Ухвала суду № 37483065, 30.01.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 січня 2014 року м. Київ К/9991/39984/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.12.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2011

у справі № 2а/0670/262/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Данон"

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Данон" звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.12.2009 позов задоволено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2011 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.12.2009 залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеними рішенням суду першої та апеляційної інстанції, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить скасувати оскаржувані рішення, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем проведено невиїзну перевірку ТОВ «Данон» з питання декларування податкового кредиту та ПДВ в податкових періодах: січень-травень 2009 року, за результатами якої складено акт перевірки від 17.07.09 року №1279/23-09/25384846.

На підставі вказаного акту перевірки, податковим органом прийнято податкове повідомлення рішення від 29.07.09 р. № 0004802309/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 114 395,00 грн., з яких 76 263,00 грн. основного платежу та 38 132, 00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Підставою для прийняття такого рішення стали висновки відповідача про те, що позивачем порушено вимоги п.п. 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що полягало у заниженні позивачем ПДВ за січень 2009 року на суму 76 263,00 грн. (рядок 18.1 Декларації), внаслідок безпідставного, на думку податкового органу, віднесення до складу податкового кредиту згідно з поданими позивачем деклараціями за січень травень 2009 року, податку на додану вартість на загальну суму 195983 грн. за податковими накладними, виписаними контрагентами позивача у періоді здійснення господарських операцій, які були відсутні при проведенні планової перевірки.

Задовольняючи адміністративний позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідач не довів правомірності своїх дій щодо зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно з п.п. 7.4.5 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього ж Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2).

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначає, що Закон України «Про податок на додану вартість» не містить вимог щодо документального підтвердження платником податку дати отримання податкових накладних.

З матеріалів справи також вбачається, що згідно звітних податкових декларацій з ПДВ за період січень травень 2009 року ТОВ «Данон»та доданих до декларацій розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток № 5 до Декларації) позивач включив до складу податкового кредиту за вказані звітні періоди суми ПДВ по податковим накладним на загальну суму 195 983,00 грн., виписані контрагентами позивача у 2006 -2008 роках.

При цьому, позивачем було виправлено самостійно виявлену ним помилку у показниках раніше поданої податкової декларації.

Законом «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»передбачено два альтернативні механізми виправлення помилок, самостійно виявлених платником податків у податкових деклараціях за попередні податкові періоди: або шляхом подання уточнюючого розрахунку; або шляхом зазначення уточнених показників у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені, з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону.

Строк давності, відповідно до ст.15 Закону N 2181-III, визначається не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем правомірно було виправлені помилки у податкових деклараціях з ПДВ за період з липня 2006 року по червень 2008 шляхом зазначення уточнених показників у складі податкових декларацій за січень травень 2009 року.

Абзацом 2 п.п.7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону «Про податок на додану вартість»передбачено, у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Суди попередніх інстанцій прийшли до висновку, що подання скарги є правом, а не обов'язком платника податку, що в свою чергу не може бути підставою для висновку податкового органу про заниження податкового зобов'язання з ПДВ

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.12.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2011 у справі № 2а/0670/262/11 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.12.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2011 у справі № 2а/0670/262/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко