Ухвала суду № 37483360, 11.02.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" лютого 2014 р. м. Київ К/9991/31456/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Сіроша М.В.

за участю секретаря судового засідання: Горголь І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області

на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 02 березня 2011 року

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2011 року

у справі № 2а/1770/37/2011

за позовом Приватного акціонерного товариства «Костопільський завод скловиробів»

до Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області

про визнання протиправним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 02 березня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2011 року, позов Приватного акціонерного товариства «Костопільський завод скловиробів» (позивач) до Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області (відповідач) задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення № 0000202200 від 20 грудня 2010 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій. Присуджено на користь ПрАТ «Костопільський завод скловиробів» з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3,40 грн.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, ставиться питання про скасування постанови Рівненського окружного адміністративного суду від 02 березня 2011 року, ухвали Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2011 року та прийняття нового рішення про відмову в позові.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку ПрАТ «Костопільський завод скловиробів» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 липня 2009 року по 30 червня 2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2009 року по 30 червня 2010 року, за результатами якої складено акт № 1171/23/30923971 від 14 грудня 2010 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято рішення № 0000202200 від 20 грудня 2010 року, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 15 056 211,60 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем статті 2 Закону України від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 185/94-ВР) з огляду на порушення законодавчо встановленого терміну надходження товару на митну територію України за імпортним контрактом № SGCC-Kostopol-AG170408 від 18 травня 2008 року, укладеним з компанією «SGCC», та імпортним контрактом № KTZ-RVM 01/08 від 01 квітня 2008 року, укладеним з фірмою «Revimac S.r.l».

Обґрунтовуючи свою правову позицію, відповідач наголошував на тому, що датою імпорту у випадку ввезення продукції на територію України, якщо така продукція згідно із законодавством підлягає митному оформленню, вважається дата завершення оформлення вантажної митної декларації типу ІМ-40 «Імпорт».

Задовольняючи позов повністю, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до статті 2 Закону № 185/94-ВР імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Згідно з абзацом 14 статті 1 Закону України від 16 квітня 1991 року № 959-XII «Про зовнішньоекономічну діяльність» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 959-XII) імпорт (імпорт товарів) - це купівля (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України розташованими за її межами.

Моментом здійснення імпорту, відповідно до абзацу 38 статті 1 Закону № 959-XII, є момент перетину товаром митного кордону України або переходу прав власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Пунктом 2 статті 1 Митного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - МК України) визначено, що ввезення товарів і транспортних засобів на митну територію України, вивезення товарів і транспортних засобів за межі митної території України - це сукупність дій, пов'язаних із переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України у відповідному напрямку.

Згідно з пунктами 23, 35 статті 1 МК України переміщенням товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях є переміщення товарів через митний кордон України при здійсненні експортно-імпортних операцій, а також інших операцій, пов'язаних із ввезенням товарів на митну територію України, вивезення товарів за межі митної території України або переміщенням їх митною територією України транзитом. При переміщенні товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях оформляється вантажна митна декларація. Пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України - це дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур.

Відповідно до частин 1, 2 статті 43 МК України товари і транспорті засоби перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно з заявленим митним режимом. У разі ввезення на митну територію України товарів і транспортних засобів митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України.

Частиною 5 статті 43 МК України передбачено, що митний контроль закінчується у разі ввезення на митну територію України - після здійснення у повному обсязі митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України.

Отже, моментом вчинення імпортної операції, зокрема, моментом поставки товару за такою операцією, для застосування статей 2, 4 Закону № 185/94-ВР є момент фактичного перетину імпортованим товаром митного кордону України.

Митне ж оформлення товарів як наступна подія після перетину митного кордону має інше правове значення.

Поняття «перетин товаром митного кордону України» та «пропуск через митний кордон України» не є тотожними та обов'язковими для врахування при вирішенні питання визначення дати імпорту, оскільки за змістом частини 1 статті 27 МК України товари, що переміщуються через митний кордон України, крім митного контролю можуть підлягати санітарно-епідеміологічному, ветеринарному, фітосанітарному, радіологічному, екологічному контролю та контролю за переміщенням культурних цінностей.

Вантажна митна декларація, в свою чергу, не є єдиним документом, виключно яким засвідчується факт та дата переміщення товарів через митний кордон України.

Підставою для переміщення вантажу через митний кордон України в режимі імпорту є наявність товаросупровідного документа на вантаж, проставлення на якому відтиску штампа «Під митним контролем» з відповідною датою засвідчує факт і дату перетину митного кордону України.

Як встановлено судами, імпортований товар за контрактом № SGCC-Kostopol-AG170408 від 18 травня 2008 року надійшов на територію України 13 грудня 2008 року, що підтверджується відтиском штампа «Під митним контролем» Ягодинської митниці на товаросупровідних документах, а за контрактом № KTZ-RVM 01/08 від 01 квітня 2008 року - в період з 14 листопада 2008 року по 28 лютого 2009 року, що засвідчується відтиском штампа «Під митним контролем» Чопської митниці на товаросупровідних документах, тобто в межах встановленого статтею 2 Закону № 185/94-ВР строку.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшли обґрунтованого висновку про відсутність у контролюючого органу в даному випадку правових підстав для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій оскаржуваним рішенням.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування постанови Рівненського окружного адміністративного суду від 02 березня 2011 року та ухвали Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2011 року.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 02 березня 2011 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2011 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.

Сірош М.В.