Ухвала суду № 37478385, 26.02.2014, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 4/51/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

26.02.2014 Справа № 5009/1907/12

Розглянувши скаргу Фізичної особи ОСОБА_2, м.Запоріжжя, на рішення та дії Ленінського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції, м. Запоріжжя щодо примусового виконання наказу господарського суду Запорізької області від 28.08.2012 р. № 5009/1907/12

за позовом Першого заступника прокурора міста Запоріжжя (69035, м. Запоріжжя, вул. Якова Новицького, буд. 5) в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, - Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, пр. Леніна, буд. 206)

до відповідача Фізичної особи ОСОБА_2 (69096, АДРЕСА_1)

про розірвання договору купівлі-продажу об'єкта права комунальної власності № 34/11 від 16.11.2011 р., зобов'язання повернути нежитлове приміщення і стягнення 86510,40 грн. неустойки

суддя Зінченко Н.Г.

за участю представників:

від позивача - Медвідь С.Д. (довіреність від 08.01.2014 р. № 002/01/01-07);

від відповідача - ОСОБА_4 (довіреність від 12.09.2012 р. № 1858);

від Ленінського ВДВС ЗМУЮ ГУЮ у Запорізькій області - Риндя А.А. (довіреність від 09.01.2014 р. № 14);

від прокуратури - Демиденко Д.А. (посвідчення №001780 від 29.08.2012р.);

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 09.07.2012р. у справі №5009/1907/12 позовні вимоги задоволені повністю. Розірвано договір купівлі-продажу об'єкта права комунальної власності № 34/11 від 16.11.2011 р., укладений Департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради, м. Запоріжжя та фізичною особою гр. ОСОБА_2, м. Запоріжжя. Зобов'язано фізичну особу гр. ОСОБА_2 повернути нежитлове приміщення VІІ підвалу та першого поверху літера А-3 загальною площею за внутрішніми замірами 258,5 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2, до комунальної власності міста Запоріжжя на вимогу Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради. Стягнуто з фізичної особи гр. ОСОБА_2 на користь Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради 86510,40 грн. неустойки та в дохід Державного бюджету України - 2803,21 грн. судового збору.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 25.12.2012 р. скасовано рішення господарського суду Запорізької області від 09.07.2012 р. у справі №5009/1907/12 в частині задоволення вимог про зобов`язання фізичну особу ОСОБА_2 повернути нежитлове приміщення до комунальної власності міста Запоріжжя. В задоволенні позову в цій частині відмовлено. В іншій частині рішення господарського суду Запорізької області від 09.07.2012 р. у справі № 5009/1907/12 залишено без змін.

На виконання рішення господарського суду в частині стягнення з фізичної особи гр. ОСОБА_2 на користь Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради 86510,40 грн. неустойки та в дохід Державного бюджету України - 2803,21 грн. судового збору видані відповідні накази від 28.08.2012р

28.01.2014 р. на адресу господарського суду Запорізької області, в порядку ст. 121-2 ГПК України, надійшла скарга Фізичної особи ОСОБА_2 (відповідача у справі) на рішення та дії Ленінського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції щодо примусового виконання наказу господарського суду Запорізької області від 28.08.2012 р. №5009/1907/12. У скарзі боржник просить поновити строк на оскарження постанови державного виконавця про звернення стягнення на заробітну плату боржника, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 27.08.2013 р. у виконавчому провадженні № 34139670; визнати дії державного виконавця по зверненню стягнення на пенсію ОСОБА_2 в розмірі 20% протиправними та скасувати оскаржувану постанову.

Боржник вважає, що оскаржувана постанова державного виконавця винесена з порушенням вимог ч. 2 ст. 68 Закону України «Про виконавче провадження» - без письмової заяви стягувача про звернення стягнення на пенсію боржника. Крім того, вважає, що в порушення вимог абз. 3 ч. 2 ст. 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» звернувши стягнення на пенсію в розмірі 20% державний виконавець фактично застосував подвійне стягнення з пенсії, оскільки окрім утриманих на підставі оскаржуваної постанови 20% пенсії боржник самостійно здійснює платежі з цієї самої пенсії. Як вказує боржник, про винесення оскаржуваної постанови йому стало відомо лише після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження 23.01.2014 р., оскільки оскаржувана постанова від 27.08.2013 р. боржнику не направлялась, а утримання з пенсії розпочались з січня 2014 року. Тому боржник просить визнати поважною причину пропуску строку для звернення зі скаргою та просить відновити цей строк.

Ухвалою господарського суду від 29.01.2014 р. прийнято скаргу до розгляду та призначено її розгляд в судовому засіданні на 26.02.2014 р.

В судовому засіданні 26.02.2014 р. були присутні представники сторін, прокуратури, а також Ленінського ВДВС ЗМУЮ ГУЮ у Запорізькій області. За їх заявою фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалась.

Представник боржника в судовому засіданні підтримав вимоги скарги.

Стягувач у відзиві на скаргу та його представник у судовому засіданні просили залишити скаргу без задоволення, посилаючись на те, що у боржника відсутнє майно для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, тому в даному випадку подання письмової заяви стягувачем не передбачається за нормами ст. 68 Закону України «Про виконавче провадження».

Представник органу державної виконавчої служби в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні скарги в повному обсязі. У письмових запереченнях на скаргу Ленінський ВДВС ЗМУЮ ГУЮ у Запорізькій області зауважив, що звернення стягнення на пенсію боржника було здійснено відповідно до ч. 1 ст. 68 Закону України «Про виконавче провадження» лише після перевірки наявності в боржника коштів у банківських установах та майна, яких не виявлено. Також відзначено, що при зверненні стягнення на пенсію боржника діюче законодавство не зобов'язує державного виконавця повідомляти про це боржника.

Розглянувши матеріали заяви та справи, вислухавши пояснення учасників судового процесу, судом встановлено наступне.

06.09.2012 р. Ленінським ВДВС ЗМУЮ ГУЮ у Запорізькій області на підставі заяви стягувача винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 34139670 з виконання наказу господарського суду Запорізької області від 28.08.2012 р. № 5009/1907/12 про стягнення з ОСОБА_2 на користь департаменту комунальної власності та приватизації 86510,40 грн. та встановлено боржнику строк для добровільного виконання рішення суду до 12.09.2012 р.

Враховуючи те, що боржник не виконав рішення суду добровільно, державним виконавцем винесено постанову від 23.10.2012 р. про арешт коштів на рахунках боржника.

Зареєстрованого за боржником нерухомого майна в процесі виконавчого провадження не виявлено.

04.02.2013 р. та 19.04.2013 р. державним виконавцем здійснювались виходи за місцем проживання боржника, що підтверджується відповідними актами державного виконавця, однак встановити майновий стан боржника не вдалось, оскільки, як зазначено в актах, у першому випадку двері ніхто не відчинив, у другому випадку боржник від підпису акту відмовилась, борг сплачувати відмовилась, до квартири не впустила.

Як вбачається з матеріалів справи, стягувач листом від 12.06.2013 р. № 3177/10-12 повідомив орган виконання про те, що боржник є особою пенсійного віку та отримує пенсію, просив розглянути можливість щодо накладення арешту на рахунок боржника.

Враховуючи ухиляння боржника від виконання рішення суду, державним виконавцем винесено постанову від 27.08.2013 р. про звернення стягнення на пенсію боржника ОСОБА_2 та проведення щомісячного утримання з усіх видів заробітку (доходу), що належить боржнику після відрахування податків, у розмірі 20% до погашення заборгованості. Копія постанови направлена на виконання до УПФУ в Ленінському районі.

Боржник просить поновити строк на оскарження цієї постанови, визнати дії державного виконавця неправомірними та скасувати оскаржувану постанову від 27.08.2013р. про звернення стягнення на пенсію боржника.

Відповідно до ч. 1 ст. 121-2 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Як зазначено в п. 9.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» від 17.10.2012р. № 9, встановлений у частині першій статті 1212 ГПК десятиденний строк для подання скарги є процесуальним і тому відповідно до вимог статті 53 ГПК може бути відновлений за наявності поважних причин його пропуску та на підставі заяви скаржника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в останній у вигляді клопотання. Скарга, пропущений строк подання якої не відновлений, залишається без розгляду, про що з посиланням на статті 53 і 1212 ГПК судом без виклику сторін виноситься ухвала. Якщо ж скаргу було подано з пропуском згаданого строку без заяви про його відновлення, суд без виклику сторін виносить ухвалу про залишення скарги без розгляду, що не перешкоджає повторному поданню скарги із заявою про відновлення строку такого подання.

Судом встановлено, що оскаржувана постанова державного виконавця від 27.08.2013р. боржнику не надсилалась і божник дізнався про її зміст під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження 23.01.2014 р. Скарга подана боржником протягом десяти днів з моменту ознайомлення боржника з оскаржуваною постановою.

Враховуючи викладене, суд поновив боржнику строк на подання скарги та прийняв скаргу до розгляду.

Розглянувши скаргу, суд дійшов висновку про відмову в її задоволенні з огляду на наступне.

За приписами частин 1, 2, пункту 6 частини 3 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами.

Згідно з ч. 1 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний

виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

За приписами частин 1- 3, 5 статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах.

Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються.

У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника.

Згідно з ч. 1 ст. 68 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів та стягнення на суму, що не перевищує трьох мінімальних розмірів заробітної плати.

Як встановлено судом, на момент винесення оскаржуваної постанови від 27.08.2013р. боржником було сплачено на виконання рішення суду 5000,00 грн. наступними платежами: 13.06.2013 р. - 3000,00 грн., 19.07.2013 р. - 1000,00 грн., 23.08.2013 р. - 1000,00 грн. Залишок несплаченої суми становив 81510,40 грн. Грошових коштів на рахунках боржника та нерухомого майна, за рахунок яких можливо було б провести стягнення, не виявлено. Єдиним джерелом доходу боржника є пенсія.

Таким чином, оскільки у боржника відсутні грошові кошти та майно для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, допускається звернення стягнення на пенсію боржника відповідно до ч. 1 ст. 68 Закону України «Про виконавче провадження».

Посилання боржника на ч. 2 ст. 68 Закону України «Про виконавче провадження» є необґрунтованим, оскільки дана норма є виключенням із загального правила, передбаченого частиною 1 статті 68 Закону України «Про виконавче провадження», і передбачає звернення стягнення на пенсію боржника за письмовою заявою стягувача без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника. В даному випадку виконання рішення суду проводиться в загальному порядку із застосуванням заходів примусового звернення стягнення на майно боржника.

Згідно з ч. 3 ст. 68 Закону України «Про виконавче провадження» про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника державний виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю за місцем отримання боржником відповідних доходів.

Пунктом 7.3 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 р. № 512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 р. за № 489/20802, передбачено, що про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника державний виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю за місцем отримання боржником відповідних доходів. Копія зазначеної постанови залишається у виконавчому провадженні на контролі.

Таким чином, законодавство не містить вимог про надсилання боржнику копії постанови про звернення стягнення на пенсію.

Згідно з ч. 6 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на пенсію здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до ч. 2 ст. 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відрахування з пенсії провадяться в установленому законом порядку на підставі судових рішень, ухвал, постанов і вироків (щодо майнових стягнень), виконавчих написів нотаріусів та інших рішень і постанов, виконання яких відповідно до закону провадиться в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Розмір відрахування з пенсії обчислюється з суми, що належить пенсіонерові до виплати.

З пенсії може бути відраховано не більш як 50 відсотків її розміру: на утримання членів сім'ї (аліменти), на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств і організацій, на відшкодування пенсіонером шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також у зв'язку зі смертю потерпілого, на повернення переплачених сум заробітної плати в передбачених законом випадках.

З усіх інших видів стягнень може бути відраховано не більш як 20 відсотків пенсії.

Відповідно до оскаржуваної постанови від 27.08.2013 р. розмір утримання від суми пенсії після відрахування податків складає 20% до погашення заборгованості, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

При цьому суд зауважує, що законодавство обмежує розмір лише примусово стягуваних з боржника сум. Добровільно сплачені боржником суми не впливають на розмір стягнення, тому доводи боржника стосовно подвійного стягнення є необґрунтованими.

Враховуючи викладене, дії державного виконавця з винесення постанови про звернення стягнення на заробітну плату боржника, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 27.08.2013 р. у виконавчому провадженні № 34139670 є правомірними, вчиненими з метою забезпечення реального виконання рішення та в межах повноважень, наданих законом. Тому скаргу боржника суд залишає без задоволення.

Керуючись ст. ст. 53, 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Поновити Фізичній особі ОСОБА_2, м. Запоріжжя, строк на подання скарги на рішення та дії Ленінського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції, м. Запоріжжя щодо примусового виконання наказу господарського суду Запорізької області від 28.08.2012 р. № 5009/1907/12.

Скаргу Фізичної особи ОСОБА_2, м. Запоріжжя, на рішення та дії Ленінського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції, м. Запоріжжя щодо примусового виконання наказу господарського суду Запорізької області від 28.08.2012 р. № 5009/1907/12, залишити без задоволення.

Суддя Н.Г.Зінченко