Ухвала суду № 37475716, 11.02.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/16372/13-а ( у 2-х томах) Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П. Суддя-доповідач: Горбань Н.І.

У Х В А Л А

Іменем України

11 лютого 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Горбань Н.І.,

суддів: Земляної Г.В., Сорочка Є.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-Сервісний Дім «Богдан» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.12.2013 року у справі за його позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

ТОВ «Торгово-Сервісний Дім «Богдан» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0003012201 від 26.09.2013 р., яким визначено суму податку на прибуток в розмірі 140338,00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 20367,25 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.12.2013 року в позові відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ТОВ «Торгово-Сервісний Дім «Богдан» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою задовольнити позов. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, що є підставою для його скасування.

Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст.197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, з 15.08.2013 р. по 29.08.2013 р. (продовжено з 30.08.2013 р. по 05.09.2013 р.) відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 р. по 31.12.2012 р.

За результатами перевірки складено акт №984/26-56-22-01-03/35185556 від 12.09.2013 р. (надалі - акт перевірки).

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0003012201 від 26.09.2013 р., яким визначено суму податку на прибуток в розмірі 140338,00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 20367,25 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення документально не підтверджуються і задоволенню не підлягають.

Судова колегія погоджується з такою позицією з наступних підстав.

Проведеною перевіркою відображеного показника в рядку 01.1 декларацій «доходи від продажу товарів (робіт, послуг)» за період з 01.04.2010 р. по 31.03.2011 р. встановлено його заниження на суму 275509,00 грн.

Згідно даних бухгалтерського обліку по рахункам 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями та замовниками», 362 «Розрахунки з іноземними покупцями», 311 «Поточні рахунки в національній валюті», 702 «Дохід від реалізації товарів», 703 «Дохід від реалізації робіт і послуг» доходи складають 467816,80 грн. (з ПДВ), а згідно даних декларацій - 160258,00 грн.

Вартісні показники доходу від продажу товарів (робіт, послуг) для цілей податкового та бухгалтерського обліку не можуть бути різними величинами, оскільки існує єдиний порядок їх визначення для бухгалтерського і для податкового обліку.

Підтвердженням цього, також є застереження, передбачене п.5.10 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно якого, у разі коли після продажу товарів (робіт, послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари (результати робіт, послуг) продавцю, платник податку - продавець та платник податку - покупець здійснюють відповідний перерахунок валових доходів або валових витрат (балансової вартості основних фондів) у звітному періоді, в якому сталася така зміна суми компенсації.

За таких обставин, твердження позивача про те, що дані податкового обліку повинні відрізнятися від даних бухгалтерського обліку на величину отриманої попередньої оплати (авансів), не ґрунтуються на вимогах законів.

З огляду на встановлені судом обставини та приймаючи до уваги вимоги Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», позивачем неправомірно відображено доход з реалізації товарів (робіт, послуг), за який була отримана передоплата (аванс), в різний спосіб: в бухгалтерському обліку - по даті відвантаження цього товару (робіт, послуг), а в податковому обліку - по даті отримання авансу за цей товар (роботи, послуги), що в свою чергу призвело до заниження валового доходу.

Крім того, проведеною перевіркою відображеного показника в рядку 01.6 декларацій «інші доходи, крім визначених у 01.1-01.5» встановлено його заниження за період з 01.04.2010 р. по 31.03.2011 р. на суму 38586,61 грн. та в рядку 03 декларацій «інші доходи» - за період з 01.04.2011 р. по 31.12.2012 р. на суму 327253,00 грн.

Як вбачається з наявних у справі доказів, позивач у вищенаведених періодах користувався отриманою поворотною фінансовою допомогою та ним нараховувались умовні відсотки за користування неповернутою сумою поворотної фінансової допомоги лише в той звітний період, в якому її було отримано та не повернуто, на кінець цього ж звітного періоду. Проте в наступному звітному періоді, в якому здійснювалося повернення фінансової допомоги, товариством не нараховувались умовні відсотки за кожний день її фактичного використання.

Поворотна фінансова допомога, у відповідності до пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України - це сума коштів, що надійшла платнику податків у користування по договору, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.

Аналізуючи зміст Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Податкового Кодексу України, можна прийти до висновку, що їх вимоги не дають підстав для двоякого трактування, встановленого ними порядку нарахування умовних відсотків, та їх приписами передбачено, що з моменту не повернення поворотної фінансової допомоги до дати зазначеної в договорі, дана сума набуває статусу безповоротної після закінчення строку позовної давності.

Тому, у разі якщо позивач, позичивши кошти, які є поворотною фінансовою допомогою, не повернув їх вчасно на кінець того звітного періоду, в якому було її отримано, продовжує нараховувати умовні відсотки і в тому звітному періоді, в якому відбулось повернення. Відтак в будь-якому випадку умовні проценти нараховуються за кожний день фактичного використання такої допомоги.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що донарахування відповідачем спірних сум податку є правомірним, а твердження позивача про те, що умовні відсотки не нараховуються на поворотну фінансову допомогу, яка повернута до кінця звітного періоду (кварталу), є необґрунтованими та такими, що невірно тлумачать норми права.

Також, позивачем подано декларацію з податку на прибуток 18.01.2011 р. № 9006191805 за 2010 рік, в якій відсутнє значення рядка 04.9 «Від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року».

Проте, 24.02.2011 р. товариство подало уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань від 24.02.2011 р. № 13957 до декларації з податку на прибуток за І квартал 2010 року, яким було уточнено показник рядка 04.9 «Від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року» на суму 614482,00 грн.

В результаті чого, за 1 квартал 2011 р. позивач задекларував у рядку 04.9 «Від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового» у розмірі 616069,00 грн., що не підтверджується даними поданого підприємством 03.11.2011 р. Фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва Ф.1 «Баланс» (№ 9009944255), а саме: даними стовпця 3 «На початок року (2011)», тобто у поданому звіті не заповнені рядки, з яких можна було б відкоригувати показники витрат у майбутніх періодах в деклараціях з податку на прибуток. Крім того, до уточнюючих розрахунків підприємством не подано пояснювальних записок з детальною розшифровкою операцій, якими було здійснено витрати, які уточнювались.

Натомість за період з 01.04.2011р. по 31.12.2012 р. позивачем були задекларовані витрати у сумі 28430581,00 грн.

Спірна сума валових витрат за І квартал 2011 року включає від'ємний об'єкт оподаткування податком на прибуток попередніх періодів, в тому числі і 80% від'ємного значення об'єкту за 2009 рік, однак позивач первинних документів, які б відповідали вимогам Закону про бухгалтерський облік та підтверджували спірні суми валових витрат/доходів товариства у 2009-2010 роках, не надав.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції правомірно зазначив про відсутність законних підстав для скасування спірного рішення і в цій частині.

Крім того, проведеною перевіркою відображеного показника у рядку 05.1 декларацій «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» за період з 01.04.2011 р. по 12.2012 р. (за ІІ-ІV квартали 2011 року, 2012 рік) в сумі 13939943,00 грн. встановлено його завищення у сумі 6335842 грн. за 4 квартал 2012 р.

При цьому, за результатами операцій з реалізації товарів (робіт, послуг), здійснених з 01.07.2010 р. по 31.12.2012 р., позивачем був задекларований збиток в розмірі 6335842,00 грн.

Понесені позивачем в ході здійснення ним господарської діяльності витрати з придбання та продажу автобусів марки «Богдан» відносяться до складу витрат, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, а отже залежать від визнання доходу від реалізації таких товарів, оскільки їх можливо напряму віднести (поставити в залежність) до конкретного товару, роботи чи послуги та, відповідно, пов'язати з доходами, отриманими від продажу таких товарів (робіт, послуг).

За таких обставин, суд першої інстанції цілком обґрунтовано дійшов висновку про доведеність відповідачем правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення, у зв'язку з чим позовні вимоги не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апелянта, які викладені в апеляційній скарзі, не спростовують рішення суду першої інстанції.

За таких підстав, апеляційну скаргу - необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, судова колегія -

У Х В А Л И Л А:

В задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-Сервісний Дім «Богдан» - відмовити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.12.2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 статті 254 КАС України).

Касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Головуючий суддя: Н.І.Горбань

Судді: Г.В. Земляна

Є.О. Сорочко

Повний текст ухвали виготовлено 14.02.2014 року.

.

Головуючий суддя Горбань Н.І.

Судді: Земляна Г.В.

Сорочко Є.О.