідуальними ознаками підшипники.

Не погодившись з прийнятим рішенням Митниці, позивач звернувся до суду з зазначеним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, суду не надано доказів законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, у той час як позивачем подано переконливі докази в обґрунтування своєї позиції, з аналізу яких судом зроблено вичерпні висновки.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 7 Митного кодексу України (далі - МК України) митні органи визначено як спеціально уповноважений орган виконавчої влади в галузі митної справи, на які відповідно до цього Кодексу та інших законів України покладено її безпосереднє здійснення.

Відповідно до ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтями 51, 52 МК України визначення митної вартості під час її декларування віднесено до компетенції декларанта. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості митний орган визнає заявлену декларантом митну вартість або приймає письмове рішення про її коригування.

Частинами 4 та 5 ст. 58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Відповідно до ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

В силу ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу ч. 1 та 2 ст. 53 МК України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Матеріалами справи підтверджено, що норми ч. 1 та 2 ст. 53 МК України позивачем виконано у повному обсязі.

Так, для митного оформлення було подано наступні документи: картка обліку особи, яка здійснює операції з товарами №807/2012/0000216 від 11.02.2013 р.; міжнародна автомобільна накладна (CMR) №340/13 від 26.07.2013 р.; книжка МДП (Carnet TIR) №XN.73022371 від 26.07.2013 р.; каталог виробника товару (Каталог продукції) від 30.07.2013 р.; прейскурант (прайс-лист) виробника товару (Комерційна пропозиція) від 01.07.2013 р.; рахунок-фактура (інвойс) DEX128 від 27.07.2013 р.; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі - продажу товарів (крім призначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується №168 від 14.08.2012 р.; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №1 від 01.02.2013 р.; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №2 від 02.04.2013 р.; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) (Специфікація) №17 від 25.07.2013 р.; інформація про позитивні результати здійснення фіто-санітарного контролю товару (наявність на товаросупровідних документах відбитку штампів «Ввезення в») №2730 від 26.07.2013 р.; інформація про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару (для товарів і транспортних засобів, що не підлягають екологічному контролю) №2730 від 26.07.2013 р.; резервна позиція №915 від 26.07.2001 р.; сертифікат про походження товару загальної форми №PL/MF/AF 0140028 від 26.07.2013 р.; інші некласифіковані документи (Лист про відсутність взаємозалежності) від 30.07.2013 р.; інші некласифіковані документи (Лист щодо страхування) від 30.07.2013 р.; копія митної декларації країни відправлення № 13PL361010E0157304 від 26.07.2013 р.; митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів №807100000.2013.036701 від 30.07.2013 р.

Митна вартість товарів була заявлена позивачем за основним методом, тобто за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), та складала 67886,50 дол. США.

Частиною 3 ст. 53 МК України передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару за митною декларацією №807100000.2013.036701 від 30.07.2013 р. відповідач зазначив про те, що документи, подані до митного оформлення, на його думку, не містять всіх відомостей, що підтверджують числове значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

На цій підставі відповідно до ч. 5 ст. 55 та ч. 4 ст. 57 Митного кодексу України, між відповідачем та позивачем було проведено процедуру консультації з метою обміну наявної у кожного з них інформації та вибору методу визначення митної вартості.

Колегія суддів зауважує про те, що зазначені відповідачем обставини не впливають на визначення складових митної вартості товарів. Відповідачем ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанцій не надано жодних доказів на підтвердження того, що позивач в поданих документах зазначив не всі складові числового значення митної вартості, неправильно здійснив розрахунок, вніс до декларації недостовірні або неточні відомості, або, що надані митному органу документи містили розбіжності, ознаки підробки або не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів.

Щодо посилання відповідача про неподання позивачем відповідно до ч.3 ст.53 МК України додаткових документів, необхідно зауважити на таке.

09 вересня 2013 р. позивач, посилаючись на відсутність можливості виконати вимогу відповідача в 10-денний строк через знаходження країни виробника та постачальника на великій відстані, для підтвердження правильності визначення митної вартості, керуючись ч.8 ст. 55 МК України, надав додаткові документи, в тому числі ті, що вимагались відповідачем (лист т. 1 а.с. 50-52), а саме: картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів № 807100000/2013/00989; рішення про коригування митної вартості товарів №807000003/2013/001529/2 від 02.08.2013 р.; електронний запит митного органу від 30.07.2013 р.; митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів №807100000/2013/036701 від 30.07.2013р.; рахунок - фактура (інвойс) № DEX128 від 25.07.2013р.; міжнародна автомобільна накладна (CMR) 340/13 від 26.07.2013 р.; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №168 від 14.08.2012 р.; доповнення №1 від 01.02.2013 р. до зовнішньоекономічного договору (контракту) №168 від 14.08.2012 р.; доповнення №2 від 02.04.2013 р. до зовнішньоекономічного договору (контракту) №168 від 14.08.2012 р.; калькуляція собівартості від постачальника від 14.06.2013 р.; комерційна пропозиція від 01.07.2013 р.; пакувальний лист від 25.07.2013 р.; прайс-лист від виробника від 08.03.2013 р.; сертифікат походження №PL/MF/AF 0140028; лист про відсутність взаємозалежності; лист про відсутність страхування вантажу відповідно до умов контакту; специфікація №17 від 25.07.2013 р.; книжка МДП XN73022371; MRN 13PL361010Е0157304; довідка про транспортні витрати постачальника - «Tech Solutions» SP. ZO.O. від 19.08.2013 р. з додатками - копіями документів, які підтверджують зазначені транспортні витрати; висновок експертного товарознавчого дослідження №102 від 27.08.2013 р.

Зазначеним листом позивач звернувся до відповідача з пропозицією скасувати винесене відповідачем рішення про коригування митної вартості та визначити заявлену митну вартість поставленого товару за першим методом відповідно до додаткових документів, поданих позивачем.

Відповідно до ч. 9 статті 55 Митного кодексу, у разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

В свою чергу, відповідачем, в порушення норм чинного законодавства України, протягом 5-ти днів з дати подання позивачем заяви про скасування рішення про коригування заявленої митної вартості №2510/09/1 від 09.09.2013 р., не розглянуто поданих додаткових документів, не винесено письмового рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасування рішення про коригування заявленої митної вартості або надання обґрунтованої відмови у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів.

Згідно з ч. 10 ст. 55 Митного кодексу України, якщо орган доходів і зборів протягом строку, зазначеного у частині дев'ятій цієї статті, не надає обґрунтованої відмови у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів, вважається, що декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість товарів визначено правильно. У такому випадку орган доходів і зборів скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості, а надана фінансова гарантія повертається (вивільняється) у порядку та строки, визначені цим Кодексом.

Оскільки відповідач не дотримався умов розгляду додатково наданих документів, за правилами ч. 10 ст. 55 Митного кодексу України вважається, що позивач митну вартість визначив правильно, а відповідач мав би скасувати рішення про корегування заявленої митної вартості, а тому надана фінансова гарантія підлягає поверненню (вивільнюється) у порядку та строки, визначені цим Кодексом.

Крім того, колегія суддів зауважує, що право на витребування додаткових документів виникає у органу доходів і зборів лише у разі наявності обґрунтованого сумніву у повноті та/або достовірності відомостей про митну вартість товарів, підстав для якого в даному випадку не встановлено.

Також, пунктами 3.16, 3.17 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур встановлено стандартне правило, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання всіх вимог щодо застосування митного законодавства.

Відповідачем не доведено наявності обґрунтованого сумніву щодо заявленої митної вартості товару та необхідності надання декларантом додаткових документів, а також необґрунтована неможливість застосування методу визначення митної вартості товарів за ціною договору.

Натомість, як вже було зазначено, при здійсненні митного оформлення товару позивачем були надані всі передбачені чинним законодавством документи, необхідні для митного оформлення товару за ціною договору, і дотримані всі умови, визначені ст. 53 Митного кодексу України, перелік яких зазначено в графі 44 ВМД № 807100000.2013.036701.

Відповідно до ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, ст. 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Згідно з ч. 4 та 5 ст. 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч.6 ст. 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 22 ст. 58 МК України банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару, повинні містити реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Колегія суддів зауважує, що подані при митному оформленні платіжні документи (рахунок-фактура (інвойс), платіжне доручення) надають можливість в повній мірі ідентифікувати товар вказаний в таких документах з оцінюваним товаром, що ввозився на виконання контракту № 168 від 14.08.2012.

Подані позивачем документи чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, які чітко підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами ч.ч. 4, 5 ст. 58 МК.

Крім того, необхідно зауважити на те, що згідно з ст. 5 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" втручання державних органів у зовнішньоекономічну діяльність її суб'єктів у випадках, не передбачених цим законом, є обмеженням права здійснення зовнішньоекономічної діяльності і як таке забороняється.

Таким чином, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.

Інших переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, відповідачем ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанцій не надано.

Окрім того, слід зазначити, що з контракту №168 від 14.08.2012 р. та специфікацій до нього вбачається, що на умовах контракту постачається товар у визначеній ним кількості за одиницю товару - штуках, а при коригуванні митної вартості митний орган виходив із вартості подібних товарів з розрахунку за кілограм.

Згідно з Порядком заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого Наказом Мінфіну 30.05.2012 р. № 651 (далі - Порядок) в окремих графах 31 МД, зокрема, зазначаються відомості про товари, обсяги яких визначені в різних ліцензіях або інших документах (що встановлюють кількість товарів), виданих державними органами відповідно до законодавчих актів для митного оформлення цих товарів.

У графі 35, відповідно до вказаного Порядку, зазначається вага брутто (у кілограмах) товару, описаного в графі 31 МД, згідно з товаросупровідними документами. У графі 38 зазначається в кілограмах вага товару, описаного в графі 31 МД, без будь-якої упаковки (якщо описом цієї графи не передбачено інше) згідно з товаросупровідними документами.

Оскільки позивачем митна вартість декларувалася за ціною контракту, то коригування відповідачем вартості товару в одиницях виміру - кілограми - є безпідставним та необґрунтованим, так як в даному випадку вага товару не є складовою його вартості.

Щодо посилань відповідача на те, що згідно з інформацією спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України найменша митна вартість товару на ідентичний товар значно перевищує заявлену декларантом, колегія суддів зазначає, що митний орган при здійсненні митного контролю має діяти у спосіб, визначений Митним кодексом України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень.

Митним кодексом України передбачено можливість проводити митний контроль із застосуванням єдиної з митними органами інформаційно-телекомунікаційної системи (ч. 4 ст. 319 Митного кодексу України). Але, у ЦБД ЄАІС ДМСУ МД (РКМВ) відсутня інформації про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо характеристики товарів та методів її визначення, а відповідно інформація з вказаної бази не може бути домінуючою обставиною, яка впливає на прийняття таких рішень митним органом.

Також, Митним кодексом України надано право відповідачу з метою встановити характеристики, визначальні для перевірки задекларованої митної вартості товарів у рамках процедури митного контролю та митного оформлення, проводити відповідні дослідження (аналіз, експертизи) товарів і саме на підставі таких досліджень визначити митну вартість поставленого товару. В ході розгляду справи відповідач не надавав доказів, які свідчать про використання своїх повноважень, передбачених у главі 50 Митного кодексу України "Митні експертизи".

Вказане свідчить про те, що коригування митної вартості названого товару відповідачем за другорядними методами проведене з порушенням вимог Митного кодексу України, тобто, не на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Харківською митницею не доведено правомірності свого рішення, а тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують з підстав, наведених вище.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції підтверджує, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому посилання відповідача в апеляційній скарзі на порушення судом ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України є безпідставними.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Харківської митниці Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.12.2013р. по справі № 820/11230/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя П'янова Я.В.Судді Зеленський В.В. Чалий І.С.