Постанова № 37474023, 27.02.2014, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.02.2014 року Справа № 912/1485/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Герасименко І.М. (доповідач)

судді: Іванов О.Г., Сизько І.А.

секретар судового засідання: Мацекос І.М.

за участю представників сторін:

представники сторін у судове засідання не з'явились, про час та місце слухання справи попереджені належним чином;

розглянувши матеріали апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю "Долинські об'єднані мережі", м. Долинська, Кіровоградська область та Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ,

на рішення господарського суду Кіровоградської області від 05.12.2013 року у справі №912/1485/13

за позовом: Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Долинські об'єднані мережі", м.Долинська, Кіровоградська область,

про стягнення 203 144,86 грн.

В С Т А Н О В И В :

Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулась до господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою з вимогою стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Долинські об'єднані мережі" 202 810,55 грн. заборгованості, яка складається: 117 159,48 грн. пені, 15 360,17 грн. сума, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів, 70 290,90 грн. 3% річних. 09.10.2013 р. за заявою позивача було збільшено розмір позовних вимог внаслідок донарахування пені на суму 334,31 грн. та просить стягнути з відповідача: 117 493,79 грн. пені, 15 360,17 грн. сума, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів, 70 290,90 грн. 3% річних, що всього становить 203 144,86 грн. (а.с. 46-49).

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 05.12.2013р. по справі №912/1485/13 (суддя -Тимошевська В.В.) визнано недійсним пункт 9.3 договору № 03/11-ТЕ від 31.12.2010 р., укладеного між дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та товариством з обмеженою відповідальністю "Долинські об'єднані мережі", в частині нарахування неустойки за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом. Також стягнуто з дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на користь Державного бюджету України - 573,50 грн. судового збору. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Долинські об'єднані мережі" на користь Державного бюджету України - 573,50 грн. судового збору. Позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Долинські об'єднані мережі" на користь дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" - 144 000,58 грн., з яких: 58 469,21 грн. пеня, 15 360,17 грн. сума, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів, 70 171,20 грн. 3% річних, а також 4 049,39 грн. судового збору. У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовлено.

Не погодившись з рішенням господарського суду Кіровоградської області від 05.12.2013р. у справі № 912/1485/13, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, де вказує, що суд першої інстанції виніс рішення з неповним з'ясуванням обставин справи, та його висновки не відповідають дійсним обставинам справи. В своїй апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення господарського суду Кіровоградської області по справі №912/1485/13 від 05.12.2013р. в частині стягнення з ТОВ «Долинські об'єднані мережі» 58 469, 21 грн. пені, 15360,17 грн. інфляційних втрат, 70171,20 грн. 3% річних, 4049, 39 грн. судового збору та прийняти нове рішення, яким стягнення пені, інфляційних витрат, 3% річних просить зменшити на 99,9%, а не на 50%, як було вказано судом.

Крім того, 20.01.2014р. Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" подано апеляційну скаргу на рішення господарського суду Кіровоградської області від 05.12.2013р. по справі №912/1485/13, в якій позивач вказав, що не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення сум пені у розмірі 555,37 грн. та 3% річних у розмірі 119,70 грн. та вважає, що при прийнятті даного рішення господарським судом було неповністю з'ясовані обставини, що мають значення для справи,а також порушено норми матеріального та процесуального права. В своїй апеляційній скарзі позивач вказує, що розрахунок ним було здійснено вірно, тому просить скасувати рішення господарського суду Кіровоградської області по справі №912/1485/13 від 05.12.2013р. в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення сум пені у розмірі 555, 37 грн. та 3% річних у розмірі 119, 70 грн., прийняти нове рішення про задоволення вказаних позовних вимог .

Зміна складу судової колегії відбулась на підставі розпорядження секретаря судової палати Кузнецової І.Л. від 14.02.2014р., справу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Герасименко І.М. (доповідач), суддів: Сизько І.А., Кузнецова І.Л.

Зміна складу судової колегії відбулась на підставі розпорядження секретаря судової палати Кузнецової І.Л. від 18.02.2014р., справу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Герасименко І.М. (доповідач), суддів: Сизько І.А., Іванов О.Г.

В судовому засіданні Дніпропетровського апеляційного господарського суду 18.02.2014р. представник Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" підтримав свою апеляційну скаргу, просить скасувати рішення господарського суду Кіровоградської області в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення сум пені у розмірі 555, 37 грн. та 3% річних у розмірі 119, 70 грн., прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у цій частині; представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Долинські об'єднані мережі" підтримав свою апеляційну скаргу, просить скасувати рішення господарського суду Кіровоградської області в частині стягнення з ТОВ «Волинські об'єднані мережі» 58 469, 21 грн. пені, 15360,17 грн. інфляційних втрат, 70171,20 грн. 3% річних, 4049, 39 грн. судового збору та прийняти нове рішення, яким зменшити стягнення пені, інфляційних витрат, 3% річних на 99,9%. По справі оголошено перерву до 27.02.2014р.

В судовому засіданні Дніпропетровського апеляційного господарського суду 27.02.2014р. представники сторін у судове засідання не з'явились, про час та місце слухання справи попереджені належним чином.

Колегія суддів, дослідивши докази по справі, в їх сукупності, вважає, що обидві апеляційні скарги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 31.12.2010 р. між ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" (Постачальник) та ТОВ "Долинські об'єднанні мережі" (Покупець) укладено договір поставки природного газу для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання №03/11-ТЕ (далі по тексту - Договір) (а.с. 13-17).Предметом вказаного Договору є поставка Покупцеві імпортованого природного газу в період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року в обсязі до 3 150 тис. куб.ч. з відповідним помісячним розподілом та за погодженою в Договорі ціною (з урахуванням внесених до Договору змін) (а.с. 21, 22). Договір підписано повноважними представниками сторін та скріплено печатками.

В пункті 1.1. Договору сторони узгодили наступне: газ, що продається за вказаним Договором, використовується Покупцем виключно для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання. Використання газу Покупцем для інших потреб не є предметом вказаного Договору.

Слід звернути увагу на те, що пунктом 4.1. Договору передбачено поетапну оплату за природний газ в наступному порядку:

перша оплата в розмірі 34 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу проводиться не пізніше 10 числа місяця поставки;

подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу до 20 та 30 (931) числа місяця поставки;

остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Також, згідно з додатком №1 до Договору поставки природного газу, сторонами було погоджено те, що обсяг споживання газу Покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу Покупця. Приймання-передача газу, поставленого Постачальником Покупцеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу, його ціна та вартість. Акт приймання-передачі газу складається на підставі технічних актів приймання-передачі газу між газотранспортним підприємством та Покупцем, з урахуванням планового обсягу поставки, наданого Постачальником. (а.с. 18-20).

Згідно пункту 10.1. Договору, даний Договір поширює дію на відносини, що склались між сторонами з 01 січня 2011 р. та діє у частині поставки газу до 31 грудня 2011 р. включно, а у частині розрахунків за газ - до їх повного здійснення.

Відповідно до Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" постачання природного газу - це господарська діяльність на ринку природного газу, що підлягає ліцензуванню і полягає в наданні послуг та пов'язана з реалізацією природного газу безпосередньо споживачам на підставі укладених з ними договорів; газопостачальним підприємством (постачальник) є суб'єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює постачання природного газу безпосередньо споживачам згідно з укладеними договорами; споживач - це юридична особа або фізична особа - підприємець, яка отримує природний газ відповідно до договору про постачання природного газу та використовує його як паливо або сировину (ст. 1 Закону).

Зі змісту статті 12 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" вбачається,що постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ, якісні характеристики якого визначено стандартами, в обсязі та порядку, передбачених договором, а споживач зобов'язується сплачувати вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.

Відповідно до статуту ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України", затвердженого наказом Міністерства палива та енергетики України від 29.12.2010р., позивач є самостійним суб'єктом господарювання з правами юридичної особи, предметом діяльності якого є, зокрема, постачання природного газу за регульованим та нерегульованим тарифом (а.с. 27-33), а відповідач, в свою чергу, є споживачем природного газу, у т.ч. на умовах Договору №03/11-ТЕ від 31.12.2010 р., укладеного з позивачем у даній справі.

За приписами статей 11, 509, 525, 526, 530 Цивільного кодексу України та статей 174, 193 Господарського кодексу України, договір є підставою виникнення зобов'язань, які повинні виконуватись належним чином та у встановлений законом строк, а одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Також вказаними нормами права встановлено, що кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно зі ст. 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Зі змісту ч. 7 ст. 276 Господарського кодексу України вбачається що, оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Письмовими доказами по справі доведено, що позивач, на виконання умов договору №03/11-ТЕ від 31.12.2010 р., в період з січня по квітень 2011 р. поставив відповідачеві природний газ в обумовлені Договором строки, обсяги та ціною. Приймання-передача газу оформлена відповідними актами від 31.01., 28.02, 31.03., 30.04.2011 р., які містять фактичний обсяг переданого газу ,його ціну та вартість та підписані без зауважень постачальником, покупцем, а також газорозподільною організацією (а.с. 23-26).

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), є порушенням зобов'язання.

Факт порушення відповідачем зобов'язання по повній та своєчасній оплаті отриманого природного газу доведено матеріалами справи, в їх сукупності.

Зі змісту частини другої статті 193, статей 216, 218 Господарського кодексу України вбачається, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором, а до господарських санкцій відносяться зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст. 230 Господарського кодексу Укарїни).

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

З матеріалів справи вбачається, що сторони у підпункті 7.3.1. пункту 7.3. Договору узгодили те, що у разі порушення Покупцем умов п. 4.1. цього Договору (порядок здійснення оплати), Покупець зобов'язується, крім суми заборгованості, сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Крім того, згідно з пунктом 9.3. Договору, строк позовної давності до вимог про стягнення неустойки встановлюється тривалістю у 3 (три) роки; неустойка нараховується за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій передбачено, зокрема статтями 231, 232 Господарського кодексу України. Щодо стягнення пені, що нарахована за порушення грошового зобов'язання, то її розмір не повинен перевищувати граничного розміру пені, встановленого Законом України "Про відповідальність за невиконання грошових зобов'язань".

Відповідно до приписів частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Таким чином, початком нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання є день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано.

Разом з цим, згідно з пунктом 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) встановлено позовну давність в один рік. Стаття 259 Цивільного кодексу України надає сторонам право за взаємною домовленістю збільшувати позовну давність, яка встановлена законом.

Зі змісту частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України вбачається, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За вимогами частини 2 статті 260 Цивільного кодексу України порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Таким чином, сторонам за договором надається право змінити лише строк, протягом якого управлена сторона може нараховувати штрафні санкції, тоді як момент виникнення права на нарахування відповідних штрафних санкцій є незмінним та пов'язується законом з днем, коли зобов'язання мало бути виконане, що, відповідно, кореспондується з положеннями статті 260, 261 Цивільного кодексу України щодо початку перебігу позовної давності за вказаними вимогами з урахуванням імперативу, встановленого частиною 2 статті 260 Цивільного кодексу України щодо заборони зміни порядку обчислення позовної давності.

Аналізуючи зміст пункту 9.3 Договору, суд дійшов висновку, що сторони передбачили нарахування неустойки протягом шести місяців, що передують моменту вернення з вимогою, претензією, позовом, і таким чином фактично змінили порядок обчислення позовної давності за вимогами про стягнення пені, оскільки встановили, що строк позовної давності починає свій перебіг не з моменту прострочення платежу, а з дати, що визначається шляхом зворотного підрахунку шести місяців від дати звернення з позовом. Вказане суперечить вимогам частини 2 статті 260, статті 261 Цивільного кодексу України та частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, з чим погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.

Згідно з частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечить цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, а відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою, третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Судом першої інстанції вірно враховано те, що статтею 217 Цивільного кодексу України визначено те, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Відповідно до пункту 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству. За вказаних обставин, зважаючи на те, що останнє речення пункту 9.3. Договору №03/11-ТЕ від 31.12.2010 р. суперечить вимогам статей 260, 261 Цивільного кодексу України, частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, вказаний пункт був визнаний судом недійсним в частині порядку нарахування неустойки за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.

Судом першої інстанції була також врахована аналогічна правова позиція, викладена у постанові Верховного суду України від 04.12.2012 року №17/034-11 та Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 22.01.2013 р. №01-06/85/2013.

Отже, розрахунок позивачем пені в порядку, встановленому ч. 6 статті 232 Господарського кодексу України, є правомірним (а.с. 47-48).

Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача пені, то позивач, згідно наданого розрахунку, нараховує пеню за наступні періоди прострочення та в розмірах:

21.02.2011 р. - 22.08.2011 р. по зобов'язанням з оплати вартості отриманого природного газу в січні 2011 р., що в загальній сумі складає 14 535,91 грн. пені;

21.03.2011 р. - 21.09.2011 р. по зобов'язанням з оплати вартості отриманого природного газу в лютому 2011 р., що в загальній сумі складає 59 066,43 грн. пені;

21.04.2011 р. - 21.10.2011 р. по зобов'язанням з оплати вартості отриманого природного газу в березні 2011 р., що в загальній сумі складає 35 818,93 грн. пені;

21.05.2011 р. - 21.11.2011 р. по зобов'язанням з оплати вартості отриманого природного газу в квітні 2011 р., що в загальній сумі складає 8 072,52грн. пені; всього в розмірі 117 493,79 грн. пені.

При перевірці правильності нарахування пені, судом вірно встановлено, що у наведеному розрахунку позивачем не враховано приписи ч. 5 статті 254 Цивільного кодексу України, якими встановлено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Зі змісту Договору вбачається, що сторонами було погоджено те, що остаточний розрахунок за спожитий відповідачем газ здійснюється останнім на підставі акту приймання - передачі газу до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу. Таким чином, останнім днем строку для оплати є 20 число місця, наступного за місяцем поставки газу.

Зважаючи на те, що 20.02.2011 р. та 20.03.2011 р. були вихідними днями (неділя), а тому включення днів 21.02.2011 р. та 21.03.2011 р. до періоду прострочення для нарахування пені є неправомірним, так як вказані дні є останнім днем плати, тому пеня по зобов'язанням з оплати вартості отриманого газу в січні та в лютому 2011р. підлягає нарахуванню з 22.02.2011 р. та з 22.03.2011 р., що в межах наведеного позивачем розрахунку становить: 14 223,63 грн. та 58 823,34 грн. відповідно.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку стосовно того, що загальний розмір пені становить 116 938,42 грн., а підстави для стягнення пені в розмірі 555,37 грн. відсутні.

Пунктом 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено право господарського суду зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, тому суд першої інстанції зменшив розмір штрафних санкцій у вигляді пені до 50%, задовольнивши клопотання відповідача (а.с. 79).

В даному при зменшенні пені суд врахував те, що прострочення платежу за Договором виникло при невідшкодуванні суми, що є різницею у тарифах (а.с. 60, 62, 97-108). Крім того, з наданого відповідачем до справи звіту про фінансові результати за 9 місяців 2013 р. слідує, що ТОВ "Долинські об'єднані мережі" є збитковим підприємством (а.с. 111), тому на можливість розрахунку відповідача за поставлений природний газ вплинули затверджені тарифи та враховуючи несвоєчасне відшкодування відповідачеві відповідної різниці в тарифах; приймаючи до уваги виконання відповідачем зобов'язання по сплаті основного боргу та відсутність на час розгляду справи заборгованості з вартості отриманого природного газу за Договором; враховуючи майновий стан відповідача, господарський суд визнав наявність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій до 50% від нарахованої суми, що складає 85469 грн. 21 коп., з чим погоджується суд апеляційної інстанції. Доводи ТОВ «Долинські об'єднані мережі» про необхідність зменшення суми пені на 99,9% не можуть бути прийняті судом в зв'язку з тим, що це буде порушувати баланс інтересів сторін і практично звільнює відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання, тому апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню.

Що стосується позовної вимоги позивача про стягнення інфляційних в сумі 15 360,17 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Так, стаття 625 Цивільного кодексу України встановлює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що матеріалами справи доведено факт прострочення відповідачем зобов'язань по оплаті грошових коштів, вимога позивача про стягнення інфляційних за період з березня 2011 р. по січень 2013 р. згідно наведеного розрахунку є правомірною та задоволена судом обґрунтовано та законно.

Крім того, згідно здійсненого господарським судом розрахунку та в враховуючи розрахунок позивача, сума 3% річних підлягає нарахуванню з 22.02.2011 року та з 22.03.2011р. та становить:

за період з 22.02.2011 року по 27.02.2011 року - 366,62 грн.;

за період з 28.02.2011 року по 21.03.2011 року - 897,10 грн.;

за період з 22.03.2011 року по 23.03.2011 року - 206,14 грн.

В іншій частині розрахунок позивача є правильним.

З урахуванням наведеного та в межах наданого позивачем розрахунку, загальний розмір 3% річних, що підлягає стягненню з відповідача за період з 22.02.2011 року по 21.12.2012 року становить 70 171,20 грн. (в зв'язку з тим, що 20.02.2011р. та 20.03.2011р. були вихідними днями та не підлягають включенню до розрахунку). За вказаних обставин, апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, так як при визначенні періоду нарахування пені, з якою були виключені 21.02.2011р. та 20.03.2011р., як останній день строку оплати, суд вірно застосував положення ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України.

Також, господарський суд вказав, що клопотання відповідача, викладене у відзиві на позов, про визнання господарським судом недійсним пункту 9.3 Договору в частині, де строк позовної давності до вимог про стягнення неустойки встановлюється тривалістю у 3 (три) роки, задоволенню не підлягає, з чим погоджується суд апеляційної інстанції, так як така редакція Договору не протирічить ч. 1 ст. 259 Цивільного кодексу України.

Таким чином, підстави для зміни або скасування рішення суду, передбачені статтею 104 ГПК України, відсутні, а в задоволенні обох апеляційних скарги необхідно відмовити.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.99,101,103,105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Долинські об'єднані мережі", м. Долинська, Кіровоградська область - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ, - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 05.12.2013 року по справі №912/1485/13, - залишити без змін.

Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України на протязі 20 днів.

Повний текст постанови підписано 04.03.2014р.

Головуючий І.М. Герасименко

Судді О.Г. Іванов

І.А. Сизько