Ухвала суду № 37485687, 25.02.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/16425/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Шрамко Ю.Т.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Бужак Н. П.

Суддів Костюк Л.О., Троян Н.М.

при секретарі: Савін І.В.

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу державного виконавця Відділу Державної виконавчої служби Солом»янського РУЮ у м. Києві Цапенко С.М. на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 листопада 2013 року в справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до державного виконавця відділу державної виконавчої служби Солом»янського РУЮ в м. Києві Цапенко Світлани Миколаївни про визнання протиправною бездіяльності, визнання незаконною та скасування постанови, зобов»язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом про визнання протиправною бездіяльності державного виконавця Цапенко С,М. у не направленні позивачу постанови про відкриття виконавчого провадження, визнання незаконною та скасування постанови державного виконавця про стягнення з позивача виконавчого збору, про визнання незаконною бездіяльності у невинесенні постанови про зняття арешту з майна позивача, про зняття арешту з майна позивачки, а саме квартири АДРЕСА_1, про визнання незаконним та скасування п. 2 резолютивної частини постанови від 19.09.2013 року, про визнання протиправною бездіяльності державного виконавця у не направленні позивачці постанови про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 листопада 2013 року адміністративний позов задоволено частково.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, державний виконавець ВДВС Солом'янського РУЮ у м. Києві подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва та ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 04.07.2013 року державним виконавцем ВДВС Солом»янського РУЮ у м. Києві прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №38684567 по примусовому виконанню виконавчого напису №1039, виданого 18.05.2013 року КМНО, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» боргу в розмірі 1006455,80 грн та запропоновано боржнику в добровільному порядку виконати вказану вимогу в строк до 11.07.2013 року.

04.07.2013 року відповідачем прийнято постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 та заборонено здійснювати відчуження даного майна.

12.07.2013 року відповідачем прийнято постанову про стягнення з боржника виконавчого збору, якою стягнуто з ОСОБА_3 100 645,58 грн.

28.08.2013 року відповідачем прийнято постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій, якою стягнуто з відповідача витрати на проведення виконавчих дій в розмірі 116,82 грн.

У зв'язку з надходженням від стягувача заяви про повернення виконавчого документа, державним виконавцем прийнята 19.09.2013 року постанова про повернення виконавчого документа.

23.09.2013 року відповідачем прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню постанови про стягнення з боржника виконавчого збору та по примусовому виконанню постанови про стягнення витрат на проведення виконавчих дій.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Частинами 1 та 2 ст. 25 Закону визначено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Згідно з частиною 1 ст. 31 Закону копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

У разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом (ч.1 ст. 28 Закону).

Як встановлено судом першої інстанції, постанова про відкриття виконавчого провадження від 04.07.2013 року направлена позивачу 11.07.2013 року та отримана позивачкою 19.07.2013 року.

В ході розгляду справи позивачка надала пояснення про те, що ПАТ «Укрсоцбанк» помилково направив виконавчий напис на виконання до виконавчої служби про що їй повідомили працівники банку.

Так, 23.07.2013 року ПАТ «Укрсоцбанк» звернувся до ВДВС Солом'янського РУЮ у м. Києві із заявою про повернення виконавчого документа.

Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно зазначено в оскаржуваному рішення про те, що позивачка фактично була позбавлена можливості добровільного виконання виконавчого напису від 19.05.2012 року та, що постанова про стягнення виконавчого збору прийнята передчасно, без встановлення дійсних обставин та без дотримання строків, передбачених законом для добровільного виконання виконавчого документа, а тому прийшов до правильного висновку про необхідність скасування постанови про стягнення виконавчого збору.

Також суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що оскільки постанова про стягнення виконавчого збору є незаконною, всі інші дії та рішення державного виконавця, пов'язані зі стягненням судового збору є незаконними.

За замістом частин 1 та 2 ст. 51 Закону арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Відповідно до ч.1 ст. 50 Закону у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Суд вірно зазначив, що в спірних правовідносинах має місце не закінчення виконавчого провадження, а повернення виконавчого документа стягувачеві.

Таким чином, суд першої інстанції надав вірну оцінку правовідносинам, що стосуються визнання незаконною бездіяльності відповідача у не винесенні постанови про зняття арешту з майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, оскільки чинним законодавством не встановлено обов»язок відповідача у разі повернення виконавчого документа стягувачеві знімати накладений арешт.

Крім того, колегія суддів зазначає, що на момент повернення стягувачеві виконавчого документа, постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору та витрат були чинними.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що постанова суду є законною і обґрунтованою, ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування не має.

Викладені в апеляційній скарзі апелянтом доводи, висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ст. 198,200 КАС України, суд апеляційної інстанції має право за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 41,160,197,198,200,205,206,212,254 КАС України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Солом»янського РУЮ у м. Києві Цапенко С.М. залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 листопада 2013 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: Бужак Н.П.

судді: Костюк Л.О.

Троян Н.М.

Головуючий суддя Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Троян Н.М.