Ухвала суду № 37483229, 05.02.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" лютого 2014 р. м. Київ К/9991/30723/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого: Бившевої Л.І.,

суддів: Бухтіярової І.О., Приходько І.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Західної об'єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2011 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2011 року

у справі №2а-301/11/2070

за позовом Державного підприємства «Будівельно-монтажне управління №168»

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Харкова

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Державне підприємство «Будівельно-монтажне управління №168» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Харкова (далі - відповідач) про скасування повністю податкових повідомлень-рішень від 29 грудня 2009 року № 0000331800/0 та № 0000341800/0.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2011 року позов задоволено. Скасовано в повному обсязі податкові повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Харкова від 29 грудня 2009 року № 0000331800/0 та від 29 грудня 2009 року № 0000341800/0. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ДП «Будівельно-монтажне управління №168» витрати по оплаті судового збору в розмірі 3,40 грн.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2011 року постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2011 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у Ленінському районі м. Харкова, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2011 року і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

У відповідності до положень частини 1 статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України у справі здійснено заміну відповідача - ДПІ у Ленінському районі м. Харкова її правонаступником - Західною ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серії АВ № 495947 від 06 червня 2013 року.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у Ленінському районі м. Харкова провела невиїзну документальну перевірку ДП «Будівельно-монтажне управління №168» з питань правомірності декларування валових витрат та податкового кредиту по правових взаємовідносинах з ТОВ «СК Техспецбуд» у травні - червні 2009 року, за результатами якої був складений акт № 3294/18-615/01168233 від 07 грудня 2010 року.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені, зокрема, вимоги: пункту 5.1 статті 5, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», які полягали у неправомірному включенні до складу валових витрат за 1 півріччя 2009 року вартість операцій з придбання товарів (послуг) у ТОВ «СК Техспецбуд» у розмірі 158155,00 грн., в результаті чого занижено податок на прибуток за 1 півріччя 2009 року - 39539,00 грн.; підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого безпідставно завищено податковий кредит на загальну суму 31631,00 грн., у тому числі: за травень 2009 року на суму 8333,00 грн., за червень 2009 року на суму 23298,00 грн.

Зокрема, в акті перевірки було вказано, що позивач неправомірно включив до складу валових 1 півріччя 2009 року вартість придбаних товарів (робіт, послуг) у ТОВ «СК Техспецбуд» на підставі договору виконання підрядних робіт № 6 від 05 травня 2009 року та договору поставки № 7 від 12 травня 2009 року , а суми податку на додану вартість, сплачені у складі такої вартості, до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду, з огляду на те, що згідно з письмовими поясненнями ОСОБА_1, який значиться директором та засновником ТОВ «СК «Техспецбуд», він не має причетності до фінансово-господарської діяльності цього товариства, а лише зареєстрував його на своє ім'я на прохання знайомого.

29 грудня 2010 року ДПІ у Ленінському районі м. Харкова на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000341800/0, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», визначила ДП «Будівельно-монтажне управління №168» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток у розмірі 59308,50 грн., у тому числі: 39539,00 грн. - за основним платежем, 19769,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

29 грудня 2010 року ДПІ у Ленінському районі м. Харкова на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000331800/0, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», визначила ДП «Будівельно-монтажне управління №168» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість у розмірі 47446,50 грн., у тому числі: 31631,00 грн. - за основним платежем, 15815,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що податковим органом не було доведено правомірності визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість, оскільки наявними у справі документами доведено фактичне виконання господарських операцій за укладеними договорами, укладеними між ДП «Будівельно-монтажне управління №168» та ТОВ «СК «Техспецбуд», використання придбаних позивачем у та ТОВ «СК «Техспецбуд» товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності, зокрема, з метою належного виконання зобов'язань за договором від 16 березня 2009 року № 2 з Концерном радіомовлення, радіозв'язку та телебачення в особі Луганської філії на виконання робіт з реконструкції вежі в місті Старобільську та за договором від 31 березня 2009 року № 2 з Концерном радіомовлення, радіозв'язку та телебачення в особі Івано-Франківської філії на виконання робіт з реконструкції вежі в селі Яблучниця, у яких ДП «Будівельно-монтажне управління №168» виступало підрядником. Також, суд виходив з того, що податковим органом не заперечувалась реальність господарських операцій за договорами № 6 від 05 травня 2009 року та № 7 від 12 травня 2009 року, укладеними між позивачем та ТОВ «СК «Техспецбуд».

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на прибуток і податку на додану вартість, валових витрат та податкового кредиту, регулюються статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до положень пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За приписами пункту 5.11 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Виходячи з аналізу наведених положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)та Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), підставою для формування валових витрат є наявність у платника податку - покупця відповідних розрахункових та платіжних документів, а підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, яка видається платником податку, що поставляє товари (роботи, послуги), на підтвердження здійснення такої поставки.

Тобто Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та Закон України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) пов'язують виникнення у платника податків права на включення до складу валових витрат вартості придбаних товарів (робіт, послуг), а сплачених ним у складі такої вартості сум податку - до складу податкового кредиту із фактичним виконанням робіт (послуг) чи поставкою товарів, у ціні яких цей податок сплачений.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, факт придбання позивачем у ТОВ «СК «Техспецбуд» (яке мало ліцензію на здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури - т.1 арк. справи 58-59) товарів (робіт, послуг) та оплата їх вартості (з урахуванням податку на додану вартість підтверджений належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, зокрема, податковими та видатковими накладними, платіжними дорученнями, договірною ціною, локальним кошторисом, довідкою про вартість виконаних підрядних робіт (ф. № КБ-3), актом приймання виконаних підрядних робіт (ф. №КБ-2В) (т.1 арк. справи 38-47, 52-57), знайшов своє підтвердження у акті перевірки та не заперечувався податковим органом в процесі розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій.

Судами також було встановлено, що необхідність укладення позивачем договорів з ТОВ «СК «Техспецбуд» була зумовлена необхідністю належного виконання позивачем зобов'язань за договором від 16 березня 2009 року № 2 з Концерном радіомовлення, радіозв'язку та телебачення в особі Луганської філії на виконання робіт з реконструкції вежі в місті Старобільську та за договором від 31 березня 2009 року № 2 з Концерном радіомовлення, радіозв'язку та телебачення в особі Івано-Франківської філії на виконання робіт з реконструкції вежі в селі Яблучниця, у яких ДП «Будівельно-монтажне управління №168» виступало підрядником, факт належного виконання яких також підтверджено належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами (т.1 арк. справи 92-250, т.2 арк. справ 1-18).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на момент укладення та виконання господарських операцій ТОВ «СК «Техспецбуд» було належним чином зареєстрованою юридичною особою та платником податку на додану вартість, копії первинних документів, наявні в матеріалах справи, складені від імені контрагента позивача - ТОВ «СК «Техспецбуд», не містять дефектів форми або змісту, які відповідно до норм чинного законодавства, спричинили б втрату юридичного статусу первинних документів.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про неправомірність оспорюваних податкових повідомлень-рішень та наявність підстав для їх скасування.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Західної ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області залишенню без задоволення, а постанова Харківського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2011 року та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2011 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 55, 160, 167, 210, 220, 2201, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Західної об'єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ І.О. Бухтіярова

______ І.В. Приходько