Ухвала суду № 37483055, 30.01.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 січня 2014 року м. Київ К/9991/40011/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Катеринопільському районі Черкаської області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 01.02.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2011

у справі № 2а-6786/10/2370

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Катеринопільський

елеватор"

до Державної податкової інспекції у Катеринопільському районі

Черкаської області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Катеринопільський елеватор" звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Катеринопільському районі Черкаської області про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення № 0000142301/2 від 30.07.2010.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 01.02.2011 позовні вимоги задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000142301/2 від 30.07.2010.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2011 постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 01.02.2011 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції відповідач оскаржив їх в касаційному порядку.

В скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведена позапланова виїзна документальна перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за листопад 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалась в період з 01.10.2009 по 31.10.2009 та складено акт № 26/23-017/32580463 від 18.03.2010.

За результатами перевірки відповідачем прийняте повідомлення-рішення № 0000142301/2 від 30.07.2010, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 135940 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 7.4.1, пп. 7.4.5, пп. 7.7.1, пп. 7.7.2, пп. 7.7.11 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", завищено податковий кредит за жовтень 2009 року на суму 135939, 67 грн.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, ТОВ „Агрозахист-Торг" в перевіряємому періоді здійснювало поставки ТОВ „Катеринопільський елеватор" товари на загальну суму 679698, 37 грн., в тому числі податок на додану вартість в розмірі 135939, 67 грн.

13 січня 20010 року до Державною податковою інспекцією у м. Черкаси зроблено запит № 104/23-029, щодо проведення зустрічної перевірки ТОВ „Агрозахист-Торг" по взаємовідносинах з позивачем за жовтень 2009 року на загальну суму 679698, 37 грн.

Згідно наданої інформації ТОВ „Агрозахист-Торг" за юридичною та фактичною адресою не знаходиться, звітність до державної податкової інспекції не подає з вересня 2009 року.

В жовтні 2009 року позивач мав господарські відносини з ТОВ „Агрозахист-Торг" на поставку соняшника в кількості 15, 280 тонн на загальну суму 34962, 30 грн., на поставку соняшника в кількості 251,680 тонн на загальну суму 560463, 75 грн., на поставку соняшника в кількості 99, 480 тонн на загальну суму 220212 грн., що підтверджується видатковими накладними № 312 від 10.10.2009, № 314 від 10.10.2009, № 310 від 09.10.2009.

Вказаний товар був отриманий ТОВ „Катеринопільський елеватор", що підтверджується копіями накладних про отримання ним товару за відповідний період з зазначеним вище тоннажем соняшника та відмітками вагових дільниць, засвідчені підписами вагарів; належним чином засвідчені копії сторінок журналу реєстрації зважування вантажів на автомобільних вагах за період 09 по 10.10.2009 та журналу реєстрації результатів аналізів середньодобових зразків за відповідний період.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом пп. 5.3.9 п. 5.3 цієї ж статті Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з п. 1.7 ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість" податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

В силу вимог пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом наведених правових норм витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактичні здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що факт здійснення позивачем операцій з придбання та реалізації товару підтверджений видатковими та податковими накладними, які повністю підтверджують факт здійснення господарських операцій та є підставою для включення витрат на придбання товару до складу валових витрат та формування податкового кредиту по податку на додану вартість.

Закон України „Про податок на додану вартість" не ставить у залежність право платника податку на бюджетне відшкодування від фактичної сплати сум податку на додану вартість до бюджету іншим платником податку - постачальником товару, якщо цей платник (покупець) сплатив податок в ціні придбаних товарів (послуг), а реальність поставок в судовому процесі не спростована.

З урахуванням принципу персональної відповідальності підстави для позбавлення такого платника права на включення до податкового кредиту та отримання з бюджету надмірно сплачених сум податку у зв'язку з невиконанням іншими платниками податку - постачальниками по ланцюгу - покладеного на них законом обов'язку щодо внесення до бюджету сплачених покупцем сум податку в ціні придбання товарів (послуг) відсутні.

Крім того, на час господарських відносин позивача з ТОВ „Агрозахист-Торг" було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мало свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Катеринопільському районі Черкаської області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 01.02.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2011 у справі № 2а-6786/10/2370 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221 ,223 ,230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Катеринопільському районі Черкаської області відхилити.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 01.02.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2011 у справі № 2а-6786/10/2370 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко