Ухвала суду № 37485710, 27.02.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/11401/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б. Суддя-доповідач: Шелест С.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

27 лютого 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуюча суддя: Шелест С.Б.

Судді: Пилипенко О.Є., Романчук О.М.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.08.13р. у справі №826/11401/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Форвей» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 01.07.13р. №6526552203.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.08.13р. адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати постанову з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції не враховано, що позивач здійснював оптову торгівлю паливом, а отже в розумінні п.241.1.ст. 241 Податкового кодексу України є податковим агентом, а тому зобов'язаний утримувати та сплачувати до бюджету екологічний податок під час реалізації палива.

Враховуючи, що у судове засідання учасники процесу не з'явились, хоча належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, докази чого наявні в матеріалах справи, розгляд апеляційної скарги було проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у відповідності до ст. 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать обставини справи та встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.11р. по 31.12.12р., за результатами якої складено акт від 06.06.13р. №556/2209/31839425.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 01.07.13р. №6526552203, яким збільшено суму грошового зобов'язання з екологічного податку на суму 104 343,63 грн., в т.ч. 83 474,91 грн. - основний платіж, 20 868,72 штрафні (фінансові) санкції.

Підставою для прийняття податкового повідомлення - рішення слугував висновок податкового органу про порушення позивачем вимог: ст. 240, ст. 241, ст. 244, пп. 250.2.2, п. 250.2 ст. 250 розділу VІІІ Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов'язання з екологічного податку за ІІІ квартал 2011 р. в сумі 83 474,91 грн.

Такий висновок податкового органу ґрунтується на тому, що позивач здійснює оптову торгівлю палива, відповідно до пп.241.2.1 п.241.2 ст.241 Податкового кодексу України є податковим агентом та згідно п.241.1 ст.241 Податкового кодексу України, повинен утримувати та сплачувати до бюджету податок за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення під час реалізації палива.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не придбавав пальне у виробника на території України, а також не імпортував його на територію України; твердження податкового органу про необхідність утримувати екологічний податок на стадії кожного його перепродажу суперечить нормам податкового законодавства.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно довідки з ЄДРПОУ серії АА №420035 основним видом діяльності позивача за КВЕД, зокрема, є: діяльність посередників у торгівлі паливом, рудами, металами та промисловими хімічними речовинами; оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; роздрібна торгівля пальним.

Як вбачається з акта перевірки, позивачем в 3 кварталі 2011 року реалізовано паливо в таких розмірах (без урахування імпортованого у кількості 178,626 т): бензин - 2063569,57 л (1 527,04 т); газ - 18 163,51 (9,989 т); ДТ - 1 075 988,64 л (914,59 т).

Ставки податку в 2011 році за тонну забруднюючої речовини становлять: бензин -34 грн., дизельне пальне 34 грн. та газ - 26 грн.

Таким чином, податковий орган дійшов висновку, що сума екологічного податку за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення за ІІІ кв. 2011 становить 89 821,53, тоді як позивачем задекларовано за ІІІ кв. 2011р. - 6 346,62, що менше необхідного на 83 474,91 грн.

Колегія суддів вважає помилковим висновок податкового органу про заниження позивачем у перевіряємому періоді екологічного податку, виходячи з наступного.

Так, пунктом 240.2. ст. 240 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що платниками податку є суб'єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, а також громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферу пересувними джерелами забруднення у разі використання ними палива.

Ставки екологічного податку за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення у разі використання палива встановлені ст. 244 Податкового кодексу України.

Із аналізу п.240.2 ст.240 та ст. 244 Податкового кодексу України, вбачається, що чинним податковим законодавством встановлено обов'язок по відношенню до осіб, які використовують паливо в пересувних джерелах забруднення, сплатити певну грошову суму в якості екологічного податку з кожної тони використаного такою особою палива.

Статтею 241 Податкового кодексу України передбачено, що податок, що справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення у разі використання палива, утримується і сплачується до бюджету податковими агентами під час реалізації такого палива.

В свою чергу п.18.1 ст.18 цього Кодексу встановлено, що податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків.

Сукупний аналіз наведених правових норм дозволяє зробити висновок, що податковий агент, з метою виконання вимог кодексу, повинен забезпечити включення суми екологічного податку в ціну палива, по якій таке паливо реалізується платнику екологічного податку - кінцевому споживачу.

При цьому, податковий агент повинен забезпечити виконання вимог ст. 244 Податкового кодексу України, тобто в ціні реалізації палива кінцевому споживачу повинна міститись сума екологічного податку у розмірах вказаних ст.244 Податкового Кодексу України.

Пунктом п.241.2 ст.241 Податкового кодексу України встановлено, що до податкових агентів належать суб'єкти господарювання, які: здійснюють оптову торгівлю паливом; здійснюють роздрібну торгівлю паливом (крім тих, які реалізують паливо, придбане у суб'єктів господарювання, що здійснюють оптову торгівлю).

З врахуванням п.18.1 ст. 18 та п.241.2 ст. 241 Податкового кодексу України, можна дійти висновку, що обов'язок податкового агента з екологічного податку покладено на: суб'єктів господарювання, які здійснюють оптову торгівлю паливом, яке було придбано у виробника на території України (перший оптовий продавець); суб'єктів господарювання, які здійснюють оптову торгівлю паливом, яке було імпортовано на митну територію України ( перший оптовий продавець палива на території України); суб'єктів господарювання, які здійснюють роздрібний продаж палива, що було придбано у виробника на території України (перший продавець палива кінцевому споживачу - платнику екологічного податку) суб'єктів господарювання, які здійснюють роздрібний продаж палива, що було імпортовано на митну територію України (перший продавець палива кінцевому споживачу - платнику екологічного податку).

Посилання апелянта щодо необхідності утримання екологічного податку на стадії кожного його оптового перепродажу суперечать нормам чинного законодавства, оскільки, в такому випадку сплачена платником екологічного податку - кінцевим споживачем сума податку буде знаходитись в прямій залежності від кількості оптових посередників, що в свою чергу суперечить норма ст. 244 Податкового кодексу України, ст. 67 Конституції України та не відповідає загальним принципам оподаткування, що закладені у п.п.4.1.2 п.4.1 ст.4 Податкового кодексу України, оскільки призводить до подвійного оподаткування.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується зібраними у справі доказами (договори, видаткові накладні, накладні на відпуск товарів) пальне продавалось позивачу шляхом оптової торгівлі; позивач не придбавав паливо у виробника на території України, а також не імпортував його на територію України; паливо було придбане у контрагентів, що не є виробниками нафтопродуктів, а займаються оптовою торгівлею паливом, що пітверджується листами відповідями останніх на запит позивача та не заперчується апелянтом.

Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, підстави для задоволення апеляційної скарги - відсутні.

Керуючись ст.ст.195, 197, 200, 205, 206 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л И В:

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.08.13р. у справі №826/11401/13-а - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.08.13р. у справі №826/11401/13-а - без змін.

Дана ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча суддя Шелест С.Б.

Судді : Романчук О.М.

Пилипенко О.Є.

.

Головуючий суддя Шелест С.Б.

Судді: Романчук О.М

Пилипенко О.Є.