Ухвала суду № 37483162, 30.01.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 січня 2014 року м. Київ К/9991/39805/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.03.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2011

у справі 2а-12552/10/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Петріот Ейр"

до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальності "Петріот Ейр" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15.03.2011 позов задоволено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2011 постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.03.2011 залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеним рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить скасувати оскаржувані рішення, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем 31.08.2010 року до ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова направлено уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок у серпні 2010 року за звітний період квітень 2008 року, який надійшов до ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова 02.09.2010 року.

Фахівцями ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова з 02.09.2010 року по 16.09.2010 року була проведена документальна невиїзна (камеральна) перевірка достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість ТОВ "Петріот Ейр" за квітень 2008 року, за результатами якої був складений Акт перевірки №4337/07-024/34860580 від 16.09.2010 року.

За результатами перевірки уточнюючого розрахунку від 02.09.2010 року №56460, наданого ТОВ "Петріот Ейр" по декларації з податку на додану вартість за квітень 2008 року, встановлено порушення п.п.15.3.1 п.15.3 ст.15 Закону України №2181-ІІІ, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.7.1, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закон України №168/97-ВР, в результаті чого завищено бюджетне відшкодування за квітень 2008 року на суму 69188,00 грн.

На підставі Акта перевірки №4337/07-024/34860580 від 16.09.2010 року, ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова було винесено податкове повідомлення-рішення №0000170700/0 від 29.09.2010 року, відповідно до якого визначено завищення суми бюджетного відшкодування по уточнюючого розрахунку до декларації від 02.09.2010 року за звітний період квітень 2008 року на суму 69188,00 грн.

Відповідно до абзацу другого пункту 5.1 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Згідно з п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( далі - Закон України №168-97/ВР), податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також у звязку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України №168-97/ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України №168-97/ВР якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду; залишок від'ємного значення, за яким не проведено розрахунків з постачальниками відображається в податковій декларації з податку на додану вартість окремим рядком для визначення суми податку, яка може підлягати відшкодуванню в частині сплачених сум податку в наступних звітних періодах.

Згідно з уточнюючим розрахунком податкових зобов'язань з податку на додану вартість позивача у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок у серпні 2010 року за звітний період квітень 2008 року, додатку №2 та №3 до податкової декларації з податку на додану вартість, підприємством збільшено суму бюджетного відшкодування на 184816,00 грн.

Форма уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок затверджена як додаток 5 до Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 № 166 в редакції наказу ДПА України від 15.06.2005 № 213. Ця форма передбачає, зокрема уточнення показників рядку 25 податкової декларації «Сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню». Тобто, правило пункту 5.1 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ стосується, в тому числі виправлення самостійно виявленої помилки в показниках податкової декларації з податку на додану вартість щодо суми бюджетного відшкодування.

Згідно з пунктом 5.12 вказаного Порядку із змінами, внесеними згідно з наказом Державної податкової адміністрації України від 17.03.2008 № 159, якщо в наступному звітному податковому періоді різниця між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту, з урахуванням залишку такого від'ємного значення минулого звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, має від'ємне значення, то платником податку разом з податковою декларацією подаються Довідка щодо сум залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (додаток 2 до податкової декларації з податку на додану вартість) та Розрахунок суми бюджетного відшкодування (додаток 3 до податкової декларації з податку на додану вартість). При цьому платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування на його рахунок у банку, подає заяву про повернення суми бюджетного відшкодування (додаток 4 до податкової декларації з податку на додану вартість).

З матеріалів справи вбачається, що позивач зареєстрований платником податку на додану вартість з 06.03.2007 року.

Отже, право на бюджетне відшкодування та право на подання до податкових органів додатку №3 до податкової декларації з податку на додану вартість у позивача виникло через 12 календарних місяців від 06.03.2007 року, а саме з дня його реєстрації як платника податку на додану вартість, в останній день повного календарного місяця. При цьому календарним є місяць за календарем, тобто період із першого по останній день кожного місяця календарного року.

Колегія суддів приходить до висновку, що позивачем було правомірно включено суму у розмірі 69188,00 грн. до складу суми, заявленої до бюджетного відшкодування, яка виникла у липні 2007 року, відповідно до уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість ТОВ "Петріот Ейр" у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок у серпні 2010 року за звітний період квітень 2008 року, додатку №2 та №3 до податкової декларації з податку на додану вартість.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.03.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2011 у справі 2а-12552/10/2070 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова відхилити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.03.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2011 у справі 2а-12552/10/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко