Ухвала суду № 37483032, 05.02.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" лютого 2014 р. м. Київ К/9991/18046/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого: Бившевої Л.І.,

суддів: Бухтіярової І.О., Приходько І.В.

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рант»

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 квітня 2010 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2011 року

у справі № 2а-4548/10/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рант»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва

про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Рант» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва (далі - відповідач) про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 28 жовтня 2009 року № 0014412305.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 квітня 2010 року у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2011 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 квітня 2010 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ТОВ «Рант», посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 квітня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2011 року і ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у Шевченківському районі м. Києва провела перевірку за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, а саме: господарської одиниці - автомийки, що розташована за адресою: м. Київ, вул. В.Васильківська, 6, та належить суб'єкту господарської діяльності -ТОВ «Рант», за результатами якої складений акт від 15 жовтня 2009 року № 1585/26/59/23/32599474.

Перевіркою було встановлено, що позивачем були порушені вимоги: пункту 1 статті 31 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», яке полягало у тому, що у період з 26 березня 2007 року по 15 жовтня 2009 року позивач здійснював діяльність, яка підлягає патентуванню, без придбання відповідного торгового патенту; вимоги пункту 9 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме надання побутових послуг за готівку із застосуванням РРО та видачею чеків без торгового патенту, яке полягало у незабезпечені зберігання в книзі обліку розрахункових операцій № 2659012334р/4 фіскального звітного чеку № 1239 за 05 вересня 2009 року.

28 жовтня 2009 року ДПІ у Шевченківському районі м. Києва на підставі вказаного акта перевірки прийняла рішення №0014412305, яким згідно з абзацом 4 частини 1 статті 8 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» застосувала до ТОВ «Рант» штрафні (фінансові) санкції у сумі 19633,44 грн.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що перевіряючи діяли в межах прав, наданих їм направленням на перевірку, та в межах компетенції органів державної податкової служби, передбаченої чинним законодавством України, з урахуванням того, що доказів на спростування зафіксованих у акті перевірки порушень позивачем надано не було.

Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) завданням органів державної податкової служби, зокрема, є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі).

Пунктом 4 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції виконують такі функції, зокрема: здійснюють у межах своїх повноважень контроль за законністю валютних операцій, додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, що видають ці документи, за наявністю торгових патентів.

Згідно положень пункту 2 частини 1 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для виконання покладених на них завдань, органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право: здійснювати контроль за: додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку; наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, які видали ці документи, торгових патентів.

Відповідно до частини 7 статті 111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених законами України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», а в інших випадках - за рішенням суду.

Частиною 1 статті 15 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.

Згідно положень частин 1, 4 статті 16 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) контролюючі органи мають право відповідно до законодавства здійснювати планові або позапланові перевірки осіб, які підпадають під дію цього Закону. Планові або позапланові перевірки осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій, здійснюються у порядку, передбаченому законодавством України.

Як слідує з направлення на перевірку № 840/23-05 від 15 жовтня 2009 року, її метою є, зокрема, перевірка додержання ТОВ «Рант» порядку проведення розрахунків за товари (послуги), наявністю свідоцтв про державну реєстрацію, торгових патентів та ліцензій (арк. справ 7).

Зважаючи на те, що метою перевірки було саме питання дотримання господарською одиницею, яка належить ТОВ «Рант», вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» і не стосувалась питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків і зборів, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що обов'язку повідомлення позивача про проведення такої перевірки за 10 днів у даному випадку у податкового органу не було.

Крім іншого, частиною 2 статті 112 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що ненадання платнику податків документів, визначених частиною 1 цієї статті, або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач допустив перевіряючих до перевірки та не перешкоджав у її проведенні.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про правомірність дій податкового органу щодо проведення перевірки та відсутність підстав для задоволення позовних вимог з підстав порушення податковим органом порядку проведення перевірки.

Згідно преамбули Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) цей Закон визначає порядок патентування торговельної діяльності за готівкові кошти, а також з використанням інших форм розрахунків та кредитних карток, діяльності у сфері торгівлі іноземною валютою, діяльності з надання послуг у сфері грального бізнесу та побутових послуг, що провадиться суб'єктами підприємницької діяльності..

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) об'єктом правового регулювання згідно з цим Законом є торговельна діяльність за готівкові кошти, а також з використанням інших форм розрахунків та кредитних карток на території України, діяльність з обміну готівкових валютних цінностей (включаючи операції з готівковими платіжними засобами, вираженими в іноземній валюті, та з кредитними картками), а також діяльність з надання послуг у сфері грального бізнесу та побутових послуг.

Частинами 1, 2 статті 2 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що торговий патент - це державне свідоцтво, яке засвідчує право суб'єкта підприємницької діяльності чи його структурного (відокремленого) підрозділу займатися зазначеними у цьому Законі видами підприємницької діяльності. Торговий патент не засвідчує право суб'єкта підприємницької діяльності на інтелектуальну власність. Торговий патент придбавається суб'єктами підприємницької діяльності, предметом діяльності яких є види, зазначені у частині першій статті 1 цього Закону. Підставою для придбання торгового патенту є заявка, оформлена відповідно до частини четвертої цієї статті. Встановлення будь-яких додаткових умов щодо придбання торгового патенту не дозволяється.

Відповідно до частин 1, 2 статті 31 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) патентуванню підлягає діяльність з надання побутових послуг, яка здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності або їх структурними (відокремленими) підрозділами як в окремих приміщеннях, будівлях, їх частинах, так і за їх межами. Під побутовими послугами у цьому Законі слід розуміти діяльність, пов'язану з наданням платних послуг для задоволення особистих потреб замовника за готівкові кошти, а також з використанням інших форм розрахунків, включаючи кредитні картки.

Згідно положень абзацу 4 частини 1 статті 8 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють торговельну діяльність, операції з торгівлі готівковими валютними цінностями, операції з надання послуг у сфері грального бізнесу та побутових послуг, у разі порушення вимог цього Закону, зокрема, здійснення операцій, передбачених цим Законом, без одержання відповідних торгових патентів або з порушенням порядку використання торгового патенту, передбаченого частиною другою статті 7 цього Закону, сплачують штраф у подвійному розмірі вартості торгового патенту за повний термін діяльності суб'єктів підприємницької діяльності із зазначеним порушенням.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, торговий патент на час перевірки був відсутній, що не заперечувалось ТОВ «Рант», у період з 26 березня 2007 року по 15 жовтня 2009 року позивач здійснював підприємницьку діяльність без придбання торгового патенту.

Доказів на спростування вказаних обставин матеріали справи не містять. Не додано таких доказів і до касаційної скарги.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій оспорюваним рішенням.

Доводи касаційної скарги вищевикладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ТОВ «Рант» підлягає залишенню без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 квітня 2010 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2011 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 222, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рант» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 квітня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ І.О. Бухтіярова

______ І.В. Приходько