Постанова № 37473124, 20.02.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2014 року 810/441/14-а

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу Публічного акціонерного товариства «Київський картонно-паперовий комбінат» до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Публічне акціонерне товариство «Київський картонно-паперовий комбінат» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 8 жовтня 2013 року № 0001502201 та № 0001492301.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач правомірно визначив податкові зобов'язання з податку на додану вартість за результатами виконання договору, укладеного між позивачем та ПП «Корсім», на підставі наявної первинної бухгалтерської документації, оскільки вказані договори були реальними та укладеними з метою подальшого використання придбаного товару в господарській діяльності позивача. У зв'язку з цим, позивач вважає висновки податкового органу неправомірними, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення просить скасувати.

Представник відповідача позов не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що посадові особи Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області при проведенні перевірки позивача та оформленні її результатів діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України. Податкові повідомлення-рішення є обґрунтованими, оскільки у ході перевірки встановлено порушення вимог законодавства, що свідчить про заниження ПАТ «Київський картонно-паперовий комбінат» грошових зобов'язань з податку на додану вартість та зменшення суми бюджетного відшкодування.

Представник позивача через канцелярію суду подав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідач у судове засідання не з'явився, хоча був повідомлений про дату, час та місце судового засідання належним чином.

Згідно ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Крім того, частиною шостою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відповідачем не надано суду доказів поважності причин неможливості забезпечення явки представника відповідача на судове засідання, а тому суд на підставі ч. 4 та ч. 6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, Публічне акціонерне товариство «Київський картонно-паперовий комбінат», зареєстровано юридичною особою 17 червня 2010 року Обухівському районною державною адміністрацією Київської області.

Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АБ № 657607, основним видом економічної діяльності є виробництво паперу та картону.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 29 серпня 2013 року по 11 вересня 2013 року посадовими Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області на підставі статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та на виконання наказу від 29 серпня 2013 року № 145 проведено документальну позапланову виїзну перевірку Публічного акціонерного товариства «Київський картонно-паперовий комбінат» з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП «Корсім» за період з 1 квітня 2011 року по 30 квітня 2011 року, 1 червня 2011 року по 30 вересня 2011 року та з 1 січня 2012 року по 29 лютого 2012 року. Результати перевірки оформлено актом від 18 вересня 2013 року № 341/220/05509659.

За результатами проведеної перевірки посадова особа податкового органу дійшла висновку про порушення позивачем наступних вимог податкового законодавства, а саме: пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пункту 187.1 статті 187, пункту 198.2 статті 198, пункту 198.3 статті 198, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пункту 201.6 статті 201, пункту 201.7 статті 201, пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню у сумі 438408,00 грн. та донараховано суму податку на додану вартість в сумі 57378,00 грн.

На підставі висновків Акту перевірки Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області прийнятно податкові повідомлення-рішення, а саме: від 8 жовтня 2013 року № 0001502201, яким збільшено суму грошового зобов'язання ПАТ «Київський картонно-паперовий комбінат» з податку на додану вартість 86 060,00 грн. ( в тому числі за основним платежем на 57 378,00 грн. та 28 689,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; від 8 жовтня 2013 року № 0001492301, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 438 408,00 грн.

Не погодившись з податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративного порядку.

Так, позивачем подано скаргу до головного управління Міндоходів у Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень, рішенням про результати розгляду скарги від 23 грудня 2013 року (вихідний номер № 1746/10/10-36-10-01-206/864) залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 8 жовтня 2013 року № 0001502201, та частково скасовано податкове повідомлення-рішення від 8 жовтня 2013 року № 0001492201 у частині штрафної санкції на 61234,00 грн.

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся з позовом до суду про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 8 жовтня 2013 року № 0001502201 та № 0001492301.

Як вбачається з акту перевірки, вказані відповідачем порушення податкового законодавства пов'язані з придбанням позивачем у ПП «Корсім» товарно-матеріальних цінностей.

Так, на думку посадової особи Відповідача, контрагент позивача має ознаки фіктивності, з огляду на наступне.

При проведенні документальної перевірки позивача Державна податкова інспекція в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області отримала акт від ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у місті Києві від 11 червня 2013 року №12/22-30-30978641 про результати проведення зустрічної звірки ПП «Корсім».

Згідно з вказаним Актом зустрічної звірки, податковий орган зазначає, що за результатами перевірки встановлено, що ПП «Корсім» здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб, а тому операції з даним підприємством не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже, є нікчемними по ланцюгу до "вигодонабувача".

Також, перевіркою встановлено відсутність на ПП «Корсім» виробничого обладнання, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів, товарних запасів, трудових ресурсів, для здійснення основного виду діяльності

Враховуючи вищевикладені факти, податковий орган зазначає, що фінансово-господарська діяльність ПП «Корсім» є сумнівною, а суб'єкт господарювання створений без мети зайняття господарською діяльністю, з метою прикриття незаконної діяльності. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької діяльності, але не виключно чи переважно за рахунок формування податкового кредиту для інших суб'єктів господарювання, серед яких є Публічне акціонерне товариство «Київський картонно-паперовий комбінат».

Враховуючи дані вищезазначеного Акту звірки ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у місті Києві, відповідач дійшов висновку про те, що господарські операції здійснені між позивачем та його контрагентом - ПП «Корсім» не спричинили настання правових наслідків, а отже є нікчемними.

Виходячи з тверджень про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та ПП «Корсім», відповідач вважає, що ПАТ «Київський картонно-паперовий комбінат» збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та зменшено суму грошового зобов'язання ПАТ «Київський картонно-паперовий комбінат» з податку на додану вартість.

Проте, вказані висновки податкового органу суд вважає необґрунтованими, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що між позивачем та ПП «Корсім» було укладено: договір поставки від 20 грудня 2011 року № 2157/44/1211 та договір поставки від 30 грудня 2010 року № 1898/44/1201, відповідно до яких ПП «Корсім» зобов'язується передати у власність позивача макулатуру, а позивач зобов'язується прийняти та своєчасно оплатити цей товар.

Виконання вказаних договорів підтверджується: видатковими накладними, прибутковими ордерами, довідками зважування вантажу, товарно-транспортними накладними та податковими накладними, копії яких наявні в матеріалах справи.

Як вбачається з Акту перевірки, позивачем надавались належним чином засвідчені копії зазначених вище первинних документів, що підтверджують факт здійснення господарських операцій.

Тобто, позивачем надано первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо купівлі у ПП «Корсім» товарно-матеріальних цінностей.

Щодо твердження податкового органу щодо недоліків в оформленні товарно-транспортних накладних, а також про відсутність даних подорожніх листів вантажного автомобіля, повної адреси пункту розвантаження, назви автопідприємства та відомостей про вантаж, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-ХІ, первинні та зведені облікові документи можуть буди складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяги господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальність за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші данні, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у господарській операції.

Враховуючи вищезазначене, дані подорожнього листа вантажного автомобіля, повної адреси пункту розвантаження не є обов'язковими.

Також, дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що у наданих позивачем товарно-транспортних накладних міститься інформація щодо назви автопідприємства, наявні відомості про вантаж, зокрема, одиниця виміру, кількість та вид пакування.

Таким чином, твердження відповідача, щодо недоліків в оформленні товарно-транспортних накладних, а також про відсутність даних подорожніх листів вантажного автомобіля, повної адреси пункту розвантаження, назви автопідприємства та відомостей про вантаж не відповідає наявним у матеріалах справи доказам.

Таким чином, зазначене підтверджує фактичне здійснення позивачем господарської операції щодо купівлі у ПП «Корсім» товарно-матеріальних цінностей.

Крім того, судом встановлено, що на час укладання та виконання зазначеного правочину, ПП «Корсім» було зареєстровано як юридичну особу та було платником податку на додану вартість.

Також, в Акті перевірки немає жодних посилань на те, що свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ПП «Корсім» було скасовано чи визнано недійсним за рішенням суду на момент укладання чи виконання договорів.

Таким чином, фінансово-господарські операції позивача з ПП «Корсім» підтверджені первинними документами, які були надані податковому органу на перевірку.

За результатом здійснення господарських операцій з ПП «Корсім» позивач сформував податковий кредит з податку на додану вартість та збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (ч. 2 ст. 215 ЦК України).

В силу статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Як вже зазначалось судом, податкове повідомлення-рішення про визначення позивачу податку на прибуток підприємств, прийнято податковим органом у зв'язку з включенням до складу валових витрат коштів, сплачених контрагентом.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Факт постачання товарно-матеріальних цінностей підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та у податковій звітності.

Крім цього, відповідно до положень Цивільного кодексу України та презумпції правомірності правочину усі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Відповідачем не надано суду доказів визнання правочину, укладеного між позивачем ПП «Корсім», недійсним у судовому порядку.

Також, в матеріалах справи відсутні будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб ПП «Корсім», а також судових рішень щодо визнання правочину, укладеного між позивачем та вказаним товариством, недійсним.

Крім того, суд звертає увагу на ту обставину, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки відповідності законодавству установчих документів іншого учасника правовідносин та дотримання ним вимог податкового законодавства.

Але, при цьому, суд акцентує увагу на правовій позиції, яка полягає в тому, що Цивільний та Господарський кодекси України не передбачають такого наслідку як визнання правочинів нікчемними, якщо представники юридичних осіб, укладаючи правочини, діяли без повноважень або з перевищенням повноважень.

Відповідно до вимог Податкового кодексу України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому, такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Відповідно до цього, суд вважає, що для обґрунтування нікчемності правочину необхідні фактичні дані, що свідчать про нікчемність саме такого правочину, а не якогось іншого.

Отже, при розгляді податкових спорів слід виходити із презумпції добросовісності платників податків та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим передбачається, що дії платників податків, що мають за своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних, вантажних митних деклараціях, бухгалтерській звітності та податковому обліку, достовірні.

Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Таким чином, закон виходить з презумпції легітимності укладених договорів, тобто відповідні рішення вважаються такими, що відповідають закону, якщо судом не буде встановлене інше.

Факт здійснення господарських операцій між позивачем та ПП «Корсім» підтверджується первинними документами, які складались для певного виду господарської операції - податковими накладними, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, договорами.

Будь-яких доказів з приводу того, що контрагент позивача - ПП «Корсім» було створено з метою прикриття незаконної діяльності, податковий орган не надав.

Оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що в Акті перевірки від 18 вересня 2013 року № 341/220/05509659 суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за переліченим вище правочином, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та ПП «Корсім», про відсутність використання позивачем отриманих товарно-матеріальних цінностей у власній господарській діяльності.

Первинні документи, які були надані податковому органу, не містять доказів наявності між позивачем та його контрагентом взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України не виявлено.

Окрім того, суд враховує також і те, що відповідно до ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Оскільки визнання фіктивного правочину недійсним відбувається за рішенням суду, єдиним допустимим засобом доказування факту фіктивності правочину є рішення суду. Інші докази цю обставини підтвердити не можуть в силу прямого припису закону, а отже й не можуть братися до уваги судом під час вирішення справи.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем не доказано факту порушення позивачем вимог пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пункту 187.1 статті 187, пункту 198.2 статті 198, пункту 198.3 статті 198, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пункту 201.6 статті 201, пункту 201.7 статті 201, пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України та відсутні підстави для висновку про порушення публічного порядку при укладанні спірного правочину, оскільки не вбачається порушення ст. 228 Цивільного кодексу України та не доведено, що метою укладання правочину є настання протиправних наслідків.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В силу частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірність своїх дій, а його позиція не узгоджується з нормами матеріального права.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 11, 14, 69, 70, 71, 86, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області від 8 жовтня 2013 року № 0001502201 та № 0001492301.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Київський картонно-паперовий комбінат» (код за ЄДРПОУ 05509659) сплачений судовий збір у розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Василенко Г.Ю.