Ухвала суду № 37485704, 25.02.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-9998/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кармазін О.А.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: Бужак Н.П.

Суддів: Костюк Л.О., Троян Н.М.,

За участю секретаря: Савін І.В.

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районні ГУ Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 грудня 2013 року в справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Любар-Інвест 2005» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районні ГУ Міндоходів у м. Києві, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «ТД «ТРЕЙДСТАР» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Любар-Інвест 2005» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної Державної податкової інспекції у Шевченківському районні ГУ Міндоходів у м. Києві, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «ТД «ТРЕЙДСТАР» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16 березня 2012 року №0001392309 та №0001402309.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 грудня 2013 року адміністративний позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 16 березня 2012 року № 0001392309 та №0001402309.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Шевченківському районі м. Києва проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «Любар-Інвест 2005» з питань взаємовідносин з ТОВ «ТД «Трейдстар» за період серпня 2011 року.

За результатами перевірки складено акт від 02.03.2012 р. № 235/23-03/33602346.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 198.1, 198.2, 198.6, 200.1, 200.2, 200.3 ПК України в результаті чого завищено податковий кредит з ПДВ на 221 300 грн. за серпень 2011 року.

16 березня 2012 року на підставі акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення № 0001392309 яким збільшено суму грошового зобов'язання податку на додатку на додану вартість на суму 166 728, 00 грн. (основний платіж 133382, 00 грн. та штрафна санкція у розмірі 33346,00 грн.) та № 0001402309 яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 87918, 00 грн. та 1,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (покупцем) та контрагентом (продавцем) укладено договір № 11082 від 05.08.2011 року на поставку позивачу яблук для пром. переробки по ціні 1,08 грн./кг з ПДВ. Загальна сума поставки 847 800 грн.

На виконання договору купівлі продажу від 05.08.2011 року № 11082 виписані податкові накладні: № 183 від 08.08.2011 р. на суму 490 212 грн., крім того ПДВ 81 702 грн.; № 206 від 09.08.2011 року на суму 357 588 грн., крім того ПДВ 59 598 грн. Оформлено при цьому, видаткові накладні № 183 від 08.08.2011 року на суму 490 212 грн. з ПДВ, № 206 від 09.08.2011 року на суму 357 588 грн. з ПДВ.

Згідно з умовами вказаного договору товар повинен бути затарений та упакований продавцем. Поставка здійснюється валом.

Крім того, під час перевірки встановлено укладання договору № 11083 від 11.08.2011 р. між вказаними вище особами на поставку яблук в кількості 400 000 кг. по ціні 1,20 грн./кг з ПДВ. Загальна вартість поставки 480 000 грн.

Згідно з умовами вказаного договору також передбачено, що товар повинен бути затарений та упакований продавцем.

На виконання договору купівлі продажу від 11.08.2011 року № 11083 виписані податкові накладні № 264 від 11.08.2011 року на суму 480 00 грн., крім того ПДВ 80 000 грн.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). (п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг: г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 ПК України).

Згідно з п. 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 01 листопада 2011 року № 1379, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 листопада за № 1333/20071, (далі - Порядок) податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у цьому пункті. Згідно з п. 6.2 Порядку податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з частиною 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

На момент складання податкових накладних, TOB «ТД «Трейдстар» - було зареєстровано як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мало право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку товару/послуг; податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, відповідають вимогам встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Відповідно до частин 1,5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Згідно ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Проте, податковий орган не надав доказів, які б свідчили, що зазначені правочини є такими, що порушують публічний порядок чи спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

Крім того, позивачем до суду першої інстанції надано технічну, облікову та оціночну документацію, зокрема, оборотно-сальдові відомості (машини та обладнання; інструменти, прилади та інвентар, малоцінні, необоротні активи), перелік рухомого/нерухомого майна на балансі підприємства, звіт про оцінку цілісного майнового комплексу (заводу по переробці ягід та фруктів у концентрат) у с. Громада, Любарського р-ну Житомирської області, пояснення щодо технологічного процесу (відносно відсутності необхідності зберігання яблук внаслідок їх передачі в переробку одразу після надходження), Технологічна інструкція на виробництво соку яблучного концентрованого, а також Презентація Любарського консервного заводу позивача. З сукупності наведених матеріалів та відомостей вбачається наявність у позивача власного виробництва, що також супроводжується даними фото-фіксації, що у свою чергу вказує на зв'язок спірних операцій та придбання яблук для цілей їх використання у власній господарській діяльності позивача.

Також надано штатний розпис з 01.08.2011 р. відносно кількості працюючих (36 осіб), серед яких: диспетчер, завідуючий виробництвом, оператори ветеринарної станції, слюсарі котельні, майстри цеху, оператори пресу, оператор ферментації, завідуючий лабораторією, оператори фільтру, робочі, начальник котельні, електрик, що у сукупності вказує на наявність у позивача трудових і виробничих ресурсів та можливостей для здійснення господарської/виробничої діяльності.

На підтвердження подальшого руху виробленого позивачем з яблук соку яблучного концентрованого, під час розгляду справи позивачем надано первинні, облікові та платіжні документи, а також документи про якість, відповідно до яких позивач постачав вироблену продукцію на адресу ТОВ «Аграна Фрут Україна», а також товарно-транспортні накладні які вказують на перевезення виробленої продукції в автоцистернах на адресу вказаного товариства (покупця соку).

Виходячи з наведеного, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що сукупність наявних документів, підтверджує факт прийняття позивачем від контрагента продукції (яблук) на власних виробничих площах, переробку продукції та подальшу поставку виробленої продукції іншим підприємствам.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що при проведенні перевірки Державна податкова інспекція в Шевченківському районні м. Києва дійшла до невірного висновку про порушення ТОВ «Любар-Інвест 2005» законодавства.

Викладені у апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому, враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість і безпідставність вимог апеляційної скарги. З цих підстав, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 198, 200 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст.41, 160, 195, 198, 200, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районні ГУ Міндоходів у місті Києві залишити без задоволення, а постанову Оружного адміністративного суду міста Києва від 25 грудня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Троян Н.М.

Головуючий суддя Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Троян Н.М.