Рішення № 37473965, 26.02.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/1492/14 26.02.14

За позовомПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес»доПриватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-авто»простягнення 3800,36 грн. матеріальної шкоди, інфляційних втрат та трьох процентів річних.

СуддяСташків Р.Б.

Представники: від позивача - Черук Н.С. (представник за довіреністю);від відповідача - не з'явився.СУТЬ СПОРУ:

У лютому 2014 року Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Брокбізнес» (далі - позивач або СК « Брокбізнес») звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-авто» (далі - відповідач або СК «Гарант-авто») 3713,72 грн. заборгованості з відшкодування матеріальної шкоди, 45,79 грн. трьох процентів річних та 40,85 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 12.12.2012 у результаті дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) було пошкоджено автомобіль «Subaru Impreza», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, який був застрахований у СК «Брокбізнес». Остання виплативши страхове відшкодування, набула прав свого страхувальника до винної особи. Оскільки шкоду було завдано внаслідок експлуатації автомобіля «Daewoo Lanos», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, а цивільно-правова відповідальність осіб, які на законних підставах експлуатували зазначений автомобіль на час скоєння вказаної ДТП, була застрахована в СК «Гарант-Авто», то обов'язок з відшкодування збитків завданих внаслідок даної ДТП, у межах передбачених полісом ОСЦПВВНТЗ, покладається на відповідача.

За прострочення здійснення відповідачем страхового відшкодування за полісом ОСЦПВВНТЗ, позивачем на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) нараховані три проценти річних та інфляційні втрати у вищезазначених сумах.

Відповідач письмових заперечень проти позову не подав, у судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце їх проведення, про що зокрема свідчить наявний у матеріалах справи оригінал поштового відправлення, з якого слідує, що ухвала суду про порушення провадження у справі та призначення судового розгляду була вручена відповідачу завчасно, а саме - 11.02.2014.

Про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

У порядку статті 65 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судом робився запит до Моторно-транспортного страхового бюро про надання інформації з єдиної централізованої бази даних МТСБУ.

На вказаний запит суду була отримана відповідь з Моторно-транспортного страхового бюро із запитуючою інформацією.

Судом враховано, що відповідно до пункту 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За наявності витребуваних судом даних з Моторно-транспортного страхового бюро, а також враховуючи наявні у матеріалах справи докази, підстав, які б перешкоджали розгляду справи по суті судом не встановлено.

За таких обставин, суд не вбачає за необхідне відкладати розгляд справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

12.12.2012 приблизно о 08 год. 50 хв. на вулиці Щербакова, 54 у місті Києві сталася ДТП, а саме відбулося зіткнення автомобіля «Daewoo Lanos», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 (далі - автомобіль «Daewoo»), яким керував ОСОБА_3, із автомобілем «Subaru Impreza», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (далі - автомобіль «Subaru»), яким керував ОСОБА_4.

Причиною ДТП стало те, що водій ОСОБА_3, керуючи автомобілем «Daewoo», у порушення вимог пунктів 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху України в залежності від швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення із автомобілем «Subaru», що спричинило пошкодження транспортних засобів.

Відповідно до постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 24.12.2012 (справа № 2610/29741/2012) ОСОБА_3 визнано винним у вчинені правопорушення передбаченого статтею 124 КУпАП.

Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль «Subaru», який належить ОСОБА_6.

Дані обставини підтверджуються первинною довідкою ВДАІ від 12.12.2012 та постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 24.12.2012 (справа № 2610/29741/2012), копії яких містяться у матеріалах справи.

Пошкоджений автомобіль був застрахований у позивача на підставі договору № 006-0039629/016НТ добровільного страхування наземного транспорту від 21.12.2011, укладеного між ОСОБА_6 (страхувальник) та СК « Брокбізнес» (далі - Договір добровільного страхування).

З метою визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Subaru» у результаті його пошкодження при ДТП, на замовлення СК «Брокбізнес» суб'єктом оціночної діяльності - ТОВ «Незалежна експертно-асистуюча компанія» було складено звіт № 952 з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу від 14.01.2013 (далі - Звіт № 952), з якого вбачається, що вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Subaru» у результаті його пошкодження при ДТП, дорівнює вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників (Сврз) вказаного автомобіля, та складає 3713,72 грн. При цьому, зі Звіту слідує, що коефіцієнт фізичного зносу (Ез) для складових цього автомобіля дорівнює « 0,35382».

Водночас, за ремонт пошкодженого автомобіля «Subaru» ремонтним СТО - ТОВ «Автоцентр Прага Авто на Кільцевій» 20.12.2012 було виставлено рахунок № САСТ-020064 на загальну суму 4942,92 грн. (з ПДВ).

На підставі вищевказаного Договору добровільного страхування, страхового акта № 43733/1 від 18.01.2013, наказу № 43733/1/1 від 18.01.2013, розрахунку суми страхового відшкодування, вищевказаного рахунку СТО, позивач виплатив страхове відшкодування у сумі 4942,92 грн. шляхом перерахування на рахунок цього СТО (ТОВ «Автоцентр Прага Авто на Кільцевій») вказаної суми коштів. Дана обставина підтверджуються копією платіжного доручення № 588 від 23.01.2013, яка міститься у матеріалах справи.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відтак, СК «Брокбізнес», здійснивши виплату страхового відшкодування, набула права потерпілої особи в межах здійсненої виплати, тобто в сумі 4942,92 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, шкоду було заподіяно ОСОБА_3 внаслідок експлуатації автомобіля «Daewoo».

На час скоєння вищевказаної ДТП (12.12.2012) цивільно-правова відповідальність будь-яких осіб, які експлуатують автомобіль «Daewoo» на законних підставах, була застрахована у відповідача на підставі договору (полісу) № АА/5386585 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Вказаним договором (полісом) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 50000 грн., франшиза - 0 грн.

Доказів того, що ОСОБА_3 перебував у автомобілі «Daewoo» на момент скоєння спірної ДТП не на законних підставах матеріали справи не містять. Зворотного відповідачем не доведено.

Отже, відповідач є особою на яку полісом № АА/5386585 покладено обов'язок з відшкодування шкоди завданої під час експлуатації автомобіля «Daewoo» на час спірної ДТП.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Зі Звіту № 952 убачається, що вартість відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників (Сврз) автомобіля «Subaru» складає 3713,72 грн. (при коефіцієнті фізичного зносу « 0,35382»).

Враховуючи вищезазначені обставини, умови полісу № АА/5386585 та положення статей 12, 22, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», статей 9, 27 Закону України «Про страхування», статей 993, 1192 ЦК України, відповідач повинен відшкодувати позивачу витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу в сумі 3713,72 грн., що не перевищує ліміту його відповідальності, з урахуванням франшизи, за полісом ОСЦПВВНТЗ та суми, що перейшла до позивача.

З матеріалів справи слідує, що позивач з метою отримання коштів від відповідача в червні 2013 року звернувся до останнього із заявою (вих. № 174/01-13 від 01.06.2013) про виплату страхового відшкодування за полісом № АА/5386585. Дана заява із доданими до неї документами, які необхідні для виплати страхового відшкодування на користь позивача, була отримана відповідачем 06.06.2013, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, копія якого міститься у матеріалах справи.

Враховуючи вимоги пункту 36.2 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування (регламентна виплата) за полісами ОСЦПВВНТЗ повинна бути виплачена страховиком (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування.

Згідно зі статтями 525, 526, 530 ЦК України, статтею 193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Однак, відповідач після отримання вищезазначеної заяви у встановлений пунктом 36.2 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» строк, тобто до 04.09.2010 (включно), суми страхового відшкодування на користь позивача не виплатив. Разом з тим, надіслав на адресу позивача лист №26914 від 01.10.2013, в якому визнав своє зобов'язання сплатити на користь позивача страхове відшкодування в сумі 3741,89 грн.

Згідно зі статтею 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування вищевказаного розміру вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу, а також не надано доказів погашення зазначеного розміру матеріальної шкоди.

Виходячи з положень статті 610, частини 1 статті 612, статті 611 ЦК України, частини 2 статті 193 ГК України, відповідач є порушником зобов'язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З розрахунків позивача доданих до матеріалів позовної заяви убачається, що ним на суму (3713,72 грн.) невиконаного відповідачем грошового зобов'язання з виплати на користь позивача страхового відшкодування, за період з 05.09.2013 до 02.02.2014 (150 днів) нараховані три проценти річних у сумі 45,79 грн., а також за період жовтень-грудень 2013 року інфляційні втрати в сумі 40,85 грн.

Перевіривши надані позивачем розрахунки трьох процентів річних та інфляційних втрат, суд встановив, що вони є арифметично правильними, відповідають нормам чинного законодавства та матеріалам справи.

Тому, суд визнає за законні та обґрунтовані вимоги позивача, а отже позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Судовий збір відповідно до положень статті 49 ГПК України покладається на відповідача.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-авто» (01042, м. Київ, провулок Новопечерський, будинок 19/3, ідентифікаційний код 16467237) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес» (04050, м. Київ, вул. Білоруська, будинок 3, ідентифікаційний код 20344871) 3713,72 грн. (три тисячі сімсот тринадцять гривень 72 копійки) відшкодування матеріальної шкоди (виплати страхового відшкодування), 45,79 грн. (сорок п'ять гривень 79 копійок) трьох процентів річних, 40,85 грн. (сорок гривень 85 копійок) інфляційних втрат, а також 1827 грн. (одну тисячу вісімсот двадцять сім гривень 00 копійок) судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 03.03.2014

СуддяСташків Р.Б.