Ухвала суду № 37485742, 27.02.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/9217/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченко І.М. Суддя-доповідач: Шелест С.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

27 лютого 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуюча суддя: Шелест С.Б.

Судді: Пилипенко О.Є., Романчук О.М.

За участю секретаря судового засідання: Горячевої А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергопромбудплюс» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.08.13р. у справі №826/9217/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергопромбудплюс» до ДПІ у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів України (правонаступник ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС) про визнання неправомірними дій та визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання неправомірними дій відповідача щодо проведення перевірки та визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 17.12.12р. №0007882220.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.08.13р. у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати постанову з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про задоволення адміністративного позову.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції не враховано, що перевірка проведена з порушенням вимог податкового законодавства, а господарські операції позивача з його контрагентом ТОВ «Сомніум» мали реальний (товарний) характер та були укладені в межах звичайної господарської діяльності підприємств.

У судовому засіданні представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив доводи апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу позивача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать обставини справи та встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань правильності нарахування та своєчасності сплати ПДВ в частині відображення податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Сомніум» за період з 01.08.12р. по 31.08.12р., за результатами якої складено акт від 20.11.12р. №503/1-22-20-36484029.

На підставі акта перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 17.12.12р. №0007882220, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на суму 159 395,83 грн., в т.ч. основний платіж 127 516,60 грн.; штрафні (фінансові) санкції - 31 879,17 грн.

Підставою для його прийняття слугував висновок податкового органу про порушення позивачем вимог: п. 198 3. п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження ПДВ на загальну суму 127 516, 66 грн. за серпень 2011 року.

Такий висновок податкового органу ґрунтується на тому, що у ТОВ «Сомніум» відсутнє майно, трудові ресурси, виробничо-складські приміщення, технічний персонал, основні фонди, виробничі активи, складські приміщення, засоби для транспортування та інше майно, яке економічно необхідне для здійснення господарських операцій у таких обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції погодився з висновком податкового орану про відсутність мети створення реальних правових наслідків за господарськими відносинами між позивачем та його контрагентом, а також дійшов висновку про те, що перевірка проведена у відповідності до вимог податкового законодавства, в межах та у спосіб повноважень податкового органу.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як свідчать обставини справи, податковим органом фактично реалізована його компетенція на проведення перевірки та оформлення результатів такої перевірки, а отже оспорювані дії щодо проведення перевірки не є такими, що порушують права позивача, відтак відсутні правові підстави для задоволення позову у цій частині.

Сам собою факт проведення перевірки не може безпосередньо заподіяти майнову чи іншу шкоду особі, не призводить до настання невідворотних негативних наслідків. Проведення перевірки є лише процедурою встановлення обставин, які необхідні для контролю за правильністю нарахування і сплати податків та інших обов'язкових платежів.

Самі по собі процедурні порушення податкового органу, навіть якщо такі і мали місце, можуть мати правове значення лише у тому випадку, коли такі порушення призвели до прийняття податковим органом протиправного рішення, чого не встановлено колегією суддів у спірному випадку.

Так, статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" ( надалі - Закону N 996-XIV) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, податкові накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону N 996-XIV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону N 996-XIV).

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У даному випадку, обставини справи та зібрані у ній докази у їх сукупності свідчать про те, що господарські операції позивача з його контрагентами не мали на меті створення реальних правових наслідків.

Як вбачається з матеріалів справи, та встановлено судом першої інстанції, 04.05.12р. між позивачем та ТОВ «Сомніум» укладено договір №0405/1, за умовами якого виконавець зобов'язується виконувати розвантажувально-навантажувальні роботи на складі замовника, а саме: з розвантаження вагонів з металопрокатом, що приходять на адресу замовника, з розвантаження автомобілів з металопрокатом, що приходять на адресу замовника, по навантаженню в автомобілі металопрокату, що відпускаються замовником або за доручення замовника третім особам. Крім того, відповідно до вказаного договору, виконавець за додаткову винагороду виконує роботи по Технічному обслуговуванню майданчиків і товару як то: приведення металопрокату в товарний стан, перепланування схеми зберігання товару, очищення складу від непридатного товару і.т.д.

Окрім того, 23.05.12р. між позивачем та ТОВ «Сомніум» укладено договір № 2305/1, за умовами якого замовник доручає, а підрядник приймає на себе виконання електромонтажних робіт на об'єкті замовника, вартість яких визначається в актах, які підписуються уповноваженими представниками сторін.

Виконання вказаних договорів оформлено довідками про вартість виконаних підрядних робіт, актами приймання виконаних підрядних робіт, податковими накладними.

Окремо колегія суддів зазначає, що вказані документи містять лише загальне найменування таких робіт (розвантаження металопрокату з вагонів і автотранспорту; електромонтажні роботи), без зазначення змісту та обсягу таких робіт з метою їх використання у господарській діяльності позивача, як того вимагає ст.9 Закону № 996-XIY, що у свою чергу дає підстави для висновку про недоведеність мети створення реальних правових наслідків за господарськими відносинами.

Як вбачається з акту ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 24.10.12р. року № 737/3-22-80 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Сомніум» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків покупцями за період з 01.08.2012 року по 31.08.2012 року», згідно поданої до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва податкової звітності з податку на додану вартість за період з 01.08.2012 р. по 31.08.2012 р., на підставі аналізу бази даних інформаційно - аналітичної системи ДПА України «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з розрізі контрагентів на рівні ДПА України (контрагенти)» встановлено наявність податкових зобов'язань ТОВ «Сомніум» за рахунок ТОВ «Агроінвест», ТОВ «Світанок Плюс», ТОВ «Едвайс-Мотус», ТОВ «Енерго Промбуд Плюс». Водночас, згідно поданої до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС податкової звітності з податку на додану вартість за серпень 2012 року на підставі аналізу бази даних інформаційно - аналітичної системи ДПА України «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з розрізі контрагентів на рівні ДПА України (контрагенти)» встановлено формування податкового кредиту ТОВ «Сомніум» по операціям з придбання товарів, послуг по постачальникам, за рахунок ТОВ «Арніка Автотема», ТОВ «Автолюкс-Сервіс ЛТД», ТОВ «Нерудбудторг».

Податковим органом при проведенні аналізу наявної податкової інформації та її документального підтвердження, а також згідно службової записки ГВПМ ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 17.10.2012 р. № 2158/07-1/51/2 встановлено факти щодо проведення розрахунків з підприємствами з ознаками «фіктивності», що свідчить про відсутність реального здійснення постачання товарів (робіт, послуг) та здійснення товарних операцій.

Відповідно до вказаного вище акту ТОВ «Сомніум» має стан 9 «Направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходження».

Податковим органом встановлено неможливість фактичного здійснення останнім господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення господарських операцій та відсутність у ТОВ «Сомніум» обхідних умов для досягнення економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів.

Вказана обставина позивачем не спростована належними документальними доказами.

З метою з'ясування обставин фінансово-господарських відносин позивача з його контрагентом (ТОВ «Сомніум») судом першої інстанції вживалися заходи щодо виклику в судове засідання для допиту свідка ОСОБА_2, який підписував договори від 04.05.12р. № 0405/1 та від 23.05.12р. № 2305/1 та складені на їх виконання первинні документи, однак останній до суду не прибув.

Втім, представником позивача надано суду першої інстанції нотаріально засвідчену копію заяви ОСОБА_3, який згідно наказу № 2-к від 06.11.2012 року «Про призначення на посаду» числиться директором ТОВ «Сомніум».

У вказаній заяві, ОСОБА_3 зазначив, що податкові накладні видані ТОВ «Сомніум» підписані директором ОСОБА_2 особисто, однак на момент підписання вказаної заяви місцезнаходження останнього невідоме. ОСОБА_3 також зазначив ТОВ «Сомніум» є сумлінним платником податків, акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Сомніум» не отримував та про його складання дізнався від ТОВ «Енерго Промбуд Плюс».

Разом з тим, ОСОБА_3 не виконував обов'язки директора контрагента позивача у 2011 році, документи бухгалтерської та фінансової звітності за результатами господарської операції з позивачем не підписував, у штаті Товариства на час оформлення спірних господарських операцій не перебував, а відтак його пояснення не можуть бути належним доказом для спростування висновків податкового органу.

Поміж тим, позивачем не надано документального підтвердження тих обставин та відносин, які супроводжують фактичне виконання такого роду операцій та у сукупності підтверджують їх реальне виконання, а відтак, і не доведено того, що обумовлені правочинами роботи та послуги виконані саме ТОВ «Сомніум».

Враховуючи, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 200, 205, 206 КАС України Київський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л И В:

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергопромбудплюс» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.08.13р. у справі №826/9217/13-а - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.08.13р. у справі №826/9217/13-а - без змін.

Дана ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча суддя Шелест С.Б.

Судді : Пилипенко О.Є.

Романчук О.М.

Повний текст ухвали складений: 03.03.14р.

.

Головуючий суддя Шелест С.Б.

Судді: Романчук О.М

Пилипенко О.Є.