Ухвала суду № 37483410, 17.02.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 лютого 2014 року м. Київ К/800/19329/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби

на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2013

та постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 29.08.2011

у справі № 2а-2225/11/1470

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Чорноморсуднопроект»

до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби

про визнання дій протиправними, визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Чорноморсуднопроект» звернулось до суду з позовом про визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби щодо відмови у визнанні заниження валових витрат за І півріччя 2010 року в сумі 855 949 грн. та відображенні зазначеної інформації в акті перевірки № 4792/232-00/14308782 від 16.12.2010; визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС № 0002362301/0 від 31.12.2010.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 29.08.2011, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2013 позовні вимоги задоволено частково; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0002362301/0 від 31.12.2010; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної планової виїзної перевірки ВАТ «Чорноморсуднопроект» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 по 30.06.2010, складено акт № 4792/232-00/14308782 від 16.12.2010, в якому зафіксовані порушення: п. 3.1 ст. 3, пп. 5.2.7 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 120 148 грн., у т.ч.: за ІІІ квартал 2007 року - на суму 46 900 грн., за ІV квартал 2007 рік - на суму 46 900 грн., за І півріччя 2008 року - на суму 3 553 грн., за ІІ квартал 2008 року - на суму 3 553 грн., за ІІІ квартал 2008 року - на суму 7 263 грн., за ІV квартал 2008 року - на суму 14 425 грн., за І квартал 2009 року - на суму 2 025 грн., за І півріччя 2009 року - на суму 35 370 грн., за ІІ квартал 2009 року на суму 33 345 грн., за ІІІ квартал 2009 року - на суму 12 637 грн., за 2009 рік занижено податок на суму 48 007 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки, 31.12.2010 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0002362301/0 про визначення суми податкових зобов'язань з податку на прибуток в розмірі 170 055 грн., в т.ч.: 113 370 грн. основного платежу та 56 685 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Донараховуючи податкове зобов'язання спірним податковим повідомленням-рішенням відповідач виходив з того, що позивачем до складу валових витрат включено суму витрат з придбання послуг по ремонту складських приміщень у ПП ОСОБА_1, не використаних у межах господарської діяльності на загальну суму 292 995 грн. у червні 2008 року - липні 2009 року; позивачем включено до складу коригування за результатами минулих податкових періодів за III квартал 2007 року суму валових витрат в розмірі 187 600 грн., за період перевірений попередньою плановою перевіркою, акт від 10.12.2007 № 3939/23-600/14308782, внаслідок чого завищено валові витрати за 2007 рік в розмірі 187 600 грн., в т.ч. за ІІІ квартали 2007 року в розмірі 187 600 грн.

В судовому порядку встановлено, що в ІІІ кварталі 2007 року підприємством було виявлено заниження валових витрат у 2006 році на суму 187 600 грн. внаслідок не включення до валових витрат вказаної суми, однак, зазначена помилка була самостійно виправлена позивачем в Декларації з податку на прибуток підприємства за ІІІ квартал 2007 року, яка була подана до податкового органу 07.11.2007 та підтверджена в акті перевірки № 3939/23-600/14308782 від 10.12.2007

Матеріалами справи встановлено, що протягом 2007-2009 років позивач здійснював ремонт будівель та споруд, що належать йому на праві власності, у тому числі і ремонт складських приміщень, тому для виконання зазначених робіт позивач укладав договори підряду на виконання ремонтно-будівельних робіт з ПП ОСОБА_1, факт реальності господарських операцій по вказаним договорам підтверджується належною документацією.

Враховуючи оскарження судових рішень фактично в частині задоволення позовних вимог та межі перегляду, передбачені ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп. пп. 5.2.1, 5.2.7 п. 5.2 ст. 5 цього Закону до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті; суми витрат, не враховані у минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобов'язання.

Відповідно до пп. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Норми вказаного Закону передбачають як підставу для невключення до валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових платіжних документів, а тому неможливість віднесення до валових витрат підприємства сум, що не підтверджені будь-якими документами взагалі.

Однак, як встановлено судами, всі необхідні первинні бухгалтерські документи на підтвердження витрат позивача були у нього в наявності, в результаті чого позивачем правильно сформовані валові витрати в спірному періоді.

Відповідно до п. 5.11 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Враховуючи викладене, межі перегляду, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів попередніх інстанцій про часткове задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби відхилити.

Ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2013 та постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 29.08.2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний