Ухвала суду № 37483152, 30.01.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 січня 2014 року м. Київ К/9991/38762/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства «Укрбудмат» на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2011

у справі № 2-а-14744/10/2070

за позовом Приватного підприємства «Укрбудмат»

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Укрбудмат» звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 02.03.2011 позовні вимоги задоволено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2011 постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.03.2011 скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду апеляційної інстанції, позивач оскаржив його в касаційному порядку. В скарзі просить суд скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2011 та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом апеляційної інстанції при вирішення спору по даній справі невірно застосовано норми матеріального та порушено норми процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, відповідачем в період з 01.06.2010 року по 03.06.2010 року було проведено документальну невиїзну перевірку приватного підприємства «Укрбудмат» з питань правових взаємовідносин з ТОВ «Будпласт-1» за грудень 2008 року; за результатами перевірки складено акт № 1856/18-015/32334921 від 08.06.2010 року.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого позивачем у грудні 2008 року було завищено податковий кредит на загальну суму 13333 грн., що в свою чергу призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет, в сумі 13333 грн.

На підставі вказаного акту винесене податкове повідомлення-рішення № 0000171800/0 від 22 червня 2010 року, яким приватному підприємству «Укрбудмат» визначено суму податкового зобов'язання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість в сумі 19999,50 грн., з яких 13333 грн. основний платіж, 6666,50 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та ТОВ «Будпласт-1» було укладено договір № 1/12 від 01.12.2008 року про перевезення вантажів та надання послуг автомобільного транспорту. Відповідно до пункту 1.1 даного договору перевізник, ТОВ «Будпласт-1», зобов'язується виконати перевезення вантажів та надати послуги автомобільним транспортом, а замовник, ПП «Укрбудмат», - надати обсяг робіт для виконання послуг та оплатити їх за умовами укладеного договору.

Також між позивачем та ТОВ «Будпласт-1» було укладено договір підряду № 2/12 від 02.12.2008 року. Згідно з п.11 даного договору ТОВ «Будпласт-1» зобов'язується виконати роботи з ремонту вагових дозаторів УФ-1 та УФ-2, а ПП «Укрбудмат» зобов'язується прийняти виконані роботи та оплатити їх.

На виконання умов вказаних договорів товариство «Будпласт-1» надало підприємству «Укрбудмат» податкові накладні № 1901 від 31.12.2008 року та № 1903 від 31.12.2008 року.

Відмовляючи в задоволені позову суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем не надано документів, які підтверджували б юридичний факт реального здійснення господарських операцій за договором перевезення вантажів від 01.12.2008: товарно-транспортних накладних на перевезення, дорожніх листів, актів приймання-передачі товару, перевезеного за договором чи договорів з іншими особами, якщо вантаж був перевезений для інших осіб, заявок на вантаж, тощо, а з наданих позивачем актів здачі - приймання виконаних послуг не вбачається змісту (сутності) здійсненої господарської операції, рух (направлення) перевезення вантажу, в них зазначено тільки витрачені кілометри.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду визначається за договірною вартістю товарів (послуг) і складається із сум податків нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями(іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

При цьому, для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції. Однак, наявність податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит з податку на додану вартість.

Згідно п. п. 11.1, 11.4 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Відповідно до п. п. 11.5, 11.7 зазначених Правил, товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передасться перевізнику.

Тобто, на підтвердження понесених витрат позивачем з перевезення вантажів, необхідна наявність транспортних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Документи, подані позивачем, зокрема акти виконаних робіт не містять інформації про вантаж, який перевозився, транспортний засіб, що здійснював перевезення, адреси доставки та отримання вантажу, а отже правомірно розцінені судами попередніх інстанцій, як такі, що не відповідають вимогам первинних документів, встановленим ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Що стосується акту приймання передачі виконаних ремонтних робіт від 31.12.2008 року, то колегія суддів вважає, що вказаний акт не підтверджує реальність здійснення ТОВ «Будпласт-1» фінансово-господарських операцій, зазначених у ньому, з огляду на наступне.

Як вбачається із акту приймання передачі виконаних ремонтних робіт від 31.12.2008 року, контрагент позивача виконав роботи з ремонту вагових дозаторів УФ-1 та УФ-2.

Між тим, судом апеляційної інстанції встановлено, що за період, який перевірявся працівниками податкового органу, за ТОВ «Будпласт-1» не числилось жодних основних засобів. Інформація щодо наявності у контрагента позивача орендованих основних засобів та обладнання відсутня. Згідно руху грошових коштів не встановлено витрат контрагентом коштів на оренду обладнання та основних засобів.

Матеріалами справи встановлено, що основними постачальниками ТОВ «Будпласт-1» у періоді, що перевірявся, були ТОВ «Релан» та ТОВ «Інвестпрофбізнес».

Відповідно до інформації, наданої ДПА України у Харківській області, було встановлено, що з 09.10.2008 року по 27.07.2009 року керівником ТОВ «Релан» був ОСОБА_3, який надав пояснення про свою непричетність до ведення фінансово-господарської діяльності даного товариства.

Матеріалами справи встановлено, що провести перевірку взаємовідносин ТОВ «Інвестпрофбізнес» з ТОВ «Будпласт-1» неможливо, оскільки постачальник відсутній за місцем реєстрації. Згідно з декларацією з податку на прибуток за 2008 рік у ТОВ «Інвестпрофбізнес» відсутні основні засоби, відсутня інформація щодо чисельності працюючих осіб.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Приватного підприємства «Укрбудмат» на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2011 у справі № 2-а-14744/10/2070 слід відхилити, а судове рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства «Укрбудмат» відхилити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2011 у справі № 2-а-14744/10/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко