Ухвала суду № 37483317, 18.02.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2014 року м. Київ К/9991/26524/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Київської регіональної митниці

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2010 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2011 року

у справі № 2а-7774/10/1070

за позовом Приватного акціонерного товариства «Альба Україна»

до Київської регіональної митниці

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2010 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2011 року, адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Альба Україна» (позивач) до Київської регіональної митниці (відповідач) задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення № 163 від 07 вересня 2010 року.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, Київська регіональна митниця, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2010 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2011 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено камеральну перевірку дотримання ПрАТ «Альба Україна» вимог законодавства України з питань митної справи при декларуванні препаратів «Йодомарин ® 100» та «Йодомарин ® 200» за період з 01 січня 2010 року по 06 травня 2010 року, за результатами якої складено акт № к/19/10/100000000/22946976 від 26 липня 2010 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення № 163 від 07 вересня 2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з мита на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності, в розмірі 210 447,46 грн. (200 426,15 грн. - основний платіж, 10 021,31 грн. - штрафні санкції).

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог Закону України від 05 квітня 2001 року № 2371-III «Про митний тариф України» з огляду на те, що при митному оформленні препаратів «Йодомарин ® 100» та «Йодомарин ® 200» декларантом допущено методологічну помилку, а саме - невірно визначено код згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі - УКТЗД).

При цьому відповідач вказував на те, що імпортовані позивачем товари не відносяться до лікарських засобів та не можуть класифікуватись згідно з УКТЗД за товарною позицією 3004 «Лікарські засоби (ліки) (за винятком товарів, включених до товарних позицій 3002, 3005 або 3006), що складаються із змішаних або незмішаних продуктів для терапевтичного або профілактичного застосування, у дозованому вигляді (включаючи лікарські засоби у вигляді трансдермальних систем) або розфасовані для роздрібної торгівлі», а повинні класифікуватись згідно з УКТЗД за кодом 2106 90 92 00 та ставка ввізного мита, відповідно, повинна складати 8 відсотків.

Задовольняючи адміністративний позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 35 статті 1 Митного кодексу України (в редакції, чинній на момент пропуску товару через митний кордон України; далі - МК України) пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України - це дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур.

Пунктом 19 статті 1 МК України передбачено, що митними процедурами є операції, пов'язані із здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також із справлянням передбачених законом податків і зборів.

Згідно із статтею 4 Закону України від 05 лютого 1992 року № 2097-XII «Про Єдиний митний тариф» (в редакції, чинній на момент пропуску товару через митний кордон України; далі - Закон № 2097-XII) товари та інші предмети, що ввозяться на митну територію України і вивозяться за межі цієї території, підлягають обкладенню митом, якщо інше не передбачено цим Законом.

Відповідно до статті 17 Закону № 2097-XII мито нараховується митним органом України відповідно до положень цього Закону і ставок Єдиного митного тарифу України, чинними на день подання митної декларації, і сплачується як у валюті України, так і в іноземній валюті, яку купує Національний банк України.

Статтею 313 МК України передбачено, що класифікація товарів, тобто віднесення товарів до класифікаційних групувань, зазначених в УКТЗД, є виключною компетенцією митних органів.

Згідно з пунктом 16 розділу 3 «Здійснення митних процедур» Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20 квітня 2005 року № 314 (в редакції, чинній на момент пропуску товару через митний кордон України; далі - Порядок), при митному контролі здійснюється, зокрема, перевірка правильності класифікації та кодування товарів.

При цьому підпунктом «в» пункту 27 розділу 3 «Здійснення митних процедур» Порядку передбачено, що посадові особи, які виконують митні процедури, встановлені підпунктами 16, 17, 19, 21, 23 пункту 3 Порядку, та посадові особи підрозділів, якими опрацьовуються запити згідно з підпунктом 29 пункту 3 Порядку, визначають завдання для митного огляду, зокрема, в разі відсутності у поданих декларантом документах інформації, необхідної для перевірки правильності класифікації та кодування задекларованих товарів, та якщо шляхом митного огляду можливо достовірно встановити характеристики товарів, визначальні для їх класифікації. Рішення про проведення митного огляду приймається посадовою особою, яка здійснює митну процедуру, визначену підпунктом 16 пункту 3 Порядку.

Водночас відповідно до статті 69 МК України незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи.

Аналіз наведених норм свідчить про можливість митного контролю після завершення митного оформлення за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України допущено порушення законодавства України.

Однак, як встановлено судами, доказів на підтвердження подання позивачем неповної, недостовірної, неправдивої інформації митним органам при декларуванні препаратів «Йодомарин ® 100» та «Йодомарин ® 200» відповідачем не надано, а також не доведено того факту, що виявлена методологічна помилка при класифікації імпортованих товарів була наслідком саме протиправних дій ПрАТ «Альба Україна».

А відтак, оскільки митні органи, приймаючи вантажні митні декларації, віднесли товари до певного коду товарної номенклатури та пропустили їх на митну територію України (після сплати імпортером передбачених законом податків і зборів), то в подальшому відповідач не мав правових підстав для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення про донарахування позивачу суми податкового зобов'язання з мита на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності, у зв'язку з виявленням методологічної помилки стосовно класифікації відповідних товарів.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Київського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2011 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Київської регіональної митниці відхилити, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.