Постанова № 37473280, 02.08.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

02 серпня 2013 року Справа № 810/3125/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого – судді Харченко С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Трипільський пакет»

до

про

Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Трипільський пакет» звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення – рішення Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби від 04.06.2013 № 0000851502/720.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у квітні 2013 року ним у зв`язку з отриманням від податкового органу інформації про неможливість опрацювання даних надісланої засобами телекомунікаційного зв'язку податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2013 року (в частині даних, що зазначені у рядку 25.1 декларації) було подано до податкового органу уточнюючий розрахунок податкового зобов`язання з податку на додану вартість за наведений звітний період. Цим уточнюючим розрахунком позивачем усунено методологічну помилку, допущену при заповненні рядка 25.1 електронного примірника податкової декларації, при цьому задекларовані позивачем показники податкового зобов`язання та податкового кредиту з податку на додану вартість залишилися незмінними.

Податковий орган у ході камеральної перевірки даних податкової звітності позивача з податку на додану вартість за березень 2013 року дійшов висновку про невиконання платником податків вимог, передбачених пунктом 50.1 статті 50 Податкового кодексу України, щодо сплати штрафу внаслідок самостійного виявлення помилок у податковій декларації за березень 2013 року, у зв`язку з чим податковим повідомленням – рішенням від 04.06.2013 № 0000851502/720 до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 3469 грн. 65 коп.

Вказане податкове повідомлення – рішення позивач вважає таким, що прийнято контролюючим органом з порушенням норм матеріального права та не відповідає вимогам закону, оскільки допущена підприємством помилка у декларації з податку на додану вартість за березень 2013 року стосувалась заповнення рядків декларації і не призвела до заниження податкового зобов’язання з цього податку, що у свою чергу свідчить про відсутність у платника податків визначеного пунктом 50.1 статті 50 Податкового кодексу України обов`язку сплачувати штрафні (фінансові) санкції під час подання уточнюючого розрахунку.

Представник відповідача позов не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що посадові особи Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийнято відповідачем правомірно, у зв`язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

У судове засідання, призначене на 2 серпня 2013 року, представники сторін не з`явились, були своєчасно на належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи.

Матеріали справи містять клопотання представників сторін про розгляд справи за їх відсутності, що відповідно до приписів статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для здійснення розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Трипільський пакет» (ідентифікаційний код 24221289, місцезнаходження: 08700, Київська область, м. Обухів, вул. Промислова, буд. 3) зареєстроване в якості юридичної особи 07.10.1996 (виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців (а.с. 19).

Позивач перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області (правонаступника Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби) та зареєстрований платником податку на додану вартість (копія свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 13968188 (а.с. 20).

У травні 2013 року посадовими особами Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби на підставі приписів статті 76 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку податкової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю «Трипільський пакет» за березень 2013 року.

За результатами перевірки складено акт від 17.05.2013 № 662/1502/24221289/71 (далі – акт перевірки), в якому зафіксовано порушення позивачем вимог пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України, підпункту 4.6.8 пункту 4.6 розділу V та пункту 7 розділу VI Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 № 1492, що виявилось у ненарахуванні та несплаті позивачем самостійно штрафу у зв’язку з виправленням помилки у податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2013 року при поданні уточнюючого розрахунку.

Так, у ході перевірки податковим органом встановлено, що згідно з даними надісланої 19.04.2013 засобами телекомунікаційного зв'язку податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2013 року позивачем задекларовано податкових зобов`язань на загальну суму 111599 грн. 00 коп. (рядок 9 декларації) та податкового кредиту у загальному розмірі 42206 грн. 00 коп. (рядок 17 декларації). Різниця між сумою податкового зобов`язання позивача та сумою податкового кредиту за наведений вище звітний період мала позитивне значення (111599,00 грн. – 42206,00 грн. = 69393,00 грн.), у зв`язку з чим вказана сума відображена позивачем у складі рядка 25 декларації як сума податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду. Разом з тим, числове значення рядка 25 до рядка 25.1 «сплачується до загального/спеціального фонду державного бюджету» декларації не перенесено

У подальшому позивач подав до податкового органу уточнюючий розрахунок від 26.04.2013 до податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2013 року, в якому виправив помилку, якої він припустився при заповненні рядка 25.1 податкової декларації, але при цьому самостійно не нарахував та не сплатив штраф у розмірі 3 % від такої суми, як це передбачено підпунктом «а» пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення від 04.06.2013 № 0000851502/720, яким відповідно до приписів підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 та пункту 120.2 статті 120 Податкового кодексу України до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 3469 грн. 65 коп.

Не погоджуючись із рішенням, прийнятим відповідачем, позивач оскаржив його до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, з 1 січня 2011 року регулюються Податковим кодексом України.

Так, Податковий кодекс України визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Порядок адміністрування податком на додану вартість визначено розділом V Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту 1 пункту 180.1 статті 180 розділу V Податкового кодексу України, для цілей оподаткування податком на додану вартість платником податку є будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу.

Пунктом 200.1 статті 200 розділу V цього Кодексу встановлено, що сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Податкова декларація з податку на додану вартість подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (пункт 203.1 статті 203 розділу V Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 46.5 статті 46 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), форма податкової декларації встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

На виконання вимог наведеної вище норми наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 № 1492 затверджено форми податкової звітності з податку на додану вартість. Цим же наказом затверджено Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість (далі – Порядок № 1492).

Згідно з приписами підпункту 4.6.8 пункту 4.6 розділу V Порядку № 1492 (у редакції, що діяла до 04.02.2013), сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду вказується в рядку 25 декларації.

Наказом Міністерства фінансів України від 17.12.2012 № 1342, що набрав чинності 05.02.2013, внесено зміни до форм податкової декларації з податку на додану вартість, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 № 1492, та викладено їх у новій редакції.

Зокрема, у новій формі податкової декларації з податку на додану вартість пункт 25 доповнено двома складовими – пунктами 25.1 та 25.2.

Порядок заповнення цих рядків визначено підпунктом 4.6.8 пункту 4.6 розділу V Порядку № 1492 у редакції наказу Міністерства фінансів України від 17.12.2012 № 1342.

Так, у рядку 25 декларації вказується сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, та:

- сплачується до загального фонду державного бюджету/частково сплачується до спеціального фонду державного бюджету - рядок 25.1 декларації;

- спрямовується на спеціальний рахунок сільськогосподарського підприємства/частково спрямовується на спеціальний рахунок переробного підприємства/ залишається у розпорядженні сільськогосподарського підприємства - рядок 25.2 декларації.

Порядок внесення змін до податкової звітності за результатами самостійного виявлення помилок передбачено статтею 50 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України, якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Цим же пунктом встановлено, що платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті, зобов'язаний: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку; б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

З аналізу наведених вище положень податкового законодавства вбачається, що обов`язковою умовою для самостійного нарахування та сплати платником податків штрафу у разі виявлення помилки, що міститься у раніше поданій ним податковій декларації, є наявність факту заниження податкового зобов'язання.

Згідно з приписами пункту 120.2 статті 120 Податкового кодексу України, невиконання платником податків вимог, передбачених абзацом другим пункту 50.1 статті 50 цього Кодексу, щодо умов самостійного внесення змін до податкової звітності, тягне за собою накладення штрафу у розмірі 5 відсотків від суми самостійно нарахованого заниження податкового зобов'язання (недоплати).

Наведені вище положення пункту 120.2 статті 120 цього Кодексу також передбачають застосування до платника податків штрафу виключно за наявності факту заниження податкового зобов'язання, тобто недоплати за відповідним податком (збором).

Враховуючи, що спірні правовідносини, що є предметом розгляду, стосуються питання правомірності застосування Державною податковою інспекцією в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби штрафних (фінансових) санкцій за невиконання позивачем визначених пунктом 50.1 статті 50 Податкового кодексу України вимог щодо самостійного нарахування та сплати штрафу до подання уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість за березень 2013 року, вирішення даного публічно – правового спору пов`язується з оцінкою наявності факту недоплати позивачем податкового зобов’язання з цього податку за березень 2013 року у зв`язку з неперенесенням ним числового значення рядка 25 до рядка 25.1 декларації, недоліки щодо заповнення якої було усуненено шляхом подання уточнюючого розрахунку.

Підпунктом 14.1.179 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковим зобов'язанням для цілей розділу V «Податок на додану вартість» цього Кодексу вважається загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

Згідно з приписами пункту 203.2 статті 203 розділу V Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Як вже зазначалось судом вище, позивачем у податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2013 року задекларовано податкових зобов`язань на загальну суму 111599 грн. 00 коп. та податкового кредиту у загальному розмірі 42206 грн. 00 коп. Різниця між сумою податкового зобов`язання позивача та сумою податкового кредиту за наведений вище звітний період мала позитивне значення (111599,00 грн. – 42206,00 грн. = 69393,00 грн.), у зв`язку з чим вказана сума відображена позивачем у складі рядка 25 декларації як сума податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду.

Оплата за призначенням платежу – податок на додану вартість за березень 2013 року у загальному розмірі 69400 грн. 00 коп. була здійснена позивачем у строк, визначений пунктом 203.2 статті 203 розділу V Податкового кодексу України, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією платіжного доручення від 29.04.2013 № 126.

Враховуючи, що позивачем внесено до рядка 25 декларації за березень 2013 року показник суми податку на додану вартість, який має позитивне значення, та перераховано його до бюджету, підстави вважати, що ним не визначено податкове зобов`язання з цього податку (занижено податкове зобов’язання), відсутні.

З аналізу показників податкової декларації позивача з податку на додану вартість за березень 2013 року та уточнюючого розрахунку з цього податку вбачається, що сума визначеного позивачем податкового зобов’язання є однаковою – 69393 грн. 00 коп., а уточнення не пов`язано зі зміною числових показників та стосувалось виправлення методологічної помилки щодо заповнення рядків декларації, зокрема, рядка 25.1.

Суд звертає увагу на те, що рядки 25.1 та 25.2 декларації з податку на додану вартість є складовими рядка 25, в якому платник податків визначає розмір податкового зобов’язання. Вони мають допоміжне значення для цілей адміністрування податків.

Оскільки заповнення позивачем числового значення рядка 25.1 «сплачується до загального/спеціального фонду державного бюджету» в уточнюючому розрахунку здійснено за наявності аналогічного числового значення в рядку 25 загальної декларації та за умови перерахування ним самостійно визначеної суми податку до бюджету, суд дійшов висновку про відсутність обставин, що свідчать про заниження (недоплату) позивачем податкового зобов`язання з цього податку, та, як наслідок, відсутність підстав для сплати ним штрафу у передбаченому підпунктом «а» пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України розмірі.

Статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи, що висновки податкового органу стосовно невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Трипільський пакет» вимог пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України не знайшли свого документального підтвердження у ході судового розгляду справи, податкове повідомлення – рішення Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби від 04.06.2013 № 0000851502/720 є протиправним та підлягає скасуванню.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

З огляду на викладене, витрати позивача, пов’язані зі сплатою судового збору у сумі 114 грн. 70 коп., підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 69, 70, 71, 122, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Податкове повідомлення – рішення Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби від 04.06.2013 № 0000851502/720, - визнати протиправним та скасувати.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Трипільський пакет» витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 114 (сто чотирнадцять) грн. 70 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Харченко С.В.