Ухвала суду № 37483006, 30.01.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" січня 2014 р. м. Київ К/9991/40932/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

секретар судового засідання Волошин В.М.

за участю представників згідно журналу судового засідання від 30.01.2014 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі Миколаївської області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 18.10.2010 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2011

у справі № 2а-6731/10/1470

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Юкрейніан Шугар

Компані"

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі Миколаївської

області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -

рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Юкрейніан Шугар Компані" звернулось до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі Миколаївської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000832301/0 від 17.11.2009.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 18.10.2010 позовні вимоги задоволені у повному обсязі.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2011 постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 18.10.2010 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції відповідач оскаржив їх в касаційному порядку.

В скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в рахунок майбутніх платежів за липень 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період з вересня 2008 року по липень 2009 року та складено акт №1177/23-34539925 від 05.11.2009.

За результатами перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення - рішення №0000832301/0 від 17.11.2009, яким відповідачу зменшено суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість на 2959057 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 7.7.5, пп. "б" пп. 7.7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", п. 1.8 ст. 1, пп. 7.2.1 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5, пп. 7.7.1, пп. 7.7.2, пп. 7.7.3 п. 7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість", підставою для зменшення відповідачем бюджетного відшкодування за лютий та березень 2009 року на суми 103510 грн. та 180910 грн. відповідно, стало не включення контрагентами позивача ПП „Метекс-М", ТОВ „Індастріал Трейдін Компані", ТОВ „Прокс-М", ТОВ „Респект-Стройкомплект" та ТОВ „Ремком по ланцюгам податку на додану вартість до своїх податкових зобов'язань та несплата ними податку на додану вартість до бюджету у відповідних періодах.

Зменшення відповідачем бюджетного відшкодування за липень 2009 року на суму 2674637 грн. є невикористання позивачем у господарській діяльності товарів, робіт (послуг), отриманих від контрагентів - підприємств ТОВ „ПАН монтажспецстрой", ТОВ ВКФ „Макком", ТОВ „Агро Хім Трейд" та ТОВ „Емерджекс Аутсорсінг".

Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За змістом підпункту "а" пп. 7.7.2 п. 7.7 цієї ж статті Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Таким чином, в порядку наведених законодавчих приписів від'ємна різниця між податковими зобов'язаннями платника (тобто надходженнями сум податку на додану вартість) та податковим кредитом (витратами зі сплати податку в ціні товарів та послуг) за умови фактичного здійснення господарської операції (яка відображена у податковому обліку платника на підставі належним чином оформлених первинних документів відповідно її дійсного економічного змісту) підлягає відшкодуванню платнику податку з державного бюджету.

У розгляді цієї справи Державною податковою інспекцією не доведено наявності будь-яких порушень у формуванні позивачем податкового кредиту, за наслідками якого Товариством заявлено до відшкодування оспорювану суму податку на додану вартість.

Відповідачем також не наведено жодних доводів та не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої Товариством податкової вигоди - як-от безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, завідоме придбання товарів у осіб, діяльність яких має ознаки фіктивного підприємництва, спрямування операцій на одержання прибутку виключно за рахунок податкової вигоди тощо.

Доводи скаржників про обов'язковість наявності такої підстави для виникнення у платника права на бюджетне відшкодування, як факт надмірного надходження відповідної суми податку до бюджету, обґрунтовано не було взято до уваги судовими інстанціями, позаяк в даному разі виконання контрагентами позивача обов'язку зі сплати податкових зобов'язань до бюджету не має правового значення для вирішення цього спору.

Адже згідно з визначенням, що міститься у п. 1.8 ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість", бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Отже, законодавче визначення бюджетного відшкодування пов'язане із сплаченими платником сумами податку, що відповідає загальному поняттю відшкодування як компенсації понесених витрат, заподіяних майнових збитків.

Аналіз норм Закону України „Про податок на додану вартість" свідчить, що термін "сплата податку" використовується в розумінні сплати податку покупцем у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) (п. 1.3 ст. 1, пп. 7.4.1 - 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість".

Так, п. 1.3 ст. 1 названого Закону, даючи визначення платника податку як особи, яка зобов'язана утримати та внести до бюджету податок, визначає при цьому, що податок сплачується покупцем або особою, яка імпортує товари на митну територію України.

З огляду на зазначене слід зробити висновок про те, що вимога п. 1.8 ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість", щодо надмірної сплати податку як необхідної умови бюджетного відшкодування, стосується платника, який згідно з цим Законом поніс фактичні витрати по сплаті податку.

З урахуванням принципу персональної відповідальності підстави для позбавлення такого платника права на включення до податкового кредиту та отримання з бюджету надмірно сплачених сум податку у зв'язку з невиконанням іншими платниками податку - постачальниками по ланцюгу - покладеного на них законом обов'язку щодо внесення до бюджету сплачених покупцем сум податку в ціні придбання товарів (послуг) відсутні.

Судами попередніх інстанцій встановлено факт здійснення господарських операцій позивача з вищевказаними контрагентами, відповідач цього факту не заперечував, відомостей щодо фіктивності проведених таких операцій, вчинення їх з метою отримання податкової вигоди відповідачем не доведено.

Несплата до бюджету податку на додану вартість контрагентами позивача ПП „Метекс-М", ТОВ „Індастріал Трейдін Компані", ТОВ „Прокс-М", ТОВ „Респект-Стройкомплект" та ТОВ „Ремком" по ланцюгам, як на підставу для зменшення бюджетного відшкодування у звітних періодах, оскільки відповідно до змісту наведених норм, фактичне надходження цих сум до бюджету не є обовязковою умовою виникнення у платника податку права на таке відшкодування.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі Миколаївської області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 18.10.2010 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2011 у справі № 2а-6731/10/1470 залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі Миколаївської області залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 18.10.2010 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2011 у справі № 2а-6731/10/1470 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко