Ухвала суду № 37483096, 18.02.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" лютого 2014 р. м. Київ К/800/66199/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Чорнобаївське»

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2013 року

у справі №821/3385/13-а

за позовом Публічного акціонерного товариства «Чорнобаївське» (надалі - ПАТ «Чорнобаївське»)

до Цюрупинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області (Білозерське відділення) (надалі - Цюрупинська ОДПІ ГУ Міндоходів у Херсонській області (Білозерське відділення)

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

Позивач звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом, в якому поставлено питання про скасування податкового повідомлення-рішення Цюрупинської ОДПІ ГУ Міндоходів у Херсонській області (Білозерське відділення) №0000971500 від 12 липня 2013 року.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2013 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Цюрупинської ОДПІ ГУ Міндоходів у Херсонській області (Білозерське відділення) №0000971500 від 12 липня 2013 року.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2013 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийняте нове, яким у задоволені позову відмовлено.

Не погодившись з висновками суду апеляційної інстанції, позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, податковим органом проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) ПАТ «Чорнобаївське».

За підсумками перевірки складено акт №82/1501/24752975 від 15 квітня 2013 року, в якому зазначено порушення позивачем термінів сплати перерахування на спеціальний рахунок в установі банку податкових зобов'язань з податку на додану вартість по податковій декларації з податку на додану вартість (скорочена) за березень 2012 року, протягом строків, які визначені п.57.1 ст.57, п.203.2 ст.203 Податкового кодексу України, п.3 Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках та/або органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів". Так, граничний термін сплати - 30 квітня 2012 року, дата фактичної сплати - 18 травня 2012 року.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000971500 від 12 липня 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за штрафними санкціями на відповідну суму.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, колегія суддів апеляційної інстанції цілком вірно та обґрунтовано виходила з наступного.

Так, в силу приписів п.п.14.1.39 та п.п.14.1.156 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, грошове зобов'язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності. А податкове зобов'язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством, у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк.

Відповідно до п.203.2 ст.203 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Положення пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України визначають, що в разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом визначених строків, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в наступних розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Згідно п.209.2 ст.209 Податкового кодексу України сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством, із спеціальним режимом оподаткування, на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої/нарахованої постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків у порядку, який затверджений Кабінетом Міністрів України.

Виходячи з вищенаведеного, на думку ПАТ «Чорнобаївське», сума податку на додану вартість нарахована сільськогосподарським підприємством, із спеціальним режимом оподаткування на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не є податковим зобов'язанням, оскільки не підлягає сплаті до бюджету.

Спростовуючи вказані висновки позивача, колегія суддів апеляційної інстанції цілком обґрунтовано виходила з наступного.

Згідно п.2 та п.3 Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках та/або органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів сільськогосподарське підприємство в разі обрання спеціального режиму оподаткування відкриває протягом одного звітного/податкового періоду спеціальний рахунок - поточний рахунок із спеціальним режимом використання - в порядку, визначеному Національним банком, за умови подання засвідченої органом державної податкової служби копії свідоцтва про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування. На підставі даних бухгалтерського та податкового обліку сільськогосподарське підприємство веде реєстри виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, складає податкову декларацію і в установлені строки подає її разом з копіями записів у зазначених реєстрах за відповідний період в електронному вигляді до органу державної податкової служби.

Сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті/перерахуванню сільськогосподарським підприємством відповідно до податкової декларації за операціями з постачання вироблених ним сільськогосподарських товарів/послуг на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах, крім підакцизних товарів, за винятком виноматеріалів за кодами згідно з УКТЗЕД 2204 29 і 2204 30, які поставляються підприємствами первинного виноробства, тобто різниця між сумою податкового зобов'язання за звітний/податковий період та сумою податкового кредиту за такий період перераховується сільськогосподарським підприємством з поточного рахунка на спеціальний рахунок у встановлені строки для перерахування суми податку на додану вартість до державного бюджету.

Також пунктом 3 вищевказаного Порядку передбачено, що сільськогосподарське підприємство подає за місцем своєї реєстрації не пізніше останнього календарного дня місяця, що настає за звітним/податковим періодом, органові державної податкової служби копії платіжних доручень про фактично зараховані на спеціальний рахунок суми податку на додану вартість за кожний звітний період.

Сума податку на додану вартість, що акумулюється на спеціальному рахунку, не підлягає вилученню до державного бюджету і використовується сільськогосподарським підприємством відповідно до п.209.2 ст.209 Податкового кодексу України, а починаючи з 01 січня 2018 року перераховується на поточний рахунок сільськогосподарського підприємства. В разі нецільового використання суми податку на додану вартість сільськогосподарське підприємство несе відповідальність відповідно до законодавства. Дані положення врегульовані п.4 Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках та/або органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Таким чином, зазначений Порядок покладає на сільськогосподарське підприємство обов'язок дотримуватись строків сплати/перерахування податкових зобов'язань, які визначені ст.203 Податкового кодексу України та зобов'язує податкові органи здійснювати контроль за їх дотриманням.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що п.209.2 ст.209 Податкового кодексу України передбачає лише пільгу для сільськогосподарських підприємств, із спеціальним режимом оподаткування, щодо залишення сум податку на додану вартість у розпорядженні підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої/нарахованої постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей. При цьому ні ця норма, ні податкове законодавство в цілому не звільняє такі підприємства від обов'язку дотримуватись під час перерахування коштів на спецрахунок граничних строків сплати податкових зобов'язань, визначених п.203.2 ст.203 Податкового кодексу України, а також від відповідальності, яка передбачена п.126.1 ст.126 Податкового кодексу України у вигляді штрафу за їх порушення.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

За таких обставин, судом апеляційної інстанції, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Чорнобаївське» - залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В.Вербицька

____ О.В.Муравйов