Ухвала суду № 37483239, 19.02.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" лютого 2014 р. м. Київ К/9991/27466/12

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Приходько І.В., Степашко О.І.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (далі - Кременчуцька ОДПІ)

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 07.11.2011

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2012

у справі №2а-1670/7428/11

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Юлір» (далі - ТОВ «Юлір»)

до Кременчуцької ОДПІ,

за участю третьої особи - товариства з обмеженою відповідальністю «Ін-Буд-Київ» (далі - ТОВ «Ін-Буд-Київ»),

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 07.11.2011, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2012, позов задоволено; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 01.09.2011 № 0008112301/2772.

Судові рішення по справі мотивовані тим, що Товариством дотримано законодавчо встановлені умови формування податкового кредиту, тоді як податковою інспекцією не доведено існування обставин, з якими чинне законодавство пов'язує необґрунтованість податкової вигоди.

Посилаючись на невідповідність висновків судів нормам чинного податкового законодавства та на неповноту встановлення ними обставин справи, Кременчуцькою ОДПІ подано касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати прийняті у справі судові акти та відмовити у позові.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційних вимог з урахуванням такого.

Як встановили суди за наслідками дослідження наявних у матеріалах справи документів, Кременчуцькою ОДПІ було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Юлір» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 по 31.12.2010, оформлену актом від 12.08.2011 № 5913/23-209/30941236.

За наслідками цієї перевірки податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.09.2011 № 0008112301/2772, згідно з яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 108757,50 грн. (у тому числі 72505 грн. за основним платежем та 36252,50 грн. за штрафними санкціями).

Правова позиція податкового органу, покладена в основу оспорюваного донарахування, полягає у тому, що у перевіреному періоді позивач незаконно включив до податкового кредиту суми ПДВ, пред'явлені ТОВ «Ін-Буд-Київ» у ціні поставлених підрядних робіт.

На обґрунтування зазначеного висновку відповідач посилається на відсутність у названого контрагенту трудових ресурсів та матеріально-технічної бази (необхідної чисельності працівників, основних фондів, транспортних засобів), об'єктивно необхідних для виконання спірних операцій.

Як випливає з визначення, що міститься у пункті 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 названого Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, що видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

З наведених законодавчих положень вбачається, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг), а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

У розгляді цієї справи суди встановили, що у перевіреному періоді в рамках виконання договору субпідряду від 10.03.2010 №27, укладеного між позивачем (Генпідрядник) та ТОВ «Ін-Буд-Київ» (Субпідрядник), останнім було виконано будівельно-монтажні роботи на об'єктах позивача. На підтвердження виконання цих робіт позивачем надано зазначений договір, податкові накладні, довідки вартості виконаних підрядних робіт та акти приймання виконаних робіт типової форми №КБ-2в, податкові накладні, виписки з банку на підтвердження часткової оплати виконаних робіт.

Також між ТОВ «Ін-Буд-Київ» (Первісний кредитор), ТОВ «Прістекс ЛТД» (Новий кредитор) та ТОВ «Юлір» (Боржник) укладено договір від 01.02.2011 №11 про відступлення права вимоги на суму 97498,48 грн., відповідно до якого Первісний кредитор передає, а Новий кредитор приймає на себе право вимоги, що належить первісному кредитору і стає кредитором за договором від 10.03.2010 №27.

Виконання умов вказаного договору підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень про перерахунок позивачем на розрахунковий рахунок ТОВ «Прістекс ЛТД» коштів в сумі 94498,48 грн.

Суди перевірили наявність у позивача та у спірного контрагента ліцензії на право здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури.

Наведені документи були цілком об'єктивно розцінені судами як належне документальне підтвердження реальності спірних операцій з поставки послуг з виконання будівельно-монтажних робіт ТОВ «Ін-Буд-Київ» в адресу платника.

Твердження податкової інспекції про відсутність у спірного постачальника об'єктивної можливості виконати ремонті роботи в силу відсутності трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів не спростовують реальності зазначеної операції. Адже укладення трудового договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки; податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка робіт постачальником. До того ж, податкова інспекція не довела неможливості виконання спірним постачальником розглядуваних ремонтних робіт наявними у нього силами та засобами з урахуванням обсягу цих робіт.

Слід зазначити, що недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами, однак такі докази на порушення вимог частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не представлено, реальність виконання господарських операцій, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит та валові витрати, не спростовано.

За таких обставин висновок судових інстанцій про дотримання ТОВ «Юлір» необхідних умов для формування податкового кредиту про відсутність у податкового органу підстав для здійснення оспорюваного донарахування відповідає наявним у справі доказам.

Доводи касаційної скарги досліджувалися у судах першої та апеляційної інстанцій, цим доводам було надано належну правову оцінку, а їх повторне заявлення у суді касаційної інстанції спрямоване на переоцінку висновків судів про належне документальне підтвердження господарських операцій. В силу ж частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями переоцінювати обставини, установлені судами в результаті всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження доказів по справі.

Порушення норм матеріального чи процесуального права, які є підставою для скасування оскаржуваних рішень попередніх судових інстанцій, судом касаційної інстанції не встановлені.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби відхилити, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 07.11.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2012 у справі №2а-1670/7428/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.В. Приходько О.І. Степашко