Рішення № 37471201, 28.02.2014, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 3/98/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.02.2014 Справа № 908/4303/13

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Мелітопольські теплові мережі" (72312, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Луначарського, 61, ідентифікаційний код 05541114)

до відповідача: Приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1)

про стягнення заборгованості в сумі 2 405, 01 грн.

Суддя Соловйов В.М.

при секретарі Осоцькому Д.І.

Представники:

від позивача: Стожко О.О., довіреність № 14 від 09.01.2014р.

від відповідача: не з'явився

ТОВ "Мелітопольські теплові мережі" звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до відповідача ПП ОСОБА_1 про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором на постачання теплової енергії від 19.01.2005р. № 701 в сумі в сумі 2 405, 01 грн.

Відповідно до протоколу розподілу справ між суддями від 30.12.2013р. автоматизованою системою документообігу суду позовну заяву передано на розгляд судді Соловйову В.М.

Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними у позовній заяві, та обґрунтовані ст. 11, 509, 525, 526, 527, 610 ЦК України, ст. 1, 2, 12, 44, 54, 55, 61, 64, 67 ГПК України.

Ухвалою від 31.12.2013р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/4303/13, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 22.01.2014р. о 10 год. 00 хв.

Ухвалами від 22.01.2014р., від 18.02.2014р. розгляд справи відкладався.

В судовому засіданні 28.02.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повідомлено, що повне рішення буде складено 05.03.2014р.

Під час розгляду справи представник позивача вимогу про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявляв.

В судовому засіданні 28.02.2014р. представник позивача підтримала позовні вимоги, з підстав наведених у позовній заяві (а.с.3-5), та просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором на постачання теплової енергії від 19.01.2005р. № 701 в сумі в сумі 2 405, 01 грн., а саме: 2 235, 91 грн. основного боргу та 169, 10 грн. пені.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що за період з листопада по грудень 2011р. ТОВ "Мелітопольські теплові мережі" відпустило відповідачу теплову енергію на суму 4 131, 14 грн., проте відповідач грошові зобов'язання за договором не виконав належним чином та сплатив лише частину основного боргу за отриману теплову енергію в розмірі 1 895, 23 грн.

Таким чином неоплаченою залишилась сума боргу у розмірі 2 235, 91 грн.

У зв'язку із простроченням виконання грошового зобов'язання відповідачу також нараховано 169, 10 грн. пені.

Відповідач відзив на позовну заяву, витребувані судом документи і документи, що підтверджують заперечення проти позову, не надав, в судові засідання жодного разу не з'явився.

За приписами ст. 17 Закону України від 15.05.2003р. N 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Таким чином, місцезнаходження (місце проживання) відповідача визначається за даними його державної реєстрації як суб'єкта господарювання.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Серії АД № 610022, станом на 24.02.2014р. місце проживання ПП ОСОБА_1 є: АДРЕСА_1.

Саме на цю адресу направлено судом копії всіх процесуальних документів для відповідача по справі № 908/4303/13.

В підпункті 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 зазначено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК.

В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Копії ухвал від 31.12.2013р. про порушення провадження у справі та від 22.01.2014р. про відкладення розгляду справи на 18.02.2014р., які направлені на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, повернулись до суду з відміткою пошти "За закінченням терміну зберігання".

Ухвала від 18.02.2014р. про відкладення розгляду справи на 28.02.2014р. направлена на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, станом на 28.02.2014р. до суду не поверталась. Другий примірник ухвали від 18.02.2014р., направлений на фактичну адресу відповідача, повернувся до суду з відміткою пошти: "За зазначеною адресою не проживає".

Господарський суд враховує, що відповідач не повідомив суд про зміну місця проживання (перебування, знаходження) та про неможливість прибуття в судове засідання.

Питання про визнання явки представника відповідача у засідання господарського суду обов'язковою, відповідно до п.7 ч.1 ст.65 ГПК України, судом не вирішувалось.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (підпункт 3.9.2 постанови пленуму ВГСУ від 26.12.2011р. № 18).

Надані позивачем матеріали свідчать про те, що неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, отже справу розглянуто відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Між ПП ОСОБА_1 (Споживач) та Мелітопольським орендним підприємством теплових мереж (правонаступником всіх прав та обов'язків якого є ТОВ "Мелітопольські теплові мережі") (Енергопостачальна організація) укладений договір на постачання теплової енергії № 701 від 19.01.2005р., за яким Енергопостачальна організація постачає (відпускає) Споживачу (субспоживачу) теплову енергію у вигляді гарячої води за період з 01.01.2005р. Гкал з максимум теплового навантаження 0, 007504 Гкал/г з них:

б) на опалення організації 0, 007504 Гкал/г. (п. 1.3 Договору).

Як зазначено в п. 1.4 Договору, кількість теплової енергії, відпущеної Енергопостачальною організацією Споживачу (субспоживачу) для опалення і вентиляції, встановлюється згідно до температури зовнішнього повітря, згідно із СНиП 2.01.01-82.

Орієнтовано відпуск складатиме:

1 кв. - 8,5 Гкал при максимальному годинному відпуску 0 ,007504 Гкал/г;

2 кв. - 0,5 Гкал при максимальному годинному відпуску 0, 007504 Гкал/г;

4 кв. - 5,7 Гкал при максимальному годинному відпуску 0, 007504 Гкал/г.

Усього за вказаний час 14,7 Гкал, Орієнтована вартість 1 904, 83 грн.

Пунктом 1.1 Договору визначено, що при укладанні договору Енергопостачальна організація керується "Правилами користування тепловою енергією", діючим законодавством України. Споживач підтверджує Статут гуртожитку, здійснює збір коштів з мешканців гуртожитку (фізичних осіб) з метою подальшого їх перерахування Енергопостачальній організації за теплову енергію.

Відповідно до підпункту 2.1.1 пункту 2.1 Договору, Енергопостачальна організація зобов'язується здійснювати безперебійне постачання теплової енергії Споживачу (субспоживачу).

Згідно підпункту 2.2.1 пункту 2.2 Договору, Споживач (субспоживач) зобов'язується проводити сплату за теплову енергію у вигляді грошових коштів шляхом перерахування на рахунок Енергопостачальної організації 100 % вартості теплової енергії, що запланована для поставки у відповідному місяці.

Пунктом 3.2 Договору передбачено, що Споживач (субспоживач) проводить оплату за спожиту теплову енергію за цим договором та діючим законодавством.

Строк дії договору визначений в пункті 7: договір вступає в законну силу з дня його підписання обома сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за ним. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін. Усі зміни та доповнення до договору повинні бути оформлені письмово узгоджені та підписані обома сторонами.

Жодних доказів про припинення дії договору на постачання теплової енергії № 701 від 19.01.2005р. суду не надано.

На виконання умов договору позивач виставив відповідачу рахунок - акт наданих послуг № 6266 за листопад 2011р. по дог. 701 від 19.01.2005р. на суму 2 047, 45 грн., який було відправлено на адресу відповідача 17.12.2011р. (а.с.10,11) та рахунок - акт наданих послуг № 7748 від 31.12.2011р. за грудень 2011р. по дог. 701 від 19.01.2005р. на суму 2 083, 69 грн., який було отримано особисто ОСОБА_1 18.01.2012р. (а.с.12).

Згідно прибутковому касовому ордеру № 3221 від 22.11.2011р. відповідачем здійснено оплату 8 000, 00 грн. за опалення по договору № 701.

Згідно прибутковому касовому ордеру № 3232 від 23.11.2011р. відповідачем здійснено оплату 3 365, 30 грн. за опалення по договору № 701.

Частина зазначених коштів, а саме 1 895, 23 грн. була зарахована позивачем в рахунок оплати рахунка - акту наданих послуг № 6266 за листопад 2011р.

Таким чином за рахунком - актом наданих послуг № 6266 за листопад 2011р. неоплаченою залишилась сума боргу у розмірі 152, 22 грн. За рахунком - актом наданих послуг № 7748 від 31.12.2011р. за грудень 2011р. борг складає 2 083, 69 грн.

Доказів оплати відповідачем загальної суми боргу в розмірі 2 235, 91 грн. сторонами станом на час прийняття судового рішення не надано.

Оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Підстави виникнення господарських зобов'язань визначені в ст. 174 ГК України. Зокрема, господарські зобов'язання можуть виникати:

з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;

внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;

внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.

Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Згідно ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

договори та інші правочини;

завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

інші юридичні факти.

В даному випадку підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, є договір на постачання теплової енергії № 701 від 19.01.2005р.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктами 1.1, 3.2 Договору визначено, що при його укладанні Енергопостачальна організація керується "Правилами користування тепловою енергією", діючим законодавством України. Споживач (субспоживач) проводить оплату за спожиту теплову енергію за цим договором та діючим законодавством.

Відповідно до пункту 18 постанови Кабінету Міністрів України від 21.07.2005р. № 630 "Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення", розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

Договором на постачання теплової енергії № 701 від 19.01.2005р. інший строк оплати не встановлено.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 202 ГК України, господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.

Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.

До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (частина 1 статті 599 ЦК України).

Підстави для припинення зобов'язання за договором на постачання теплової енергії № 701 від 19.01.2005р., які визначено главою 50 ЦК України, відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Рахунки - акти наданих послуг за листопад 2011р. та грудень 2011р. отримані відповідачем.

Тому вказані рахунки - акти є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в них розрахунковий період.

Враховуючи встановлений судом факт не повного виконання ПП ОСОБА_1 грошових зобов'язань, вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 2 235, 91 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Позивач також просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 169, 10 грн.

В силу ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).

Частиною 1 ст. 230 ГК України до штрафних санкцій віднесено господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 611 ЦК України одним з правових наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені).

Згідно ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відповідних відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов'язання.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, задатком.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч. 1 ст. 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Приписами ч. 6 вказаної статті унормовано, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законодавством або договором.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань регулюються Законом України від 22.11.1996р. № 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Відповідно до ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відтак, розмір неустойки, встановлений законом, не обмежує учасників договірних відносин щодо визначення розміру пені, а передбачає обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

Як зазначено в п. 3.3 договору на постачання теплової енергії № 701 від 19.01.2005р., у разі виникнення заборгованості у відповідності з п. 2.2.1 починаючи з 1-го числа наступного місяця за розрахунковим періодом Споживачу (субспоживачу) нараховується пеня у розмірі 1 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Перевіривши розрахунок пені, здійснений позивачем (а.с. 9), господарський суд вважає правильним наступний розрахунок:

від суми боргу 152, 22 грн. за період з 21.12.2011р. по 20.06.2012р. (183 дні прострочки) пеня складає 11, 61 грн.;

від суми боргу 2 083, 69 грн. за період з 21.01.2012р. по 20.07.2012р. (182 дні прострочки) пеня складає 157, 19 грн.

Таким чином, правомірним є нарахування відповідачу пені в розмірі 168, 80 грн.

У зв`язку із чим стягненню з відповідача підлягає 168, 80 грн. пені. В частині стягнення пені в розмірі 0, 30 грн. в задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до вимог ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача повністю, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

Керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мелітопольські теплові мережі" (72312, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Луначарського, 61, ідентифікаційний код 05541114) 2 235 (дві тисячі двісті тридцять п'ять) грн. 91 коп. основного боргу, 168 (сто шістдесят вісім) грн. 80 коп. пені та 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. витрат на судовий збір.

3. В частині стягнення пені в розмірі 0 (нуль) грн. 30 коп. в задоволенні позову відмовити.

4. Повне рішення складено 05.03.2014р.

Суддя В.М. Соловйов