Ухвала суду № 37482613, 04.03.2014, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

04 березня 2014 року

Справа № 911/2966/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого : Кравчука Г.А.,

суддів: Полянського А.Г., Швеця В.О.

розглянувши матеріали касаційної скарги

Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Арістей"

на постанову

Київського апеляційного господарського суду

від 21.01.2014 р.

у справі

Господарського суду

№ 911/2966/13

Київської області

за позовом

Фастівського міжрайонного прокурора Київської області

до

1) Томашівської сільської ради Фастівського району Київської області,

2) Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Арістей"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

Управління Держземагенства у Фастівському районі Київської області

про

визнання недійсним рішення, державних актів на право власності на земельну ділянку та зобов’язання повернути земельні ділянки

В С Т А Н О В И В:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Арістей" (далі – Товариство) звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.01.2014 р., яка не може бути прийнята Вищим господарським судом України до провадження, враховуючи наступне.

Згідно з частиною четвертою ст. 111 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), яка встановлює вимоги до форми та змісту касаційної скарги, до скарги додаються докази сплати судового збору і надсилання копії скарги іншій стороні у справі.

За приписами п. 2 ч. 1 ст. 55 ГПК України у позовах про витребування майна ціна позову визначається вартістю майна, що витребується.

Згідно з пп. пп. 1, 2, 5 п. 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, а за подання касаційної скарги на рішення суду в справі зі спору майнового характеру – 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми, за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру встановлюється ставка судового збору 1 розмір мінімальної заробітної плати, а за подання касаційної скарги на рішення суду в справі зі спору немайнового характеру встановлюється ставка судового збору в розмірі 70 % ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Господарського суду Київської області від 15.10.2013 р. позовні вимоги про визнання недійсним рішення Томашівської сільської ради Фастівського району Київської області, визнання недійсними Державних актів про право власності на земельні ділянки задоволено, в частині зобов’язання повернення земельних ділянок відмовлено. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.01.2014 р. зазначене рішення скасовано та прийнято нове рішення яким зобов’язано Товариство повернути земельні ділянки. В іншій частині рішення Господарського суду Київської області від 15.10.2013 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі Товариство просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.01.2014 р. і рішення Господарського суду Київської області від 15.10.2013 р. в частині визнання недійсними Державних актів про право власності на земельні ділянки та зобов’язання Товариства повернути земельні ділянки та відмовити в задоволенні позову в цій частині.

Пунктом 2.2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України" роз'яснення, що судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна (в тому числі в зв’язку з вимогами, заснованими на приписах частини п’ятої статті 216, статті 1212 Цивільного кодексу України тощо) визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.

З матеріалів справи вбачається, що предметом позову у даній справі є в тому числі вимога про повернення майна, вартість якого становить 423 505,48 грн.

Пунктом 2.10 наведеної постанови Пленуму Вищого господарського суду України також роз’яснено, що у випадках об'єднання в одній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру судовий збір згідно з пунктом 3 статті 6 Закону України "Про судовий збір" підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для розгляду позовних заяв зі спорів немайнового характеру.

Таким чином, спір у даній справі має майновий і немайновий характер, скаржник за подання касаційної скарги повинен був сплатити судовий збір у розмірі 5 087,65 грн., проте згідно із доданою до касаційної скарги квитанцією № 163 від 10.02.2014 р. скаржником було сплачено лише 2 294,00 грн.

Відповідно до п. 4 частини першої ст. 1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Враховуючи наведене, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що касаційна скарга Товариства на постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.01.2014 р. підлягає поверненню скаржнику без розгляду відповідно до п. 4 частини першої ст. 1113 ГПК України.

Керуючись ст. 86, п. 4 частини першої ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Арістей" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.01.2014 р. у справі № 911/2966/13 Господарського суду Київської області повернути скаржнику без розгляду.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Суддя А.Г. Полянський

Суддя В.О. Швець