Ухвала суду № 37474263, 27.02.2014, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Буряк І.В.

Суддя-доповідач - Чумак С.Ю.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2014 року справа №805/17838/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Чумака С.Ю.,

суддів: Ляшенка Д.В. та Яковенко М.М.,

секретар Копиця С.В.,

за участі представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача Руденко Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Донецьку апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 січня 2014 року у справі № 805/17838/13-а за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 до Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив суд визнати недійсними податкові повідомлення-рішення від 29.11.2013 року № 0007841710, № 0007861710 та рішення № 6706/К/05-69-17-1, які прийняті заступником начальника ДПІ у Пролетарському районі м. Донецька ГУ Міндоходів у Донецькій області П.В.Гончаровим.

В обґрунтування позовних вимог посилається на безпідставність та необґрунтованість висновків акту перевірки від 12.11.2013 року №420/05-69-17-1/НОМЕР_3, на підставі якого прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, як таке, що винесено без врахування фактичних обставин справи та в порушення приписів податкового законодавства.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 16 січня 2014 року у позові відмовлено.

Не погодившись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, з підстав зазначених у позові, просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову постанову, якою задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційних скарг, вважає, що останні задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що позивач зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця, про що видане відповідне свідоцтво серії НОМЕР_5 ( а.с. 13).

Відповідно до свідоцтва серії НОМЕР_4 від 31.05.2012 року, позивач є платником єдиного податку, група - 2, ставка єдиного податку 20%.

Відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених Податковим кодексом України податків та зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 30.09.2013 року, по закінченню якої було складено відповідний акт перевірки від 12.11.2013 року №420/05-69-17-1/НОМЕР_3

Згідно висновків вказаного акту перевіркою встановлені порушення:

- п. 291.4 ст. 291, пп. 293.8 ст. 293, пп. 298.2.3 п. 298.2 ст.298 Податкового кодексу України, а саме заниження суми єдиного податку у розмірі 62 848,22 грн.;

- п. 180.1 ст. 180, п. 181.1 ст. 181, п. 183.1, п. 183.2, п. 183.10 ст. 183 Податкового кодексу України, позивач повинен був надати заяву про реєстрацію платником податку на додану вартість та стати платником податку на додану вартість до 10.01.2013 року;

- п. 203.1 ст. 203 Податкового кодексу України в частині неподання податкової декларації з податку на додану вартість за лютий-вересень 2013 року;

- п. 180.1 ст. 180, п. 181.1 ст. 181, п. 183.1, п. 183.2, п. 183.10 ст. 183, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, а саме занижено податкових зобов'язань з податку на додану вартість всього у сумі 181 159,81 грн., у тому числі лютий 2013 року - 23 875,40 грн., березень 2013 року -19 318,12 грн., квітень 2013 року - 33 422,57 грн., травень 2013 року 24 075,40 грн., червень 2013 року - 24 481,00 грн., липень 2013 року - 19 409,01 грн., серпень 2013 року - 19 681,96 грн., вересень 2013 року - 16 896,35 грн.

За наслідками адміністративного оскарження акт перевірки залишено без змін.

На підставі акту перевірки від 12.11.2013 року №420/05-69-17-1/НОМЕР_3 було винесено рішення № 6706/К/05-69-17-1 про анулювання свідоцтва платника єдиного податку.

Також, на підставі вказаного акту були винесені податкові повідомлення-рішення:

- від 29.11.2013 року № 0007841710, відповідно до якого збільшено суму грошового зобов'язання за платежем єдиний податок з фізичних осіб в загальному розмірі 78 560,28 грн., у тому числі за основним платежем 62 848,22 грн. та за штрафними санкціями 15 712,06 грн.

- від 29.11.2013 року № 0007861710, відповідно до якого збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в загальному розмірі 227 980,00 грн., у тому числі за основним платежем 181 160,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 46 820,00 грн. ( а.с. 41-42).

Під час перевірки було встановлено, що позивач у періоді з 01.01.2012 року по 30.09.2013 року перебував на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, згідно наданих заяв про право застосування спрощеної системи оподаткування № 1467/К від 24.01.2012 (ІІ група - 20%) на 2012 та 2013 роки

В ході перевірки банківських виписок, видаткових накладних та згідно отриманих довідок зустрічних звірок від 04.10.2013 року №325/05-69-22-0/37603851 з ТОВ «А-Клас Сервіс», від 04.10.2013 року №324/05-69-22-0/32427099 з ПП «А-Клас» встановлено наступне

Відповідно до заяви про право застосування спрощеної системи оподаткування вид діяльності, який у межах господарської діяльності здійснював протягом 2012-2013 років позивач - інші види оптової торгівлі.

Перевіркою первинних документів наданих до перевірки та матеріалами проведених перевірок контрагентів позивача встановлено, що фактично протягом 2012-2013 років підприємець здійснював придбання у ТОВ «А-Клас Сервіс», ПП «А-Клас» товару - автошин та подальшу реалізацію придбаних автошин кінцевим споживачам

Позивач здійснив закупку товару (автошин) та отримав послуги з оренди приміщення у 2012 році на загальну суму 1 933 243,60 грн., у тому числі у ТОВ «А-Клас Сервіс» 273 604,02 грн., ПП «А-Клас» 1 659 639,60 грн. ( у тому числі за оренду 2 289,60 грн.).

За придбаний товар перераховані кошти у 2012 році на загальну суму 1 600 243,60 грн., у тому числі у ТОВ «А-Клас Сервіс» 273 604,02 грн., ПП «А-Клас» 1 326 639,60 грн. (у тому числі за оренду 2 289,60 грн.)

Відповідно до аналізу кількості до видаткових накладних, наведених у додатку до акту «Аналіз придбаних ТМЦ та встановлених в ході проведення інвентаризації їх залишків та фактичний розрахунок періодів реалізації ТМЦ в розрізі номенклатури, кількості та вартості», автошини протягом 2012 року були придбані на загальну суму 1 930 954,00 грн.

Як зазначає представник відповідача, під час перевірки було проведено аналіз здійснення розрахунків з контрагентами за придбаний товар та отримані послуги з оренди приміщення - розрахунки проведені у безготівковій формі у наступних розмірах:

- у 2012 році на загальну суму 1 600 243,60 грн., у тому числі у ТОВ «А-Клас Сервіс» 273 604,02 грн., ПП «А-Клас» 1 326 639,60 грн. (у тому числі за оренду 2 289,60 грн.);

- у 2013 році на загальну суму 1 326 891,20 грн. у ПП «А-Клас» ( у тому числі за оренду 3 395,20 грн.)

Позивач здійснив закупку товару (автошин) у 2013 році ФОП ОСОБА_6 на загальну суму 3 640,00 грн., за придбаний товар перераховані кошти у 2013 році на загальну суму 3 640,00 грн.

Таким чином заборгованість по взаєморозрахункам з ТОВ «А-Клас Сервіс» станом на 31.12.2012 року відсутня, з ПП «А-Клас» станом на 31.12.2012 року склала 333 000 грн., з ПП «А-Клас» станом на 30.09.2013 року склала 0,1 грн., з ФОП ОСОБА_6 станом на 30.09.2013 року відсутня.

На підставі ст. 20 Податкового кодексу України була проведена інвентаризація залишків ТМЦ на складах згідно інвентаризаційного опису № 1 станом на 30.10.2013 року, в ході якої встановлені залишкі автошин у кількості 1 119 шт., у тому числі 16 автошин з параметрами 275/70R22,5, на які не були надані документи на закупівлю товару

Відповідно до видаткових накладних наданих на перевірку позивача за перевіряємий період ним було придбано 3 234 шт. автошин - протягом 2012 року, кількість закуплених автошин склала 2 246 шт., 2013 році - 988 шт.

Згідно інвентаризаційного опису, видаткових накладних було встановлено наявність залишків автошин у кількості 566 шт. станом на 31.12.2012 року (додаток до акту перевірки «Аналіз придбаних ТМЦ на встановлених в ході проведення інвентаризації їх залишків та фактичний розрахунок періодів реалізації ТМЦ в розрізі номенклатури, кількість та вартість»), тобто у 2012 році було закуплено автошин у кількості 2 246 шт., реалізовано 1680 шт. на загальну суму 1 418 988,11 грн. (собівартість без урахування торгівельної надбавки). Реалізація товару здійснювалась кінцевому споживачу у роздріб.

У звязку з розбіжностями між задекларованою позивачем сумою доходу за 2012 рік - 904 380 грн та фактичною сумою розрахунків у безготівковій формі протягом 2012 року у 1 600 243,6 грн. відповідачем зроблено розрахунок реалізації автошин, які були закуплені протягом 2012 року, та проведено аналіз надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок підприємця, згідно якого:

- протягом періоду з 01.08.2012 року по 31.12.2012року на розрахунковий рахунок позивача № 26009026974002 відкритий у АТ «УкрСиббанк», МФО 351005 надійшли кошти у загальній сумі 1 245 050 грн., зокрема торгівельна виручка - 50 тисяч гривень, поповнення рахунку готівковими коштами 150 тисяч гривень, поповнення рахунку власними коштами 1 045 050 гривень.

- протягом періоду з 01.01.2013 року по 31.08.2013 року на розрахунковий рахунок позивача НОМЕР_6 , відкритий у АТ «УкрСиббанк», МФО 351005 надійшли кошти у загальній сумі 1 335 528,33 грн., зокрема торгівельна виручка - 444 528,33 грн., поповнення рахунку готівковими коштами 74 тисячі гривень, поповнення рахунку власними коштами 817 тисяч гривень.

Всі грошові кошти, що надходили на рахунок позивача, не мали накопичувального характеру, а перебували в грошовому обороті та були спрямовані на здійснення подальших господарських операцій платника з придбання автошин.

На запит відповідача від 01.11.2013 року № 5550/к/05-69-17-1 отримана відповідь від 04.11.2013 року № 1, що джерелом грошових коштів, використаних на ведення фінансово-господарської діяльності були власні кошти сім'ї підприємця.

Відповідач зазначає, що валовий дохід позивача за 2012 рік склав 1 418 988,11 грн.

Перевіркою встановлено порушення п. 164.1 ст. 164 Податкового кодексу України, а саме заниження валового доходу за 2012 рік у сумі 418 988,11 грн.

При вирішенні справи, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до п.291.2 ст.291 Податкового кодексу України (надалі - ПКУ) спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

У відповідності до пп. 2 п. 291.4 ст. 291 ПКУ суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку:

- друга група - фізичні особи-підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 1000000 гривень.

Згідно з п. 292.1 ст.292 ПКУ доходом платника єдиного податку є: для фізичної особи - підприємця - дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності;

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що доходом від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Пунктом 292.16 ст.292 ПКУ встановлено, що право на застосування спрощеної системи оподаткування в наступному календарному році мають платники єдиного податку за умови неперевищення протягом календарного року обсягу доходу, встановленого для відповідної групи платників єдиного податку.

Відповідно до пп. 296.1.1 п.296.1 ст.296 ПКУ платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої та п'ятої групи, які не є платниками податку на додану вартість, ведуть книгу обліку доходів шляхом щоденного, за підсумками робочого дня, відображення отриманих доходів.

Форма книги обліку доходів, порядок її ведення затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику.

Підпунктом 14.1.56 п.14.1 ст.14 ПКУ встановлено, що доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи позивача, що надходження коштів відбулись внаслідок укладення ним договорів займу, на підтвердження чого суду були надані

- розписка про отримання позики від 01.08.2012 в розмірі 800 000,00 грн.;

- договір позики від 01.04.2011 в розмірі 500 000,00 грн.;

- розписка про отримання позики від 01.01.2011 в розмірі 500 000,00 грн, у звязку з чим не можуть враховуватись при обчисленні суми доходу, з огляду на наступне.

Згідно копій квитанцій АТ «УкрСиббанк» за 2012 рік призначення платежу при надходженні коштів на рахунок позивача зазначено «Поповнення рахунку особистими коштами» та «Торгівельна виручка». Доказів, що рахунок поповнювався саме коштами, які нібито були предметом договорів позики, позивачем суду не надано.

Крім того, відповідно до вимог п. 44.6 статті 44 Податкового Кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Оскільки зазначені вище договори позики на час проведення перевірки були відсутні і надані позивачем лише до суду, діюче законодавство виключає можливість їх врахування при вирішенні справи. Жодних доводів щодо поважності причин неподання цих договорів під час перевірки працівникам податкового органу позивачем суду не надано.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що обсяг доходів позивача за 2012 рік перевищив один мільйон гривень, встановлений приписами Податкового кодексу України для суб'єктів підприємницької діяльності, які знаходяться на спрощеній системі оподаткування.

Таким чином, податковим органом правомірно встановлено порушення п.164.1 ст.164 Податкового кодексу України, а саме заниження валового доходу за 2012 рік у сумі 418 988,11 грн.

Відповідно до ч.2 п.293.8 ст.293 ПКУ платники єдиного податку другої групи, які перевищили у податковому (звітному) періоді обсяг доходу, визначений для таких платників у пункті 291.4 статті 291 цього Кодексу, в наступному податковому (звітному) кварталі за заявою переходять на застосування ставки єдиного податку, визначеної для платників єдиного податку третьої або п'ятої групи, або відмовляються від застосування спрощеної системи оподаткування.

Такі платники до суми перевищення зобов'язані застосувати ставку єдиного податку у розмірі 15 відсотків

Заява подається не пізніше 20 числа місяця, наступного за календарним кварталом, у якому допущено перевищення обсягу доходу.

Таким чином, на підставі викладеного, податковим органом зроблено обґрунтований висновок, що позивач в порушення вимог п. 291.4 ст. 291 Податкового кодексу України перевищено граничний обсяг доходу 1 000 000 грн. у 2012 році, обсяг доходу складає 1 418 988,11 грн. та в порушення вимог пп. 293.8.2 п. 293.8 ст. 293 Податкового кодексу України в наступному податковому (звітному) кварталі, тобто за 1 квартал 2013 року, за заявою не перейшов на застосування ставки єдиного податку, визначеної для платників єдиного податку третьої групи або відмовився від застосування спрощеної системи оподаткування, а також до суми перевищення граничного обсягу доходу не застосував ставку єдиного податку у розмірі 15 відсотків, що призвело до заниження суми єдиного податку у розмірі 62 848,22 грн.

Відповідач зазначає, що з урахуванням порушень вимог п. 291.4 ст. 291, п. 293.8 ст.293 та згідно пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 Податкового кодексу України позивач зобов'язаний перебувати з 01.01.2013 року на загальній системі оподаткування та відповідно до п.49.1, п.49.2, п.49.3, пп.49.18.5 п. 49.18 ст. 49, п. 177.5 ст. 177 Податкового кодексу України та подати декларацію про майновий стан та отримані доходи за 2013 рік.

Відповідно до п. 180.1 ст. 180 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платником податку на додану вартість є:

1) будь-яка особа, що провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу;

2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку;

3) будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України, а також:

- особа, на яку покладається дотримання вимог митних режимів, які передбачають повне або часткове умовне звільнення від оподаткування, у разі порушення таких митних режимів, встановлених митним законодавством;

- особа, яка використовує, у тому числі при ввезенні товарів на митну територію України, податкову пільгу не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із цим Кодексом, а також будь-які інші особи, що використовують податкову пільгу, яку для них не призначено.

Згідно з п.181.1 ст.181 ПКУ у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

У відповідності до п.183.1 ст.183 ПКУ будь-яка особа, що підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, подає до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву.

Пунктом 183.2 ст. 183 ПКУ встановлено, що у разі обов'язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до контролюючого органу не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу.

Відповідно до п.183.10 ст.183 ПКУ будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до контролюючого органу реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Таким чином, позивач повинен був зареєструватися платником податку на додану вартість до 10.01.2013 року.

Враховуючи вищенаведене, суд погоджується з висновками ДПІ у Пролетарському районі м. Донецька щодо порушення п.180.1 ст.180, п.181.1 ст.181, п.183.1, п.183.2, п.183.10 ст.183 Податкового кодексу України, позивач повинен був надати заяву про реєстрацію платником податку на додану вартість та стати платником податку на додану вартість до 10.01.2013 року.

У відповідності до абз. «а» п.185.1 ст.185 ПКУ об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Згідно з п.187.1 ст.187 ПКУ датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Статтею 10 підрозділу 2 «Особливості справляння податку на додану вартість» розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України встановлено, що за податковими зобов'язаннями з податку на додану вартість, що виникли з 1 січня 2011 року до 31 грудня 2013 року включно ставка податку становить 20 відсотків

Згідно даних книги обліку доходів №2/405, перевіркою встановлено, що позивачем з 01.01.2013 року по 30.09.2013 року отримано 905 799,08 грн. оподатковуваних оборотів від продажу товарів, а саме:

- січень-лютий 2013 року - 23 875,40 грн.;

- березень 201 3року - 96 590,60 грн.;

- квітень 2013 року - 167 112,87 грн.;

- травень 2013 року - 120 377,00 грн.;

- червень 2013 року - 122 405,00 грн.;

- липень 2013 року - 97 045,07 грн.;

- серпень 2013 року - 98 409,79 грн.;

- вересень 2013 року - 84 481,75 грн.

В наслідок встановлених порушень, позивачем занижено податкові зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 181 159,81 грн., у тому числі:

- лютий 2013 року - 23 875,40 грн.;

- березень 2013 року - 19 318,12 грн.;

- квітень 2013 року - 33 422,57 грн.;

- травень 2013 року - 24 075,40 грн.;

- червень 2013 року - 24 481,00 грн.;

- липень 2013 року - 19 409,01 грн.;

- серпень 2013 року - 19 681,96 грн.;

- вересень 2013 року - 16 896,35 грн.

Відповідно до п.13 р.ІІІ Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 25.01.2011 №41 визначено, що декларація подається платником за звітний період незалежно від того, чи провадив платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Згідно з п.48.1 ст.48 ПКУ декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями п.46.5 ст.46 ПКУ та чинному на час її подання.

Пунктами 49.1, 49.2 та 49.3 ст.49 ПКУ встановлено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів:

а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою;

б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;

в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Пунктом 203.1 ст.203 ПКУ встановлено, що податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця

Позивачем до податкового органу не подавались податкові декларації з податку на додану вартість.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що позивач порушив нормативні приписи п.203.1 ст.203 Податкового кодексу України в частині неподання податкової декларації з податку на додану вартість за лютий-вересень 2013 року.

В частині доводів позивача про неможливість застосування при проведенні перевірки методу «FIFO» колегія суддів зазначає про відсутність правових наслідків цих доводів, оскільки визначальним для вирішення спору є перевищення позивачем граничного обсягу доходів, передбаченого для суб'єктів підприємницької діяльності, які знаходяться на спрощеній системі оподаткування.

Таким чином відповідачем обґрунтовано, правомірно, в межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений законом, винесені оскаржувані рішення, а саме:

- рішення № 6706/К/05-69-17-1 про анулювання свідоцтва платника єдиного податку;

- від 29.11.2013 року № 0007841710, відповідно до якого збільшено суму грошового зобов'язання за платежем єдиний податок з фізичних осіб в загальному розмірі 78 560,28 грн., у тому числі за основним платежем 62 848,22 грн. та за штрафними санкціями 15 712,06 грн.;

- від 29.11.2013 року № 0007861710, відповідно до якого збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в загальному розмірі 227 980,00 грн., у тому числі за основним платежем 181 160,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 46 820,00 грн.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстави для її скасування чи зміни відсутні.

Повний текст виготовлено 4 березня 2014 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. 195, 196, 198, 200, 206, 207, 211, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 січня 2014 року у справі № 805/17838/13-а залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після складення в повному обсязі.

Головуючий суддя: С.Ю.Чумак

Судді: Д.В.Ляшенко

М.М.Яковенко