Постанова № 37485646, 25.02.2014, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2014 р. Справа № 805/2071/14

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дворникова М.С. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Донецького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України в інтересах ОСОБА_1 до військової частини А1402 про визнання бездіяльності протиправною, стягнення компенсації за службові відрядження у розмірі 2570,47 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Донецький прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду в інтересах ОСОБА_1 з позовом до військової частини А1402 про визнання бездіяльності протиправною, стягнення компенсації за службові відрядження у розмірі 2570,47 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що підполковник ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині А1402, де і знаходиться на грошовому забезпеченні. Відповідно до посвідчень про відрядження №220 від 24.07.2013, №194 від 05.07.2013, № 276 від 22.09.2013, № 290 від 16.10.2013 та наказів командира військової частини А1402 № 133 від 04.07.2013, № 150 від 24.07.2013, № 194 від 22.09.2013, № 214 від 15.10.2013 підполковник ОСОБА_1 перебував у службових відрядженнях.

На підставі ст. 9, 9-1, 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", п.п. 1.5, 1.10 Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом міністерства фінансів України №59 від 13.03.1998 року військова частина А1402 зобов'язана була виплатити ОСОБА_1 нараховану грошову заборгованість за службові відрядження в сумі 2570,47 грн.

На підставі зазначеного, прокурор просив визнати бездіяльність військової частини А1402 протиправною та стягнути на користь ОСОБА_1 компенсацію за службові відрядження у розмірі 2570,47 грн.

Прокурор в судове засідання не з'явився, надав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Позивач у судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Причин неявки суду не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи не надсилав.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином. 24.02.2014 року надав заяву про розгляд справи без участі його представника.

Також, представником відповідача надані письмові заперечення на адміністративний позов, в яких відповідач позовні вимоги визнає частково, та зазначає, що військова частина № А1402 є бюджетною установою, фінансується виключно з державного бюджету, здійснює оплату за наявності бюджетних асигнувань, та за відповідними кодами економічної класифікації видатків бюджету.

Крім того, як зазначено в письмових заперечення, військова частині № А1402 не здійснює прибуткової господарської діяльності, тому не має альтернативних джерел фінансування, що в свою чергу на даний час унеможливлює виплату заборгованості позивачу з підйомної допомоги у сумі 2570,47 грн., тому просить суд відстрочити виплату заборгованості.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

За таких обставин, суд вважає за можливим розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

З'ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив таке.

Відповідно до ст. 121 Конституції України, однією з функцій прокуратури України є представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Відповідно до ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру", представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Підставою представництва у суді інтересів громадянина є його неспроможність через фізичний чи матеріальний стан або з інших поважних причин самостійно захистити свої порушені чи оспорюванні права або реалізувати процесуальні повноваження.

Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

На підставі ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру" Донецький прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері звернувся з адміністративним позовом в інтересах ОСОБА_1

Підставою представництва в суді інтересів ОСОБА_1 є його письмова заява, у якій він посилається на неспроможність самостійно захистити свої порушені права та реалізувати свої процесуальні повноваження (а.с. 6)

Відповідно до посвідчень про відрядження №220 від 24.07.2013, №194 від 05.07.2013, № 276 від 22.09.2013, № 290 від 16.10.2013 та наказів командира військової частини А1402 № 133 від 04.07.2013, № 150 від 24.07.2013, № 194 від 22.09.2013, № 214 від 15.10.2013 підполковник ОСОБА_1 перебував у службових відрядженнях (а.с. 9-20)

Згідно з довідкою № 308/2 від 06.02.2014 року військова частина А1402 має заборгованість за службові відрядження перед ОСОБА_1 у розмірі 2570,47 грн. (а.с. 7), тобто відповідачем, в порушення вимог законодавства, нарахована, але не виплачена сума підйомної допомоги.

Вирішуючи справу по суті, суд виходить з такого.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій.

Крім того, відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його бездіяльності.

Військова частина А1402 є суб'єктом владних повноважень у розумінні п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України.

Правовідносини, з приводу яких виник спір, регулюються пунктом 6 статті 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2011-ХІІ від 20 грудня 1991 року, пунктом 1.5, 1.10 Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої Наказом Міністра фінансів України № 59 від 13 березня 1998 року,

Відповідно до вимог п. 11 Постанови КМУ № 663 від 23.04.1999 року "Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон" та п. 1.13 Інструкції про порядок відшкодування військовослужбовцям Збройних сил витрат на службові відрядження в межах України, затвердженої наказом Міністра оборони України № 9 від 17.01.2000 року значиться, що військовослужбовцю перед від'їздом у відрядження видається аванс у межах сум, передбачених на виплату добових та відшкодування витрат на проїзд та наймання житлового приміщення. Протягом трьох робочих днів після повернення з відрядження військовослужбовець подає у фінансовий орган військової частини авансовий звіт про витрачені у зв'язку з відрядженням суми, до якого додаються належно оформлене посвідчення про відрядження, оригінали документів про витрати на наймання житлового приміщення та проїзні документи. Витрати на відрядження відшкодовуються лише за наявності документів в оригіналі, що підтверджують вартість цих витрат, а саме: транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), рахунків готелів (мотелів), страхових полісів тощо. Витрати у зв'язку з відрядженням, що не підтверджені документально (крім добових витрат), військовослужбовцю не відшкодовуються.

Згідно з статтею 2 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців у правах і свободах, визначених законодавством України.

Рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2004 року № 20рп-/2004 у справі № 1-27/2004 за конституційним поданням Народних Депутатів України щодо відповідності Конституції України /конституційності/ положень статей 44, 47, 78, 80 Закону України "Про бюджет України на 2004 рік" визначено правову позицію даного суду з питань обмеження гарантій та компенсацій військовослужбовцям, згідно якої комплекс організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на забезпечення соціального захисту останніх, зумовлений особливістю їх професійних обов'язків. Здійснення, таких заходів не залежить від наявності фінансування з бюджету, а має безумовний характер.

Згідно з довідкою від 06.02.2014 року №308/2, яка видана ОСОБА_1 військовою частиною А1402, сума заборгованості перед позивачем по виплаті компенсації за службові відрядження у розмірі 2570,47 грн.

Відповідач не заперечує проти законності вимог позивача, підтвердивши цей факт довідкою, у якій зазначено, що заборгованість перед позивачем по виплаті компенсації за службові відрядження у розмірі 2570,47 грн.

Суд виходить з того, що принципи, на яких базується здійснення прав і свобод військовослужбовців, включаючи і право на достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, передбачене статтями 1,3, статтею 9, статтею 9-1, статтями 19-23 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" не може бути звужене чи скасоване.

Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов'язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого як статтею 8 Конституції України, так і статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд вважає, що бездіяльність відповідача щодо невиплати ОСОБА_1 стягнення компенсації за службові відрядження у розмірі 2570,47 грн. є протиправною, оскільки не відповідає вимогам Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Оскільки відповідач до теперішнього часу не виплатив ОСОБА_1 грошову компенсацію у розмірі 2570,47 грн. та з урахуванням заяви відповідача щодо фактичного визнання адміністративного позову, суд задовольняє позовні вимоги у повному обсязі.

Крім того, як вже зазначалось судом раніше, відповідач в своїх письмових запереченнях просив суд відстрочити виплату заборгованості.

Відповідно до статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Суд вважає, що заява відповідача про встановлення порядку виконання рішення суду шляхом відстрочення сплати боргу не підлягає задоволенню у зв'язку з недостатністю та необґрунтованістю наведених в ній доказів, щодо неспроможності відповідача відшкодувати суму заборгованості ОСОБА_1 у розмірі 2570,47 грн. А саме не надано доказів недостатності фінансування відповідача на 2014 рік, та не визначено на який саме час відповідач просить відстрочити виконання цього рішення.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 2-15, 17-18, 23, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 159, 162, 163, 167, 185-186, 254, 257, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Донецького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України в інтересах ОСОБА_1 до військової частини А1402 про визнання бездіяльності протиправною, стягнення компенсації за службові відрядження у розмірі 2570,47 грн. - задовольнити.

Визнати бездіяльність командування військової частини А1402 щодо невиплати підполковнику ОСОБА_1 компенсації за службові відрядження у розмірі 2570 (дві тисячі п'ятсот сімдесят) гривень 47 копійок протиправною.

Стягнути з військової частини А1402 (ЄДРПОУ 07760091, адреса: АДРЕСА_1) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1) підйомну допомогу при переміщенні до нового місця військової служби в інший населений пункт у розмірі 2570 (дві тисячі п'ятсот сімдесят) гривень 47 копійок.

Відмовити у задоволенні заяви військової частини А1402 про встановлення способу виконання рішення суду шляхом його відстрочення.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 КАС України, і може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 КАС України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Дворников М.С.